Коли я з'явилася в кабінеті герцога з помічником, у очах Сеймура відбивалось здивування.
— Чому ти несподівано прийшов?
Побачивши, як герцог запитує крижаним тоном, я розтиснула холодний кулак.
І ледь не з'їлася, зустрівши морозний погляд.
'Ла-ла, я нічого не боюся. Той чоловік фінансист. А хто такі фінансисти? Я повинна справити гарне враження ".
Кілька разів я внушила цю думку і ввічливо привіталася.
- Пізньої ночі, камінь-мани освітлював ваш кабінет. І я чула, що ви останні дні перетруждайтеся, тому турбувалися про ваше почуття і принесла вам чай зі солодощами.
- З яких це пір ти турбуєшся про мене?
Герцог фикнув і постукав по курячій трубці, витончено змахуючи попіл.
« Навіть тепер він пристойний ».
Це нагадувало сцену з фільму, тому я майже закохалася в неї.
- Чому ти стоїш так далеко від мене з таким безглуздим видом? Присядь.
Герцог Сеймур встав зі стільця і сів за чайний столик, ніби збираючись прийняти гостя.
Здається, що лист герцогіні на днях пом’якшив його ставлення до мене - він не відразу ж відправив мене повояші.
Я швидко сіла навпроти нього.
Тоді помічник, який приніс чайний сервіз, поставив заварений чай і солодощі на стіл та пішов в сторону.
Я чітко відчула, як до моєї спини прикутий тривожний погляд.
’ Я не буду сваритися з герцогом. Мене не хвилює, що про мене думають люди".
Минулого разу я попросила помічника, якого зустріла перед розарієм, повідомити мені, коли герцог втомиться від роботи і захоче відпочити.
Після двох днів без відповіді він несподівано прийшов до мене сьогодні.
— Четвер. У цей день він сильно встане.
— Принцеса, пан втрачає найбільше від одинадцяти до першої ночі, то ж випиває чай, щоб збудити. Але вам не варто ні в якому разі йому перечити. Я прошу вас.
— Ладно.
- Я кажу вам, довіряючи принцесі.
— Я сказала "добре" вже сім разів.
Хоча я неодноразово запевняла його, що не потраплю в жодну передрягу, мій помічник і далі переживав, як з моїх уст посваряться лайливі слова.
Тим часом герцог безмовно потягував чай.
Ніби чекав, що я почну, як завжди, щось від нього вимагати.
Ти ніколи не думаєш, що я прийшла з наміром просто принести чай і насолодитися гарячим напоєм ".
Звичайно, думки герцога зрозумілі, бо в його кабінеті знаходиться дурниця, від якої можна очікувати будь-чого.
Я кинула язик і поставила перед ним тарілку з десертом.
- Я піду, коли ви всі з'їдете. Цей десерт я купила в популярному магазині району Йонес.
Принесений лимонний пиріг пробудить спогади герцога.
Він ненавидить солодке, тому на прогулянку з дружиною в центрі міста купував тільки лимонний пиріг, який скоріше кислий, ніж солодкий.
'Днівник дуже корисний".
- Я не люблю солодощів, і через них виникає відчуття дискомфорту.
Герцог пробурмотів похмурим голосом.
— Цей пиріг вам по смаку доведеться.
— Ти навіть не знаєш, яка їжа на смак?
Незважаючи на скарги і неприємне обличчя, герцог врешті-решт розрізав пиріг на шматочки і з'їв один з них.
Пробувавши, герцог мовчав з розгубленим виглядом і відпив чай.
- У тебе має бути причина прийти сюди посеред ночі. Ти хочеш отримати винагороду за лист, знайдений в саду?
Зачерпання рота закрилося, показуючи його справжню злобну натуру.
- Звичайно, твій лист безцінний. Але якщо ти прийшла через рожевий діамант, то тобі краще повернутися. Я не повторююся двічі - ні' значить "ні".
- Я прийшла не для того, щоб просити вас щось взамін.
Очі герцога трохи розширилися.
— Тоді з якої нагоди?
- Я прийшла, щоб вам дещо віддати.
— Мне, віддати?
Тим часом герцог подивився підозрілим поглядом, тому що Дебора завжди тільки вимагала.
Я обережно поставила чашку і витягла лист з кишені.
Як тільки з'явилося світло-фіолетовий лист, очі герцога, повні інтересу, звернулися в мою сторону.
- Це, звичайно ж, лист?
- Саме так.
— Зачем тебе...
Тихо питав герцог, про щось роздумуючи.
— Ти знайшла не один лист?
Його обличчя оживилося, і весь його зовнішній вигляд давав зрозуміти, що він надзвичайно радий.
— Вы прав.
Писім в коробці було багато. Герцогиня, яка не вміє виражати свої почуття словами, виливала свої переживання і емоції на папері.
В її щоденнику можна прочитати, як їй не вистачало хоробрості сказати герцогові, що він постійно зайнятий. Звичайно, були й інші скарги.
Проте, були й слова про те, що колись вона хотіла змінити своє сумне минуле за допомогою герцога і створити нові яскраві спогади з ним.
Можливо, герцогиня хотіла закопати листи, як капсулу часу, щоб я відшукала їх, коли подорослішаю.
—.... Листи. Скільки їх у тебе?
Герцог виглядав схвильований і запитав тремтячим голосом.
- ...і з часом ви самі дізнаєтеся.
На мою осторогу він підійняв брови.
- Про що ти? Ти хочеш сказати, що не віддаси їх поки я не куплю той діамант?
Герцог помилково сприймав мої слова як загрозу, коли це означало лише те, що я віддаватиму лист один за одним через певні проміжки часу.
- Ви помилилися, це не знову моє дитяче.
Він подивився мені в очі і потягнувся до чаю.
—... Це зовсім не схоже на тебе.
Не як я. Коли я сказала, що була вражена, то поклала кілька шматочків цукру в чай і змінила тему.
— Цей чай надто гіркий і неприємний. Я думаю, як йому підійде мадний, ніж лимонний пиріг.
— Я спробую його наступного разу. Напій для нього досить міцний. Якщо ви вип’єте багато спиртного, то будете страждати від безсоння.
'Звичайно. Невже ти турбуєшся про мене? ’
У мене була невелика надія, що стосунки з герцогом можуть трохи покращитись.
— Я вип'ю тільки половину. Дякую за турботу.
Герцог тільки посміхнувся.
— Тривога? Боюся, ти просто потім обвинуватиш мене, що погано спала, а я тебе не попередив.
Але він не такий вже й простий чоловік.
У романі герцог Сеймур відвернувся від своєї дочки, хоча її притягли до суду за злочини.
Він ненавидить мене всім серцем.
Одним листом не виправиш його ставлення.
́Ах!
Я насолоджувалася міцними чорним чаєм, чергуючи лимонний пиріг і більш солодкі десерти, і, випивши половину, заговорила.
— Отец. Вже пізно, я піду додому.
— Ладно.
— Я відведу вас, принцесо.
Помічник, який весь час стояв у кутку і турбувався про мене, запропонував уже з трохи розслабленим виглядом.
Тоді герцог Сеймур раптово встав і слідом за мною вийшов з кабінету.
— Я надто багато сидів і працював, тому втомився і піду прогулятися.
Він навіть мене не запитав, чи я хочу?
Я боялася, що мої думки заледве не вимовили вголос.
- Сьогодні у мене, мабуть, цілком вільний день, вірно?
Герцог раптово заговорив з помічником.
— Так, погода підходить для прогулянки.
З уст помічника виходило холодне дихання, неначе пару на морозі.
Я зараз помру від холоду.
Я поспішила крокнути у щільній накидці.
Повсюди запанувала тиша.
Герцог пройшов до фасаду будівлі, де я живу, і повернувся в напрямку кабінета зі своїм помічником.
— Відпочинь. До речі, я хочу бачити тебе частіше.
Він залишив цю єдину фразу перед своїм відходом.
***
Відтоді я постійно просила секретаря покликати мене, коли герцог Сеймур устане від важкої роботи.
Потім я два рази відвідала герцога і вручила йому листи.
Я віддала два листи за тиждень.
Від самого початку я не хотіла отримувати ювелірні вироби чи інші речі з листів.
Я вирішила полагодити стосунки між донькою і батьком таким методом, що я хотіла б зустрітися з герцогом.
- М-м, десерт дуже смачний.
Поїдаючи шоколадний торт, який тав у роті, герцог слабо посміхався, читаючи лист.
Не звертаючи на мою присутність, він читав листа своєї дружини.
'Я відчуваю себе листоношом ...'
Коли шматочок шоколадного торта остаточно розтанув, герцог відклав листа.
Потім він трохи відпив чаю і подивився в мою сторону.
Його очі виражали щось мені незнайоме, тому я занепокоїлася.
Чому ти так на мене дивишся?
— Дебора, ти приходила кожного разу і давала листа, коли я втомлювався, вірно?
— Вы прав.
- Чому? Тому що хочеш отримати єдиний діамант у столиці?
Він питає мене, ніби перевіряючи.
Я повинна підібрати потрібні слова.
Якщо я скажу лишніше, герцог знову засумніється в моїх намірах.
Трохи нервуючи, я заговорила, докладаючи зусиль і придаючи значення цим листам.
— Тому що я донька Жоржа Сеймура і Мариен Саймур. Я та, хто стане чимось зв'язком між вами двома.
- ...!
Герцог здивувався моїми словами.
З тих пір він якийсь час мовчав. Я зковтнула і, злегка нервуючи, заірвала.
Першим порушив довге мовчання герцог Сеймур.
— У тебе є вільний час на ці вихідні?
Звичайно, час завжди знайдеться. За наказом герцога буде все те, що він тільки захоче, навіть моє покарання.
Однак я не була проти покарання. Для мене цей дім — щасливий рай на землі.
Смачна їжа, сон у будь - яку пору дня, пухнасте ліжко, прогулянка садом, наче палац, і слуги, які постійно дбають про моє здоров’я та зовнішній вигляд.
Це цікаво і цікаво жити з купою грошей ".
— У мене є час.
Я відповіла холодно.
- Тоді сходимо разом кудись поїсти.
- ....Сходити З вами?
— Ладно.
— Тоді кара...
« Оскільки у тебе є вільний час, ти напевно хочеш прогулятися вдома і стільки часу просидів. На випробувальному терміні ви не втручалися в будь - які події і пильнували.
—... Так, дякую.
— Це дивно. Всупереч моїм сподіванням, ти виглядаєш не настільки щасливою.
Розумник герцога зачепив моє тіло. Мої руки покрилися холодним потім.
Я вибачилася за беззв’язкове бормотування, не нервуючи ручку кужки.
— Я правда дуже щаслива. Ваша щедрість мене здивувала. Навіть коли я не виходжу на вулицю, мені приємно проводити час з батьком вдома за чашкою чаю.
Роздратування було б занадто очевидним, щоб солодка лестощі не звучала так ясно.
Герцог нахмурився і кілька разів прокашнувся, ніби подумав про те ж, що й я.
- Що ти хочеш, чорт забирай? Якщо тобі щось потрібно, будь чесна. Я вже починаю турбуватися.
- У мене немає таких намірів.
- Тоді, чого ти...
Герцог, намагаючись щось сказати, цокнув язиком і кинув погляд на кишенькові годинники, почувши стук.
Здається, що післяобідній час призначив зустріч з поданими, тому перший залишив кабінет.
На сьогоднішній зустрічі його ставлення до мене поліпшилось. Це можна вважати сигналом про дострокове звільнення від покарання ".
Я почувалась дуже втомленою. Мені було важко поговорити з герцогом у такій напруженій і холодній атмосфері.
'Жахливо, потрібно відпочити як слід'.
Дебора наказала слузі купити романи, популярні останнім часом.
Я подумала, що мушу прочитати любовні твори і пішла по коридору від кабінета, але почула гучний крик з іншого боку.
Білех Сеймур з його слугами йшли в тому ж напрямку, що і я.
— Тобі навіть бракує мізків, як правильно ходити. Жалюгідне видовище.
Белех, озирнувши з голови до ніг, образив мене.
- Досить усюди клонуватися, незважаючи на приналежність. А, вірно. Ти ж покарана?
Білех,легка шепнувши на вухо, штовхнув у плече. Вассали Белеха, привітавши мене відповідно до манерами поспішно сховалися.
« Навіщо ти знову розпалюєш суперечку? »
Я почувалася приниженою.
Деякі слова все-таки мене зачепили.
Без сенсу подивившись на спину Белеха, я поїхала до свого будинку.
У бібліотеці лежали стоси книжок і любовних романів, які я отримав від слуги.
'Нашла!'
Я прокинулась у бібліотеці пів дня і прочитала книжку, а тоді посміялася й огорнула очі.
П.п:
Мадлен - печиво. Білех - ім'я злегка змінено (оріг.Беклек/Плег/ Пелек)
https://literna.net/uk/books/590-khiba-buti-rozbeshchenoyu-divchinkoyu-ne-krashche