Розділ 22. Просьба Лейли
Коли образи Лейлой почали мелювати в її голові, вона відразу відчула поколювання у всьому тілі. Вона відреагувала на спогади про те, як Квінн впивався у неї зубами.
Це було не болючий спогад, і це дуже захоплююче відчуття. Кров, що біжить по її тілу. При самій лише думці про це її обличчя починало злегка червоніти. Тоді вона підняла руку і поклала її собі на шию.
- Хм, я нічого не відчуваю?
- А, так ти прокинулася, - сказала Хейлі з посмішкою. - Ти так спокійно спала, що я не знала, коли ти прокинешся.
- Як я сюди потрапила? - Запитала Лейла.
- О, прийшов хлопчик і приніс тебе, він сказав, що твій друг, я не пам'ятаю його імені, але у нього були короткі чорні війні волосся, - сказала Хейлі з посмішкою, думаючи про те як він ніс Лейлу.
Це підтвердило думку Лейли. Квінн, мабуть, притягнув її сюди відразу після того, як вкусив.
Тут Хейлі помітила, що Лейла потирає шию рукою.
- Ох, я врятувала тебе від цих двох вимітин, ти пам'ятаєш, що сталося?
І знову, коли вона згадала, як Квінн кусав її, у неї по всьому тілу повтікали мурашки.
- Я не впевнена, може це був звір?
- Звір?
- Так, я тут подумала, що волоцюча собака могла потрапити сюди з учнями, поки вони тренувалися, через портал, - нервово сказала Лейла, сподіваючись, щоб Хейлі повірить їй.
- Ну, що б це не було, я впевнена що хто-небудь інший розбереться з цим, просто добре що тепер ти в безпеці.
***
Квінн так швидко біг шкільними коридорами, як тільки міг, йому треба було встигнути до лікаря перед тим, коли Лейла прокинеться. Він поняття не мав, як відреагує Лейла і не тільки це, але й які будуть наслідки укусу когось?
Якщо це було схоже на деякі вампірські романи, які Квінн читав у бібліотеці, то декотрі з них мали здатність повертати інших. Прямо зараз, подумав Квінн, це було б краще, ніж якби всі дізналися про його здібності.
Зрештою Квінн дістався до кабінету лікаря і широко відчинив двері.
- О, ще раз привітайтеся, - сказала Хейлі. - Якщо ти шукаєш дівчину, то вона пішла зовсім недавно.
- Невже? Вона випадково нічого не сказала? - Запитав Квінн, судячи з реакції Хейлі, Лейла нічого не сказала, але йому потрібно було переконатися.
- О, ви маєте на увазі рану, вона сказала, що на неї міг напасти звір, хоча я сильно сумніваюся, це було більше схоже на укус змії, але як вона вмудрилася проникнути до школи і дістатися її шиї?- Хейлі продовжувала базікати без заручку. Вона часто робила це, оскільки завжди залишалася сама, будучи єдиним лікарем у школі. Це була робота для одного.
- Дякую, що дали мені знати, - сказав Квінн, зачинивши двері.
Чому Лейла вирішила тримати це в таємниці, подумав Квінн? Він фактично напав на бідну дівчину, добре, що вона не пам'ятає, Що сталося або можливо вона збиралася використовувати шантаж проти нього, але це не мало сенсу, вона нічого не отримає з цього.
Квінн завжди думав так: люди, коли вони щось роблять, завжди роблять це з самолюбних міркувань, просто такі люди. Він не міг повірити, що Лейла триматиме це в секреті без будь-якої причини.
Саме в той момент, коли Квінн вийшов з кабінету лікаря, думаючи про те, що робити далі. Він відчув чиюсь руку на плечі.
- Ми повинні з тобою поговорити, сказала Лейла.
Якщо вона чекала тут весь цей час, тоді це було погано. Лейла ясно дала зрозуміти, що знає щось таке означає її втрата пам'яті маловіроятна.
Потім вони вдвох попрямували до бібліотеки, де і відбувся інцидент. Квінн відчула себе трохи більш розслабленим, прибувши сюди, це означало, що вона не шукала бійки, оскільки в кімнаті були інші студенти.
Вони вдвох сіли за стіл і активували кулю, щоб вони чули тільки один одного. Коли вони деякий час дивилися одне одному в очі, Квінн почав гортати у голові кілька сценаріїв. Якщо трапиться найгірше, йому доведеться змусити її замовкнути.
- Що сталося в бібліотеці, що ти зробив? - Запитала Лейла, потираючи шию.
- Навіщо питати, якщо ти вже знаєш, що сталося? - Сказав Квінн. - Просто скажи мені, чого ти хочеш?
- Я не знаю, чи знаєш тобі це, але я стежила за тобою довше, ніж ти можеш уявити і поспостерігавши деякий час, прийшла до висновку. Ти ж вампир, чи не так?
Квінн почав нервно сміятися, сподіваючись збити Лейлу з пантелику. Він був просто вражений тим, як швидко вона дійшла такого висновку, хоча йому навіть знадобилося деякий час. Навіть якщо вона бачила все, що він робив до цих пір, то не думав, ніби це був природний висновок, який хтось прийшов би.
- А чому ти так думаєш?
- Я бачила, як ти піднімав шию цього хлопця, тоді я думала, що ти робиш щось інше, тому що я не могла ясно бачити, - сказала Лейла, коли її вуха почали трохи нагріватися. - Але після того, що ти зробив зі мною, це тільки підтверджує мої слова.
Квінн злегка спітнів від такого висновку. Він турбувався не про саму Лейлу, а про те, які неприємності вона може принести йому в майбутньому. Квінн не знав, що сказати і вирішив почекати, поки Лейла виконає свої вимоги.
Після цього Лейла дуже зітхнула, перш ніж сказати наступні слова. Саме цього Квінн і чекав від неї.
- Я хочу, щоб ти мене вислухав. Я хочу, щоб ти зробив мене вампіром.
Квінн був настільки приголомшений словами, що мало не впав зі стільця.
- Ти хоч розумієш, що зараз говориш?
- Я сказала Лейла, ніби благала його. Це моя дитяча мрія, такі речі трапляються тільки в книжках або казках і тепер у мене є шанс, що це станеться прямо зараз.
Тепер Квінн зрозумів, чому Лейла нікому не сказала, простіше кажучи, ця дівчина була божевільною.