Розділ 270. Отримання кристалу крові
Лео не потрібно було двічі просити студентів. Вони обидва швидко пішли за Лео, коли всі троє вибігли з міста до тунелю і жодного разу не озирнулися, але його дивні дії почали змушують Куіна замислитись.
Він уперше побачив, як його вчитель утікав від зіткнення. До цього моменту в його очах вчитель завжди був кимось, хто здавався недосяжним. Сила надто сильна, щоб уявляти собі реальну силу. Навіть коли він стояв перед Далькою, то ніколи не поводився так.
Хоч би що його лякало або змушувало так поводитись, воно має бути сильним. Але якщо щось тут було настільки могутнім, то чому Квінн або інші не наштовхнулися на нього? Після того, як він обдумав всі можливі варіанти того що могло б статися, одна річ застрягла у нього в голові.
- Ні, не може бути, ми оглянули всю вежу. - Башта, яку вони щойно покинули була відома як гробницю вампіра. І те, що залишилось позаду, свідчить про його силу.
- Хіба ти не казав, що вампіру потрібна кров одного з членів його сім'ї? Він же не може прокинутися, вірно? - Запитав Квінн біля системи, але та почала мовчати.
- Відповідай мені! - Мислливо обірвав його Квінн. Цього разу він наполягав і потребував відповіді.
- Сумно. - Відповіла система. - Я просто думав про можливі варіанти, але, можливо, був шанс, що ми дійсно розбудили його.
- Але як? - Відповідав Квінн.
Єдине, про що я можу думати - це кристал крові з минулого. Пам'ятайте, як я сказав, що кристал крові досить редоксальний, ну, це тому що кришталь крові збирають з самого тіла вампіра. Так само як тварини містять кристал всередині своїх тіл, вампіри теж.
- Створення зброї з таких речей стало табу. Це була практика, яка швидко стала поза законом. Самі собою кристали крові не були нелегальними, але свідомо збирали одну форму тіла. Звичайно, ми не зовсім знаємо, що знаходиться всередині кристалу крові, але при використанні його в якості сировини для створення зброї, перша частина процесу - це розплавлення кристала.
- При правильній температурі Крістал почне плавитися і перетвориться на речовину, схожа на кров. Я боюся, що є шанс, коли ви вставили Крісталл у подіум, він міг почати цей процес і розбудити того вампіра, який був глибоко в своєму сні.
- Чому ти нічого не сказав раніше? - Пожалкувався Квінн.
- Тоді я думав так само, як і ти. Що кристал буде використовуватися, щоб допомогти вам отримати зброю. Бачите, коли вампір занурюється у вічний сон, він робить це з власного вибору. У певному розумінні це вампір каже, що він зробив з цим світом і рухається далі.
- Але їхні тіла зазвичай зберігаються в сім'ї, на базі або у замку. Таким чином, якщо їм коли-небудь знадобиться звернутися до тих хто відчайдушно потребує, вони зможуть це зробити. Коли я побачив, що вампірів немає ні в цьому районі, ані навіть всередині вежі. Я припустив, що вампір повинен бути вирішив піти.
Деякі гробниці часто ставлять під сумнів усі члени сім'ї, з пастками та завданнями. Як тільки вони будуть завершені, то передадуть свої скарби наступному поколінню. Я думав, що ця людина просто робить те ж саме.
Зрештою всі троє покинули місто. Вони пройшли через один з тунелів на відкритий простір із декількома різними шляхами. Вираз обличчя Лео виглядало набагато краще. Після того як він пройшов тунель, то більше не міг відчувати силу так добре.
Це було через його здібності, вона була сильною, але він міг бачити тільки ту область, в якій перебував. Як тільки він увійшов у місто, його погляд розширився, і він міг бачити все, що завгодно. Але була одна річ, яка сильно турбувала його.
Аура, яку він відчув, була того ж кольору, що і Квінна та Фекса. Але Лео не хотів ризикувати, коли дізнався про це. Те, що у них була така ж аура, як і в двох студентів, не означало, ніби вони були близькими.
Лео було легко вибрати зворотній шлях, оскільки він добре пам'ятав, з якого боку він увійшов, і він почав виводити двох студентів. Зрештою, вони збиралися залишити дивне місто і все, що було знайдено позаду.
Під час подорожі тунелем він почав злегка нахилятися вгору, не бачачи кінця, і вони не були впевнені, скільки часу їм знадобиться щоб вибратися. Подорослішавши разом, Квінн все ще намагався перетравити те, що йому розповіли раніше. Про кристали крові, тепер у нього на думці було кілька дивних запитань.
- Якщо член сім'ї не може вбити свого власного члена, як хтось може отримати кристал крові в першу чергу? - Запитав Квінн.
- Це чудове питання. Навіть якщо вампіри і їх підвиди не можуть піти проти свого творця, це не означає, що вони не зможуть порушити правила. Як і в кожній сім’ї, вони мали свої власні проблеми.
- Завжди можна попросити іншу сім'ю зробити цю роботу за них, але це залишило б кислий присмак у роті і часто викликає незадоволення між друзями і так далі, якщо б це сталося. Як таку групу створили, одна поза 13-річними родинами. Їх називали карателями.
- Їх довго було суворо дотримуватися закони вампірів, які були створені 13 лідерами Вампи і королем. Вони були відділені від решти. Вони не подружилися ні з ким із 13 - го класу і не спілкувалися з ними, хіба що зазнали суворого покарання.
- Ці карателі, мабуть, були дуже сильні тоді, якщо їм довелося змусити ці вампірські сім'ї дотримуватися законів, - сказав Квінн.
- Так, дуже сильні... - Коли система вимовила ці слова, він, здавалося, злегка задрімав.
- Вони все ще тут? - Запитав Квінн, помітивши, що система поводиться дивно, коли говорить про них.
- На жаль, це ти дізнаєшся іншим разом.
Квінн, як і раніше, намагався тиснути далі. Якби система здалася один раз, можливо, вона змогла б здатися знову і повідомити йому більше інформації, але він зазнав невдачі. Світ вампірів здавався складним і дивним, а також мав дуже довгу історію про яку він нічого не знав.
Система намагалася переконати Квінна, що навряд чи Кристал крові розбудив вампіра від його сну. Деякі події просто не мали сенсу. Навіщо віддавати Кристал крові звіра, якщо вони планують прокинутися пізніше? Чи вони просто залишили все на випадок?
Хоча ця система, здавалося б, могла говорити про неї, Квінна відчувала дивне враження, що вони розбудили вампіра. Він знав, що Лео поводиться так не просто. Цього разу Квінн не хотів нічого з'ясовувати, а просто хотів якнайшвидше піти звідси.
Зрештою з’явився кінець тунелю, і через нього прорвалося денне світло. Квінн і Фекс ніколи не думали, що будуть щасливі побачити сонце, але вони дійсно були щасливими.
Коли вони обидва вийшли назовні, вони підняли руки вгору, прикриваючи очі від чутливості, але також мали величезну посмішку на їх обличчі.
Квінн здавався ще щасливішим, ніж Фекс, коли почав підстрибувати на місці.
- Ти такий щасливий бути вільним? - Запитав Лео. Чула, як Квінн підстрибує на місці.
Смучений, розмальований обличчям, Квінн відповів:
- Так, просто приємно знову побачити сонце.
Через те що Квінн був щасливішим, ніж зазвичай, він не почувався хворим вперше за довгі роки після виходу на сонце. Він не відчував слабкості і не було ніякого системного повідомлення.
Перстень працює, і тепер Квінн міг жити своїм колишнім життям без жодних обмежень.
Хлопці продовжували йти за Лео через джунглі. У джунглях все ще було багато тварин, але завдяки здібностям Лео вони змогли обійти їх усіх і вибрати найбезпечніший шлях до втечі. Врешті-решт, вони прибули туди, де були всі інші студенти. Вони залишалися поза укриттям на великому відкритому просторі на землі, отримуючи допомогу від іншого військового персоналу.
- Квінн! - Крикнула Лейла, вскакуючи і кидаючись до нього. Як тільки вона підійшла до нього, то міцно обняла його як старого ведмедя. - Я думала, ти вже помер.
- Я ж сказав, тобі не про що турбуватися, - сказав Ворден, йдучи поруч з Лейлою. Коли вона відпустила Квінна, Ворден вдарив його кулаком і поплескав по плечу.
Квінн також був радий побачити, що всі в їхній команді живі, і, схоже, Пітер був у порядку, коли його очі зустрілися з очима Логана, великий палець був піднятий в його напрямку.
- Нам потрібно щось зробити з Сією пізніше, - прошепотів Ворден, коли вони обидва помітили, що вона постійно дивиться в бік їх групи. Відмовляючись приєднатися до них і бути поруч з іншими студентами.
- Гаразд, хлопці! - Крикнув солдат. - Час збиратися, ваш сержант Лео повинен зробити важливе оголошення .
Всі студенти зібралися в відкритому полі на укритті, інші солдати продовжували робити те, що вони робили, але вони, здавалося, були зайняті більше, ніж будь-коли раніше. Набагато більше, ніж тоді, коли студенти вперше прийшли сюди, як ніби вони були в поспіху для чогось.
Коли я озирнувся навколо, то побачив багато студентів, яких вже не було з ними, які або померли від дивних рослин чи під ними у підземних тунелях. Або від звіра високого рівня.
На їхніх обличчях застиг жах, а дехто навіть не знав, що думати.
Попереду всіх стояли Лео і Фей. Лео вийшов вперед першим.
- Слухайте уважно, у нас є для вас важливі новини.