Розділ 264. Кривавий брат
Квінн побачив дві речі, перш ніж вирушити в вежу. По-перше, його окуляри MK були повністю відновлені. Фекс уже був відсутній якийсь час, тому їм залишалось тільки почекати перш ніж знову вирушити в дорогу.
По-друге, він був повністю споряджений всім своїм спорядженням. Звичайно, це включало в себе костюм Лоґана. Він носив це як зазвичай, все, крім частини голови.
Костюм легко регулювати, і в будь-який момент Квінн міг швидко підняти каптуру, щоб скоро прикрити верхню частину голови. І саме тому для нього не було проблемою, якщо він хотів приховати свою особистість від інших. Причина, через яку він це зробив була в тому, що у нього більше не було банку крові.
Його другий шанс. У всіх своїх битвах він завжди покладався на банк крові, щоб допомогти йому в важку хвилину. Крові у фляжці більше не було. Фекс проковтнув усе це, і при цьому здавалося, що його рани теж заживають.
Броня, яку створив Логан, давала йому додатковий захист. Хоч це не було так вже й багато, то кожне невелике збільшення допомогло б йому вдягнути його. Вони збиралися піти до вежі, і коли сторожа ззовні була настільки сильною, Квінн боявся, що всередині був ще сильніший вартовий.
Якби це було так, він би навіть не став битися і кинув пошуки. Хоч би якими цікавими він був, і хоч би якою доброю була нагорода за пошуки, це не коштувало його життя.
- То ви всі готові? - Запитав Квінн у Фекса.
Поки вони чекали, коли загояться рани Фекса і повернуться окуляри Квіна, Фекс був стурбований своїми думками. Весь цей час він думав про Квінна.
- Квінн, почекай, - сказав Фекс, підбігши і опустившись на одне коліно з кулаком на підлозі.
- Гей, що це все означає? - Запитав Квінн, шокований дії Фекса.
- Я повинна це зробити, будь ласка. Квінн, ти врятував мені життя. Я пам'ятаю все, що сталося, поки я був кровоссом. Коли ті мандрівники прийшли і знайшли мене, ти вже був у безпеці. Звір королівського рівня був мертвий, і єдине що намагалося вбити вас усіх, це я.
- Я знав, що це ризиковано, але це було єдине, про що я міг думати в той час. Коли ви побачили, що я поранений і ви всі в безпеці, ви ризикували своїм життям. Ти бився з тими мандрівниками і ризикував тим, що я погоню за тобою. Нарешті, ти скористався фляжею, яку я дав тобі для порятунку мене.
Ці слова викличуть Фекс у гніві вдарив кулаком по землі. Квінн не зовсім розумів, що відбувається, але був впевнений, це від злості на самого себе.
Весь цей час він наближався до Квінна з однієї причини-щоб врятувати своє власне життя. Якщо він коли-небудь буде виявлений своїм власним клоном, то ідея Фекса полягала в тому, щоб здати Квінна як одного із тихих користувачів. З цією інформацією, яку він приніс вождю своєму батькові, покарання за втечу до людського світу без дозволу буде легким.
У той час як Квінн, він ніколи не думав про те, щоб кинути його. Він навіть ризикував своїм життям, йдучи проти групи, яка була в стані перевершити його навіть як кровопійці. Фекс більше не дбав про те, як йому це вдавалося або чому він ставав все сильніше.
У нього просто було почуття провини в серці, від якого він хотів позбутися.
- Я знаю, що говорив це раніше, але серйозно. Якщо тобі щось знадобиться, не соромся питати. Я на твоєму боці, Квінн.
Квінн не знав, що сказати. Здавалося, що це був зовсім несподіваний вчинок. Хтось, хто ніколи не був серйозним з того дня, як він зустрів його, раптово став дуже серйозною.
У той час Квінн робив лише те, що вважав правильним. Фекс ризикував своїм життям, щоб врятувати всю групу. Яке він має право вмирати від чужих рук?
І все ж, побачивши його таким, Квінн не знав чому, але він, природно, підійшов до Фекса і простягнув йому руку. Фекс, у свою чергу, природно взяв його і підвівся.
- Відтепер ми кровні брати. - Сказав Фекс з посмішкою. Можливо, ми не родичі по крові, але я буду поводитися з тобою так, ніби ти належиш до моєї сім'ї.
- І я зроблю те ж саме, - сказав Квінн з посмішкою.
Потім вони попрямували до вежі, і дорогою обидва були обережні. З іншого боку, Квінн хвилювався трохи менше, ніж Фекс.
Судячи з його попередньої та інформації, завдання полягало в тому, що найбільшим звірем за межами вежі був король Таер.
Якщо інформація була правильною, то це означало, що за межами вежі нічого не було більше ніж короля тварин. Проте, це також означало, що вони могли зіткнутися з тваринами вищого або середнього рівня. Хоча вони могли б щось зробити, тому що вони разом без крові і людей навколо було б ризиковано йти в битву.
Коли вони повільно повзли до вежі, проходячи через будівлі, а не спускаючись по відкритій вулиці до башти, здавалося, що ніхто з них на своєму шляху не бачив дикого звіра.
Сюди входили також собаки, яких вони вперше побачили, коли прибули сюди.
- Це через дивні кристали з вершини вежі, чи інша тварина просто тримався подалі від цього місця через дику звірину королівського яруса? - Подумав Квінн.
Зрештою вони добралися до місця розташування вежі.
Вулиця, яка вела до неї, нарешті закінчилася і тепер перед вежами було велике порожнє кільце простору. Коло було декілька доріжок, що ведуть до інших вулиць, оточених будівлями, але нічого крім башти не стояло на самоті в центрі.
Кристали яскраво сяяли нагорі і надавали злегка блакитного кольору області під ним. Квінн думав, що все це виглядає дуже красиво і мирно.
Він бачив деякі переваги життя в такому місці, як це, хоча воно було далеко від сонячного світла.
- Може, я стаю більше схожим на вампіра, якщо думаю, що в такому місці добре жити, - подумав він.
- Якщо ти турбуєшся, ми можемо витратити трохи часу на розвідку, - сказав Фекс, побачивши, що Квінн захоплюється баштою.
- Що ти маєш на увазі? - Відповідав Квінн.
- Я просто подумав, що ти можеш хвилюватися. Інші підуть разом з цими мандрівниками. Мабуть, вони вже знають про вихід. Я попросив свою маленького Хема йти за ними зверху. Як тільки він дізнається, де вихід, він прийде і знайде мене.
- Хем, це той маленький летючий бичок? - Квінн дуже зацікавився компаньйоном, запитуючи, чи може він сам отримати щось подібне.
- Так. Гарне ім'я, правда?
Квінн не зважав на останні слова Фекса і продовжував підніматися до вежі. Там була єдина велика подвійна двері з арковим входом. На дверях були виграні дивні візерунки, які Квінн вже бачив на зображеннях, коли вивчав архітектуру Далки. Але прямо зараз, він не був занадто впевнений, чи було це пов'язано з Далки або вампіром.
У центрі дверей виднілася кругла дірка глибиною в кілька дюймів.
- Це замок, - сказав Фекс. - Ці двері я вже бачив у своєму замку. Їх неможливо відкрити без будь-якого ключа або механізму. Крім того, навіть не думайте про те, щоб спробувати зламати її. Повір мені, вони призначені навіть для того, щоб протистояти атакам лідерів вампірів.
- Хіба це не означає, що тут дійсно є щось важливе? - Запитав Квінн.
- Так, але я не знаю, що саме, - відповів Фекс.
Підійшовши до дверей, Квінн вирішив спробувати штовхнути її з усіх сил. Він майже очікував, що вона щось зробить, але, як і повідомив йому Фекс, вона не зрушилася з місця. Дивлячись, як Квінн намагається відчинити двері, важко було уявити, що він має надсиильну силу.
- Я ж казав тобі, що це безглуздо. Мені неприємно це говорити, але можливо це був марний похід. Давай просто відпочинемо де-небудь поблизу і почекаємо Хема, а потім виберемося звідси, - крикнув Фекс.
Як тільки Квінн зібрався погодитися і піти, система щось сказала.
- Не здавайся поки, - сказала система. - Ти пам'ятаєш той червоний кристал крові, який ти отримав, перемігши дикого королівського ярусу? Чому б тобі не повісити це на двері і не подивитися, що станеться?
Здавалося, що ця система більше знала про це місце, ніж показувала. Квінн зробив так, як веліла система, і дістав червоний кристал крові зі свого інвентаря та помістив його у дивну діру всередині дверей.
Фекс, який бачив це, дивувався, що ж він робить, але через кілька хвилин з-за дверей почулися звуки відпірованих механічних замків.
Шестерні почали перемикатися, і двері втяглися всередину, відкриваючи шлях до вежі.
- Ти йдеш? - Запитав Квінн.