Глава 112. Планета Каладі
Утім, в який вони щойно прибули було таким же великим, як і військова база, звідки вони прийшли. Воно було таке ж розміру, як і старі міста, які колись були у людської цивілізації. Єдина відмінність полягала в тому, що тут не було високих будівель, схожих на хмарочоси, а найбільшим у цьому сховищі був військовий будинок, який височів лише три поверхи.
Земля, на якій вони стояли, була твердою і сухо - оранжевим кольором без ознак зеленого життя. Важко було уявити, що на цих землях може рости хоч щось. Було чітко видно, що палюче сонце висушило землю.
Це був перший раз, коли більшість студентів прибули на іншу планету, і навіть для Квінна це була велика різниця в порівнянні з притулком у якому він колись був. Вулиці були повні людей, які йшли наліво і направо, з дітьми поруч із ними.
Повсюдне м’ясо з свіжими фруктами та овочами є скрізь, де продають кожну всячину.
- Це виглядає навіть краще, ніж деякі місця на землі! - Сказав Квінн. - Цікаво, чому все більше людей не переїжджають до сховища?
- Свобода, - сказала Лейла. - Якщо подивишся навколо, більшість людей тут не мандрівники і не працюють на військових. Мабуть, всі вони були низькорівними і не могли дозволити собі жити на землі. Вони були змушені переїхати сюди. Але тримаю пари, що не багато хто коли-небудь залишав цей притулок і виходили назовні. Це означає, що все їхнє життя - це притулок.
З силою, що у тебе було більше вибору. Високорівневий міг вибрати, в якому сховку він хотів би жити і навіть мати місце на землі. Вони могли подорожувати між ними, і вони не були обмежені нічим. Але для цих людей це було не те саме, вони повинні були вибрати місце і ніколи не залишати його.
Самі сховища створювались і фінансувалися компаніями або військовими. Утік, в якому вони були зараз, належав уряду. Таким чином, кожен повинен був платити кредитний податок для захисту і жити там.
Навіть мандрівники, які підуть на полювання, якщо захочуть повернутися до землі, повинні будуть заплатити податок.
Тоді як інші сховища належали компаніям і фракціям. Більшість з них належали до так званої великої четвірки. Вони були найсильнішими вченими оригіналами, і зазвичай вони мали трохи вище від класу й симулювали великі міста на землі.
Це була система рівнів. Кожен втікав від якогось ярусу. Рівень 1 найвищий, а рівень 5 - найнижчий. Більші рівні заробляли більше грошей і були більш захищені в порівнянні з нижніми рівнями.
Вони знайшли сховок у четвертому рівні.
Високі рівні мали силу захиститися від тварин, тому податок там коштував більше ніж сидіння.
Коли група з п'яти чоловік приземлилася, вони помітили, що на землі, де були, було намальовано коло і люди, які ходили навколо, робили все можливе, щоб уникнути його.
- Пішли, нам краще поквапитися, - сказав Ворден.
- Просто ... Дай мені... - Потихеньку проговорив Квін, ще трохи.
- Ах, Квінн! Вибач. - Сказала Лейла, підбігши до нього і простягаючи парасольку.
- Що з ним таке? - Запитала Ерін.
- О, він просто не переносить жари і ненавидить сонце. Він приїхав дуже далеко з півночі, я маю на увазі, досить далеко. - Пояснила Лейло, бурмоча щось.
Ерін озирнулася з ніг до голови Квінна, який тепер тримав парасольку над головою. - У цій поїздці ти можеш опинитися ще більш марним, ніж Пітер. Як ти збираєшся битися з парасолькою в руці?
Це була серйозна проблема, хоча у Квінна тепер була здатність, і він міг використовувати її для боротьби замість своїх вампірських сил, в нього все ще був слабкість вампира. Сонце.
Якби йому довелося битися вдень, якби він не використав тенневу порцію, сонце все одно вплинуло б на нього. Але тінь пустоти коштувала половину його очок MК.
Інший варіант був використовувати тіньовий плащ, який, коли він відчував його на військовій базі, також був здатний блокувати сонце. Проблема полягала в тому, що він не міг використовувати свої тіньові здібності для атаки за допомогою теневої плаща. Це була просто здатність до прихованості. Він міг би використовувати свої вампірські здібності, але це б все перекреслило.
Через ці причини Квінн все ще повинен був приховувати здатність тіні трохи довше, поки він не знайде рішення від сонця.
Вони зробили, як сказав Ворден, і через кілька хвилин ще одна група з п'яти студентів приземлилася в тому ж колі, де й вони.
- Звідки ти дізнався? - Запитав Квінн.
- Хоча телепортація і випадкова, але не повністю. Думай про це як про гру з випадковими точками відновлення, - сказав Ворден. - Ніхто не знає, в якій точці ви будете, але вони можуть сказати, де знаходяться всі точки.
- То куди нам йти в першу чергу? - Запитала Лейла.
- Ходімо до залу мандрівників. Це місце, де у них є інформація для мандрівників, ви також можете торгувати своїми кристаличними ядрами за кредити там або просто торгувати взагалі.
Вони пройшли через притулок і зрештою досягли дуже великого будинку. Вхід був вільний, тому люди могли вільно входити і виходити, коли їм заманеться.
Бок про бік вона була заповнена прилавками, на яких стояли робітники. Як і сказав Ворден. Там були коваля, які могли кувати обладнання. Магазини, які продавали маленькі гаджети і такі речі, як приманка для тварин. І навіть дошка з квістами.
Дошка кевців була в основному заповнена іншими мандрівниками, які хотіли об'єднатися і виконати завдання разом. Іноді там були також цивільні особи, які просили захисту, коли вони переходили з одного сховища до іншого.
- Здається, ми тут не одні.
Учні легко могли помітити, що вони носили військову форму. Хоча деякі з них були одягнені в тваринний спорядження, майже ніхто не мав повного костюма тварини, оскільки вони мали тільки першокурсники.
- Що вони роблять? - Запитала Лейла, побачивши, як вони підійшли до дошці з завданнями.
- Схоже, вони просять про допомогу, - сказав Ворден. - Ті, хто з багатої родини просто наймають мандрівників щоб вони полювали разом із ними."
- Але хіба це справедливо? - Запитала Лейла.
- З яких це пір вони дбають про справедливість? - Відповів Ворден. Ти знаєш, що ті, хто має тісні зв'язки з військовими або вже продав себе, насправді будуть допомагати воєнним.
- Ну, про це не варто турбуватися. Все, що ми можемо зробити - це зосередитися на нас і робити все можливе. - Сказав Квінн
- Каже непотрібний, - додала Ерін.
Група підійшла до одного з кіосків, де продавалися всілякі товари, які могли допомогти у поїміщанні тварин або навіть в їх вбивстві. За прилавком стояв старий з цифровим монклелем на одному оці.
- Чим я можу вам допомогти, молоді солдати? Я думаю, що це знову той час, коли вони посилають вас всіх на вашу перше полювання.
- Ми хотіли запитати, чи могли б ви надати нам мапу з усіма мисливськими землями? - Запитав Ворден.
- Звичайно, я можу, хоча це буде в коштувати 100 кредитів.
-100? - Сказала Лейла. - Ти впевнений, що не намагаєшся нас пограбувати?
Старик почав сміятися.
- Ну, тепер це буде 150 через грубість молодої леді.
Ворден дістав одну-єдину карту золотистого кольору. Оскільки годинник не працював на інших планетах, кожен студент повинен був принести свою власну грошову карту для використання. Але інші звернули увагу на колір кредитної картки Вордена, тому що вона дуже відрізнялася від інших. Різні кольори вказували, скільки грошей можна зберігати на кожній карті.
Бііп*
- Дякую за купівлю, - сказав старий.
- Звичайно, ти багатий хлопчик, - сказала Лейла, дивлячись на золоту картку.
- Я не хочу чути від вас ні слова, у мене може бути золота картка, але мені надсилають тільки 200 кредитів на місяць. Ви тільки що змусили мене витрачати більшу частину моїх кишенькових грошей!
- Заспокойся, якщо що, я можу тобі скинути гроші, - сказав Квінн.
Почувши ці слова, Ворден посміхнувся у відповідь. Він думав, що Квінн просто милується. У нього ніколи не було таких грошей, зрештою, він отримував тільки десять кредитів на день від школи.
Група відкрила карту, яка була на якомусь цифровому папері. На ній було показано, де вони знаходяться, і різні області навколо них, які були закодовані кольором. Зеленим, оранжевим і червоним. Чим ближче з’являлася червона квітка, тим більш населеною ставала місцевість із дикими звірами.
Але тут щось привернуло увагу Квінна, на верхній частині карти було написано назву планети, де вони були. Каладі. Коли він воював з Нейтом якийсь час тому в грі, то запитав його про накидку свого друга.
І вони сказали, що планета називається Каладі. Що вони витягли його з крилатої істоти в пустелі. Якщо це правда, то він може тільки що знайшов вирішення своєї проблеми з Сонцем.