Глава 289. Змінити...
Капля крові вже була на пальці Квінна, але коли він побачив повідомлення, то не хотів її проковтнути. Минуло лише трохи часу після 24 годин, і його HP тепер почне зменшуватися, якщо він не питиме більше крові.
- Це те, про що говорив Фекс? Невже я вже почав залежний? - Подумав Квінн.
Він почав задаватися питанням, якщо він продовжить йти цим шляхом, як скоро йому знадобиться кров пізніше? Чи кров буде споживати кожну годину? У певному розумінні йому пощастило, що він зловив його зараз.
Тільки через повідомлення Фекса він вирішив бути ще більш розбірливим зі своїми жертвами. Він намагався вибрати людину з групою крові О, який також відповідав би умові бути студентом і самотнім.
Це змусило його вибрати когось трохи пізніше звичайного. Якби він взяв кров у свій звичайний час, то ніколи б не отримав повідомлення і продовжував іти вперед до самого турніру.
Він витріщився на кров, що зіштовхнулася з порізаної на руці студента, намагаючись зрозуміти, чи є якийсь спосіб обійти цю проблему.
Зберігання крові було складним завданням, навіть якщо він хотів зберегти її на потім. Ось чому він був такий вдячний банку крові. На жаль, банк крові працював таким чином, що йому довелося б надто багато споживати кров.
Тільки коли його HP був повний, кров жертви потрапляла в його банк крові. А це означало, що йому спершу доведеться пити кров.
- Повертайся до своєї кімнати в гуртожитку і забудь про все, що сталося сьогодні ввечері, - швидко сказала Квінн роздратованим голосом.
Він вирішив не пити крові. Прямо зараз, день чи два не буде проблемою, але якщо він продовжуватиме йти цим шляхом і щось трапиться, як раніше, коли він був відокремлений від інших, це стане катастрофою.
Він не знав, скільки часу буде скорочуватися кожного разу, коли він питиме кров, але це був ризик, на який він не хотів йти.
Квінн опустив голову і міцно стиснув кулак. - Пітер, мені дуже шкода, але цього разу я не зможу тебе врятувати. Я ще недостатньо зміцнився...
Побачивши Квінн, він мав посмішку на обличчі Фелікса. Багато вампірів не звертали уваги на це попередження і продовжували пити кров. Зрештою карателі мали втрутитися і вирішити цю проблему.
Роздумуючи про цю конкретну групу вампірів, більш відомих як карателі, Фекс відчула поколювання. Сам він ніколи не бачив карачів, але чув про них страшні історії.
Замість того щоб пити кров з його банку крові або покладатися на Лейлу за кров. Квінн вирішив дозволити своєму хіт-Пойнту зменшуватися з кожною годиною, сподіваючись посилити опір.
Це було не дуже приємно для нього, тому що він хотів би знати про це раніше. Зараз у нього було 95 балів HP. А це означало, що пройде 95 годин перш ніж його HP наблизиться до 0. Коли він був на нижчому рівні, створення опору не було б великою проблемою.
***
Протягом наступних двох днів Квінн більше не виконував своєї нічної роботи. Він і далі мав надію, бо солдати все ще не зробили Пітеру нічого страшного. Здавалося, вони навіть не катували його.
Все це тому, що Квінн все ще відчував зв'язок з Пітером, але він, здавалося, не зазнавав ні болю, ні розчарування.
Після кількох годин пошуків Лоґан не зміг знайти майже жодної інформації про підземелля під військовими базами. Не тільки на своїй військовій базі, але й на інших. По правді кажучи, це ще більше відлякувало Логана від спроб допомогти Пітеру.
Він був з тих людей, які все роблять з планом в голові. Кожна дія має шанс на результат. Без інформації він почувався сліпим, що йшов лабіринтом.
Він продовжував пошуки, сподіваючись що-небудь розгадати, але у них вже не було часу. Тепер настав час для турніру між військовими базами.
Спочатку кожен клас з’являвся у школі, щоб переконатися в тому, що вони мають все необхідне. В рюкзаку Квінна лежала фляга, яку дав йому Фекс. Він намагався повернути її, але Фекс відмовився.
У фляжці була єдина крапля крові з групи "О". Хоча в той день він не міг пити кров, але поклав частину її у колбу.
[40/95 HP] Його HP продовжував зменшуватися, і як тільки він буде достатньо низьким, Квінн зможе випити її та отримати рахунку статистики.
У фляжці було 200 мілілітрів крові, стільки ж, скільки в банку другого рівня. Давши йому в цілому 400 мілілітрів крові для регенерації. Але це не було необхідно, оскільки він не брав участі в ньому. Завжди було б мудро бути обережним, на всяк випадок.
Після того як учні закінчили пакувати свої речі, вони пішли за своїм класним керівником на вулицю перед шкільними воротами.
Всі учні вишикувалися в одну шеренгу, а класна керівникка стояла попереду. Праворуч від головного входу стояли першокурсники, а перед ними-генерал Натан.
З лівого боку, перед воротами стояли всі второкурсники, а перед ними-генерал Дюк. Поруч з генералом стояли сержанти.
У центрі двох груп стояв генерал Майк, який мав очолити студентів під час цього заходу. У нього було вирішальне слово. Пол, головний генерал, залишиться тут, як і інші головні генерали.
Вони повинні були залишитися на базі разом з іншими солдатами. Якщо напад мав статися з будь-якої причини, вимагалося військових працівників; потрібно було залишити когось відповідальним і достатньо сильним, щоб захистити базу.
- Ладно! - Крикнув Майк гучним голосом. Якимсь чином його голос був досить гучним, щоб донести його до найостанніших рядів натовпу. - Ваші вчителі зараз будуть заохочувати наступних учнів, які братимуть участь у заходах. Прошу, підійдіть до передньої частини, як тільки ваше ім'я буде назване.
- Всі інші, пам'ятайте, що ви повинні підтримувати цих людей. Ура в всю горлянку! - Закричав Майк, колотаючи себе в груди.
У залі запанував тиша.
- Я сказав-Ура! - Крикнув Майк знову, і студенти відповіли йому тим же.
По-перше, були викликані всі студенти другого курсу, які брали участь в заходах. Там було багато подій, які треба було пройти, оскільки ця подія була схожа на старі Олімпійські ігри. Були навіть ті, які забороняли використовувати здібності.
Після того, як були викликані всі студенти для регулярних заходів, було зумовлено студентів для трьох основних зустрічей. Для участі у головних подіях буде обрано учня з кожної групи. Перед ними десять учнів мали взяти участь у бойовому турнірі.
Квінн був приблизно в середині своєї черги; тим не менш, його зір було відмінним, і він міг бачити, що кожен з обраних студентів був рівні 8. Система здібностей зросла тільки до 8-го рівня. Був хороший шанс, що деякі студенти, які стояли там, мали здібності, котрі виходили за рамки їх оцінок.
Тепер, коли всі студенти второкурсники закінчили звертатися до нас, настав час для першокласників. Троє учнів з кожного класу були відібрані для участі в трьох подіях і пройшли вперед.
Нарешті настав час для класу Дела.
Він почав з того, що викликав студентів на захід по крафту, а потім перейшов до інших.
- Для далекого бою, Лейла Манроу.
Вона повільно йшла вперед, але була готова; проходячи повз, вона намагалася тримати голову опущеною, уникаючи зорового контакту з тими, хто був у її класі. Але це не завадило їй почути жорстокі зауваження.
- Скільки ти хочеш поставити на її виняток в першому раунді? - Сказав студент.
- Перший раунд, я думаю, вона програє ще до того, як він почнеться.
- Це я повинен бути там, нагорі.
- Я думаю, що впораюся краще, а я навіть не використовую далекобійну зброю.
І тут пролунав голос, - Лейла, зроби все що в твоїх силах.
Вона підняла очі, щоб подивитися хто вимовив ці слова; на її подив, вони походили від Вордена. Вона посміхнулася йому, перш ніж поспішити до виходу.
- І, нарешті, на бойцівський турнір.
Ворден, який стояв на початку шеренги, вже почав рухатися, перш ніж почув своє ім'я, але через кілька кроків він раптово замер, почувши останні слова Ула.
- Студент... Пітер Чак.