Рука
Східний регіон округу Елтанія охоплював приголомшливою красою узбережжя Аллікар, яке вважалося одним із найпрекрасніших місць у всій Імперії.
Якщо сісти на дах маєтку родини Елтанія, можна було милуватися повним видом на узбережжя Аллікар, що виблискувало, немов коштовності, під сонячним світлом.
Уночі можна було милуватися прибережним краєвидом, що мерехтів, мов північне сяйво — усе це завдяки припливу синього біолюмінесцентного планктону.
Однак, коли Люс була маленькою, вона милувалася не красою дня й не чарівністю ночі, а присмерком, що панував між ними.
Коли край сонця, що заходить, ніжно торкається горизонту.
Навіть сонце, яке однаково освітлює весь світ, здається тоді марно згасаючим.
І що вже казати про мого брата Ганселя чи Відьму Цукеркової Хатини? Життя людини справді швидкоплинне.
Очі Люс були безжиттєвими. Думка про те, чи зможе вона колись знову відкрити своє серце комусь, була надто важкою для юної дівчини.
Але якщо настане день, коли вона знову відкриє своє серце комусь.
Тоді
Не шкодуй, що не змогла дорожити тією дорогоцінною людиною більше.
Не шкодуй, що не змогла її захистити.
Люс звикла бурмотіти це собі під ніс, дивлячись на величне світло сонця, що сідає.
Я опам’ятався.
[Люс Елтанія] Психологія: [Вона підозрює, що ти — Грунг.]
[Психологічне прозріння] розкриває поточний психічний стан людини. Причина, чому Люс попросила потримати мою руку, відобразилася у вікні статусу.
Лише тоді я зрозумів, навіщо Люс зайшла так далеко.
Коли завершилося придушення Громового птаха, я спіймав Люс і поніс її на руках, немов принцесу. Тоді моя рука торкнулася її рук і ніг.
Люс явно мала намір порівняти руку Грунга з моєю.
«Ти тоді була при свідомості?»
Тоді я не був повністю при тямі — зір був розмитий, тож я цього не помітив. Люс не була непритомною… Це був момент, коли мої сім років досвіду гри в ❰Чарівний Лицар Мерхена❱ пішли коту під хвіст.
Важливе те, що я все ще перебував у фазі «підозрілий». Було очевидно, що Люс опритомніла, але не змогла чітко розгледіти мою зовнішність.
Я міг зрозуміти це з того, як вона жадібно намагалася потримати мою руку, щоб з’ясувати, чи я Грунг.
Більше того, здавалося, що Галя чудово впорався із збереженням моєї таємниці, як і обіцяв у Царстві Середнього Неба. Трохи тривожно, але, на щастя, той хлопець мав хоч трохи такту.
«Чому ти раптом хочеш потримати мою руку?»
«Просто…»
«Люс, ти маєш триматися за руки тільки з людиною, яка тобі подобається, а не з другом протилежної статі…»
Я говорив старомодним тоном, намагаючись розвіяти тонку атмосферу, яку створила Люс.
Ви знаєте про знаменитий метод спростування Сократа¹Знаменитий метод спростування Сократа (також відомий як Еленхус) — це метод, який Сократ сам розробив, щоб «провести тест» на соціальні навички когось. Він використовував цей діалектичний метод, щоб розкрити соціальні навички когось або їхню відсутність.? Коли я зазвичай вказував на щось подібне, Люс починала сперечатися, засипаючи мене «Чому?», «Чому?», «Чому?».
Саме тому я зазвичай утримувався від зауважень, але цього разу не міг. Мені довелося обрати консервативний підхід, щоб подолати цю кризу.
«Ми ж уже трималися за руки раніше…»
У ту мить, коли я почув цю фразу, я зрозумів, що немає потреби пояснювати Люс, чому чоловік і жінка-друзі не повинні триматися за руки.
Вона, здавалося, знала, що це означає для чоловіка й жінки.
«У тебе є хтось, хто тобі подобається?»
Я перебив Люс.
«…Думаю, так.»
[Люс Елтанія] Психологія: [Вона відчуває хвилювання, думаючи про Грунга.]
Усе скінчено. Грунг підтверджений як ціль маршруту коханця Люс. Тепер, якщо з’ясується, що я — Грунг, я в серйозній халепі.
Більше того, маршрут коханця Люс активувався за умови, що гравець врятував її під час оцінки розподілу класів.
А я ідеально накрутив цей маршрут на себе, врятувавши її під час придушення Громового птаха.
Люс — той тип персонажа, який отримує смертельний удар по серцю, якщо його врятують хоча б раз. А я врятував її двічі… щойно особа її симпатії розкриється, її серце закалатає, мов потяг, що зірвався з рейок.
Але завдяки тому, що Люс щиро відкрила свої справжні почуття, ситуація тепер працює на мене.
«Це я?»
«Це не ти… мабуть…»
Я навмисне продовжив говорити, ніби не почув, як Люс прошепотіла «мабуть».
«Якщо це не я, то… ну, в будь-якому разі, це привід для святкування. Але чому ти так сильно хочеш потримати мою руку? І що означало те “просто”?»
Я спокійно тиснув на Люс. Це була неминуча ситуація.
Якщо з’ясується, що я — Грунг, Екстра Поганий Фінал №13 впаде на мене, мов Жнець.
Я також не міг просто розірвати дружбу з Люс — для цього вже було запізно.
Думай. Якщо я поспіхом почну заперечувати чи намагатимуся перевернути факт, що я не Грунг, це лише викличе підозру.
Люс мала мозок, який пам’ятав усе. Іншими словами, якщо вона помітить будь-які невідповідності в моїй поведінці, вона неодмінно почне розслідування — і я неминуче буду спійманий як Грунг.
Тож що робити? Найкраще — уникати.
Ключ у тому, щоб утримувати Люс у стані неоднозначного сумніву, чи Ісаак і Грунг — одна й та сама особа.
Поки вона не набуде повної впевненості, я зможу стримувати її серце від остаточного спрямування до мене.
Повільно. Дуже повільно. Потрібно поступово накопичити достатньо доказів через індуктивне міркування, щоб переконати її, що я не Грунг.
Принаймні до того, як я переможу Злого Бога Нефіда.
У ❰Чарівному Лицарі Мерхена❱, якщо пройти маршрутом коханця Люс і перемогти Злого Бога Нефіда, з’являється фінальна сцена, де Люс і протагоніст живуть щасливим сімейним життям.
Відкладаючи це щасливе життя з Люс, головне — до моменту перемоги над Нефідом ризик Екстра Поганого Фіналу №13 зникне.
«Не можна гратися з почуттями інших…»
Поки я тер долонею шию й говорив розчарованим тоном, Люс підняла голову з тривожним виразом.
«П-пробач. Я не хотіла…»
У її голосі тремтіла слабка хлипкість.
[Люс Елтанія] Психологія: [Вона боїться, що ти її зненавидиш.]
Мене охопило відчуття провини.
Пробач, що відштовхую тебе, але моя ситуація надто складна…
«Ні, я був надто різкий. Вибач.»
«…»
«Але раз ми вже тут, давай ще трохи побудемо й поговоримо біля того озера…»
Я подумав, що успішно змінив тему. Я також швидко придумав план, як відволікти Люс різними історіями.
Тож коли я збирався рушити й почати його втілювати…
У мить, коли я повернувся й зробив крок, я відчув вагу в правій руці.
Ніжне тепло її шкіри пробігло по моїх пальцях.
Здивований, я зупинився й озирнувся.
Люс тримала мою руку.
«…Я не збиралася питати дозволу. Просто подумала, що краще потримати твою руку… навіть якщо за це мене трохи зненавидять.»
Вона сказала це самотнім тоном і переплела свої тонкі, стрункі пальці з моїми.
«У тебе мозолі»
Повітря стало важким.
Люс підняла голову.
Лише гучний дзвін комах. Світло вуличних ліхтарів поглинуло місячне сяйво й яскраво осяяло нас.
Під цим сліпучим світлом Люс подивилася на мене — її очі були затінені чубчиком — і запитала:
«Ти… Грунг, так?»
Екстра Поганий Фінал №13 «Клітка для птахів».
Цей фінал настав би, якби шкала прихильності Люс до протагоніста перевищила певний поріг.
Люс, не в змозі стримати свої емоції, викрадала протагоніста, замикала його й доглядала з абсолютною відданістю.
Вона годувала його щодня, мила, обіймала й засипала поцілунками.
Вона шепотіла свої приховані почуття ніжним голосом.
─ «Я люблю тебе, ■■■.»
─ «Ти мені подобаєшся. Я люблю тебе, я справді люблю тебе…»
Поки час невідворотно плинув у коханні Люс, Злий Бог Нефід воскресав, несучи знищення світу.
Я був тим, хто врятував Люс двічі — попри знання про її приховані й темні нахили.
З огляду на це я мусив зробити все можливе, щоб не бути викритим як справжній Грунг.
Мої стосунки з Люс були дружніми.
Навіть якщо через її незнання кордонів між нами виникали дивні вайби, цього було достатньо, щоб ми могли впевнено сказати: «Ми друзі».
«Що це?»
«Я спитала, ти Грунг…?»
«Як ти це робиш?»
«…?»
Я миттєво ввімкнув акторський режим і прикинувся дурнем.
У шкільні роки я мріяв стати актором і пробував себе в різних п’єсах. Я пишався своїми навичками й вважав їх першокласними.
Люс виглядала спантеличеною моїм виразом — ніби не розуміла, чому я нічого не тямлю.
«Чорний монстр. Ти ж знаєш, про що я.»
«Той…? Чому ти називаєш його “Грунгом”?»
«Бо він сам так себе назвав… Ти справді не Грунг?»
«Дурненька.»
Люс зніяковіла й похитала головою. Здавалося, це слово — те, якого вона ніколи раніше не чула, — її зачепило.
«Як я можу бути тим монстром? Хіба я б щодня так мучився, якби був ним?»
Я був просто Ісааком, який щодня виснажливо тренувався. Вона не могла цього не знати.
…Чи це мені тільки здалося, що мені трохи боляче?
«…»
Люс дивилася на мене значущим поглядом.
Та вона не могла знайти жодної шпарини в моїй грі.
Моя міміка й жести були бездоганними.
«Зрозуміло…»
«Вибач за непорозуміння.»
Люс опустила очі. Здавалося, вона поступилася.
Я не знав, наскільки чітко вона відчула торкання моєї руки під час придушення Громового птаха.
Але, зважаючи на те, що навіть після реакції на мозолі вона не була впевнена, що я — Грунг, можна сказати, що дотик був недостатньо виразним.
Крім того, не було потреби надто її переконувати — мені лише потрібно було нагадати про різницю в мані та навичках між Грунгом і мною.
Люс також вважала б таке міркування розумним. Вона не була ідіоткою, щоб вирішити, ніби я досяг рівня Архімага.
Однак цього було замало, щоб повністю розвіяти її підозри. Люс розвинула почуття до Грунга, тож сумніви тліли, мов жарина. Варто лише дати іскру — і вони спалахнуть знову.
Я ніколи не міг розслаблятися.
«Але закохатися в такого монстра — це щось нове. Цікаво, чи сказати, що це так на тебе схоже, Люс… Мені справді цікаво, що сталося. Чому б тобі не розповісти мені про це з самого початку…»
«Ісаак.» — Люс раптом перебила мене.
«Е-е, так?»
Що тепер?
Чомусь вона виглядала як сором’язлива дівчина — червоніла й опускала голову.
Поки я дивився, як вона перебирає пальцями, у мене з’явилося передчуття біди.
«Зберігай спокій.»
Нічого не змінилося. Який би виклик не постав, я спокійно його подолаю.
Незабаром океанські очі Люс подивилися просто в мої.
«Чи міг би ти… випадково… навчити мене, як бути у стосунках?»
Це…
…здається, буде доволі важка битва.
Примітки:
¹Знаменитий метод спростування Сократа (також відомий як Еленхус) — це метод, який Сократ сам розробив, щоб «провести тест» на соціальні навички когось. Він використовував цей діалектичний метод, щоб розкрити соціальні навички когось або їхню відсутність.
________________________________________
Привіт, друзі! 👋
Ми завершуємо цей розділ із величезною вдячністю, що ви були з нами та нашими героями до самого кінця цього року.
Ловіть мої найщиріші вітання з Наступаючим Новим Роком!😜 Нехай ця святкова ніч стане захоплюючим епілогом минулого і вражаючим прологом майбутнього! Бажаємо вам просто нереальних пригод, натхнення та добрих новин — як на сторінках новели, так і в житті!
Зустрінемося вже наступного року! Щасливого Нового Року! 🥳