Розділ 325. Любохідний трикутник
Як тільки таймер спрацював, кілька маленьких паучків почали падати на землю з-під рукава Лоґана. Хлопчики продовжували свої фальшиві розмови, жестикулюючи руками і тому подібне.
- Отже, який твій улюблений бутерброд? - Запитав Фекс, намагаючись надати розмову більш реалістичний вигляд, задаючи справжнє питання.
Однак Лоґан виглядав так, ніби намагався вирішити, що відповісти. Він поклав руку на підборіддя і подивився в кут.
- Хм, я б сказав сир з цибулею. Але оскільки моє тіло не дуже добре справляється з сиром... Я думаю, що якби ми говорили про смаки, то це залежало б від моїх пристрастей в той час. Щодо того, як сформульовані питання, то кращий бутерброд відрізняється. Ти маєш на увазі кращу дегустацію? Найкращий варіант для твого здоров'я? Або, можливо, найкращі інгредієнти?
- Тоді, напевно, ти можеш розповісти мені всі три? - Тон фекса був нервовим, тому що він не очікував справжньої відповіді.
Тепер павуки розсипалися віялом, і як тільки вони виконали свої завдання, вони доклали про цей сервер, а саме Лоґану.
Логан раптово зупинився і став на місці їхнього напруженого спілкування. - Пішли звідси.
У підземну арену можна було потрапити з будь - якого готельного номера. Він був розроблений так, щоб коли конкуренти були усунені, вони могли легко возз'єднатися зі своєю військовою базою. Це означало, що кожен ліфт був якось пов'язаний. Щоб потрапити на нижні поверхи, потрібно було перепустки. Але це не була проблема, про яку варто турбуватися. У всякому разі, не для Лоґана.
Вони продовжили свій шлях через вестибюль і вирушили до ліфта. Фекс подивився на камеру в кутку і побачив павука, перш ніж знову приєднатися до Лоґана. Як тільки двері відкрилися, вони обидва увійшли всередину. Камери всередині і зовні ліфтів не могли зафіксувати їх фігури.
Камери були налаштовані на циклічний зйомок протягом двох хвилин, як тільки час закінчувався, він починав показувати пряму трансляцію. Тепер була ніч, і не було інших учасників, які б пробиралися з підземелля в вестибюль. Як тільки вони пройдуть повз ці камери, проблем більше не буде, бо інших камер у підземеллі вже немає.
Лоґана міг припустити, що це сталося з тією ж метою, через яку в школі не було камер. Багато студентів будуть практикувати свої здібності. Їхні сім’ї просто не дозволили б їм шпигувати та збирати інформацію, спостерігаючи за тим, що роблять студенти.
У ліфті вони обидва одягли маски на обличчя.
- Поки все йде добре, - впевнено прокоментував Фекс. - Тепер, Ворден, Лейла, все залежить від вас.
Без крові все, що вони робили було беззмістовним.
***
Ворден попросив Лейлу зустрітися з ним біля будинку військового готелю номер один. Він навіть повідомив їй, що знайшов місце і все готово. Все, що їй потрібно було зробити зараз, це доставити Квінна на місце призначення.
Оскільки він вже розповів про свій план, їй не потрібно було користуватися своїми інструментами. Коли Квінн увійде в кімнату разом з Ворденом, камери там не буде, її робота - бути насторожі. Хоча члени великої чверті могли користуватися цією кімнатою, це не означало, що вони самі цього не робитимуть. Тим не менш, залишався невеликий шанс, що Мона Брі або Джек спробують використати його.
Берні сказав Вордену, що це малоймовірно, бо за всі роки будівництво будинку вони ніколи не використовували. Насправді, він вважав, що був єдиним, хто коли-небудь користувався цим місцем.
Вона зупинилася перед дверима Квінна і глибоко зітхнула, перш ніж підняти руку, щоб постукати. Здавалося, що робота, яку вона робила зараз, більше походила на роботу подвійного агента, коли вона була в числі чистих. Це були речі, які вона була навчена робити, здавалося трохи кумедним, що вона все ще використовувала їх, незважаючи на те, як вже залишила цю організацію.
- Гаразд, давай зробимо це! - Як тільки Лейла зібралася постукати у двері костяками пальців, вона раптово відкрилась.
- Лейло, що ти тут робиш так пізно? - Запитав її Квінн.
- Але... Як? .. - Вона почала подумки ставити запитання. - Як він дізнався, що хтось стоїть біля дверей?
- О... Ти не повинна хвилюватися, я відчуваю що ти йдеш - відповів Квінн.
- Запах? - Ці слова трохи зачепили її. Їй захотілося підняти руки і подивитися, чи дійсно від неї так погано пахне.
Коли Квінн побачив, що вона почувається ображеною, то зрозумів: те, про що він щойно говорив, могло легко бути неправильно витлумаче.
- Ні! Я не мав на увазі, що ти пахнеш ... Я мав на увазі, що ти прекрасно пахнеш, - сказав він, червоніючи. - Ну, знаєш, через мій чутливий носа і всього такого.
Вони обидва вийшли з кімнати і попрямували до військової бази, як тільки Лейла сказала, що хоче трохи прогулятися і що їй потрібно сказати щось важливе. Квінн думав, що вже знає про що піде мова. Це повинно було бути через визнання Фекса.
Поки вони йшли, їм трохи незручно через їхню попередню розмову біля дверей. Квінн не знав, що сказати, аби загладити провину. Коли Квінн роздумував над цим запитанням, то трохи відступив і пішов прямо за Лейлою.
Він помітив, що дивиться на неї з-за спини набагато гірше, ніж зазвичай. Через це він почав думати про те, що сказав Фекс, як він хотів повідомити йому заздалегідь, оскільки думав, ніби між ними щось відбувається. Тепер Лейла теж хотіла поговорити з ним наодинці.
- Нет... Це не може бути... чи я краду Лейле? Коли вона просила мене навернути її, вона мала на увазі щось інше? - Його розум не міг допомогти, але є такі думки. - Якщо я подобаюсь Лейле... а вона подобається Фексу, значить так воно і є... О ні! Я в люблячому трикутнику! Якщо вона тут, щоб зізнатися мені, тоді що я повинен сказати? Я не можу сказати їй так... Я не можу так вчинити з Фексом.
Поки його думки блукали в цьому сумбурному і шаленому спогляданні, вони обидва зрештою опинилися біля невеликого будинку позаду готелю. Хоча він був дуже простим на вигляд, але в той же час і великим. Це нагадало Квінну про скарб, де він вперше виявив здатність тіні.
Він задавався питанням, чому Лейла вибрала саме це місце, щоб поговорити з ним, він міг тільки здогадатися, що це було через те, як він був далеко від усіх інших. Потім Лейла обернулася і зіткнулась з ним. Здавалося, вона хотіла щось сказати, але не знала, як це зробити.
- Я знаю, про що ти хочеш поговорити. - Квінн вирішив почати дискусію. Він не хотів, щоб ситуація стала ще гіршою. - Це все через Фекса, чи не так?
- Звідки він знає? - Вона знову здивувалася.
Коли вона трохи задумалась над цим, то почала говорити: - Послухай, Квінн...
- Тобі не потрібно більше нічого говорити. - Але Квінн раптово перебив її:
- Квінн, Ворден чекає тебе всередині, - випалила вона, перш ніж ситуація остаточно вийшла з-під контролю.
- Почекай... Ворден? Як він може бути причетним до всього цього? - Квінн був зовсім збитий з пантелику.
- Послухай, я просто відчувала себе ніяково через те, що збрехала, сказавши, ніби мені потрібно поговорити з тобою. По правді кажучи, Ворден сказав що хоче поговорити з тобою. Він чекає всередині. - Потім Лейла підійшла до металевих дверей і ввела код, який повідомив їй Ворден. Це було майже те ж саме сховище на планеті червоних врат.
Спочатку Квінн рушив до виходу, але зупинився прямо перед ним. Чи може Лейле справді довіряти?
Оскільки Квінн не знав, що відбувається, то почав думати, ніби це пастка, яка була створена чистими. Можливо, Лейла планувала надувати його і все ще працювала з ними.
- Ворден дійсно тут? - Квінн обернувся і запитав, дивлячись на неї:
У цей момент чиясь рука раптово потягла його ззаду.
- Йди сюди, ідіоте! - Раптом пролунав голос Вордена, він впихнув Квінна всередину, після чого двері зачинилися.
Коли автоматично увімкнулися датчики руху, вони обидва побачили, що знаходяться в великій білій кімнаті. Довкола не було вікон, нічого, крім дверей, через яку вони щойно увійшли.
Коли Квінн обернувся і побачив Вордена, його занепокоєння почало вщухати, бо здавалося, що Лейла говорила правду.
Вираз обличчя Вордена був не з того, що вітають друга, а радше стурбований. В одну мить вираз його обличчя змінився, і тепер у Вордена була найприємніша усмішка, яку Квінн коли-небудь бачив.
- А? Ворден, ти в порядку? - Не знеохочуючись, запитав Квінн.
- Ворден? - Він відповів, схиливши голову набік і приклавши палець до губ. - Ні, я не Ворден, ти забув моє ім'я? - Він відповів питанням на питання.
Ця дивна реакція зробила Вордена подібним до чудового світлоголового цуценя.
- Що відбувається? - Подумал Квінн. Він був абсолютно збитий з пантелику; здавалося, що всі його друзі останнім часом вели себе дивно. - Хіба я не повинен бути найбільш дивним у нашій групі?
- Хіба ти не пам'ятаєш? Ми вже зустрічалися, я Сіл.