Розділ 137. Зелена кров
Другий збір відбувся на другій військовій базі всередині школи. Головний генерал не був присутній, залишивши Натана і Дюка, щоб займатися такими речами.
- Повідомила про аварійну посадку Далекого корабля на планеті Каладі, - доклав Натан. У цей момент на обличчях сержантів-первокурсників з'явився вираз шоку. - Не хвилюйтеся. Схоже, це якийсь загублений корабель. Вежі встановили зв'язок з Далеками, і, звичайно ж, вони сказали, що це був член, який вийшов із-під контролю.
- Чорт би побрав цих Далеки! - Крикнув Дюк, вдаривши кулаком по столу. - Щороку вони все більше і частіше вторгуються на нашу територію.
- На щастя, це лише один корабель, так що в кращому випадку їх буде два. Звичайно, вежа попросила нас прислати...
Перед тим як Натан закінчив свій виступ, Лео встав і поклонився Натану. - Будь ласка, дозвольте мені піти. Ці студенти занадто молоді, щоб випробувати щось подібне, особливо на їх першій вилазці. Вони повинні бути захищені
Натан був приголомшений, коли побачив, що Лео відразу зголосився допомогти. Зазвичай, коли траплялося щось подібне, ніхто добровільно не йшов і не ризикував своїм життям проти Далки. Почувши це, Натан запитав себе: « Чи ці чутки дійсно були правдивими? »
Що з якоїсь причини Лео мав більшу антипатію до давки, ніж більшість людей. Або, можливо, він просто дійсно дбав про студентів. Одна річ була напевно, хоча. Він був упевнений, що якби вони послали Лео, то не було б ніякої необхідності посилати когось з інших учителів або сержантів.
Поки у Далки було не більше трьох шипів, Натан був упевнений в ньому. - Ну що ж, вважаю, питання вичерпано. Фэй, Хейли, я хочу, щоб двоє з вас були напоготові відразу за портлом для їх повернення. Якщо потрібна якась підтримка, то ви йдете прямо через неї. Хейлі, вилікуйте будь-кого, хто потребує негайної медичної допомоги
Зустріч закінчилася. Лео швидко одягнув своє спорядження, тоді як дві дівчата чекали зовні зеленого портала. - Схоже, цього року класу Дела доводиться нелегко, - сказала Хейлі.
- Я не можу погодитися, це майже так само, як якщо б невезіння гнало їх всюди, куди б вони не пішли, - відповіла Фей.
Зрештою Лео був готовий і незабаром без вагання увійшов в портал.
***
Утікач зреагував на жахливу ситуацію і закривав усі ворота сховища. На даний час жодному громадянину не дозволялося покидати свої домівки без дозволу військових. Два міхи були послані на пошуки Далеки, і обидва вони прибули на місце катастрофи. На жаль для них, Далеки ніде не було видно.
Ось чому хутряні міхи так багато часу відшукали студентів і Далеків. Але як тільки роботи знайшли їх місцезнаходження, вони змогли точно сказати Лео, де вони знаходяться.
- Відступайте! - Крикнув Лео.
Двоє хлопців у міхах зробили, як було наказано. Далки тримав одну з рук хутра, і у хлопця не було вибору, крім як дозволити йому відірвати її, щоб вирватися на свободу. Після цього вони відразу попалися і пішли разом зі студентами.
- Ще один, - сказав Далки, побачивши Лео, що йде до нього з рукою на нічних. - Ви дійсно мікроби для всього цього всесвіту, подивіться, скільки вас вже на цій планеті.
Але Лео це не обманило. Використовуючи свої здібності, він міг бачити сильну ауру.
- Чому ти воюєш з нами? - Запитав Лео.
У відповідь на його питання Далеки проігнорував його і пішов на удар. Лео зреагував на його дії, розвернувшись вперед і швидко витягнувши катану з піхви, а потім миттєво поклавши її назад.
Далки нічого не відчував, тому що його рука була начисто відрізана. Не було ніякого опору, як і все інше, що було раніше, це було так, наче меч був в змозі ігнорувати всі.
Рука злетіла в повітря і приземлилася на певній відстані позаду Лео, тоді як зелена кров хлинула зі відкритої рани.
- Ти! - Далеки показав іншою рукою. - Я знаю, хто ти! Інші попереджали мене про тебе! - На жаль для нього, перш ніж він встиг закінчити говорити, його голова теж була начисто відрізана.
- Був тільки один? - Запитав Лео.
На мить студенти забули говорити, бо були занадто вражені тим, що щойно побачили. Істота, з якою вони боролися, була вбита саме так.
- Гм ... да. Це єдиний, кого ми бачили - відповіла Лейла.
Невдовзі обидва хутра почали падати на коліна. - Дякую, що захистили нас, сержанте Лео.
- Не дякуй мені, - відповів Лео. - На щастя, Далеки вже були на останньому видиханні. Ви двоє, мабуть, зробили хорошу роботу, поранивши Далекки, перш ніж я добрався сюди.
Обидва солдати подивилися один на одного у відповідь. Вони знали, що їх навички навряд чи вплинуть на Далеки. Насправді їм навіть не вдалося досягти мети. Майже всі рани, які були на Далки, були там ще до того, як вони туди потрапили.
- Це не могли бути студенти, чи не так? - Вони одночасно подумали.
Якби Лео міг бачити вираз їхніх облич, він би зрозумів, що це не вони поранили Далекки.
Лео і двоє солдатів були зайняті оглядом Даліки, намагаючись знайти що-небудь, яке вказує на те, чому він тут.
Поки вони займалися цим, інші все ще стежили за Пітером, щоб перевірити, чи з ним усе гаразд. Навпаки, увага Квінна була зосереджена на чомусь іншому.
Його очі були прикуті до руки Даліки, яка була не надто далеко від них. Він почав наближатися, і Ворден невдовзі теж помітив його погляд.
[Оценка]
[Краще: раса наполовину людей, напів тварин]
- Напововину людина, наполовину звір? - Квінн подивився на нього з збентеженим виразом обличчя. Хіба Далеки не прибульці? Хоча йому було цікаво, він оглянув руку, тільки щоб підтвердити дещо ще.
[Оценка]
[Кровь Далки]
[Потребування крові матиме невідомі наслідки для господаря]
- Система, ти знаєш, що зробить кров Далки? - Запитав Квінн.
- Ні, - досить різко відповіла система. - Але ось що я тобі скажу. Якщо вона завдасть шкоди вашому тілу, система попередить про це
Квінн підійшов до його руки і занурив палець у зелену кров. Спочатку він понюхав її небагато. У неї був солодкий аромат з ноткою м’яти, що нагадував йому зубну пасту.
- А чи повинен я? - Подумав Квінн. - Система сказала, що мені це не зашкодить, вірно?