Голова 144. Найгірший випадок?
Квінн постійно повторював іншим те, що йому сказала система. Переконуючись, залишаючи частини, про які їм не варто знати. Вони мали право знати про вампірські справи, тим більше що обидва вони були тісно пов'язані, але у них не було причин розуміти систему.
Але коли система вимовила останню фразу, він не зміг приховати шоку від слів і тепер думав, як повідомити Пітерові цю новину.
- Пітер... Може бути, буде краще, якщо ти сядеш. - Сказав Квінн.
- Чому? - Пітер подивився на нього, нервуючи. - Ти змушуєш мене боятися ще більше.
- Просто сядь. - Сказав Квінн, але коли він вимовив ці слова, його очі почали трохи світитися. Пітер не знав чому, але йому здавалося, що він повинен негайно виконати завдання. Квінн, сівши на ліжко, намагався знайти кращий спосіб висловити погані новини словами.
- Я бачу, що це неприємно, так що дозволь мені дати тобі рішення на даний момент. - Сказала система. - У якості тимчасової міри він міг би протриматися кілька днів на сирому тваринному м'ясі, але рано чи пізно тобі доведеться дати йому людське тіло.
Він подивився Пітеру в очі і нарешті знайшов у собі мужність сказати йому про це.
- Бути упирем означає, що ти більше не можеш їсти звичайну їжу, відтепер тобі доведеться споживати сире м'ясо.
- Сире м'ясо, як у сирій їжі? - Запитав Пітер. - А мене від цього не знудить? Вони переносять стільки хвороб, а людський організм не пристосований до переробки сирої їжі. - Коли Пітер продовжував говорити, його слова ставали все швидше, так як він панікував ще більше. - Може ти помиляєшся, чому б мені просто не спробувати нормальну їжу і не подивитися, як все пройде?
- Ради бога, Питер, послухай себе! - Крикнув Ворден. - Я знаю, це повинно бути страшно, але послухай. Квінн просто намагається тобі допомогти.
Саме в цей момент Ворден і Квінн вирішили поїхати до найближчого магазину, щоб захопити деякі речі у якості тесту, поки Пітер залишався в кімнаті. І знову, хоча Пітер був наляканий і хотів піти з ними, визначене відчуття перейшло від Квінна до Пітера, змушуючи його відчувати, що він повинен слухатися.
- Я думаю, це те, про що говорила система, я відчуваю зв'язок між нами двома. - Подумав Квінн.
Поки вони вдвох йшли до магазину, Квінн поводився дуже тихо, і це змусило Вордена запідозрити, що Куін приховує щось ще.
- Давай уже, розказуй. - Сказав Ворден. - Ти міг би піти в магазин сам, але ти хотів, щоб я пішов з тобою.
- Це щодо Пітера... - Тихо сказав Квінн. - Я не все розповіла Пітеру, бути запирем не означає їсти сире м'ясо, йому потрібно свіже людське м"яса. Протягом короткого часу тварини працюватимуть сире м’ясо.
Раптом Ворден зупинився як вкопаний.
- Квінн, я говорю серйозно і тільки зараз, але чи не краще просто вбити Пітера... і перш ніж ти що-небудь скажеш, вислухай мене. Він уже намагався позбавити нас життя і тепер ми знаємо причину цього. Але я боюся, що це тільки викличе у вас більше проблем в майбутньому. Він врятував твоє життя, а ти врятувала його, і якщо подивитися га рахунку, йому все одно потрібно врятувати тебе ще раз, щоб зрівняти рахунок. Він не з тих хлопців, які можуть впоратися з цим, і якщо його спіймають, то не думай, що він не дасть тебе.
- Не захоче, він не зможе, - відповів Квінн.
- Звідки така впевненість? - Запитав Ворден, трохи здивований несподіваним відповіддю Квінна.
Хоча Квінну було важко пояснити, він відчував зв’язок між ними. По суті, все існування Пітера тепер залежало від нього, і поки Квінн просить про це, він робитиме це.
- Ну, я можу сказати, що ти не приймеш мою пропозицію, але тоді дозволь мені сказати тобі ось що. - Сказав Ворден. - Відняти життя не так просто, як ти думаєш.
Хоча Квінн розумів, що за словами Вордена криється ваговості, він не знав, як це зробити. Можливо, це було не так просто для людини, але те саме не можна сказати про вас, як Квінн сьогодні, особливо про людей, які заслуговували цього.
Ці двоє продовжували ходити по магазинах і купувати всілякі м’ясо, Ворден був готовий використовувати свої наручні годинники, але замість цього Квінн заплатив за них.
- Коли ти встиг так розбагатіти? - Запитав Ворден.
- У мене є свої способи. - Квінн підвів у відповідь з посмішкою.
Нарешті вони повернулися в кімнату гуртожитку, де їх чекав Пітер, він був на тому ж місці, куди вони його залишили.
- Приємно пахне. - Сказав Пітер. - Що ти приніс?
Потім Квінн витягнув пакети з їжею. Одні були сирі шматки бифштекса і свинини, в той час як інші були заздалегідь упаковані та вже приготовані, Пітеру не потрібно нічого бачити, тому що його ніс уже підказував йому, який з них пахне краще.
Це був один з перших очевидних ознак того, що він змінився. Відразу ж, як тільки вони увійшли до кімнати, солодкий запах заповнив всю кімнату, і він виходив не від приготовленого м'яса.
- Ну що, хочеш спочатку спробувати упаковане приготовлене м'ясо? - Запитав Квінн. - Але я кажу тобі, що ти захворієш від цього.
- Ні, все гаразд, - сказав Пітер з ноткою смиренності в голосі. - Просто дай мені інше.
Вони поклали сирий біфштекс на тарілку і поставили його прямо перед Пітером.
- Він дійсно збирається його з'їсти? - Сказав Ворден.
- Я теж не впевнений, що це виглядає добре, - відповів Квінн.
- Я не можу зрозуміти, ти намагаєшся приколюватися чи ні. - Сказав Ворден з відразою на обличчі.
Пітеру не потрібно було багато часу, щоб пірнути у воду. Побачивши сиру біфштекс, він раптом відчув, що його голод стає все сильніше і навіть не користуючись ніжом та виделкою, які лежать поруч, Він схопив бифштекс обами руками і почав вгризатися в нього.
Його колись тупі зуби стали гострими, як у лева, допомагаючи йому рвати м'ясо на шматки і всього через пару хвилин весь стейк був з’їдений.
Потім з його місця почулося ридання.
- Я монстр. - Вигукнув він.
- Пітер. - Сказав Ворден. - Тепер ти вже не такий монстр, яким був раніше, принаймні, знаєш, хто ти і те що ти робив раніше неправильно. Як ти думаєш, що відчуває Квінн після того, як врятував твоє життя, а ти говориш це прямо перед ним?
Пітер знав, що Ворден має рацію, тому витер сльози і встав усміхаючись Квінну, його зуби були всі в крові від їжі. - Дякую, Квінн. Пробач мені за егоїзм.
Коли експеримент закінчився, і двоє інших відчули себе трохи краще. Вони помістили залишок сирого м'яса в холодильник. Але добре виспався тільки Пітер, інші двоє були занурені у свої думки.
Ворден не міг перестати думати про те, що він спить в одній кімнаті з канібалом, принаймні, Квінн буде смоктати його кров, але з Пітером він може прокинутися без руки.
У той час Квінн роздумував у тому ж дусі.
- Система, ти знаєш, коли він почне прагнути людського тіла, і чи зможу я все ще контролювати його? - Запитав Квінн.
- Його голод переросте твої накази, але він не нападе на тебе, проте щодо термінів я не впевнений, кращий сценарій-неробля.
- А в найгіршому випадку? - Запитав Квінн.
- Завтра.