30. Спекотлива погода
"Я чекав, що ти прийдеш".
"Я чекав, що ти прийдеш".
"Можливо..."
Знову і знову завершувався акорд з фінальними словами, поступово затихаючим. І нарешті виконання пісні "Золошки" закінчилося.
У майже повністю забитому людьми барі на мігновому місці тиша запалилася, а потім скрізь почали роздаватися оплески — хоч не такі, що могли зірвати дах будинку, але тривалі й гарячі!
Лу Ченя знову чудово зіграв і заспівав цю сентиментальну пісню. Він глибше пройнявся почуттями, які були поставлені в цьому творі і викликав у слухачів відгук.
Він отримав похвалу і оплески!
« Як вам?»
На другому поверсі Красуня в зоні зарезервованих районів сиділо шестеро людей, і серед них був Чен Цзяньхао.
Він посміхнувся і запитав: « Володар Чан, ви щось роздивлялися своїм обличчям у моєму юному співробітнику?»
Хоч це й було сказано в скромному тоні, однак у мові можна було почути самовдоволеність і бахвальство.
Звичайно, Чен Цзяньхао не був поверховою людиною. Чоловіком, над яким він глузував, був сорокарічний чоловік.
Чан Вей, власник бару Голубий Лотос.
Чан Вей був дуже худий, але не настільки хілим, щоб від вітерця валятися з ніг і виглядав енергійним та здатним.
Його волосся було коротко підстрижене, очі палали ентузіазмом. Судячи з прикиду, він мав смак у одязі. Він не мав жодних прикрас, окрім браслета з сандалового дерева на лівій руці.
У місцевому оточенні Хоухая Чан Вей, безсумнівно, був найвидатнішою особою. У нього були великі й тривалі зв’язки з різними людьми. Протягом 10 років він був вправним і вражаючим правителем Голубого Лотаоса, який став одним з його професійних завдань.
Що ще змушувало мене надзвичайно поважати Чан Вена, так це його далекоглядність. Раніше, коли територія Хоухая була надзвичайно дорога, він не шкодував грошей і вкладав величезні кошти на придбання права власності для бару. До цього часу ціна на землю зросла щонайменше в 10 разів!
За десять років з Блакитного Лотоса вийшло багато відомих виконавців. Деякі з них стали професійними суперзірками.
Без підтримки Чан Вея тут не обходилося, але він ніколи про це не заявляв.
Чан Вей і Чен Цзяньхао знали один одного десять років. Стосунки між ними були настільки важкими, що вони не могли порушувати свою пристойність. Однак на пошучування Чен Цзяньгао Чан Вей з дуже серйозним видом кивнув, відповівши: « Непогане».
Чен Цзяньгао знав, що від Чан Веа » непоганий голос — це вже була висока похвала. Зазвичай, коли хтось із тих, хто отримав славу виконавців, приходив виступати в Блакитний Лотос і їм вдавалося викликати у залі овацій, Чан Вей давав оцінку лише одним словом — « зійде ».
Отже, Чен Цзяньхао ненавмисно засміявся і був дуже задоволений.
"Дійсно непогано!"
Зліва від Чан Вея сиділа жінка середнього віку, яка сказала: « Дві пісні мають свої особливі риси. Вже давно не чула таких народних пісень. Вони дійсно говорять про любов".
Ця жінка мала майже 40 років. Вона мала досить повне статуру, відмінно охайну шкіру, і тільки зморшки біля кутків очей видавали її реальний вік. Вона поводилася дуже граціозно.
«Братик Чан і сестериця Чен кажуть, що це добре. Це дійсно непогано!»
Чоловік розсміявся і почав розмову: « Директор Су, ти та власник Цзяньхао близькі знайомі. Негайно запропонували цьому хлопцю контракт, нехай власник Цзяньхао погає! "
Він піддразував Су Цінмей.
Тільки ось він не знав, що Су Цінмей кілька днів тому зазнала невдачі з Лу Ченем, і зараз чоловік зачепив її прямо за живе своїми словами і майже втратив всю повагу до нього!
Су Цінмей зітхнула і сказала: « Співпрацювач братца Цзяньхао занадто високомірний, ми не змогли домовитись".
Цей чоловік з примарними очима був другом Чан Вея і людиною з місцевого оточення. Він не знав, що його жартома розсердив Су Цінмей, яка не хотіла бути тут.
Тому Су Цінмей могла лише витерпіти, але образа глибоко засяяла в ній.
Чоловік із примарними очима був досвідченим, тому, почувши скаргу Су Цінмей, все відразу зрозумів.
Він одразу зрозумів, що сказав щось не те, і відразу запитав: « Гаразд? Він не схвалив навіть вашу компанію Цін'юй? "
Він, звичайно ж, хотів здобути прихильність дівчини, щоб хоч якось загладити свою провину, але й в той же час дійсно був вражений.
Хоча компанія Цін’ю у бізнесі була світилкою, і з моменту її заснування в столиці пройшло не стільки часу, але це було заслужено для влади. Вона зібрала групу видатних талановитих людей і готувалася розвиватись великими стрибками.
Ця нова компанія мала багате майбутнє. Недавно компанії Цін’юй і Голубий Лотос спільно організовували музичні ночі. Незліченна кількість людей хотіла б піти на все завгодно, щоб тільки здатися на схожому заході.
Коли сторонні люди сильно бажали працювати в компанії, Лу Чен несподівано відмовився від слова Су Цінмей у підписанні договору, що було просто незбагненно!
Лу Ченй відразу ж упав в її очах - непогано співає, красива зовнішність, а ось з мізками у нього все туго!
Чен Цзяньхао відчув якусь незручність, кашляв і сказав: « У малюка Лу злегка розпущений характер. Він не хотів позбавлятися свободи через контракт. Хлопці ж, вони такі: думають зовсім інакше, ніж ми, старі."
Чан Вей мірошком глянув на Су Цінгмей і з цим стурбованим видом вимовив: « Добре співає — і добре. Все решта неважливо".
Навіть Су Цінмей мовчала, бо це було дрібничкою.
"Братець Лу!"
Лу Чен щойно закінчив виступ і не встиг зайти за сцену, як дорога йому перешкоджав офіціант.
Лу Чен трохи розгубився і відразу засміявся: « Братець Чжан, в чому справа? »
У Краснодові не працювало таких офіціантів, кого б Лу Чень не знав, тому що раніше він і сам був одним з них, але з офіціантом по прізвища Чжан він, можна сказати, не дуже знайомий. Між ними не було будь-яких товариських стосунків, вони були лише знайомі по роботі.
Раніше цей офіціант не вів себе так люб'язно по відношенню до Лу Ченю, та ще й з якою долиною зачіску.
« Що ти, брате...»
Офіціант на ім’я Чжен повільно похитав головою, сказавши: « Братник Лу, ти вже майже виконавець контракту, називаєш мене малюком Чжан».
Насправді він вів себе так шанобливо не через ставлення до виконавців за контрактом. Справжня причина полягала в тому, що колишній колега - малюк Ґао, по чутках, через те що він образив Лу Ченя, був звільнений власником бару і тепер не міг працювати ні в одному з місць Хоухая!
Лу Ченй з безпорадним виглядом зробив такий висновок: « Якщо у тебе є справа, говори. Ні до чого вся ця ввічливість."
Офіціант на ім’я Чжан соромився усміхнувся, а потім показав пальцем назад і сказав: « Кліненти за столом No27 шукали тебе й хотіли про щось переговорити. Це студенти університету, і дві з них дуже красиві!»
Він підминув, висловлюючи своє довір’я до сказаного.
Лу Ченй не втримався від сміху і відповів: « Гаразд. Зараз покладу гітару і підійду. Дякую.
Він з любов’ю розумів, що люди справді заплатили офіціанту чайові. Після цього той так люб'язно пішов шукати Лу Ченя.
Але в цьому нічого не було поганого. Краще завжди поводитися доброзичливо з людьми, ніж покривати їх за спиною. Лу Чень багато працював офіціантом і знав, яка це була важка та виснажлива робота і що не так просто тут заробити гроші.
Офіціант на ім’я Чжан був збентежений несподіваною милістю: « Я мушу обслуговувати клієнтів. Дякую, братику Лу!»
Він з радістю втік, а Лу Чень залишив гітару за сценою і підійшов до столу No27.
Офіціант на ім’я Чжан не обдурив його, за столом No27 сиділи п'ять дівчат. Відразу стало зрозуміло, що це були студенти з найближчого університетського містечка. Дві з них насправді вважалися красунями.
"Здрастуйте!"
Лу Чень посміхнувся і привітався: « Ласкаво просимо в Красоднів».
П’ятеро людей займали чотири місця, але Лу Чень не став втискуватися і був готовий обмінятися лише парою слів та піти геть.
П’ятеро студентів дуже соромилися і постійно переглянулися. Найсміливіша з них встала і сказала: « Привіт, ми подивилися відео з тобою на форумі. Ти і справді чудово співаєш..."
"На форумі?"
Лу Ченй був здивований: « Що за форум? »
"Форум Бейхай!"
Студентка із захопленням сказала: « Ти вже став популярним. Відео, в якому тебе зняли, прикріпили у розділі Вільний простір, і його переглянули сто тисяч людей. На жаль, була знята лише незначна частина, тому ввечері ми прийшли сюди подивитися твою виступ".
У міру того, як вона все це розповідала Лу Ченю, студенти поводилися більш сміливо і вже почали блювати.
« Вони кажуть, що вчора приходили люди, але не бачили тебе. Вони ще подумали, що помилилися місцем!"
"А нам пощастило, і ми тебе на власні очі побачили".
« Тут так приємно слухати. Не те, що на відео, де жахлива якість звуку».
"Красавчик, ти ще виступатимеш?"
Так от в чому справа!
Лу Чень кивнув. Він і поняття не мав, що його таємно зняли на відео, яке вже долетіли до форуму.
Цей хлопець не знав встановлених правил в Красденві?
Мабуть, йому надерли дупу!
Апчхи!
Водночас у кімнаті No415 жіночого гуртожитку столичної педагогічної школи.
Маленька Мі, яка сиділа за письмовим столом, раптом чхнула.
Вона потонула ніс, а потім змерзла за своєю онімілою дупою.
У неї було якесь дивне відчуття.