Розділ 267. У верхній частині вежі
Повертаючи голову назад і подивившись у тунель, звідки вони прийшли, Лоґан побачив, що інші воліли не йти за ним. Його план, який він склав своїм швидким мисленням, очевидно, спрацював.
Навіть з Пітером на плечі він не стримував швидкості. Він продовжував бігти тунелем, аж поки вони зрештою не досягли відкритого місця, де було багато різних шляхів і тунелів для них. Це було схоже на одну з областей, звідки вони щойно прийшли.
Єдиною відмінністю від цього відкритого простору було те, що навколо не було жодного мертвого студентів.
- Відпусти мене! - Крикнув Пітер, і його очі, тепер вже повністю червоні, засвітилися в темряві. Його рот широко розкрився, обкриваючи зуби, які стали гострішими і більшими.
Я відчуваю, як вага на його плечі переміщається. Лоґан відчув, що щось сталося, і тут же скинув Пітера з плечей та кинув його на землю. Удар був сильним, бо Лоґан не міг стриматися.
Це було тому, що він відчував силу Пітера, і він знав: ніщо зі своїх сил не зможе стримати його. Лоґане був упевнений, що якщо ці двоє затіють бійку через силу, то він не переможе.
Піднявши голову від Землі, Пітер зміг мигцем побачити Лоґана, який тепер тримав свій бластер направленим на нього. У відповідь Пітер видав щось на зразок гарчання і глибокого сердитий рика.
- Ти все ще там, Пітер? - сказав Лоґане.
Почувши власне ім’я Лоґана, він трохи заспокоївся. Але Пітер раптом почав хапатися, і його тіло сильно тряслося, коли він металився по підлозі. При цьому блиск в його очах, здавалося, значно погаснув.
Бачити, як Пітер завдає собі такого болю. Лоґане не міг стримати сліз. Було ясно, що Пітеру це не сподобалося і він не хотів його їсти. Натомість він відчайдушно боровся з цим первісним бажанням.
Він вже почав думати, чи він зробив помилку, дозволивши Пітеру з'їсти ту дівчину, яку вони зустріли в перший раз.
Шукаючи якесь рішення, Лоґане вибрав і простягнув йому свій змінений ручний сканер. Він вніс свої власні зміни у сканер, забезпечений школою. Той, що у нього був, був здатний охопити більш широкий діапазон, і це було те, які привело його до пошуку підземного міста в першу чергу.
Якщо це спрацює, він зможе просканувати тунелі і з'ясувати, де знаходяться інші мертві студенти. Замість того, щоб йти на компроміс і грати свої шанси, вони принаймні матимуть певний орієнтир щодо того...
Але з якоїсь причини, відколи вони спустилися під землю, сканер був безполезенний.
- Чому ти не хочеш працювати?
- Сказав Лоґан, і Пітер тепер стояв перед ним, опустивши голову до Землі. Невідомо, чи він прийшов у себе або його вже охопили голод і першопричина.
***
Тим часом, на іншій стороні ...
Після того як Квінн і Фекс зрозуміли, що вони нічого не можуть зробити для повернення своїх речей, то вирішили зменшити свої втрати й покинути кімнату. Вони намагалися атакувати дивний циліндр і навіть копати під землею.
Але чорна субстанція, з якої складалася ціла вежа, була також надзвичайно сильна, так само міцна, як і найміцніший матеріал, яким користуються люди. Для того щоб розбити маленькі шматочки башти, потрібно було майже всієї їхньої сили. Зрозуміло, що їм знадобилося б кілька днів, аби зробити незначний прогрес.
Якщо одного разу ... ...
Вони знайшли спосіб легко розбити металевий циліндр або чорну субстанцію, яка оточувала вежу, тоді він завжди міг повернутися і схопити шматки броні.
Вийшовши з кімнати, вони продовжили підніматися сходами вгору, і в той же час Фекс не міг перестати вибачатися перед Квінном за те, що був опромітивши і підняв кільце, через який вони втратили свої шанси повернути інші предмети.
Він насправді не знав, в якому доброму настрої Квінн був зараз, щоб отримати кільце.
Йому більше не доведеться виглядати дивно, тайська з собою парасолька під палючим сонцем.
Крім того, йому більше не потрібно було покладатися на скафандр. Звичайно, Квінн був щасливий, що має костюм. Тепер він більше використовував його, коли хотів битися, використовуючи його і приховуючи свої здібності, а не пристрій для блокування сонця.
Зрештою, після довгого підйому вони дісталися платформи. Це була остання платформа. Як вони і помітили стелю вгорі. З-під стелі теж стирчали кілька шматочків блакитного кристалу.
Коли він побачив кристали, жадібність Квінна хотіла, щоб він взяв всі кришталь і продав їх, коли повернеться, але це було б важко в будь-якому випадку, якби він не міг літати, аби дотягнутися і витягувати кристалики. Це також забере у нього неймовірну кількість часу.
На останній платформі була ще одна велика Аркова подвійна двері, схожа на попередню. У неї також не було замка, і все, що їм потрібно було зробити, це відкрити її двома руками.
Як і у кожній кімнаті, в яку вони заходили раніше, світло почало запалюватися один за одним, показуючи як виглядає кімната.
Від дверей до центральної кімнати простягався великий червоний килим ...
Він досяг центру, де на землі утворився дуже велике коло. Узор був схожий на той, що вони вперше побачили на дверях. Здається, що тільки там не було місця, куди можна б покласти Кристал крові.
Далі, на іншому кінці кола був ще один червоний килим, який продовжувався до тих пір, поки не досяг великого крісла.
- Хто, чорт візьми, був цей вампір? - Сказав Фекс. - Здається, що він, можливо, був трохи егоїстичний. Невже він думає, що він король або щось в цьому роді?
Там був тільки один король або королева вампірів, тому Фекс здалося дивним, що вампир, можливо залишився з тринадцяти родин, чи розміщений тут, створив таку кімнату.
Коли дивишся на велике крісло або трон.
Здавалося, що тільки важлива персона могла сидіти на такому місці.
Саме тоді Квінн помітив дещо, дивлячись на трон. Все в кімнаті було розчаруванням до цих пір, так як там, здавалося, не було нічого корисного. Але відразу за кріслом, трохи вище, за ним виднілася прозора скляна панель, а всередині була велика зброя, схожа на меч.
Меч не виглядав звичайним, тому що, незважаючи на те, що він був замкнений за скляною оболонкою, здавалося, ніби навколо нього було обгорнуто кілька чорних цепей, від рукояті до самого кінчика леза.
- Чому меч повинен бути прикутий ланцюгом, якщо його ніхто не тримає?
Фекс також побачив меч і збуджено кинувся вперед, але через кілька кроків зупинився, згадавши про те, що сталося в кімнаті раніше.
Квінн, як щодо того, щоб піти на це? - Сказав він, нервово посміхаючись.
Квінн так і зробив, пройшов повз крісло-трону та попрямував до кімнати. Придивившись ближче до клинки, він зрозумів, що це тваринний меч, а не звичайний.
Цев’я здавалося досить лускатим і кам'янистим. Червоний за кольором і рисунком, який колись відповідав видам доспехам. Між гардою і бритвою був червоний самоцвіт. Він був дуже схожий на кристал, який Квінн отримав після перемоги над звірем королівського рівня.
Від кристалу, всередині меча, червона лінія йшла вгору по лезію до кінчика. Це було схоже на якийсь брусок, але і кристал, і червона лінія, що біжить вгору по мечу, здавалося, були позбавлені будь-якої сили.
Поклавши свої кігтисті пальці в рукавичках на скло, що покриває його. Він почав використовувати всі свої сили, сподіваючись зробити подряпину або вм’ятину. Так само як і всі матеріали, які вони знайшли у вежі, вона була для нього майже незнищенною.
- Я збирався тобі сказати, але думав, що ти вже зрозумів суть. - Сказав Фекс, бачачи, що Квінн намагається розбити скло.
Відмовившись від думки дістати меч, Квінн збирається обшукати кімнату, щоб подивитися, чи він щось упустив. Він зробив крок назад, і знову кімната, здавалося, злегка завибрувала.
Прямо перед мечем... Почав підніматися подіум.
Він був невеликий і піднімався приблизно до пояса, де стояв Квінн.
Вібрація в кімнаті припинилася, і подіум теж.
Зверху був отвір у формі алмаза.
Квінн повернувся і подивився на Фекса, намагаючись зрозуміти, що відбувається.
- Не дивися на мене. - Відповів фекс. - З тих пір, як я увійшов у цю вежу, я вже давно заблукав в цьому місці.
Він був правий.
Насправді Квінн знав про цю вежу більше, ніж Фекс, і тому що система повідомила йому, що це гробниця вампірів. Все ж Квінн ще не бачив труни. У вежі не було багато кімнат, був тільки початковий поверх, Середній рівень, а тут-верхній поверх.
Вони не могли нічого пропустити, так де ж все-таки тримали вампіра? Але тепер Квінна більше хвилювався перед ним.
Коли він обережно пробіг пальцями знизу, з’явилося ще одне повідомлення.
[Чи не хочете вставити свій кристал крові?]
[Після встановлення Кристал крові не може бути повернений!]
[Да] [Ні]
- Якщо я виберу "так"... Чи він дозволить мені отримати меч?