Розділ 364. Я відчуваю запах крові
Хоча мандрівники і службовці притулку не знали, на кого вони працюють, але їм було відомо, перед ким звітуватися. І що це був за юнак на ім'я Таз. Він був там з самого початку існування притулку і відповідав за розподіл коштів та розподілу ролей між усіма.
Звичайно, з бігом часу Таза мав дедалі менше обов’язків у зв’язку зі розподілом ролі та притулком роси, але все ж таки вона знала про Таз.
Це навіть залишило інших, які були там з самого початку, щоб заявити, що це все його рук справа, хоча він наполягав, ніби він взагалі не підтримував їх. У них все ще залишалося туманне підозру, що це міг бути він, тому вони ставилися з ним як до якогось мера притулку.
Через це Тазу було легше запросити конкретні предмети і отримати те, що він хотів. Вся інформація врешті-решт пройде через його вуха.
Було зроблено спеціальний запит, щоб інформувати його про всіх нових людей, що виходять і виходять з сховища, і він був негайно поінформований. Передавши інформацію Лео, він хотів почати пошуки цих двох людей. Коли він побачив, що Лео знову вийшов через дві великі червоні двері, він почав згадувати, яким великим був цей чоловік.
- Ви так багато робите для всіх, і ніхто не знає, що це навіть ви. Ви все ще не змінилися з того дня, коли врятували мені життя на полі бою. Я завжди буду відданий вам. - Таз був надзвичайно відданий, тому що, коли він був всього лише молодим солдатом, його життя одного разу врятував Лео. Якби не він, то напевно ніколи б не повернувся додому живим.
У той час вони з Лео були рядовими, тому, почувши, що він збирається стати сержантом, Таз вирішив, ніби це цілком заслужене і хотів будь-яку ціну зробити своє життя комфортнішим.
Коли Лео вийшов на вулицю, він не знав куди йти. Хоча він добре пам’ятав ауру Ерін, оскільки вона була в його класі тваринної зброї і була однією з найкращих учениць порівняно з іншими. Дивно, але це не зайняло стільки часу, як Лео.
Трохи осторонь від Додзе, на одній з вулиць, що веде до центральної площі притулку, він побачив двох людей, які йшли в його сторону, і одним із них була Ерін. Вони продовжували йти, але Лео спробував нічого не говорити. Як тільки вона побачила його, він почув, як швидко забилося її серце.
Крім того, що вона нічого не говорила і робила все можливе, щоб продовжувати, це було трохи дивно.
- Щось не так, і в мене таке відчуття, що це пов'язано з людиною, яка стоїть за нею, - подумав Лео.
Вони обидва нічого не робили, і Ерін, яка продовжувала йти, наче вона не знала, хто такий Лео.
- А що він тут робить? - Вона подумала, хіба він не повинен все ще бути на військовій базі, якщо школа не приїхала сюди з експедицією, але строки не сходяться. У цьому немає сенсу.
Вона почала думати про те, чому Лео міг бути тут, але поняття не мала. Але вона знала, що він добре знав інших, досить добре, щоб зберегти їх таємницю, так як він також допоміг їй бігти з військової бази в першу чергу.
Якщо він був у стані допомогти їй тоді, можливо, був шанс, що він зможе допомагати їй зараз.
Джеймс все ще слідував за нею, але на відстані, як зазвичай, в той час як Лео робив усе можливе, щоб продовжувати повільно йти скребу.
Один погляд його очей, і люди зазвичай могли сказати, що він не прикидається.
Коли вони проходили повз один одного, Ерін прошепотіла так тихо, як тільки могла.
- Мені потрібна твоя допомога; людина, яка стоїть за мною, з Чистих. У них агенти на кожному розі. - Вона швидко сказала, хоча час, який вони пройшли один повз одного було короткий, вона продовжувала шепотіти. Знаючи, що Лео чує краще за інших, вона сподівалася що він все ще слухає її: - я не знаю, куди йти, Я не можу піти на військову базу, але якщо ви можете доставити мене в безпечне місце, я можу залишатися у схованці, поки всі не захитається. Будь ласка, допоможіть мені.
Вона не знала, як багато він чув, і відчувала себе винною, благаючи його про допомогу після того, коли він так багато зробив для неї раніше. Але як тільки вона побачила Лео, в її голові виникли образи Лейли та інших. Схоже, вона сумувала за ними більше, ніж думала. Її гордість більше не буде заважати їй, як колись. Вона охоче прийме будь - яку допомогу.
Що Ірин не знала, так це те, що слух у Лео був не просто хороший, а просто чудовий. Його емоції сильно посилилися, і йому вдалося почути все.
Тим не менш, він не упустив з уваги напрямок, в якому рухалися ці двоє-Додзе. Він був ізольований від решти сховища. Хоча люди часто ходили цим маршрутом, тепер, знаючи про їхню організацію, у нього було відчуття, що вони можуть стежити за ними.
Лео почав думати про те, як він міг би допомогти Ерін.
Зрештою вони підійшли до долини і зупинилися біля двох великих дверей.
- Так що ж нам тепер робити, ти сказав, що молодий хлопець ніколи нікого не впускає, вірно? І я не думаю, що запитати його, кому належить це місце спрацює. - Запитала Ерін.
Джеймс поклав руку в бокову сумку, яку весь час носив з собою. Ерін задалася питанням, чому він ніс її, вона також згадала, що бачила, як він спакував щось, яке їй не подобалося бачити там.
Потім він простягнув їй балаклаву, щоб вона одягла її на голову, а сам надів іншу.
- Що ти робиш? - Запитала вона, озираючись по сторонах. - Ти ж не серйозно.
- Не хвилюйся, - відповів Джеймс. - Я вже перевіряв це місце на наявність камер, я уже пробрався туди заздалегідь. Але щоб бути в безпеці, це завжди мало би бути операцією двох людей. Єдина людина там-молодій чоловік, якого люди називають Таз. Здається, він дуже поважав це місто і ніхто не повинен бачити, як ми це робимо. Ми обидва підемо всередину, а потім мені потрібно, щоб ти залишилася на стрёмі.
- Вона сказала, що схопив Джейм за руку, яку він швидко підняв, щоб скинути її руку зі своєї. Це був перший раз, коли вони дійсно вступили у фізичний контакт з бази.
- Эрин, не смей! - Сурово сказав Джеймс, забираючи в неї маску і натягуючи їй на голову. Це було нагадуванням їй, що Джеймс не був хорошою людиною. Коли вони вперше зустрілися, він був грубим, але на базі, а тепер і останнім часом він було трохи милі, що змусило Ерін забути про минуле.
Але тепер вона згадала, що він був верховним членом Чистіх, всі тренування, які проходили люди, у нього не було проблем, спостерігаючи, як люди страждають. - Просто скажи мені, що ти не збираєшся робити те що я думаю. Ти сказав мені, що ми будемо вести себе як звичайні мандрівники і збирати інформацію. Чому це стало так важливо?
- Це прохання, - відповів Джеймс. - Зверху, я не знаю чому, але після того, як я повідомив їм місце розташування додзе і де він був побудований, вони хотіли, щоб ми з'ясували, хто стоїть за цим, і ми робимо це зараз. Ніхто не дізнається, що це були ми і після того, як це буде зроблено, ми можемо продовжувати прикидатися мандрівниками.
Сказавши це, Джеймс швидко схопився і почав дертися по стіні, він закінчив пояснювати, і у неї не було вибору, крім як слідувати за ним. Здавалося, що Джеймс вже знав розклад дня молодого чоловіка і найбільш ймовірні місця. У цей час він буде прибирати головний зал додзе.
З вершини стіни вони могли бачити, що місце було досить великим. Там була стіна, на якій вони були квадратної форми. Там була доріжка, по якій можна було пройти весь шлях, а потім був центр дззе та інші будівлі позаду нього в стороні. Пол був білого кольору, наче зроблений з якоїсь гальки. Було дивно мати таку підлогу, тому що він дійсно робив би занадто багато шуму.
Коли Ерін побачила його, то подумала. - Почекай, хіба Лео не прийшов з цього боку? Тільки не кажи мені, що це місце належить Лео! Після того як вона попросила допомоги, і вони планували зробити це разом. Вона не знала, чи допоможе Ліо після цього.
Джеймс зістрибнув з стіни будинку, подолав усі відстані і добрався до центру. Приземлившись, він зробив знак Ерін слідувати за ним.
- Ха, я щось чув зовні, - подумав Таз, піднімаючи з підлоги рушник. Сьогодні йому треба було прибрати його, і він хотів, щоб Лео був у повному порядку. Навіть якщо він не бачив важкої праці, то знав, що оцінить її.
Саме в той момент, коли він збирався перевірити це, роздувні двері відкрилися, і до нього вибіг чоловік у Балаклаві. Двері швидко зачинилися ззаду, і Ерін стояла зовні в якості вартового.
Рука чоловіка міцно затиснула Тазу рот, і він вже встиг швидко стиснути руки. Всі дії зайняли лише кілька секунд. - А тепер я задам вам кілька питань і хочу, щоб ви відповіли на них чесно, інакше ... Джеймс зі своєї сумки дістав ящик з інструментами, повний різних гострих речей.
- Хто фінансує притулок? Я знаю, що ти Таз, ти єдина людина, яка може знати все, чого тут відбувається, і я припускаю, вони мають якесь відношення до цього місця. Ти був лише рядовим, коли пішов з армії. Ти не можеш дозволити собі жити в такому місці, як це, або отримати тут посаду. Так скажи мені зараз же!
Прибравши руку з рота Таза, Джеймс подумав, що цього буде достатньо. Насправді тортури не допомагали. Люди були наляканими істотами, і вони просто говорили вам те, що ви хотіли почути, сподіваючись що їх відпустять. Але все, що йому було потрібне - це ім'я.
- Йди до біса! - Сказав Таз з посмішкою і плюнув Джеймсу в обличчя.
- Неправильна відповідь.
Поки Ерін стояла зовні і чекала, вона була дуже стурбована, Вона повинна бути насторожі, щоб побачити, якщо хтось прийде, але її думки були далеко. Тому що прямо зараз вона чула тільки приглушені крики і плач чоловіки позаду неї. Коли вона побачила ящик з інструментами і те, що Джеймс сказав раніше. Вона знала, що щось сталося.
- Я повинна зупинити його, але він занадто сильний. Я все ще слабка, - сказала Ірин, коли сльози потекли по її обличчю, і як вона робила це з чоловіком, який допоміг їй раніше.
Після кількох хвилин, і приглушені звуки продовжувалися, потім, нарешті, Ерін не витримала і впала на коліна. У той же час, коли вона подивилася перед собою, червоні двері відкрилися і увійшов Лео, схоже, її припущення було правильним. Але на його обличчі з’явився вираз, якого вона ніколи раніше не бачила.
- Мені дуже шкода, - сказала Орін зі сльозами на очах.
- Я відчуваю запах крові! - Сказав Лео.