7. Дитина, що мандрувала по всій поверхні
« У тебе ще вистачає нахабства сміятися!»
Чен Цзяньхао напустив на себе суворий вигляд і сказав: « Ти знаєш, що завдав собі страждань? Моя молодша сестра не така вже покладиста. Сьогодні ти образив її, в майбутньому тобі це сильно засмутиться!"
Незважаючи на те, що він говорив це з суворим виглядом, Лу Чен не відчував жодного страху. Він лише посміхнувся: « Босс, ти натякаєш на те, щоб я підписав контракт? »
"Підписувати чи ні - тобі вирішувати..."
Чен Цзяньгао помахав рукою, кажучи: « Але від сьогодні ввечері ти працюєш місцевим виконавцем у Красневі! »
Лу Ченй відразу ж зрадів: « Дякую, босе!»
Спочатку він був лише співаком на розігріві і займав найнижче становище серед панних виконавців. Йому не платили жодного гарантованого мінімуму. Він лише покладався на так звані нагороди. Якщо удача до нього була приємною, то після виступу він отримував певну нагороду від слухачів. Але вечорами він нічого не заробляв.
Місцеві виконавці в цьому плані відрізнялися. Хоча вони не мали фіксованої оплати, їм гарантувало час на сцені і частка від чайових для них становила 70 відсотків. Крім того, вони могли покинути сцену і піти виступати в іншому барі.
Тепер, коли Лу Чен став місцевим виконавцем, після його роботи офіціантом і співаком на розігріві в одному обличчі більше не потрібно було бігати на побігеньках у клієнтів та виконувати замовлення. Його прибутки зросли!
"Здорово співаєш..."
Чен Цзяньхао відкрив пляшку пива Kingway і вручив її Лу Ченью, запевнивши: « Якщо ти будеш постійно показувати такий рівень, то ще й виконуватимеш нові дивовижні оригінальні пісні, я впевнений, рано чи пізно ти всіх перевершиш і станеш кращою зіркою Красоднєва! »
Ще ніколи інший пан Чен Цзяньхао не говорив подібного до тих, хто був іншим оксамитовим виконавцем і навіть підписав угоду з Красудневом Чжаном Нане та Цін Ган’яну, які набагато перевищували Лу Чена по послужному списку й репутації!
На відміну від Су Цінмей, Чен Цзяньхао мав великі сподівання на Лу Ченьє.
Лу Чень розстроївся і залпом випив пиво.
Він поставив пусту пляшку, витер кутки рота від піни і щиро відповів: « Бос, якщо таке трапиться колись, я заплачу вам частину акцій Красуня, незалежно скільки вони коштують!»
Чен Цзяньгао був трохи приголомшений, але відразу засміявся: « Гаразд, як прийде час, ти станеш міні- босом, ха!»
Він знав, що Лу Чен натякав на те, щоб не забути вдячності.
Але Чен Цзяньхао не приймав того всерьоз. У столиці жило дуже багато обдарованих молодих людей, тільки ось скільки з них могли бути відомими? Більшість з них були в безвісті і зрештою зовсім зникали.
Показавши пальцем, Чен Цзяньхао сказав: « Мені бос Чан, зараз твої відвідувачі шукають тебе, живи іди до них! »
Лу Ченй обернувся і побачив кількох відвідувачів, які махали йому.
Мало хто виконавців, якщо вони не були популярними і відмовляли відвідувачам у спілкуванні. Вони разом пили і розмовляли, обговорюючи життя та мрії музиканта. Крім того, можна було заробити собі на випивку.
Відвідувачі Красуднєва були переважно непоганими людьми, практично ніхто ніколи не вів себе грубо.
Лу Ченю, працюючи в цьому барі, дуже подобалася весела атмосфера.
« Тоді я піду...»
Лу Чень злегка засміявся, запитавши: « Босе, я отримаю та частка від чайових сьогодні ввечері, яка належить місцевому виконавцю? »
Чен Цзяньгао розлютився: « Убирайся! »
Лу Чень поспішно втік.
...
Коли він вийшов з Красня, вже була майже опівночі.
У травні в столиці все ще відчувалася легка прохолода глибокої ночі. Нічний вітер дув уздовж мовчазних пішохідних вулиць. Відчувши подих вітру на собі, Лу Чень втягнув голову у плечі і мало не чхнув - все-таки різниця між температурами повітря в барі та надворі була велика.
Але всередині себе він відчував жар.
Причиною такого жару була його куртка 47 купюр по 100 юаней, які просто випалювали.
Незважаючи на те, що Лу Чень став місцевим виконавцем у Красневі, він все одно допрацював свою останню зміну офіціантом і забрав посадку.
З уст касирші Лу Чень дізнався, що малюк Гао, на якого він ніяк не реагував, був звільнений власником бару. Він смутно зрозумів причину звільнення, коли з студії вибіг товстяк до нього і почав зашукувати перед ним.
З цього приводу Лу Чен просто розсміявся, адже він не був дрібною людиною, але й не став такою шляхетною і святою. Йому вже вистачало того факту, що неприємна йому особистість прогнила, тому він став дуже задоволений.
Але, що його дійсно втішило, так це 47 новобраних червоних купюр.
Одна третя з цих грошей була платою за роботу офіціанта. Оскільки він працював неповний місяць, то вийшло небагато. А дві треті інших були від чайових, залишених відвідувачами сьогодні ввечері — 70% для місцевого виконавця!
Чен Цзяньхао був славетним босом. Хоч у нього і були вимоги до робітників, він не скупився на зарплату. Доля від чайових оплачувала музикантам того ж дня без будь-яких затримок.
Понад 3000 юаней за чайові були найбільшим додатковим доходом, який Лу Чень отримував протягом шести місяців роботи в Красневі!
І це лише початок!
Лу Чень швидко став реальністю. У нього на чолі читалися хмурість і депресія. Він побіг до станції метро.
Це було так, наче дитя стало безпорадним!
Коли Лу Ченй сів на останній полковий вагон, він повернувся до свого маленького скромного помешкання.
Він помився і легко спати.
Усю ніч йому нічого не снилося.
Лу Чень прокинувся рівно о 6:30.
У нього було дві роботи, і тому він щодня працював понад 15 годин. Він мав лише два вихідні місяця.
Сьогодні саме в вихідні, неділя, можна було б трохи поспати і повалитися у ліжку, але він за звичкою відкрив очі, побачив сіру цементну стелю — та від сонливості нічого не залишилося.
Лу Чен трохи перелякався, бо він боявся, що після пробудження все те, чого він отримав у сні, зникне.
Знатні і в той же час чужі спогади з'явилися у його голові, змушуючи розчинитися його занепокоєння.
Коли Лу Ченя встав з ліжка, він швидко одягнувся, натягнув на ноги виношені кросовки, поспішно прибрався і залишив цокальний поверх.
У цей час інші люди ще спали. За вогнетривкою перегородкою було чути хропіння. Мурашині бродяги були дуже задоволені, коли спали до полудня в неділю.
Після того як Лу Чень залишив житловий комплекс, він попрямував до річки і побіг уздовж берега.
Працював так важко, а відпочивав дуже мало. Раніше він не мав звички займатися ранковим зарядом. Кожну ранкову зарядку він мав у вигляді бігу на годину роботи в KFC.
Але сьогодні він хотів втекти, бо почувався б погано і неповноцінним.
На той час вже розвесело, зелені верби кидали тінь, а над річкою висів слабкий туман. На лужейках біля тротуарів зібралося багато людей, які займалися ранковим зарядом. Більшість з них були стариками.
На деревах висіли кілька клітин для птахів, всередині яких скакали дрозди, то й справа дзвінко і мелодійно щебеча.
Лу Чень втікав близько 10 хвилин, і він мало не витратив усі свої сили. Лоб покрився тонкою шаром поту. Він важко дихав, а ноги стали важкими, наче наливались свинцем. У горлі все пересохло.
Його тіло протестувало через те, що давно не займалося зарядкою. Адже в звичайні дні він бігав на роботу, витрачаючи на це 4-5 хвилин, та й не так швидко.
Але в голові Лу Ченя звучав голос, який підганяв, надихав і підтримував його. Це і змусило його продовжувати біг.
У майбутньому йому знадобиться здоровий і міцний організм!
Під впливом цієї незрозумілої віри Лу Чен продовжує бігти, стиснувши зуби, поки його кроки поступово не стали легкими.
Він був ще молодий, а молодість була найбільшою гідністю, тому все було можливо...
Ближче до полудня Лу Чень повернувся у своє скромне житло на цокальному поверсі.
Він, звичайно, не весь ранок займався зарядкою, ще більше часу витратив на дрібні побутові справи. Наприклад, поклав вчорашні зароблені гроші на банківську карту, сходив до найближчого торговельного комплексу і купив там непогану ціну спортивний костюм відмінної якості та кросівки, після чого побіг у супермаркет і почав купувати продукти харчування.
Пробігши туди-сюди, Лу Чен повернувся додому з повними руками. Його одяг повністю промокла від поту і неприємно ліпла до тіла.
Однак він не мав часу митися і переодягнутися. Спочатку він включив комп'ютер, перетворив певну суму з 4000 юаней, що недавно поклав на банківську карту своєї матері Фан Юнь та молодшої сестри Лу Сюе.
Після того як Лу Чень закінчив перекладати, він наче повалився з таким важливим питанням і відчув полегшення. У той же час він відчував втому і ломоту, які накопичувалися у всьому тілі.
Сьогодні він дійсно переніс велике фізичне навантаження, яке повністю перевищувало його попередній максимум, тому неможливо було уникнути ускладнень.
Знявши потне смердюче вбрання, Лу Чен вже приготувався йти в душ.
Цинь-цзень--
Саме в цей момент задзвонив мобільний телефон, що лежав на письмовому столі. Дисплей постійно загорявся.
Лу Ченй взяв не дивлячись телефон.
"Братик, чим займаєшся?"
З телефону донісся знайомий, дзвінкий, молодий голос молодшої сестри Лу Сюе.
Лу Сюе було 17 років, вона вчилася в 11 класі у школі нашого рідного міста Лу Ченя.
Лу Чен відповів: « Я купаюся, а потім поїсти! »
Лу Сюе хмикнув, а потім запитала: « Чи ти збагатів? Навіщо мені гроші відправив?»
"Можна і так сказати..."
Лу Чень розсміявся і сказав: « Учора заробив понад 4000 юаней. Я перевіз мамі 3000, а потім ще тобі відіслав 500 на дрібні витрати. Хіба це не зворушливо? що я найкращий брат у світі!»
« Іди ти! »
Навіть по телефону Лу Чен міг уявити собі, як його молодша сестра виглядала на цьому етапі свого життя: « Гаразд, ти непоганий, але мені не слід було відсилати стільки грошей. Мама і так дає мені на дрібні витрати. Не можна так напружено працювати. Здоров'я важливіше за все ..."
Лу Ченй, почувши по телефону виснажливу промову молодшої сестри, не раз відчував тугу за горла.
Перед тим як виникли проблеми в родині, молодша сестра Лу Сюе була щиро улюбленою маленькою принцесою. Їй і 500 юаней не вистачало на купівлю взуття. А зараз йому доводилося силою хувати їй ці гроші.
« Гаразд, вчіться як слід. Якщо що станеться, дзвони мені ...."
Порозмовлявши кілька хвилин і розпитавши про те, як було вдома, Лу Чен закінчив розмовляти з Мі Сюе.
Він вломився у ванну, закрив двері і відкрив воду.
Прохолодна вода потекла з душової насадки, перетворившись у водяний стовп і вдаривши Лу Ченя.
Він закрив очі, і спогади про його минуле випливли в його голові.