- Я прошу вас висунути свою кандидатуру, встати. - Емілія сказала, коли я повернувся на своє місце.
Учні, які підняли руки, відразу встали.
Включаючи мене, таких було п'ятеро. Я кинув їх поглядом без особливого інтересу. Серед них одна дівчина привернула мою увагу.
У неї були сині очі, і світле волосся, заплетені в два пучка. Хоч за її виразом обличчя і можна було сказати, що сили духу їй не займати, по компекції та рис лиця вона дуже нагадувала Мішу. Крім того, довжина хвиль їхньої магічної сили була абсолютно ідентичною.
- А тепер, почнемо розподіл по командах. Учениць, які висунули свою кандидатуру на пост лідера групи, попрошу представитися. Итак... Почнемо з пані Саші.
На волі, вираз обличчя вищезгаданої дівчини з волоссям, заплетеним у два пучки, прийшла легка усмішка.
– Я - відьма Розрушення Саша Некрон. Пряма наслідниця, засновник будинку Некрон, одного з семи стародавніх демонських імператорів — Айвіса Некрона. Приємно познайомитися.
Саша взялася за підол спідниці і граціозно вклонилася.
Міша слухала її розпорошено, але її погляд був спрямований прямо на неї.
- Вона сказала: "Некрон"?
- ... Старша сестра...
Зрозуміло. Це вона та найстарша сестра, з якою у неї не зрозуміло добрі чи погані стосунки?
Мабуть, Саша чиста і носить чорну форму, але Міша одягнена в білу.
Виходить що,
- У вас з нею батько чи мати різні?.
У відповідь на моє запитання, Міша негативно похитала головою.
- ...Родії у нас одні...
- Але ж тоді ти теж повинна бути чистокровною.
- Є ще одна причина, чому я почала носити білу форму без мого походження.
- Яка?
Міша замовкла на мить, а потім сказала:
- Так у сім'ї вирішили...
- В якій сім'ї?
- Некрон.
Хм. Чому вони ставляться до однієї з чистокровних дочок так, ніби вона не є частиною імператорської родини?
Я вважаю, що це не природно для епохи в якій дуже важливі родоводи.
- Твоя черга, Анос.
Поки я спілкувався з Мішою, моя черга дійшла до мене.
Так, ну і що ж їм такого сказати?
Для початку представлюся. Я повернувся обличчям до учнів і почав говорити величним тоном:
- Тиран-Владика Демонов Анос Волдіґод. Я кажу відразу, ім'я володарю, в яке ви вірите - очевидно, хибне. Його справжнє ім’я — Анос Волдіґод. Можете не вірити, нічого страшного, я вас не виню. Пізніше ви самі це зрозумієте. Буду радий всім.
Від мого уявлення весь клас разом затих.
Як і говорив Ліорг, видавати себе за прабатька, означає не тільки виставити себе шарлатаном, але й виявити неповагу. Ситуація ускладнюється ще й тим, що з покоління в покоління передавалося неправильне ім'я прабатько. Всі крадькома дивилися на мене, шепотом кажучи один одного щось про непридатного.
Емілія ж, яка по-доброму повинна була бути з ними заодно, через продемонстрований мною тільки що, просто зігнорувала це і продовжувала пояснення.
- На цьому з уявленнями покінчено. У такому разі, попрошу учнів, які не були кандидатами лідерів груп, підійти до тих керівників, яких ви вважаєте відповідними. Ви ще не знайомі один з одним, так що ви не судите за першим враженням. Обмеження на кількість команд, як таких немає, може бути і досить багато людей.
Після цих слів учні почали збиратися зі своїх місць і навколо лідерів, які вони вважали доречними.
- Ви можете перейти з однієї команди в іншу у будь-який момент. Але рішення, прийняти цю людину у свою команду чи ні, вже залишається за лідером. І якщо у лідера в команді не буде жодної людини, то він втратить права бути провідником.
Це так вони збираються перевірити здатність кандидатів в якості лідерів?
- Гей, що робитимеш?
- Звичайно піду в команду леді Саші.
- Ты прав. Не без причини її звуть Відьмою руйнування, і вважають перспективною навіть серед покоління хаосу. Кажуть, що вона швидше за все і є перероджений прабатько.
- Це так, я теж про це знав, все-таки вона володіє просто неймовірною магічною силою і магією.
Хм. Саша одна з покоління хаосу?
Ну, прародичам те є я, але враховуючи скільки про неї говорять, у неї має бути дуже непогана магічна сила. Докази цього вже є те, що більшість учнів підійшло до неї.
Миша сидить поруч зі мною. На мить вона глянула на Сашу, а потім на подивилася на мене, своїм звичайним виразом обличчя.
- Якщо хочеш до сестри, то йди.
Міша негативно похитала головою.
- ...Я буду в твоїй команді...
- Ось як?
- Угу.
- Що ж, радий це чути.
- ...Ми ж друзі... — сказала Міша, трохи соромлячись.
- Зрозуміло.
Тим не менш, я що їсте-єле набрав однієї людини? Моя команда поки тільки формується, але щоб мені таке зробити...
Я міг би набирати людей у команду, використовуючи магію, але так буде просто нецікаво. А поки я все це обмірковував, протисуватись крізь натовп, до нас підійшла блондинка.
Та, яку звуть Сашей.
- Привіт. Ти, здається, представився як Анос Волдіґод, так?
– Да.
Вона подивилась на Мішу.
- Дивлюся, у тебе поки тільки один підчинений. Так ще й нікчемна лялечка. У тебе там взагалі всі будинки, пускати таку в групу?
Хм. Що на думку у цієї дивної жінки? Навіщо вона раптом почала шукати приводу для сварки зі мною?
- Це ти Мішу називаєш "нікчемна лялечка"?
- А кого ще?
Саша дивилась на мене звисока, наче насміхаючись.
- А ти знав що вона і не демон зовсім. Та й не людина теж. Як я вже казала, вона нікчемна лялечка. Вона не має ні життя, ні душі, ані волі. Вона лялька з ганчірки, яка рухається лише за рахунок магії.
Перегляд магічних ляльок, значить?
Вона казала, що у них однакові батьки. Що ж їх породило магією за допомогою крові?
Однак існує багато способів створення магічних ляльок. Насправді, є магічні ляльки, створені шляхом народження від демонів і більше того, якщо такі лялечки виходять хорошими, то вони дійсно живі.
- Ну і що?
- ...Як що?
- Якщо ти думаєш, що магічні ляльки не мають життя і душі, то маєш дуже поверхове розуміння чаклунських концепцій. Краще напружили магічні очі, і загляни в безодню.
На мить Саша здивувалася, але все одно зухвало усміхнулась.
- Я лише попереджала тебе, що якщо будеш з такою клятою лялечкою, то з тобою трапиться щось погане. Уяснёл?
Хе, мимовільно і зневажливо посміхнувся я.
- Хе-хе-хе-хо, кха-Ха-га. Ти що зараз погрожувала? Мне-то?
Після цих слів, Саша люто глянула на мене.
- Ти чув, що хочеш померти?
В голубих очах Саші з'явилися магічні кола. Після чого учні, що слідкують за нашою розмовою, почали метушитися:
- Гей, йому подушку кришка. Бо якщо леді Саша подивиться на нього їх...
- ...Ти про що?
- А ти не знаєш що? Магічні очі леді Саші особливі. Їх називають "Магічні очі розтоплення" і вони спричиняють руйнівний фактор, який просто дезінтегрує все, на що впаде її погляд, якщо вона того захоче. Через них леді Сашу і прозвали "Ведьмою руйнування".
Зрозуміло. На лицо идиосинкразия. Саш і Міша, як видно з прикладу Некронів, є спеціалізація на магічних очах.
Але на жаль, проти мене вони марні.
- ...не може бути...
- Що відбувається? Тобі набридла гра в очі?
Я косо глянув на Сашу. Лише від малої частки магічної сили, у зіницях з'явилися чарівні кола.
- Ці магічні очі... Не може бути... У тебе...
- Ти що ж це вирішила, що тобі під силу то чого не можу мені? Скажу тобі, що твій спосіб використання "Магічних очей розтоплення" не годиться.
Мій коментар був дуже точний, адже магічна формула Саші була далеко не ідеальною. Покажу їй як треба. Дам їй їжу для роздумів.
- Я покажу тобі. Ось що таке справжнє « могічні очі розтоплення».
- А ...а...
В аудиторії нічого не зруйнувало. Саша, здається, була не такою вже й легкою. Адже своїми магічними очима, я зруйнував її злегка нахальну свідомість.
- Не вірю своїм очам... Він як нічого не бувало дивиться прямо в очі леді Саші ...
- ...Я цілий рік не міг прокинутися після того як леді Саші випадково перетиналася зі мною поглядів, з'явивши "Магічні очі розрушення"...
- Як це розуміти? Він же в білій формі, та ще й непридатний. Він не тільки в питанні магічних формул підкований, але й у анти-магії...
Хм. Щось у аудиторії стало шумно.
- Але я бачив, як Анос миттєво здолав самого пана Ліорґа...
- Що? Миттєво здолав... Найвеличніший демонський імператор?
- А до того без зусиль убив Зепеса.
– Убил? Справді? Прямо прикінчив що?
- Ага, а потім взяв і воскресив його.
- Воскресил?
- І вбив його ще раз.
- Знову вбив його?
- Зепес став зомбі і до вугілля спалив пана Ліорга.
- Д-даже так?
- ...Хіба? А ось мені здається, що я бачив пана Ліорга після вступного екзамену...
- В кінці він воскресив їх обох...
- Що я вже зовсім не розумію, що тут до чого...
Ну було справа, і що тут такого?
- Скільки ще будеш знущатися? Я дезінтегував тільки поверхневий шар твоєї свідомості. Прийди вже в себе.
Саша легонько струшила головою і зібралася з думками.
Коли вона опритомніла, то втупилась у мої очі.
- ... Хто ти такий?
- Я начебто вже уявлявся.
Вона зухвало усміхнулася і дивилась на мене як на того, хто заслуговує жалю.
- До речі, говорячи Саша. Ти володієш дуже непоганою магічною силою, не хочеш вступити в мою команду?
Судячи з того, як широко вона розкрила очі і почала говорити, затинаючись, що сказати, таких слів вона явно не очікувала.