Розділ 230. Там же джунглі!
Проходячи через портал, група завжди міцно трималася за людину перед собою. Минулого разу це не було б так вже важливо, якби вони відключилися і відпустили один одного. Хоча це могло б змусити їх розділитися, вони були впевнені, що телепортуються в безпечне місце у сховищі, але цього разу все було по-іншому.
Укриття часто були неповними, і деколи не всі місця на небі було позначено. Так що їх можна було б закинути вглиб тварин, і вони були б там самі по собі.
Страх був у плечах Сії, коли Лейла міцно вчепилася до неї. Тоді як Сія почала рухати руками до певного місця на теле Вордені. Вона наближалась і спускалася все нижче. Якби вони не були в середині викривлення, він би розгорнувся і штовхнув її, але навіть Ворден не був так жорстокий, і Ратен ні крапельки не скаржився на те, що відбувається.
Зрештою спотворений простір закінчився, і перед ним з’явилося біле світло. Коли біле світло зникло, яскраве світло проникло в їхні очі і вони були приголомшені. Їхній зір повільно почав повертатися, і перше, що вони побачили, було зелене, багато-багатовідмінного зеленого. Точніше, гігантські зелені дерева.
- Будь ласка, відійдіть в сторону, щоб пропустити інших студентів! - Гучний голос сказав, коли він вказав в бік.
Як і минулого разу, вони прибули в один з районів, які були оточені. Дивлячись на чоловіка, який давав їм накази, він навряд чи виглядав старшим за них. Мабуть, новобранець, який щойно закінчив навчання і вирішив залишитися в армії.
Група підійшла до місця, куди вказував чоловік, і, здається, там були й інші групи студентів, які теж стояли поруч і чекали. Було також кілька солдатів, які перевіряли і координували з ними. Переконуючись, що вони залишилися на місці і не розбралися.
- Все організовано набагато краще, ніж минулого разу? - Сказала Лейла.
- Звичайно, - відповіла Сі. - Зелена плівка планета практично безпечна, ти повинен бути ідіотом, щоб бути вбитий на одній з них. Але тут помаранчева планета може бути величезним ризиком, тому вони повинні бути дуже обережні.
Слова Ції зачепили багатьох членів групи за живе. Вони були залучені в атаку Далекки, яка була руйнівною для них і все ще залишалася глибоким шрамом у їхній свідомості. Хоча студенти знали, що сталося, вони не були поінформовані про те, яка група студентів зіткнулася з Далеками. Багато хто з них думав, що тільки одна група Бена зустріла його і померла.
З іншого боку Квінн зміг добре роздивитися їхній сховок, але наша планета й сам притулок разюче відрізнялися від попередніх. Перше, що зробив Квінн, це розкрив свою надійну парасольку, щоб захистити його від сонця, але цього разу це не допомогло йому почуватися краще.
Коли ви оглядали все, що можна було побачити, то побачили зеленуватий. Велетенські дерева, кущі, виноградні лози і навіть рослини, яких Квінн ніколи раніше не бачив. Тепер вони були в тому, що Квінн назвав би джунглями. Ось чому тіло Квінна все ще було вкрай млявим. Місце було вологим, жарким і липким. Здається, що воно не єдине, хто постраждав, оскільки всі навколо сильно поводили.
Проте, дивлячись на Пітера, він здавався абсолютно нормальним, в цей момент він думав, що Пітер, можливо, отримав кращий клас, ніж він сам, але потім він почав згадувати Пітеру, який копається у людській плоті, і він був в порядку, просто з'їдаючи кров'ю.
Втіха, в якій вона знаходилась, також дуже відрізнялася від інших, у певному розумінні це виглядало неповним. Більшість його частина, здавалося, була зроблена з якогось дерева і бруду, хоча архітектура вражала. Їм вдалося побудувати дім на великих деревах. Включаю їх у свій притулок.
Там, де тверді великі мости зроблені з дерева, і спіральні драбини, які могли б переправити вас від поверху на поверсі та з деревини до дерева. Перший поверх, на якому вони перебували, був в основному порожній і мав тільки певні області, які були позначені для того, куди вас доставлять точки телепортації.
Квінн подивився вгору і побачив житлові будинки та кілька крамничок на ринку, хоча їх не було так багато, як раніше. Але найбільше його вразило те, скільки домів було в оранжевому порту, подібному до цього.
Квінн навіть бачив дітей, які грали на мостах вгорі. Лейла помітила подив на обличчя Квінна.
- Це одне з найдешевших місць для проживання людей, - пояснила Лейла. - Це місто п'ятого рівня. Так що у нього немає стін, щоб захистити громадян, і він відкритий для нападу. Солдати роблять усе можливе, щоб захистити їх, але оскільки ця планета все ще знаходиться в середині дослідження, вони не так багато уваги приділяють самим притулкам.
Громадяни не зобов'язані платити податки на помаранчеву планету, тому ті, хто не може жити тут і навіть не має права заробляти на життя на зеленій кравалій планеті, потрапляють сюди. Звичайно, червоні портальні планети просто надто небезпечні в першу чергу, і тільки найсильніші з військових сховищ та фракцій можуть вижити там.
Почувши про це від Лейли, Квінна з’явилися дивні думки. Якщо це правда, що ті хто не міг дозволити собі жити на землі не мали вибору, щоб бути тут, тоді чому Квінн не опинився в одному з цих місць, як ці діти?
Коли його батьки померли, до нього прийшов урядовець і пояснив, що вони будуть доглядати за ним аж 16 років та дадуть йому квартиру. Чому ж ті діти не отримували такого лікування?
Тепер, коли він думав про це далі, це було також дивно, Коли він повернувся до книги, яка дала йому його вампірські здібності у віці десяти років. Вони так прагнули зберегти все для себе, чому ж вони дозволили Квінну заволодіти книжкою? Спочатку він думав, що це тому, ніби книжка була безсилою, але тепер почав сумніватися в цьому.
Озираючись назад, він дійсно не дуже добре знав своїх батьків і вони не залишили після себе нічого крім книжки. Як вони взагалі отримали цю книжку?
- Система, ти знаєш, як мої батьки отримали цю книжку? - Запитав Квінн.
- Боюся, що зараз я не в змозі відповісти на це питання, але у майбутньому, якщо настане відповідний момент, я зможу дати вам відповідь.
Здається, що між батьками Квінна і книгою існувала зв’язок. Однак система не хотіла ділитися з ним цією інформацією. Не раніше, ніж він відкриє умову, як це пояснювалося раніше.
Квінн помітив, що група мандрівників підійшла до сховища. Один з високопоставлених військових вийшов вперед, щоб привітати їх, і вони обидва вважали за честь один одного.
Після короткої розмови мандрівник передав йому щось, перш ніж повернутися в ту частину джунглів, звідки вони прийшли.
- Вони виглядали досить сильними. - Сказав Фекс з посміхою на обличчі.
- Тому що так і є.- Відповів Ворден. - Щоб мати можливість подорожувати по планеті поодинці, де рівень тварин невідомий. Вони повинні бути впевнені у своїх навичках.
- Що вони робили у військовому сховищі? - Запитав Квінн.
- Мабуть, ділиться інформацією, - відповів Ворден. - Бачите, на оранжевій кравальної планеті є не одне притулок. Різні угруповання, у тому числі військові, зазвичай створюють тут базу. Дослідження планети - це колективне зусилля, і як тільки вони закінчують сканування своїх частин, кожен з сховищ ділиться інформацією один з одним. Це зменшить час, тому різні сховища не досліджують тих частин планети, які вже були досліджені.
Учні вивели на відкритий простір, і, роблячи це, вони могли бачити людей з укриття та дітей, що виходять зверху. Вони дивилися вниз на нових учнів, які виглядали через міст.
Всі першокурсники десь знову вишикувалися в шеренги з класними керівниками попереду. Тоді як Фей і Лео стояли серед усіх класів.
Вони вийшли на відкрите місце в джунглях, яке здавалося створене людиною. Дерева були викопані з корінням, а земля вирівняна. Більшість того, на чому вони стояли, була брудною. Коли дивишся вперед. Вони також могли бачити кілька стежок, що ведуть вглиб джунглів з відкритою площиною кола.
Тепер кожен клас повинен досліджувати свій власний шлях. - Я сподіваюся, ви добре слухали своїх класних наставників. Сканери не будуть активовані, поки ваші вчителі не скажуть про це. Отже, не намагайтеся бігти вперед. Ви будете продовжувати йти цією дорогою, і ваші вчителі скажуть вам, коли ви станете в невідомій області. Пам’ятайте, що завжди потрібно бути обережним і мати сканери під рукою.
Моє останнє попередження всім вам, ви зіткнетеся з дикими звірами в цій подорожі, на якому рівні я не знаю. Бажаю вам всього успіху! - Крикнула Фэй.
Перш ніж іти стежкою, студенти відсвяткували двох сержантів.
- Цікаво, на яких тварин ми прийдемо, - Подумав Квінн про навчених окулярів досвіду.