Розділ 293. Ім’я на кільці
Конкуранти, які брали участь у міжвоєнному турнірі, були виведені на арену заздалегідь. Це було спричинено тим, що учасники повинні були пройти додаткові перевірки, які інші студенти не мусили робити. Інша причина полягала в тому, що вони могли бути поінформовані про правила кожної події і уточнити як кожна подія працюватиме.
Врешті-решт, не всі події будуть такими простими, як турнір.
Їх усіх посадили в окремий поїзд, який прямував на арену. Учасники тільки тренуються. Кожен вагон був поділений на кожну військову базу, повну второкурсників і першокласників. Хоча деякі студенти другого курсу вже проходили через це раніше, все ще відчували хвилювання в повітрі, воно відбувалося лише раз на рік.
У певному розумінні, це був шанс показати свої навички потенційним фракціям і отримати перевагу, якщо вони збиралися вступити в армію з точки зору рангів. Можливо, навіть знайти наставника, щоб навчити їх. Даючи їм перевагу над іншими.
У другому вагоні були всі учасники другої військової бази, а на передньому сидінні поряд з двома охоронцями сидів Пітер.
Вторинники також були в задній частині вагона і могли бачити, що відбувається попереду.
- Гей, а ти бачив цього першокурсника? - Запитав студент.
- Так, охоронці не відходили від нього ні на крок. Як ти думаєш, він може бути настільки небезпечним, що вони повинні постійно стежити за ним? Я чув, що деякі божевільні першокурсники намагалися піти проти нас цього року. - Відповів інший.
Один з студентів другого курсу шукав саме того студента, про якого говорили інші. Після інциденту з Вордена в актовому залі він вирішив тримати свою участь у таємниці. З якоїсь причини під час боїв з Ворденом, незважаючи на те, що він здобув верх над ним, він повинен був зробити все можливе, навіть використовуючи свою зброю душі. Щось підказувало йому, що у нього ще є шанс програти цю битву.
Під час цього бою відбулися деякі тривожні речі. Одним з них був Ворден, який відрізав йому руку. Повертаючись думками до битви, Момо думав, чи зможе він коли-небудь вирішити це, і навіть якщо так, то чи зможуть він пройти через це.
Щось було не так з першокурсниками, які просто не підходили одне одному. Момо не брав участі в бойовому турнірі, але з нетерпінням чекав повного зміцнення Вордена. Але коли він не помітив його в поїзді, то був надзвичайно розчарований і замість цього побачив Пітера, який займав його місце. Студента, якого вони залякали і змусили піти проти Вордена.
- І що ж ти збираєшся робити, Дюк? - Пробурмотів Момо собі під ніс. У нього було відчуття, що за всім цим стоїть Дюк.
Поїзд зупинився, і всіх учасників повели прямо на арену. Вони побачили великі будівлі на вершині арени, але не змогли зустрітися зі своїми однокласниками. Натомість вони були забрані на арени і зрештою увійшли у великий підземний зал.
Кімнату було заповнено різними звіриними приладдями, ціловими інструментами, ігровим обладнанням тощо. Це було місце, де учасники могли вільно використовувати свої здібності перед тим, як мали брати участь у своїх заходах.
- Як бачите, декілька кімнат ведуть до цієї, вхід, який ви ввели у формі, тепер замкнений, і тільки військовий персонал, що має владу, зможе пройти через нього. - Пояснив солдат, що тримав планшет зі сканером над оком.
- Ви можете користуватися цією кімнатою, як забажаєте, до початку заходу. Великий день починається завтра, так що у вас буде достатньо часу для практики. Праворуч від вас, за дверима, знаходяться ваші спальні. Не соромтесь відпочивати. Прямо за моєю спиною знаходиться вхід на арену. Через хвилину ми поділимо вас на групи відповідно до ваших подій, і у нас буде хтось, хто пояснить і розповість правила. Завтра, коли будуть названі ваші імена, вас скомпроводять на арену.
Потім чоловік звернув увагу на великий дисплей, який висів трохи вище від нього і прикріплений до стіни.
- Ми не хочемо, щоб ви залишилися осторонь, звичайно, ми будемо показувати подію для всіх вас. Якщо у вас є якісь проблеми або побоювання, не соромтеся звернутися до нас.
З цими словами чоловік пішов, щоб поговорити зі своєю командою, аби організувати наступний крок, в той час як студенти були вільні перевірити вправний зал. Багато з них вирішили дослідити це місце, тоді як інші хотіли погратися із обладнанням.
Лейла була зайнята, намагаючись знайти Лоґана. Оглянувшись навколо, вона побачила, що Пітеру було дозволено йти, куди він хотів, в треніровому залі, але двоє охоронців з поїзда продовжували слідувати за ним всюди.
Звичайно, це привернуло увагу багатьох студентів і деякі навіть намагалися наблизитись до Пітера. Майже відразу ж один з охоронців крикнув студенту, щоб той пішов.
- Привіт, Лоґане, - сказала Лейла підходячи до нього і озираючись на бік, щоб переконатися, що ніхто не звертає на неї уваги. Звичка, яка була нав’язана їй з перших днів навчання. - Я хотіла запитати, чи є у тебе якісь ідеї, чому вони змушують Пітера битися на цьому турнірі?
Лоґан уважно подивився на двох охоронців поруч з Пітером. Він помітив, що спорядження, яке вони носили, було зовсім не низької якості. Це був, принаймні, просунутий рівень, можливо навіть вище. Якщо б вони пройшли через стільки зусиль, щоб охороняти учня, то здавалося б, що його передчуття було правильним.
- Я думаю, що вони намагаються використати цю подію, щоб виманити інших чистих. Вони думають, що він один з них після того відео, яке ми зробили. Це мало б сенс, і якщо вони вважають, що вони дбали про нього так сильно, щоб спробувати вирвати його з трудрим, то, можливо, вони зроблять те ж саме на цьому заході. - Відповів Лоґане.
Почувши це, Лейла знову відчула нудоту в животі. Якби це було так, вони б пильно стежили за Пітером і не мали би навіть шансу врятувати його.
Роздумуючи над цим, Лейла роздумувала про те, чи варто їй спробувати втягнутися у цю справу. Вона знала, що Пітер не був частиною чистих. Але якби вона замовкла, то могла б допомогти їй.
Хоча ця ідея не тривала довго, Лейла була агентом ранги 100 і вже звернулася до своєї матері з великою милістю минулого разу. Не думаю, що її мати ризикне цілою організацією заради цього ще раз. Знаючи це, вона боялася навіть запитати.
- Пробач, Пітер, але я нічого не можу зробити.
Приблизно через півгодини після того, як студенти оглядали треніровий майданчик, їх покликали і знову зібрали разом. Цього разу вони були розділені на групи залежно від того, де будуть брати участь, як їм було сказано раніше.
Лоґан був ув'язнений в крафт-подіяння, Лейла-в організована подія, а Пітер-у бойові події. Тепер усі троє були ще далі відокремлені від Пітера.
Кожна група відводила в окрему секцію кімнати, де солдат пояснював їм подробиці того, що відбувається. У трьох головних заходах брали участь найбільше студентів, оскільки від кожного класу вимагалося лише одного студента.
Десять студентів з першого курсу і десять студентів зі другого. У зв’язку з сімома школами це означало, що на одне зібрання було 140 учнів.
Під час бою, поки солдат був зайнятий поясненням правил для всіх, все зосереджувалося на одній людині. Пітер, який в цей момент все ще тримав двох охоронців поруч з собою. Їм було ясно, що він напевно був такою небезпечною подією, але тепер, коли Пітер був ближче до всіх учасників, вони могли помітити щось на його зап'яссті.
Той факт, що його рівень на годинниках показував, він був тільки 1-го рівня.
- Як це можливо? Чекай, а як він взагалі бере участь у турнірі?
Студенти хотіли поставити це питання, але солдат попереду був зайнятий поясненням правил і процедур для всіх, і вони знали, що краще не перебивати.
- О, схоже Сем не помилився у списку імен. У бойовому турнірі брав участь учень першого рівня. - Сказав Нейт.
На відміну від інших, Нейта не дуже цікавилася загадковою фігурою. Він був занадто зайнятий, намагаючись з'ясувати, хто із присутніх тут був Ларрі. Кривавий еволюціонер. Зараз у студентів не було кращого обладнання, так що йому було важко сказати.
- І це все, що стосується правил проведення боїв. А тепер ми обійдемо навколо і візьмемо у вас усіх сценне ім'я. Це ім'я буде використовуватися, щоб оголосити вас, перш ніж ви вийдете на арену. Намагайтеся знайти ім’я, яке буде для всіх бентежити і запам’ятати. Адже за цим будуть спостерігати не тільки військовослужбовці. Багато фракцій високого рівня також були запрошені на цей захід.
Після того, як пояснення було закінчено, декілька солдатів ходили навколо з планшетами в руках і збирали необхідну інформацію для кожного студента. Зрештою один з слуг підійшов до Пітера.
- А як би ти хотів, щоб тебе звали на рингу? - Запитав він.
Пітер на деякий час задумався. Він також міг сказати, що солдати навколо нього були вищого класу, ніж на їх військовій базі. Якщо він мав шанс втекти, то мусив зробити це наодинці з трудримом та іншими солдатами.
Прямо зараз він не міг втекти, і він навіть не зміг уявити собі, що Квінн та інші думають про те, як врятувати його. Якщо після цього його все одно вб'ють, він піде до дну, використовуючи всі свої сили. Він не збирався просто так відмовлятися від боротьби.
Це означало, що вони дізнаються про його неймовірну цілющість. Якби його перетворили на лабораторну щура, він би нічого не сказав їм про Квінна. Він поважав Квінна за те, що той врятував йому життя і коли одного разу зрадив їх, він більше ніколи цього не зробить.
- Ти впевнений щодо свого імені на персні? - Запитав чоловік. - Іноді приємно мати ім'я, пов'язане з твоїми здібностями або таке, яке легко запам'ятати?
- Не сумніваюся,- відповів Пітер.
Внизу на табличці чоловіка було написане ім’я Зомбі П. Ім’я, яке шокувало інших учасників, розкрите.