Глава 19. Час закінчується!
Навіть коли Квінн втратив 2/3 свого HP, він не відчував себе пораненим або мертвим. Це не було схоже на те, коли він був на сонці з ослабленими почуттями, замість цього він відчував, що всі його почуття були в повній бойовій готовності.
- Ей, Квінн, ти в порядку? - Запитав Ворден, побачивши розгублене обличчя Квінна.
- Так, мені просто треба де-куда сходити, - сказав Квінн, уникаючи кімнати і прямуючи до їдальні.
Все, що було до цього, було прорахуй з боку Квінна. Хоча система говорила йому, що він буде втрачати 1 HP кожну годину, він не очікував, щоб його тіло так само відреагувало. Спочатку він планував поспати лише п’ять годин, бо був занадто виснажений після вчорашнього бою.
Отже, у нього було ще принаймні десять годин і кілька годин вранці до початку занять. Квінн почав підраховувати, скільки часу залишилося. Сніданок був обов’язковим елементом, який тривав від 8 до 9, а потім продовжувалися аж 12 годин дня та обіду.
Це означало, що він мав перебувати десь у школі ще чотири години. Звичайно, завжди можна було прогулювати заняття, але це не було схоже на звичайну школу. Армія суворо покарає вас і вистежить, якщо ви це зробите. Але яке це має значення, якщо він все одно помре?
У даний момент Квінн стояв у черзі в їдальню, очікуючи, коли йому подадуть їжу. Він глибоко вдихав і повільно вдирався. Це допомагало йому справлятися з гострими почуттями. Він міг чути розмови людей з іншого кінця залу.
Кастрюлі та сковорідки звеніли на кухні, наче вони були поруч із ним. Поступово Квінн придумував, як ігнорувати все це і це змусило його думати ясніше.
Але саме в цей момент у їдальню увійшов Райлі. У нього не було ніяких відміток на тілі від вчорашньої бійки, так як він зміг повністю відновитися в медичному центрі, але він був у жахливому настрої після того, що відбулося вчора.
Як тільки він побачив Квінна, то відразу знайшов ціль, на яку можна було витягнути всю свою сувору злобу. Райлі пройшов повз всіх тих, хто стояв у черзі, поки нарешті не добрався до місця, де стояв Квінн.
- Гей, нікчема, у тебе ж немає заперечень якщо я встану перед тобою? - Запитав Райлі.
Але Квінн був надто зайнятий, намагаючись зосередитися на звуках, які доносяться до його голови.
- Ти що, ігноруєш мене? Сьогодні не той день, щоб ігнорувати мене. - Райлі подивився на годинник Квінна і побачив, що на них яскраво світиться цифра 1. Відразу ж в його голові виступили погані спогади про вчорашню бійку, і про те, що все, яке він хотів зробити, це вбити того чоловіка, але це повинно було почекати, тому що Квінн повинен був пропустити його.
- Я ж сказав, не ігноруй мене. - Проніс Райлі, схопив Квінна за шиворот.
Але в цю мить обличчя Райлі виявилося неймовірно близько до лиця Квінна і Куінн почув, як б'ється його серце. Він відчував, як кров тече по його руці і м'язах, що тримає його сорочку.
Щось оволоділо тілом Квінна і він відразу ж відкинув руку Райлі та напав на нього, поставивши себе й Райли впасти на підлогу.
Тепер Квінн був уже нагорі Райлі, і руки в нього були притиснені до землі.
- Злізь з мене, чокнута тварина! - Сказав Райлі, але коли він спробував відкинути від себе Квінна, у нього нічого не вийшло. Його здібності були марні в цій ситуації. Його здібності тільки зміцнювали шкіру, але не робили його сильнішим.
Потім Квінн відчув, як щось росте у нього в роті. Квінн зупинив свою голову всього за кілька дюймів від шиї Райлі і був готовий. Але як тільки Квінн відкрив рот, він відчув, як хтось схопив його ззаду за комір і відтягнув від Райлі до людей в черзі.
- Не чіпай нікого з моїх хлопців, - сказав Ден.
Ден був великим для свого віку хлопцем з мускулистим тілом. Він був схожий не на підлітка, а радше на лисого дорослого чоловіка.
- Ден, велике тобі спасибі, - сказав Райлі, піднімаючись з підлоги і обливаючись потім. - Тепер ти помреш, хлопче.
Але як тільки Ден зробив крок вперед, Ворден разом з Пітером встав перед Квінном.
- Ти дійсно хочеш проблем, - сказав Ворден, піднімаючи руку, щоб показати рівень потужності на своїх наручних годинниках.
Справді, Ворден просто блював. Сила Вордена дуже залежала від того, які здібності він копіював і прямо зараз все що у нього було - це земні можливості Пітера 1-го рівня. Якби вони втягнулись у бійку, то не було б жодної суперечки про те, хто виграє.
Але план Вордена, здається спрацював, оскільки Ден вирішив відступити і взяти з собою Райлі, але перш ніж Ралей пішов, він зробив знак Квінну, перетворюючи йому голову.
- Ох, дякую тобі, я не можу повірити, що це спрацювало, - сказав Пітер, знаючи секрет Вордена.
Коли інцидент у їдальні закінчився, Квінну дещо стало ясно. Що б там не трапилося, вони не втрушуються. У їдальні було багато охоронців, які стояли в кожному куті кімнати, але вони жодного разу не підійшли, щоб допомогти.
Після того, як група закінчила їсти, настав час йти на свої ранкові заняття, але Квінн не міг ні на чому зосередитися, все що він міг зробити, це спробувати заспокоїтися в середині уроку і спостерігати, наскільки його HP повільно зменшується.
Це зводило його з розуму, коли він бачив, як година за годиною кількість зменшується, і тепер шкодує, що вчора не вкусив Райлі.
Потім, коли прийшов час обіду, Квінн знову помчав у бібліотеку, цього разу без Ворена і Пітера.
< 1/15 HP >
- Що, чорт візьми, зі мною відбувається? - Сказав Квінн, хоча його руки не переставали тремтіти.
Щоразу, коли у Куіна зникали сили, йому ставало все важче контролювати своє тіло і рано чи пізно він збожеволіє. Під час занять він мав багато видінь, як розриває всіх у цьому місці на частини і вп’ється в їх шиї.
Не розуміючи, куди він іде, Квінн опинився в бібліотеці. У тихому кутку бібліотеки на одній з частин, де був відділ художньої літератури.
- Будь ласка, знайди що-небудь, що мені допоможе - сказав Квінн, додаючи одну фантастичну книгу за іншою про васпіри.
У деяких книжках вампіри могли жити за рахунок крові тварин, але система Квінна чітко показала, що йому потрібна людська кров. І не тільки це, але йому буде важко вчасно знайти тварину. В інших історіях були розповіді про те, щоб піти в лікарню і використати їхні запаси, але лікарня в місті була добре охоронена й у нього не було на цей час.
Нарешті, вперше за весь час Квінн відчув, що слабшає. Він сів на підлогу, прочитав останню книгу і не знайшов нічого корисного. Коли він закрив книжку, то побачив Лейлу, яка стояла навпроти нього.
- Ти в порядку? - Запитала Лейла, турбуючись за Квінна, так як він вже почав сильно блідіти.
Потім Лейла нахилилася так, щоб опинитися на рівні очей Куіна і поклала руку йому на лоб, аби перевірити температуру.
- Ти такий холодний? Хочеш, я відведу тебе в кабінет медсестри? - Запитала Лейла.
Квінн відповів тільки одним словом:
- Вибач.
Сказав він, притягуючи Лейлу за руку, притискаючи її ближче до себе і кусаючись в шию.