Глава 50. VR Гра
Тепер, коли Пітер пішов, Квінн і Ворден залишилися самі. Тепер вони йшли головною вулицею, де було повно магазинів одягу та ресторанів.
Студенти отримували тільки 10 кредитів на день як знаряддя, але це не завадило їхнім батькам посилати їм додаткові гроші до школи. На жаль, багаті студенти зазвичай були набагато сильнішими і купували все, що їм заманеться.
Хоча місто не було відкрите для звичайних цивільних осіб, його відкрив кожен працівник.
У місті було повно військових, але не всі вони були солдатами. Місту потрібні були кухарі, адміністративні працівники, інженери, будівельники і навіть звичайні люди, які керуватимуть магазинами.
Усім їм був даний особливий доступ від військових, а натомість вони отримали хороші житлові приміщення і не повинні були турбуватися про життя у зовнішньому світі.
Таким чином, хоча вони й працювали на військових військах, їм не потрібно було воювати без крайньої необхідності.
Квінн випадково згадав бійку між Ворденом і Момо.
- Гей, Ворден, я знаю, ти говорив, що твої здібності відновлюються щодня, але ти ніколи не казав, щоб можеш володіти двома здібностями одночасно? - Запитав Квінн.
- А хіба я не говорив? - Сказав Воден з незручною посмішкою. - Ну, в моїй сім'ї є такі, які можуть вмістити навіть три.
- Невже? То як же це працює?
- Ну, якщо я розповім тобі наші сімейні таємниці, Квінн, ти будеш частиною нашої сім'ї. Або так, або мені доведеться вбити тебе.
На секунду між ними зависло незручне мовчання. Квінн був невпевнений у тому, чи жартує Ворден.
- Розслабся. - Сказав Ворден, - але, чесно кажучи, я нічого не можу тобі розповісти, Ти ж знаєш правила оригіналів і все таке.
Ворден належав до однієї з перших родин, які вирішили зберегти свої здібності в сім’ї. Тобто єдиними людьми, які знали, як копіювати інші здібності були Блади. Звичайно, Вардену не дозволялося ні з ким говорити про їхні здібності.
- Так, вибач, але якщо ти не заперечуєш, я запитаю. Якщо ти копіюєш здатність, яку ніколи раніше не використовував, як тобі так добре боротися з нею?
- Давай я тобі дещо покажу, - сказав Ворден.
Вони обоє йшли головною вулицею, заповненою крамницями, аж поки Ворден нарешті не зупинився біля входу в ігрову крамницю. Вони обоє пішли всередину, де на полиці розклали різні ігри.
В самій задній частині магазину був VR-модуль. Як і все інше, навіть ігрова індустрія значно поліпшилася після війни.
Потім Ворден вказав на капсулу віртуальної реальності.
- Бачиш цю штуку, я виріс, граючи на ній.
- Що? - Подумав Квінн, але потім згадав, що Лео згадував щось про віртуальну гру, яка була популярною серед студентів. Він сказав, що якщо він хоче отримати бойовий досвід то було б добре, якби він грав у певну гру?
- На зовнішньому світі і в військових школах є популярна гра під назвою "Великий боєць". Гра проста, вона дає вам відкриту порожній кімнату і ви двоє б'єтеся поки один не програє. Хоча це звучить просто, сама гра використовується, щоб допомогти людям тренуватися. VR-Капсула може записати всі атрибути вашого тіла. Все, що ви робите в реальному світі, можна зробити і у грі. Єдине, що вона не може зробити - це записати ваші здібності.
Потім Ворден підійшов до капсули і торкнувся її передньої частини, де було кругле кільце. З'явився голографічний дисплей з параметрами гри на самому верху. Потім Ворден поклав руку на голографічний дисплів, і почувся попереджуючий звук.
- Ласкаво просимо ІД користувача VR скопійовано. - Сказала машина.
Коли Ворден увійшов в гру, його ідентифікаційна інформація користувача була видно разом з фіктивною моделлю його персонажа, який виглядав зовсім не так, як Ворден. Він показував загальну кількість боїв, у яких брав участь Ворден і скільки перемог та поразок. Хоча Ворден швидко переключився з одного екрану на інший, занадто швидко, щоб Квінн встиг щось розгледіти.
Потім Ворден раптово опинився на вкладці здібностей. Цей список здавався майже нескінченним.
- Зачекай, я думав ти сказав, що гра не може записати твої здібності? - Запитав Квінн.
- Це не так, але щоб гра була ще більш реалістичною і щоб її можна було використовувати в якості навчального інструмента, вона завантажує у свою базу даних всі здібності, які діляться на світ, про яких ми знаємо. Звичайно, тільки ті, що стають громадським суспільством. Отже, мої оригінальні можливості та здібності ще попереду - не входять до цього списку, в тому числі і мої власні. Але я можу вибрати будь-яку здатність, яку захочу, навіть якщо не зможу нати її в реальному світі, я б міг грати з нею.
Квінн нарешті зрозумів, як Ворден зміг добре взаємодіяти з різноманітними здібностями. Це було щось таке, що могло б принести велику користь тільки такій людині, як вона, яка може використовувати будь - яку її здатність.
Більшість людей, які грали в цю гру, хотіли б стати сильнішими і кращими. Це означало, що вони зазвичай вибирали тільки власні здібності, який сенс вибирати те, чого ви ніколи не зможете використовувати в реальному світі.
- Ця гра насправді дуже популярна серед інших військових шкіл,- продовжував пояснювати Ворден. - Настільки, що військові розробили свої власні сервери, так що вони підключені тільки до військових шкіл, але ви також можете просто грати з зовнішнім світом. Перш ніж увійти в гру, ми навіть можемо ввести свій рівень сили. Таким чином, він буде з'єднувати вас з людьми приблизно такого ж рівня. Люди можуть обманювати про свій рівень, але вони ніколи не будуть краще битися і постійно залякувати тих, хто слабший від них.
Потім Квінн підійшов до капсули і почав оглядати її. Це звучало неймовірно і було саме те, що потрібно Квінну. Таким чином, він міг практикуватися проти інших учнів і ніхто не здогадується, що це він.
Потім, коли Квінн підняв бірку, на ній було багато нулів, він такий ціни раніше не бачив. Він ніяк не міг собі цього дозволити. Можливо, хтось з інших студентів, які отримували кредити від своєї сім'ї, але не Квінн.
Ворден почав сміятися.
- Не турбуйся про це, тобі не потрібно купувати його самому, в Академії їх ціла кімната.
- Реально?
- Ну ж, давай повернемося і випробуємо їх.