Глава 256 Благородна жертва
Глибоко збиті тим, що щойно сталося, інші подумали, ніби це була помилка із боку звіра. Можливо, напад Лоґана завдало йому більше болю, ніж вони думали, і тепер його рухи були не такими швидкими, як раніше.
Єдиний, хто знав, що сталося, був сам Квінн. Він використав Примарний удар, це була атака, яка буде працювати тільки на гуманоїдних істот з певним рівнем інтелекту.
Квінн не був упевнений, що це дійсно спрацює, але було очевидно, це спрацювало і було надзвичайно корисно в бою. Ті, хто має високий інтелект, не будуть обманені примарним ударом, в той же час звірі, чий розум був занадто низьким, навіть не розпізнають трюк у першу чергу. Тому примарний удар не вплинув на більшість тварин.
Проте, здавалося, що звір перед ним був ідеальним для примарного удару. Рівень інтелекту був досить високий, щоб його можна було обманути, але недостатньо високим, аби зрозуміти, що його обманюють.
Між ними продовжувалось, і Квінн уникав більшості ударів чисто. Квінн кидав кілька ударів, змішуючись між ними з примарним ударом.
І знову стався удар, на цей раз по шиї звіра, трохи вище його грудей.
- Знову ж таки, тварина починає сповільнятися? - Подумала Сія.
Але уважно спостерігала...
Фекс бачив, що звір не забарився. Його рухи були все так само швидкі, як і раніше, так що ж відбувається? Це було просто незбагненно.
Зрештою, ситуація почала змінюватися. У міру того як Квінн продовжував воювати, він дедалі більше ставав агресивним. Приховуючи свої примарні удари між звичайними ударами. Інші вважали, що тільки звір захищався і його було поставлено на шлях нападу Квінна.
Він постійно ухилявся і спирався на кулаки Квінна.
А потім, замість того щоб ухилитися. Звір вирішив заблокувати атаку. Піднявши руку, він накрив свою круглу голову, але з його рухами. Квінн використав цю нагоду, щоб вдарити його в живіт.
У цей момент Фекс нарешті зрозумів, що відбувається: - Це повинен бути Примарний удар. Я не можу думати ні про що інше. Він змішує його зі звичайними ударами та уколом. Але хто навчив його Примарного удару і коли?
- Він просто був у школі зі мною, чи може бути інший вампір вчить його в школі?
Навіть з усіма цими пунктами, і навіть якщо Квінна був вчителем у школі. Це не пояснює того божевільного числа часу, яке йому знадобилося, щоб опанувати таку навички. Тепер Фекс починав боятися.
Раніше це було дивовижно, але кожен раз, коли він бачив, як Квінн стає сильнішим, його захопило дивне відчуття, перш ніж він був упевнений, що завжди сильніше його. Але зараз він не міг сказати напевно. Ніби він дивився на двох різних людей.
Удари продовжували падати, як водоспад, і тепер здавалося, що звір був заляканий. Монстр, якого вони всі боялися всього кілька хвилин тому, отримував удари зліва і праворуч від Квінна.
- Я помилялася, - сказала Сі. - Не можу повірити, що я вважала його непотрібним. Мені дуже шкода, Лейла. Тепер я розумію, чому ти розлютилася.
Коли Лейла спостерігала за Квінном, то зрозуміла, що навіть не очікувала чогось подібного.
Хоча припливи й відпливи змінилися в боротьбі, Квінн зміг напасти кілька разів. Це не вплинуло на нього. Вдари не залишили жодних ран чи слідів, і він ледве зрушився зі свого початкового положення через напад Квінна.
- Він має щось робити...
Квінн подумав, інакше навіщо звірині намагатися блокувати атаки? Проте, він не наніс достатньоу шкоду і якщо продовжуватиме в тому ж дусі, його витривалість закінчиться швидше, ніж у звіра.
- Схоже, мені все-таки доведеться скористатися ударом молота. - Подумав Квінн.
Але проблема все ще залишалася. Удар молота може бути швидше, ніж кривавий молот, але він все ще був занадто повільним для звіра.
Ще один Примарний удар був нанесений в живіт, коли звір пішов блокувати атаку, блискавичний крок було виконано і Квінн тепер стояв прямо позаду звіра.
Рух молота почався, і звір намагався розвернутися. Коли він все це зробив, його рухи сповільнилися, а ноги застрягли в тому місці, де він стояв.
Він не помітив, що під час битви Квінн перемістив свою тінь до ніг звіра. Тримаючи його на місці, він ніколи не збирався тримати звіра там, Він знав, що це не стримуватиме його досить довго, але це було достатньо часу для нього, щоб виконати удар молота.
Поклавши ногу на землю і відвівши одну руку назад, він схопив іншу, вдаривши звіра прямо в центр. Вперше його підняли в повітря, і коли він приземлився, дикий звір спіткнувся і намагався стати на ноги.
- Лоґане, приготуйся! - Крикнув Квінн.
- Максимальна потужність! - Закричав Лоґане, і його останнє схоже на катар зброю подвоїлося в розмірах.
Звір уже приходив до тями, і він почав підніматися з підлоги. Атака була ефективною, але недостатньо хорошою. Боявся, що він може зрушитися з місця і уникнути вирішального удару. Квінн зреагував швидко.
- Темна пустиня.
В одну мить з'явився пузирчастий простір. Це була та сама тіньова пустиня, що й раніше. Але ця була набагато меншою. Вона також не походила з міста Квінна та Лоґане, а лише обходили звіра.
Це зупинило б звіра від втечі і дало би їм трохи часу, коли вони потребували б його.
- Атакуй зараз же! - Приказав Квінн.
Лоґан був злегка збитий з пантелику. Зрештою Квінн продемонстрував кілька навичок, яких він ніколи раніше не бачив.
Після того, як він побачив, що він був в змозі зробити проти звіра до сих пір, він вирішив слухати і гойдався вниз на бульбашковий простір, де він востаннє бачив дикого звіра.
У відповідний момент Квінн приготувався. Він планував скасувати тіньову порожнечу в потрібний час, щоб дозволити атакі Лоґана приземлитися на звіра.
- Скасувати тінь... - Тоді як в середині відміни навики, тенета поламала себе. Це теж був очікуваний результат. Логан продовжував кидатися вперед зі своєю великою енергетичною енергією Катаром.
Але він помітив дещо дивне...
За той короткий час, що він перебував у тіні, його зовнішній вигляд повністю змінився. Зелені корені, які покривали й формували мускулину структуру дикого звіра, тепер були злегка світені червоним кольором.
Здавалося, що всі корені течуть з енергією. Вони пульсували, і було видно, як щось тече по всьому його тілу.
- Хіба я чекав занадто довго? - Сказав Ворден, спостерігаючи з вікна нагорі. У сусідній будівлі. Він усе ще чекав ідеальної нагоди, тому ніколи не кидав списа духу. Йому було дуже важко знайти таку можливість, бо Квінн і тварина були занадто швидкі, щоб побачити їх.
Але зараз Ворден міг сказати, що сталося з звіриною. Тепер він був розлючений. Те, що могли зробити тільки звірі на більш високому рівні. Коли їм загрожувала небезпека або їхнє життя було під загрозою, звір міг перейти в режим люті.
І тоді максимальна кількість енергії з кристалу всередині них буде перекачуватися навколо їхнього тіла. Звіри рідко коли переходили в цей режим, тому що вони могли ввійти до нього тільки один раз. Якщо вся енергія кристалу була витрачена у режимі люті. Вони помруть і більше не будуть існувати.
Це був хід, який використовувався тільки в відчайдушні часи. Інша проблема полягала в тому, що коли б звір був убитий під час люті Кристал, отриманий від нього, то він не мав би ніякого значення. Мандрівники часто намагалися перемогти звіра, перш ніж він коли-небудь входив у режим люті.
Хоча було очевидно, що дикий звір у режимі гніву набагато сильніший. Навіть за його допомогою і новим вдосконаленим Квінном, Ворден не був впевнений, що вони зможуть перемогти його.
Катар продовжував кидатися вперед, коли побачив це, дикий звір відбив зброю геть, розбивши його, Коли його атака зіткнулася з зброєю.
Піднявши ноги, він витягнув їх, як швидкий поршень, вдаривши Лоґана в живіт. Відкинений назад, Лоґан був відбитий на кілька футів вниз по вулиці. Коли його підкинуло в повітря, декілька павуків, складаючи костюм, здавалося, теж впали на землю.
Вони були пошкоджені понад те, що могли витримати й більше не використовувалися.
Чому? Чи світ справді хоче, щоб ми всі померли? - Сказала Лейла.
Фекс побачив це, і тепер він був упевнений. Він прийняв правильне рішення. Він стримував його весь цей час, але з втратою крові його спрага зросла до максимуму. Не зціляючи себе, фекс зробив це в якості останнього засобу і настав час використати його.
З часом його тіло почало змінюватися, м’язи здулись і шкіра почала заморщуватись.
Хем відлетів від свого господаря, озираючись на те, що перетворився фекс. У нього був сумний вираз обличчя.
- Отже, ти дійсно перемінився...