Розділ 197. Проблемний
Ворден стояв поряд з групою і, як зазвичай, озирнувся по сторонах, зараз у нього була скопійована здатність Землі четвертого рівня, так само й минулого разу, на випадок, якщо ця ситуація повториться.
- Ці хлопці, я думаю, вони не навчилися цього минулого разу, може бути, Я став м'якше, весь час гуляючи з Квінном. - Подумав Ворден.
Але поки він думав про це, то почув голос Пітера.
Ти занадто слабкий для мене, забирайся поки я тебе не вбив. - сказав Пітер, і цього разу в його голосі не було натяку на страх.
- Чорт забирай, це не добре, - затурбувався Ворден. Раніше я няньчився зі слабким плаксом Пітером, а тепер мені доводиться з цим змиритися. Я не знаю, який з них мені більше подобається.
Ворден не міг зізнатися, що пов'язаний з Пітером, тому не зміг втрутитися, і поки він міг тільки чекати, він уважно спостерігав, готуючись до найгіршого. Стоячи в бойовій стоянці трохи осторонь від групи.
- Якого біса? - Сказав Бонс. - О, тепер я розумію, ти думаєш, тому що у тебе є трохи сили, і тепер на третьому рівні ти велика шишка, ха... - Перш ніж Бонес встиг закінчити те, що він говорив.
Руки Пітера стиснули і обхопили рот Бонаса, пальці притислися до його щелепи збоку. - Хіба я не сказав тобі, щоб ти пішов!
Бонес негайно ударив, піднявши руки і намагаючись створити стовп землі з-під ніг Пітера. Як тільки Пітер відчув найменшу вібрацію знизу, він зрозумів, що зараз відбудеться.
Але він не рухався, він чекав, поки колона підніметься, продовжуючи триматися Бонеса. Потім в останню секунду, коли колона піднялася, Пітер відступив назад і потягнув Бонса до колонії, дозволивши їй вдарити його прямо у підборіддя.
- Бонасе! - Крикнув один з його друзів, коли вони побігли вперед, а потім раптово з нізвідки між двома групами виникла велика стіна землі, і в той же самий час Боніс був заблокований від погляду Пітера.
Тепер поряд з Пітером стояв Ворден. - Не звертай на них уваги, нам треба забиратися звідси! А тепер біжи!
Але Пітер залишався нерухомий, наче хотів продовжувати боротьбу з ними.
- Слухай, просто не звертай на них уваги, це сміття не коштує нашого часу, - заперечив Ворден.
- Ха! У цьому ти правий. - Сказав Пітер, виходячи разом з Ворденом із тренерового центру.
Поки Ворден і Пітер були зовні, Ворден вирішив, що буде краще, якщо вони повернуться до кімнати гуртожитку та залишаться там. Повертаючись назад, він почав думати про протистояння, яке показав Вордену, як сильно змінився Пітер.
Побачивши, як він діє проти Бонніса, Пітер не міг собі уявити, що може зробити, коли його посадять в одну кімнату з Тру Дрімом або Дюком.
***
В кімнаті гуртожитки Ворден і Пітер майже не розмовляли. Вони вже не були такі близькі, як колись, коли Ворден навчав Пітера. Насправді, коли Ворден дивився на Пітера зараз, він більше не бачив того самого Питара, у нього просто виникало це дивне відчуття, і він знаходив дивним, що Пітер часто був нерухомом на одному місці протягом тривалого періоду часу. Слова Вордена багато говорили про те, як сильно змінився Пітер.
Нарешті Квінн повернувся з класу, і перше, що зробив Ворден, запитав: "Чи можуть вони поговорити наодинці.
- Вибач, Пітер, ти не проти? - Запитав Квінн.
- Якщо ви цього хочете, сер, - сказав Пітер, повертаючись на своє місце.
Вони вирішили прогулятися по коридору, аж поки не доберуться до вікна. Переконуючись, що ніхто не може слухати їхньої розмови, вони визирнули назовні і дозволили вітру торкатися їхнього обличчя.
Ворден пояснив йому, що́ сталося сьогодні в залі тренування і розповів про свої побоювання щодо неділі, коли Пітер мав зустрітися з Тру Дрімом.
- Мені здається, ти хочеш мені щось запропонувати? - Сказав Квінн
- Я знаю, що вже згадував про це раніше. - Сказав Ворден. - Але минулого разу я сказав це впівголоса, але цього разу Квінн, я серйозно. Я думаю, нам слід розірвати наші зв'язки з Пітером.
Хоча Ворден фарбував свої слова, Квінн знав, до чого він клонує, вони мали вбити Пітера. Чесно кажучи, з огляду на все це Квінн не міг сказати, що в нього такого ж мислення.
Останнім часом він почав думати, що Пітер уже не той, якого знав раніше.
- Я думаю, що намагатися здійснити цей план більш ризиковано, ніж позбутися Пітера, - сказав Ворден. - Я думаю, що ми зможемо віддати Пітеру належне, коли через два роки закінчимо школу, ми подбаємо про його сім'ю. Ми можемо створити свою власну фракцію, і гроші, які ми заробляємо, будучи мандрівниками, ми будемо посилати їм частину кожен місяць.
Ворден доводив свою правоту, але Квінну було цікаво дізнатися, що́ відчуває родина Пітера, коли довідався про смерть їхнього сина або його відсутність. Чи вони справді мають гроші, чи ні? Навіть якщо Пітер вже не той, що раніше, він все одно залишається їм, вірно? Мабуть, десь там, всередині, залишилася ще частинка його самого.
- Особисто я не думаю, що це хороша ідея. - Сказала система. - По-перше, ви самі не зможете вбити Пітера, навіть якщо вирішите піти на це. Вам доведеться стояти осторонь, спостерігаючи, як хтось з ваших знайомих вбиває Пітера, і, хоча він відданий вам, він не буде просто стояти там, не роблячи опору.
Друге, що стосується того, про що ми говорили раніше: тобі пощастило, Пітер перетворився на Вайта. Це досить потужний вид. Зараз вам потрібно зібрати і зберегти всю силу, яку ви можете отримати. Питання не в тому, чи прийдуть вампіри, Квінн, а у тому коли.
Несподівано, коли ці думки заповнили свідомість Квінна, його знову охопило дивне відчуття. Це був родинний зв'язок від ритуалу крові. - Я не можу цього зробити, Вордене, - сказав Квінн. - Він тепер член сім'ї, як і ти, і всі інші.
Квінн не знав цього, але коли він повернувся і сказав ці слова Вордену, його очі загорілися яскраво-червоним світлом. Ворден припустив, що можливо це питання виходить далеко за межі їхньої сьогоднішньої розмови і має якесь відношення до самого Куіна.
- Добре, Квінн, ми будемо дотримуватися плану.
***
Наступного дня настали вихідні, так що у групи не було занять протягом дня. Але вони не могли проводити свій час так само вільно, як інші студенти. Замість цього вони знову зустрілися в кімнаті Лоґана.
Кожен з них детально розповів про свій план, а Лоґан також дав кожному чудернацькому круглу шпильку, яку треба було прикріпити до одягу. Вона була схожа на гудзику і добре поєднувалася з їх уніформою. Крім того, в ній бувся невеликий круглий динамік "sperate", який мав бути поміщений у вухо.
Ці два предмети були набіром, який вони мали використовувати для спілкування. Єдина людина, яка не отримала його, був Пітер, тому що вони знали, що його заберуть. Проте в його годиннику знову був вбудований мікрофон, щоб вони могли чути все, що відбувається.
Нарешті, після приємного нічного відпочинку настала неділя, день, коли Тру Дрім нарешті прибуде до школи.