Глава 16. Новий погляд
Зрештою, навчання на цей день закінчилось тому що це був перший день, більшість занять були просто введені для того, щоб познайомити учнів зі школою.
Пітер і Квінн з усіх сил намагалися уникати більшості інших студентів протягом дня, здавалося, що після всього, через що вони пройшли, у них більше не буде жодних неприємностей.
Як тільки вивчення закінчилось, настав час піти вечеряти. Квінн все ще відчував голод у своєму животі, тому він з нетерпінням чекав більше обіду. Цього разу Квінн і Пітер сиділи разом за столиком низькорівних. Потім Пітер почав озиратися по сторонах, ніби намагаючись когось знайти.
- Я ніде не бачу Вордена, як ти думаєш, він в порядку? - Запитав Пітер.
Потім Квінн оглянув приміщення і теж не побачив Вордена в їдальні.
- Я б не турбувався про нього, повір мені, йому набагато безпечніше, ніж нам у цій школі.
Вони їли, і після вечері вирішили повернутися до своєї кімнати в гуртожитку. На їхнє здивування, Ворден вже був у своїй кімнаті і лежав на ліжку.
Коли вони закрили за собою двері, Ворден підняв голову і відразу посміхнувся Пітеру та Квінну.
- Гей, я вже давно чекаю вас двох, - сказав Ворден, встаючи з ліжка. - Я хотів вибачитися за те, що було раніше, я не гнівався на вас хлопці, а просто я злився на всю цю ситуацію.
Коли Ворден піднявся з ліжка, Квінн помітив у нього на щоці легкій відміті. Вона була трохи червоною і трошки пухлиною.
- А що сталося з твоїм обличчям? - Запитав Пітер.
- А, це? - Сказав Ворден, торкаючись до відміти. - Я сам вплутався у невелику бійку, але не хвилюйся, я не програв. Не треба турбуватися про мене, я сильний.
Потім раптом, почувся гучний рев. Пітер і Ворден негайно подивилися на Квінна, його обличчя стало яскраво-червоним.
- Вибачте, напевно я все ще голодний після обіду, - нервово розсміявся Квінн.
- Чому б тобі не взяти що-небудь з цілодобового магазину, це недалеко?
Квінн подивився на годинник і зрозумів, що навіть якщо він піде в магазин за покупками, то не зможе нічого купити, тому що у нього немає кредитів, але перш ніж він встиг щось сказати, підійшов Ворден і направив свої години на час Куінна.
- Перевод десяти кредитів успішний, - прозвучало повідомлення.
- Навіть нічого не кажи і йди візьми що-небудь, - сказав Ворден з посмішкою.
- Дякую.
З цими словами Квін залишив Пітера і Вордена самі, а сам поспішив до магазину товарів першої необхідності. Міні-маркет знаходився не надто далеко від військового училища. Подорож тривала приблизно 20 хвилин.
У передній частині школи були величезні ворота, в яких стояли два охоронці і тільки учні, вчителі та деякі військові. Тому, коли хтось із студентів виходив, то повинен був показати свої наручні годинники охоронцю і те ж саме при вході.
Коли Квінн минув ворота, він вирішив перевірити, скільки насправді коштує десять балів витривалості. Він побіг у відносно швидкий темп до цілодобового магазину. Провівши близько п’яти хвилин, він зрозумів, що не засихався і взагалі не втомився.
Він вирішив бігти ще швидше, зрештою діставшись до круглого магазину за 7 хвилин.
- Здається, я пробіг близько кілометра за п'ять хвилин і навіть не втомився. - Подумав Квінн.
Дані були подібні до тіла спортсмена, це було не те ж саме слабке тіло, яке він мав раніше, але в той же час воно не мало надприродного тіла, що перевершувало людські межі.
Ще одна річ, яку він помітив, коли біг уночі, він міг бачити все дуже ясно. Навіть коли не було вуличних ліхтарів, здавалося що місяць світила все навколо. Щось на зразок нічного бачення.
< Ваш голод трохи посилився >
- Я зрозумів, система оповіщає мене, коли я голодний.
Входячи в магазин, Квінн взяв кілька своїх улюблених закусок. Трохи морозивного і картопляних чіпсів. Саме тоді він раптово помітив Райлі та його друзів у тому самому магазині в іншому проході.
Квінн тихенько пригнувся і почекав, поки вони закінчать ходити в магазині перш ніж зайнятися чимось ще.
- Яка удача, я думав, що мені доведеться вистежити його, але схоже він прийшов прямо до мене.
Поки Квінн ховався, він помітив, що знаходиться в середині розділу масок. Перед ним стояла особлива маска. Це була повністю чорна маска, яка закривала верхню половину обличчя. Маски, що виднілися через бризочки крові.
- Жутковато виглядає.
Як тільки Райлі та інші вийшли з магазину, Квінн вирішив взяти маску і закуски й покласти їх на прилавк.
Лейла, яка теж була в магазині, помітила маску Квінн.
- Якого біса, адже ще не Галовін, навіщо він купує таку маску? - Подумала вона.
Лейла вирішила стежити за Квінном доти, доки той був зайнятий тим, що стежив за Ралі та його друзями.
- Гей, ми збираємося постурувати в парку, не хочеш приєднатися? - Запитав один з хлопців.
- Ні, ти ж знаєш, що мої здібності марні для таких ігор. - Сказав Райлі - думаю, я просто повернуся назад і почекаю біля шкільних воріт, може бути, знайдуться ще якісь лохи, у яких я зможу викачати трохи кредитів.
Двоє інших хлопця подивилися один на одного, вони знали, що роблять щось неправильне, але робили це тільки тому, ніби самі не хотіли бути побиті більш сильними хлопцями. Але, здавалося, Райлі починав отримувати невелике задоволення від наруги над тими, хто був слабшим його.
Райлі повернувся до школи і на зворотному шляху добрався маленький парк. Район, який був повністю позбавлений людей і був погано освітлений. Крім того, тут було достатньо дерев, щоб Квінн міг сховатися.
- Прийшов час шоу, - сказав Квінн, одягаючи маску на обличчя.