Розділ 286. Дивні дії
Дюк вийшов з кімнати, залишивши Натана і Пітера удвох. Хоча обидва генерали не ладили, вони знали, що працюють на одному боці. Дюк не забував про дійсну силу Натана і те, як він добився свого становища в армії. Якби тільки один учень говорив про нього, він міг би йому довіряти.
Причина, чому він залишив кімнату полягала в тому, щоб зв'язатися з самим Тру дрімом. Під спеціальною Vipp-комнатою містився кабінет Дюка. Заскочивши всередину, він відразу ж відкрив свій комунікатор і почав відеодзвінок. У повітрі ширяв електронний дисплей, і лінії внизу показували, що зв'язок намагається бути встановлено.
- У чому справа, генерал Дюк? - Сказав Джек Трух. - Я ж просив тебе подзвонити мені, якщо знайдеш цих двох дітей.
На відеодзвінку Джек сидів у своєму кріслі, і на задньому плані був видно все місто, яке було безпосередньо під його контролем, видиме через скляні вікна в його будівлі Скайрайн.
- Тепер ти знаєш мене краще, - з посмішкою відповів Дюк.
Раптом щось привернуло увагу Джека. З тих пір як він покинув військову базу, він не забув, що сталося в школі, як група чистих виставив його ідіотом. Мало того, він згадав страх, який відчув у тій кімнаті; з якоїсь причини сонна здатність одного з його надійних охоронців не спрацювала.
Це навело його у скрутне становище, і був шанс, що він міг померти в той же день. Раніше Джека не турбували чисті і політичні сили між військовими та ними. Тепер же він був дуже зацікавлений в тому, щоб позбутися їх.
- Ми знайшли хлопчика, відомого як Пітер. Він був одним з учнів, які були в їхніх руках як чисті. Виявляється, він ніколи не повертався до академії і використовував вміння маскування. - Дюк пояснив.
- Чудово, а як щодо дівчини? - Запитав Джек.
- У нас є підстави вважати, що чисті дійсно викрали її. Моя теорія полягає в тому, що студент, відомий як Пітер, спочатку працював на Чистійих весь цей час. Вони, мабуть, приховували здатність маскуватися і чекали на ідеальну можливість її використання. Тоді було б зрозуміло, чому снодійне не вплинуло на нього, якби їм вдалося щось приготувати заздалегідь.
- Але я повинен додати, що все це тільки припущення. Ми не можемо нічого підтвердити; з якоїсь причини здається, що наш шукач правди не може використовувати свою здатність на ньому. Чисті просуваються швидше, ніж ми думаємо, і вони змогли знайти щось, щоб зупинити здібності.
Військові знали ціль Чисті, тому вирішили, що вони повинні працювати над якоюсь сироваткою або вакциною, яка буде націлена на клітини МК. Досі не було ніяких ознак результату.
Дюк вважав, що якщо вони не можуть забрати або позбутися своїх здібностей, то зможуть створити чи змінити людину, яка б могла їх заблокувати.
- Ви вже повідомили про це Полу? - Запитав Джек.
- Ні, я зробив, як ви просили, і розповів вам першим.
- Добре, якщо Пол дізнається про це, він захоче, щоб студент пройшов через судовий процес. Якщо це станеться, він може в кінцевому підсумку передати їх у дослідницький відділ і звідти він буде поза моїми руками. - Сказав Джек. - Я думаю, що покарання, яке буде призначене учневі, буде занадто легким. У мене є ідея, яка не тільки буде справедливим покаранням для Пітера, але може, дозволить нам покарати цих чистих ...
Джек перейшов до деталей плану і переказав його Дюку. Вони обидва повинні бути на одній хвилі. Адже формально Дюк працював на головного генерала Пола. Це означало б, що він не виконує свого обов’язку солдата і вирішив допомогти аутсайдеру, як Тру дрім, який технічно не працював на військових, але тісно співпрацював з ними.
- Чудово! - Сказав Джек з веселощами в голосі. - Тоді ми зустрінемося на міжвоєнному турнірі.
Для Квінна та інших було важко залишити Пітера позаду, і дві групи боролися з цим значно. У кімнаті Лоґана вони продовжували стежити за транспортами Пітера, і, як вони й очікували, хтось відіслав Пітеру в підземну темницю. Або принаймні вони підозрювали, що сигнал втрачено і востаннє бачили вхід у підземелля.
Наступного дня, здається, двоє членів групи найбільше переживали зникнення Пітера. Одним з них був Квінн. Він все ще відчував себе трохи відповідальним за те, що сталося з Пітером.
Хоча система запевнила його, що з Пітером все гаразд. Розуміючи, що якщо Пітер поранений або в біді, через поточну відстань між ними двох, Квінн зможе відчути це, коли Пітер був замучений чи ранений.
Але у Лоґана все було по-іншому. Він був у себе в кімнаті, працював над одним зі своїх гаджетів на мотузці. Він працював цілу ніч, і зазвичай працював допізна, але сьогодні було пізніше звичайного, а він навіть не зробив перерви.
Ніби він намагався відволіктися від чогось. Нарешті, після кількох годин роботи над деякими гаджетами, він вирішив зробити перерву. Він підняв свою роботизовану молекулу і відкинувся на спинку стільця.
- О, це було важко, Пітер, чи не передаси мені бутерброд? - Запитав Лоґан, простягаючи руку, але після деякого очікування нічого не відчув. Він повернувся на стільці і подивився на те місце, де зазвичай стояв Пітер.
Він майже ніколи не виходив звідти, хіба що приносив йому інструменти і час від часу грав у віртуальну гру.
- Там повинна бути інформація про цей підземелля! - Сказав Лоґан, застрибнувши на комп'ютер і почав друкувати.
У школі вивчення відновилося, як завжди. Квінн не знав чому, але він, здавалося, уникав інших і почав частіше спілкуватися з Фексом. Навіть у його кімнаті розмова з Ворденом була трохи незграбною.
Ворден допомагав йому всюди, де це було можливо, і це був перший раз, коли він вирішив не робити цього. Це не його вина, але Квінн не знав, як з цим справитися.
Він також мав проблеми, які намагався вирішити. Його голова ставала дедалі голоснішою, коли минав час. Голос продовжував говорити йому йти проти школи і боротися з ними. Спробуй витягнути Пітера звідти.
Він все ще не звертав на це уваги і жив своїм звичайним життям. Однак Фекс помітив цю дивну поведінку. Він часто, за часами, раптово зупинявся на ходу і хапався за голову. На той час Фекс зрозумів, що Квінн навернув Пітера і припустив, ніби біль був викликаний тим, як школа робила з Пітером у підземеллі. Але Фекс чомусь не в це вірив.
Настав вечір, і уроки закінчилися. Декотрі учні все ще перебували поза школою, тоді як інші вирішили відпочити у своїй кімнаті в гуртожитку.
Квінн заявив, що збирається трохи пограти в цю гру, щоб попрактикуватися. Почувши це, Фекс погодився піти з ним.
- Гей, я піду з тобою. Я вже давно не грав.
- О.. Чорт, - відповів Квінн. - Я щойно згадала, що обіцяла Вордену дещо зробити з ним сьогодні ввечері. Можливо, наступного разу.
- Все гаразд, - сказав Фекс, дивлячись, як Квінн йде, він знав, що щось сталося. Було ясно, що Квінн сказав це, щоб позбутися його.
Ці дивні дії змусили Фекса діяти. Хоч би що робив Квінн, він не хоче, щоб інші бачили. Як тільки вони вдвох опинилися на великій відстані, Фекс вирішив піти за ним. Відстань між ними була досить великою, і причиною цього був запах.
Ще один вампір зміг вчути іншого. Вони також відчували різницю між собою. Однак, їхній зір був набагато кращим від нюху, тому хоч Фекс тримався на відстані, він все ще міг бачити Квінна.
Слідуючи за Квінном, він пішов у коридор, де міг бачити, як той розмовляє зі студентом, якого ніколи раніше не бачив.
- Я не знала, що у нього є інші друзі, крім цих диваків? - Подумав Фекс.
Вони швидко залишили коридор і вирушили до виходу. Фекс продовжував слідувати за ними, бо це було надто дивним.
Зрештою вони залишили школу і увійшли в ліс поблизу парку. Фекс швидко зрозумів, що відбувається через дивні рухи учня. Він був під впливом Куінна.
Нарешті, коли вони дісталися до відокремленого місця, Квінн озирнувся, щоб подивитися чи немає там когось, кого він міг би помітити. Але Фекс був добре навчений мистецтву шпигувати і стежити за кимось. Досвід і підготовка, які він мав, були на кілька рівнях вище від Квінна, навіть якщо Квен був технічно сильнішим зараз.
Квінн підніс свою кігтичну руку і розрізав частину передпліччя студента та почав пити.
- Що він робить? У нього є Лейла, яку він може попросити про кров в будь-який час, коли захоче, вірно? То навіщо ж йти на всі ці неприємності, щоб отримати чужу кров? - Подумав Фекс.