Відколи мене почали вважати простофілем?
— До Хі, мені прямо зараз потрібно 100 000 вон. Моя тітка раптово померла. Я дуже засмучений, адже вона доглядала за мною з наймолодшого віку
- Чим я тобі можу допомогти?
Перед моїм переродженням я завжди відчувала жалість до Хана Чжуна, рідної сім’ї якого помирали буквально щотижня.
Мені було важко ігнорувати його, тому я знову піддавався цій огидній провокації.
— Мне так жаль, До Хи. Я тобі все поверну, як тільки зароблю потрібну суму.
Щоб підбадьорити, я навіть сказала Кім Хан Чжун, що йому не потрібно повертати гроші в короткий час.
Кожного разу, коли він говорив, що я йому подобаюсь, мій рахунок на карті миттєво спустошився. Я мусив заощаджувати гроші на їжу та каву, а потім на півставки орати як проклята де можна.
Без кінця роздумуючи, я витягла сумку з важким ноутбуком і поїхала в бібліотеку поряд із інженерним центром.
як я хочу спати.
Я втомилася ще до того, як почала виконувати свої складні завдання.
Раптом мені захотілося солодкого латте, щоб відігнати сон, але в мене закінчилися гроші.
Якщо ви підрахувати, від цього заболіє голова — здається, що сума в боргу Ган Чжуна становила майже 500 000 геть.
Можу я попросити його повернути гроші трохи раніше?
Але я б відчувала до нього жалість, приговарюючи Хан Чжуна, що перебуває в розпачі через недавні події, повернути гроші раніше.
Гризячи нігті, я включила свій ноутбук.
[Все, будь ласка, пришліть мені структуровані дані до кінця дня.]
Я залишила повідомлення в груповій чаті, оскільки цього тижня у мене була передмова захисту головного групового проекту. Кількість людей, які бачили повідомлення, продовжувала зростати, але відповіді не приходили.
[Мені дуже шкода, До Хі. Я застудився.]
[У мене сьогодні тренування. Можу я відправити його завтра?]
Хоча дехто з моїх товаришів, побачивши повідомлення, нехтував ним, я отримала принаймні дві відповіді. Якби я не написала, то не вдосконалювалася б і цих двох.
Можливо, тому що я багато пережила останнім часом, думка змусити їх допомогти вичерпалася.
Я знову надіслала повідомлення: « Цінні гроші варті того, тому вам слід приділяти більше уваги навчанню».
Загорнувши всі свої справи в бібліотеці пізно ввечері, я відчула себе дуже голодною і втомленою. Коли я вклала своє тіло у магазин, то зупинилася, почувши поблизу знайомий голос і зловивши запах сигарети.
вони ж нові. Навіть не смій на них наступати.
Кім Хан Чжун, який повинен бути на похороні, лаявся і курив.
Він розмовляв з тією людиною, яка написала в гуртовому чаті про вправу.
— Це взуття обмеженого випуску марки N? Як тобі вдалося отримати її? Її ж розкупили за секунду.
— Мені вдалося вхопити одну пару після того, як її розпродали, так що не наступай на ноги.
— Та це недешева річ, коли тобі вдалося отримати її після розпродання. Але звідки в тебе гроші?
— У мене свої лазівки.
Після тріумфальної відповіді Кім Хан Джуна мої віскі залякували.
Простофіля, простофила. Чотири склади* безперервним лугом відзивалися в моїй голові.
*с корейського
— Хто такий дурний, щоб дати тобі стільки грошей?
— Юн До Хі.
— А, Юн До Хі.
Студент, який стояв у тій же групі, що і я, погоджуючись, кивнув.
ти дійсно повірив йому відразу після того, як почув моє ім'я?
— Я в тій же групі, що й вона. Якщо я попрошу грошей, як ти думаєш вона мені дасть?
— Я попросив під приводом походу на похорон, але не знав, що кожного разу буде прокачати.
— Вау, Ким Хан Чжун. Ти справжній засранець.
— Я не засранец. Просто Юн До Хі стає справжньою дуркою, як тільки до неї хтось підлизується. Це так нерозумно.
Я ледве продовжувала його слухати. По дурості я підбігла до цього виродка, але дозволила йому піти і не вислизнувши й частину своїх думок. Треба було наступити на його нові кросівки.
— До Хі - милашка, тому й подобаєшся.
Слова Кім Хан Чжуна продовжували звучати в голові.
Дивно, але замість того щоб плакати я відчувала гнів.
— До Хі, ти якраз вчасно, помий посуд.
Коли я прийшла додому з тремтячими ногами, мама вказувала пальцем на черепашку, повна тарілок.
Обідав мій молодший брат, але чому я мила посуд?
"Я теж голодна, так-то .."
Коли я знайшла порожній холодильник, то вже не могла стриматися і почула розмову між братом та мамою.
— Мама, найми мені репетитора. Сьогодні всі мої друзі готуються до цієї події заздалегідь, тому вони проводять курси в групах або з репетиторами, які допомагають їм підготуватися. Ти знаєш, що я єдиний хто не ходить на додаткові заняття?
— Знаю. Я спробую знайти тобі хоча б одного.
Невпевнена відповідь матері змусила мене різко встромнути молоко у руці.
Безсильний все.
Хіба мої батьки не були категорично проти цих дорогих онлайн-лекціях, не кажучи вже про індивідуальні додаткові заняття?
Через це я думала, що фінансове становище моєї сім'ї було дуже жалюгідним.
Мій батько — майстер, який багато років працював менеджером. У нього троє дітей, але тільки мене обділили грошима, бо він не збирався на мене витрачати ні копійки.
— Юн До Хі! Куди ти збираєшся? Ти мила посуд?
З якоїсь причини я відчула себе ще більш нещасною, але без пояснення причин вийшла з дому, знаючи, що це найкращий спосіб зобразити неуцтво.
Коли я повернуся додому, мене обов’язково зустріну з поріг криком.
Чому ви проявляєте неповагу? Невже я виглядаю такою марною в ваших очах?
Безкінченний смуток захопило мене, і я стояла на узбіччі дороги, висхлипуючи з вологими очима.
- Міс, мені потрібно повернутися додому, але я втратила транспортну карту. Будь ласка, позичіть мені 3000 вон. Будь ласка.
Я протерла мокрі очі і дуже зітхнула.
Не можу повірити, що вона знову намагається мене обдурити.
Я думаю, що ця стара бабуся мене постійно обманювала. Якщо я не помиляюся, то платила за її подорож приблизно три рази.
'Я проявляла доброту, відвізши тебе за свої гроші на автобусну станцію..."
Кім Хан Чжун щотижня бере гроші під приводом похорону, тоді як ця літня жінка обчищає мене на проїзд.
Чорт забирай. Ви мабуть думаєте, що мене легко звести.
'Що ж, дивно скільки разів я піддавалася на такі хитрощі".
Тепер я не могла помітити, що ця безпритульна жінка обманює.
Як сказав Кім Хан Чжун: - Я мила дурниця.
Наша До Хі така мила.
- Мені подобається До Хі, бо вона мила".
Краще, мені слід було це розуміти як: 'Мені подобається До Хі, тому що вона простофіля". Я не знаю, чому таке важливе усвідомлення приходить саме зараз.
— Дівчина. Ви повинні дати мені 3000 вон!
Старенька дуже схопила мене за руку.
Вона вважала, що гроші є обманом для мене. Але коли вона побачила в кишені банкноти, її охопив гнів.
- У мене немає ні копійки. Відпустіть мене!
— Тоді лише дві тисячі вон. Навіть 1000 вон досить!
У міру того як я бився, ми поступово наближалися до проїзної частини дороги і це призвело до моєї смерті. Мене збив мотоцикл, який був на шаленій швидкості.
Я померла по глупоті, але перевтілилася.
У телемані з зворотним гарем, де події розгортаються у 19 столітті.
-Дохи, мені потрібно 100 000 вон прямо зараз. Моя тітка раптово померла. Вона дбала про мене з раннього віку. Я дуже засмучений.
- Що я можу зробити для тебе?
Перед тим як я переродилась, я завжди відчувала жаль до Хана Чжуна, сім’я якого померла щотижня.
Їй ледве довелося ігнорувати його, ніби вона хотіла знову піддатися цій провокації.
- Мне так жаль, Дохи. Я тобі поверну, як тільки зароблю потрібну кількість грошей.
Я навіть сказала Кім Хан Чжуну, щоб підбадьорити його, що йому не потрібно повертати гроші в скорому часі.
Кожного разу, коли він говорив, що я йому подобаюсь, мій рахунок на карті миттєво спустошився. Я мусив заощаджувати гроші на їжу та каву, а потім працювати неповний робочий день у багатьох місцях.
Без кінця роздумуючи, вона витягла сумку з важким ноутбуком і пішла в бібліотеку поруч із інженерним центром.
-Ох, я хочу спати.
Я втомилася ще до того, як почала виконувати свої складні завдання.
Раптом мені захотілося солодкого латте, щоб не заснути, але в мене закінчилися гроші.
Якщо ви підрахуєте це, то голова захворіє - здається, що гроші хана Чжун склали майже 500 000 вон.
Можу я попросити його повернути гроші трохи раніше?
Але я б відчувала жаль, приготуючи Хан Чжуна у розпачі через нещодавні трагедії, що сталися з ним, повернути гроші раніше.
Гризячи нігті, я включила свій ноутбук.
[Все, будь ласка, пришліть мені структуровані дані до кінця дня.]
Я залишила повідомлення в груповій чаті, оскільки цього тижня у мене був попередній виступ про більшість групування. Кількість людей, які бачили повідомлення, продовжувала зростати, але відповіді не приходили.
[Мені дуже шкода, Дохи. Я застудився.]
[У мене сьогодні тренування. Можу я відправити його завтра?]
Хоча дехто з моїх товаришів по групі, побачивши повідомлення, проігнорував його, я отримала принаймні дві відповіді. Якби я не написала, то й цих двох б і не вдосконалюсь.
Можливо, тому, що я багато пережила останнім часом, але я не могла придумати нічого, щоб змусило їх допомогти мені.
Я знову надіслала повідомлення: « Пробудження коштує грошей, тому вам слід більше зосереджуватися на навчанні».
Загорнувши всі свої справи в бібліотеці пізно ввечері, я відчула себе дуже голодною і втомленою. Коли я вклала своє тіло у магазин, то зупинилася, почувши поблизу знайомий голос і запах сигарети.
-Ось лайно, вони нові, не наступай на них.
Кім Хан Чжун, який повинен бути на похороні, лаявся і курив.
Він розмовляв з тим чоловіком, який сказав, що сьогодні готувався в груповому чаті.
-Це взуття обмеженого випуску марки N? Як ти отримав? Її ж розкупили за секунду.
- Мені вдалося ухопити одну пару після того, як її розпродали, так що не наступай на ноги.
- Це явно не дешево, раз тобі вдалося отримати після того, як все розпродали, але де ти взяв гроші?
- У мене свої шляхи.
Після тріумфальної відповіді Кім Хан Джун моя голова запустила.
Простофіля, простофила. Два склади постійно лунали в її голові.
-Хто настільки дурний, щоб дати тобі стільки грошей?
-Юн Дохи.
-А, Юн Дохи.
Студент, який стояв у тій же групі, що і я, погоджуючись, кивнув.
ти дійсно повірив йому відразу після того, як почув моє ім'я?
-Я в тій же групі, що і вона. Якщо я попрошу грошей, як ти думаєш вона мені дасть?
-Я попросив під приводом, що йду на похорон, але не знав що кожен раз буде прокачати.
-Вау, Ким Хан Чжун. Ти справжній засранець.
-Я не засранец. Просто Юн Дохи стає справжньою дуркою після того, як хтось виявляє до неї доброту, це так безглуздо.
Я ледве продовжувала його слухати. По дурості я підбігла до цього виродка, але дозволила йому втекти, не вислизнувши і частину своїх думок. Треба було наступити на його нові кросівки.
-Дохи. Ти мені подобаєшся, тому що ти мила.
Слова Кім Хан Чжуна продовжували звучати в її голові.
Дивно, але замість того щоб плакати я відчувала гнів.
-Дохи, ти якраз вчасно, помий посуд.
Коли я прийшла додому з тремтячими ногами, мама вказувала пальцем на черепашку, повна тарілок.
Обідав мій молодший брат, але чому мила посуд?
"Я теж голодна, так то .."
Коли я знайшла порожній холодильник, то вже не могла стриматися і почула розмову між братом та мамою.
-Мама, найми мені репетитора. Сьогодні всі мої друзі готуються до цієї події заздалегідь, тому вони проводять курси в групах або з репетиторами, які допомагають їм підготуватися. Ти знаєш, що я єдиний хто не ходить на додаткові заняття?
-Я знаю. Я спробую знайти тобі одного.
Невпевнена відповідь матері змусила мене різко встромнути молоко у руці.
Мене нудить.
Хіба мої батьки не були категорично проти онлайн-лелекцій, оскільки вони дорогі, не кажучи вже про індивідуальні додаткові заняття?
Через це я думала, що фінансова ситуація моєї сім'ї була дуже поганою.
Мій батько досить майстерний менеджер багато років. У нього троє дітей, але на мене з усіх грошей не виділили, тому що він не збирався на себе витрачатися.
-Юн Дохи! Куди ти збираєшся? Ти мила посуд?
З якоїсь причини я відчула себе ще більш нещасною, знаючи, що вийти з дому без пояснення причин - найкращий спосіб зобразити невігластво.
Коли я повернуся додому, мене повинні зустріти з криком.
Чому ви проявляєте неповагу? Невже я виглядаю такою марною в ваших очах?
Безкінченний смуток захопило мене, тому я стояла на узбіччі дороги і всхлипувала.
-Місс, мені потрібно повернутися додому, але я втратила транспортну карту. Будь ласка, позичіть мені 3000 вон. Будь ласка.
Я потерла мокрі очі і дуже зітхнула.
Не можу повірити, що вона знову намагається мене обдурити.
Я думаю, що ця стара бабуся мене постійно обманювала і я платила за її подорож приблизно тричі.
'Я проявляла доброту, відвізши тебе за свої гроші на автобусну станцію..."
Кім Хан Чжун щотижня бере у мене гроші під виглядом похорону, тоді як ця літня жінка на проїзд кожного тижня.
Чорт забирай. Ви мабуть думаєте, що мене легко звести.
'Що ж, дивно, скільки разів я піддавалася на такі хитрощі".
Тепер я не могла не помітити, що ця безпритульна жінка бреше.
Як сказав Кім Хан Чжун: "Я мила дурниця".
Наша Дохи така мила.
- Мені подобається Дохи, тому що вона мила".
Краще, мені слід було розуміти це як 'Мені подобається Дохи, тому що вона простофіля". Я не знаю, чому таке важливе усвідомлення приходить саме зараз.
-Дівчина. Ви повинні дати мені 3000 вон!
Старенька дуже схопила мене за руку.
Вона вважала, що гроші є обманом для мене. Але коли вона побачила в кишені банкноти, її розлютило.
- У мене немає ні копійки. Відпусти мене!
-Тоді всього дві тисячі вон. Навіть 1000 вон досить!
Коли ми билися, то поступово наближалися до проїзної частини дороги і це призвело до моєї смерті. Мене переїхав мотоцикл, який був на шаленій швидкості.
Я померла по глупоті, але перевтілилася.
У тілі лиходійки з зворотного гарему, де події розгортаються у 19 столітті.
* Примітки перекладача: ... Головна роль чоловіка — гаряча.
https://literna.net/uk/books/590-khiba-buti-rozbeshchenoyu-divchinkoyu-ne-krashche