Я розвернувся, але тут же почув голос через спини.
– А ну... стояти...
Зепес, похитуючись, намагався піднятись на ноги, але поранені є поранення. Його тіло не рухалося так як він хотів, і в результаті він лише повзав по землі.
- Тобі допоможуть, якщо швидко вилікують. Сдавайся.
– Ха. Для успадкуваного кров прабатька... Думати про це і не прикінчити свого ворога означає зганьбити рід демонів...
Род демонів — це те, що вони не мають нічого спільного з демонами?
Але я і є прабатьком усіх, хто має зі мною кровне споріднення.
- Не кажи так багато, а то помреш.
- Вбий мене.
- Ще чого. У вбивстві такого дрібного соку немає ніякої користі.
Тепер що з ним таке?
- Ха! Ти просто не можеш цього, вірно? Ось і ведеш мені здатися. Я не здамся навіть, якщо помру!
Можу, навіть миттєво. Просто наказувши йому здатися.
- Я знаю про що ти зараз думаєш! Збираєш використовувати магію примусу, так? Давай, спробуй. І побачиш, що навіть зробивши це, ти не змусиш мене здатися! Ха-ха-Ха, бах-хо... Гх-а- а!
Я прийшов на голову Зепесу, привівши його обличчя до кам'яного підлоги.
- Ну і ну, до чого ж ти зарозумілий. Ті, хто дивиться зверхньо на цю людину, бажають віддаватися такій огидній прихильності вищості.
Але він тут згадав дещо цікаве.
- Не здасися якщо я не використовую магію примусу, значить?
-Т-так і є... Покидьок!.
Незважаючи на те, що його голову наступили, Зепес все не впіймався.
А він, для дрібної сошки, дуже досяг успіху у своїй невдячній ролі.
- Хм, а це буде цікава вистава. Мабуть, підіграю тобі. Якщо заставлю тебе здатися без магії примусовя - перемога за мною. Якщо ні, то твоя.
– Ха-а! Що, серйозно? Який же хуліган у тебе рот. Я не здамся навіть якщо помру!.
Підморгнувши, я запустив магію контракту « Зект».
У ньому я показав що здамся, якщо не поставлю Зепеса здатися без магії примусу.
"Зект" абсолютний. Заклинач і той, хто підпише його своєю магічною силою не зможуть змінити контракт. Зепес підписав його.
- Ну ти і придурок... Я не здамся як би сильно ти мене не калічив. У кращому випадку я буду шкодувати про це ... Хя-ха-Ха-хо!
Я підніс вказівний палець до лоба Зепеса.
– А-а? Це ще що за?
І клацнув пальцями.
- ...Гха...! ...! ...!
Тіло Зепесу зникло повністю.
- ...Ох. Я думав, що достатньо умер, але він все одно помер... зрозуміло.
Ну і ну, так я програю.
Нічого не поробиш.
Я порізав нігтем кінчик пальця і капнув краплею крові.
То була магія воскресіння "Інгал".
Тіло Зепесу реконструювали, і він ожив без будь - яких пошкоджень. При цьому я зробив його броню і меч трохи сильніше.
- Чт.... Що це за магія? Зепес мав померти, але він воскрес?.
- Він оживив мертвого? Така магія вже за межами здорового глузду!
Цікаво, чого вони дивуються? Глядачі дуже зашуміли через те, що я оживив Зепеса. Не будь я здатний на таку магію, то якби він помер, все, з кінцями.
- Ч-ч... Я...?
Зепес глянув на мене нерозбірливим поглядом.
- Ну що, якого було померти в перший раз? Надумав здатися?
- Та хто здасться від такого...
Я знову клацнув пальцями і вбив Зепеса.
- Кха-хо, я випадково вбив його ще раз. Але якщо використовувати Інгал протягом трьох секунд, то можна оживити його без жодних ризиків. Зазвичай це називають правилом трьох секунд.
Я відчув хвилю тиші, що йде з зорових місць.
Хм. Не очікував цього, але мабуть моя хохма до них не дійшла.
Правило трьох секунд полягає в тому, що вбивство безпечно протягом 3 секунд і у міфічній ері це була відмінна жарт, але вони щось зовсім її не оцінили.
Тому було б мудро сподіватися, що почуття гумору зміниться за дві тисячі років. Та чого там, вони всі виглядають наляканими. Невже моя хохма настільки не кумедна?
Треба бути з цим огляньте, поки я не спійму хохми магічної епохи.
- Ха...!
Воскреслий через "Інгал" Зепес дивився на мене переляканим обличчям.
Так, треба ще трохи на нього натискати. Але так щоб це не обернулося психологічною травмою.
- Ти сказав, що не здаєшся навіть якщо помреш, але невважне ти думав, ніби за своє життя ти загинеш лише один раз?
Відповідали ні, Зепес просто тремтів як осиновий лист.
- Отже, запитаю ще раз: не надумав здатися?
На мить на обличчі Зепес віднеслася повна безнадія, але потім,
- Д-да хто... Гхя-а...!
Я вирішив спробувати ще раз, і знову вбив його.
Але "Інгал" обтяжує тим, що використовує краплю крові.
Тіло Зепесу було знову, відтворено повністю, і він подивився на мене, сповненого жаху, обличчям.
- До речі, магія "Інгал" пов'язана дуже цікава філософія. Чи людина, яка воскрешена « Інґалам», відродилась у минулому, чи знову була створена з такою ж особистістю, як і тіло оригіналу? Таке ось судження. Отже, мені цікаво дізнатися, який з цих двох варіантів ти вважаєш вірним?
Губи Зепеса тремтіли, а також лунав звук його стиглих зубів. Його обличчя зблідло.
– У-ублю...док ... Як ти смієш... Так нелюдяно себе вести?.
– Гм. Мені просто було цікаво. Ця тема стала предметом гарячих дискусій у мої часи.
Мабуть, почуття гумору у нас різні. Здається, що інтерес до певної філософії залежить від часу.
- Отже, ти хочеш щоб я знову вбив тебе?
- Н-не розкидайся так просто... словами про вбивство ...
Ха-ха, Дзвоню засміявся я.
- А чого це ти раптом став такою неодруженою? Адже коли ти помираєш, то робиш це не по-справжньому. - Непогано, але рішуче заявив я, підносячи кінчики пальців до його лоба.
- О...о, погоди.
- М-м?
Хм. Ой, блін. Пальці послизнулися, і я випадково вбив його. Здається, що після реінкарнації я ще не звик до цього тіла. Мабуть зараз, він намагався мені щось сказати. Гаразд, воскресивши його. - Сказав я, і використав "Інгал".
- Щ-щоб тебе-я! Я ж сказав: « Почекай! »
- Кха-хо, вибач. Випадково вийшло.
- Не "Хакай"! Ти « випадково», вбив мене!
– Так, так! Дивлюся енергія до цих пір з тебе ключ б'є. Ну тоді давай ще разочок.
Я підніс пальці до лоба Зепеса.
У цей момент він з'їхав, а його очі поблудили.
- ...почекай...
- М-м? Чого тобі? Що це таке? « Почекай» серед бою.
- Я... за виразом обличчя можна було сказати, що він принижений, але наступні слова він вимовив твердо, — я-я програв. Здаюся.
Ну що за нецікаве змагання.
- Ти дуже швидко знущаєшся. Я ж хотів убити тебе ще десять тисяч разів.
Коли я посміхнувся, пожартував, щоб показати йому що не налаштований ворожо, Зепес чомусь так злякався що його тіло затремтіло.
- Так він ставиться до Сам Зепеса як з дитнем якимось...
- ...Він просто залежний силою... Хто він такий? Ніколи раніше його не бачив... - Продавали голоси з зорових місць.