43. Перетворення на легенду
« Лу талановитий!» - якийсь редактор веб-сайту.
« Лу непогано співає! » — сказав якийсь видатний власник бару.
« Малює Лу дуже красивий!» — якась провідна на радіо, транссексуалка.
« Мачуль Лу...»
VIP зона на верхньому поверсі Блакитного Лотоса ніби раптово перетворилася в ферму для вирощування оленів. Відновлюю все, що було сказано: « Оленок », олівець 5. (*Фамілія Лу ззвучала з китайським словом « олень »)
Чан Вей та Чен Цзяньхао представили Лу Ченьє людям з ділових кіл, яких запросили до компанії Цінт’юй і Голубий Лотос. У своїй професійній сфері вони мали популярність і статус.
Незалежно від того, чи були це справжні почуття або підроблені, але всі ці дорослі люди в ділових колах виражали Лу Ченю своє захоплення і дружелюбність.
Тільки - но новонавернений в їхнє оточення новачок здобув собі таку прихильність!
А Лу Чен вів себе так, що на нього тепер дивилися зовсім по-новому. Залежно від того, яке становище займали люди, він досконало дотримувався правил етикету, товаришував з усіма без марноти і при цьому зберігав гідність. Його безтурботний вигляд викликав захоплення у Чан Вея.
Чан Вей, слова Чен Цзяньхао, дізнався, що сім’ї Лу Ченьє були не зовсім в доброму матеріальному стані. Але, дивлячись на те, як Лу Чень зараз вів себе, неможливо і уявити, що він був родом з звичайної сім'ї, тому що таку річ не можна замасковувати кожного разу, коли тобі заманеться.
Як колишній чоловік, який багато років обшивався в бізнесі, Чан Вей мав гострий зір, але він не зміг побачити Лу Ченя. Саме тому він турбувався тим, що́ сталося.
« Це генеральний директор компанії Цін’ю - Дун Юй!»
Остання людина, кого представили, була жінка, одягнена в літній костюм марки Prada. Від її зовнішності, фігури та окулярів з чорною оправою в голові лунали три золоті слова: “Дивошка в осях!".
"Привіт, директоре Дун".
Лу Чень слабо потиснув ніжну ручку дівчини і ввічливо сказав: « Дякую тобі!»
Дун Юй із захопленням змерзла поглядом привабливого чоловіка, який стояв перед нею і слабо усміхнулася, відповівши: « Будь ласка ».
Звичайно, вдячність Лу Чень була частиною компанії Цін’ю за музичну ніч і можливість вийти на велику сцену та грати для двох тисяч фантастичних пісень.
Він побачив, як в’язень був байдужий до вигляду Су Цінмей.
Чан Вей вчасно сказав: « Давайте зайдемо всередину і там поговоримо».
Ззовні все ще продовжувалось виступ. Шум і голоси не сприяли переговорам, тому всі зайшли всередину бару.
Вибравши найбільший стіл, за нього сіли, окрім Лу Ченя, Дун Юй, Чан Вей, Чень Цзаньхао, Гань Лан, Цінь Ханян, сестіця На і Су Вінмей.
Цинь Ханян і сестечка На звітливо розуміли, що якби не Лу Ченй, швидше за все вони б зараз тут не сиділи, тому замовили собі коктейлі та повільно їх пили, спостерігаючи за тим, як відбуваються події, ніби були сторонніми людьми.
Тільки принесли напої, як Чан Вей відразу підійшов до справи і запитав: « Я та директор Дунаю дуже цікавими є твої два оригінальні твори, які ти сьогодні виконав. Не хотів би ти їх поступити?"
Він спочатку не думав поводитися так поспішно, але його спокійна поведінка підштовхнула Чан Вея відмовитися від певних думок.
Краще вже відразу все начисто сказати!
У очах Лу Ченя мигнувся блиск. Він усміхнувся: « Коли пан Чану і директор Дун сподобалися пісні, я хотів би зробити щось добре. Тільки не знаю, скільки панове готові витратити грошей на купівлю авторських прав? "
Чан Вей та Дун Юй переглянулися і помітили в очах один одного подив.
Лу Чень зовсім не був таким наївним і недосвідченим, що ніхто навіть собі цього й уявити не міг!
Дун Юй замислилась на мить і показала два довгих, тонких білосніжних пальця: « За дві пісні двісті тисяч!»
Сто тисяч юаней за одну пісню - така ціна говорила про те, що з ним поводилися як із великим спеціалістом. І в принципі так воно і було.
Спочатку Дун Юй збиралася запропонувати не таку високу ціну, але поведінка Лу Ченя змусила її змінити рішення. Вона відразу виклала свої козири, намагаючись отримати ефект нокаута з одного удару.
Така ціна для нової людини не просто була вигідною, але й додавала їй великої ваги!
Коли Лу Ченю підписали контракт на передачу авторського права, його вже можна було легко зарахувати до ряду великих фахівців.
Не буде перебільшенням, якщо сказати, що він одним кроком підніметься на небо і зробить швидкий поступ!
Але Лу Чень не відчував жодного хвилювання, ніби він вже давно сподівався такої ціни. Через його безстрашний вираз Дун Юй відчувала, що вона ніби з усіх сил била кулаками повітря.
Ситуація під час зібрання стала досить делікатною.
Через мить Лу Чень сказав: « За двісті тисяч передам усі авторські права на Голубий лотос, окрім прав на ім’я! »
Дві тисячі за одну пісню!
Лу Чень несподівано завищив ціну в два рази!
"Довіть тисяч?»
Одна жінка, яка сиділа поряд з Дуном Юєю Су Цінмей у кінцевому рахунку втратила будь - яку терпеливість і своїм гучним та крихким голосом сказала: « Ти себе золотою самородкою відімніл?»
У країні золотими самородками вважалися важливі шишки у професійній сфері і першокласні автори пісень, які відповідали за створення альбомів для багатьох відомих виконавців та створили багато класичних творів протягом років.
Просити таких людей за двісті тисяч виявляти свої таланти було нелегко, але якщо викликати в них симпатію, то це стало можливим.
Мабуть, через те, що колись Су Цінмей в переговорах з Лу Ченем натрапила на глуха стіна, зараз він їй не особливо подобався. До того ж Лу Чен збирався продати пісню за двісті тисяч, що було в 10 разів більше тієї ціни, яку колись Су Цінмей запропонувала йому. Та це ж був самий плівок їй в обличчя!
Чи пані Су знаходилась на чоловіка, яким можна було так легко помити?
Лу Чен усміхнувся і нічого не сказав, роблячи вигляд, що не почув рик директора Су.
Сьогодні він був готовий продати і « Блакитний лотос», і "Вісну".
У Лу Ченью було дуже темно з грошима. Солідний обов’язок дав на нього та його членів сім’ї, наче величезна гора і не дає вільно дихати.
Він бажав, щоб його мати та її старша і молодша сестричка могли жити щасливо й незручно. Продаючи частину багатства, отриманих зі світу сновидінь, без сумніву, була найшвидшим і найкоротшим шляхом до виконання цього бажання.
Але треба було серйозно підходити до продажу. Якщо Лу Чень принесе товсту стопку нот якимось іншим людям або розважальним компаніям, то в результаті ті не зрозуміють, наскільки цінні ноти, і навряд чи Лу Чен зможе продати своє багатство за величезні ціни.
Він був не настільки дурним.
Спочатку він довів всім справжню цінність своїх творів, після чого вже продавав ціну своєму товару.
Хочеш купити, будь ласка, пропонуєш ціну!
Хочеш подешевле купити, можеш про це тільки мріяти!
Таку впевненість зараз мав Лу Чен. Навіть якщо компанія Цін’ю відмовиться мати з ним справу, знайдуться ті, хто виникне в замішанні.
Наприклад, він сидів біля Чан Вей Гана Лана. Він явно був напружений.
Хоча Лу Чен не знав, що він завдав тяжкого удару фронтмену Компаса і позбавив того мужності вийти на сцену, але Лу Чень вважав, ніби цей чоловік був готовий віддати всі заощадження, щоб отримати справжню гарну пісню.
Чан Вея, то "Блубовий лотос" ідеально пасував для бару Блакитний Лотос!
Дун Юй поклала руку на плече Су Цінтмея і з цим стурбованим виглядом запитала: « А інша пісня? Залишиш її собі?»
Вона вважала, що « весна» мала більшу цінність, ніж « Блакитний лотос ».
« Ні!»
Лу Чень раптово похитав головою, сказавши: « Я не можу знайти підхожого для мене чоловіка. Тому я готовий продати його своєму босу. Думаю, вона повинна відмінно підійти до групи братца Ціня".
Посміючись, він глянув на божевільного Чена Цзяньхао.
Що?
Цінь Ханьян ніяк не міг подумати, що Лу Чень зрештою захоче продати Красневу « Вісну» для того, щоб вона співала!
Він трохи не поперхнувся випивкою, а його обличчя тут же стало червоним.
Чен Цзяньгао все-таки мав великий досвід, тому швидко прийшов і жваво вимовив: « Купаю!»
Якщо він упустить такий шанс, то йому вже не навіщо буде працювати в Хоухаї!
Не було потреби обговорювати ціну.
"Весна" тепер виявилася зайнятою. Дун Юй і Чан Вей різко напружилися. Гань Лан тим більше не підскочив.
Група Блукачів отримала « Вісну», в легені переплюнувши групу Компас!
Гань Лан сам хотів заплатити за придбання « Блакитного лотоса».
Су Цінмей втупилася на Лу Ченя і запитала: « Чому б тобі не написати цю пісню? »
Хоч це й було сказано трохи агресивно, всі присутні хотіли поставити таке запитання.
Пісні "Весна" насправді не потрапляли на те, що її міг написати молодий чоловік. Не маючи життєвого досвіду, не мавши жодної опади, то як же можна було казати про перекручення долі?
Та й зміст пісні не дуже підходив Лу Ченю.
Однак ця пісня була точною. Оскільки Лу Чень насмілювався продавати її за високі ціни, це природно, що не боявся проблем з авторськими правами. Ті, хто сидів за столом людей, не могли надуті.
Усі погляди зупинились на Лу Чен.
Він усміхнувся і сказав: « Не так давно я познайомився з бродячим музикантом. Він обійшовся пішки всю країну і скинувся, де тільки міг ..."
« Він був виснажений, дуже втомленим і наполегливим».
« Він розповів мені багато речей і навчив мене багатьох...»
« Він був моїм вчителем! »
Почувши історію Лу Ченя, всі замовкли.
Через багато часу Дун Юй запитала: « Лоу Чен, можеш мені сказати його ім’я? »
"Сюй Бо..."
Лу Чен з серйозним видом сказав: « Його звуть Сюй Бо!»
Хоч я не можу розповісти людям правду, але в цьому світі я здатний перетворити твоє ім'я на легенду!