༺ Щит ༻
Кольорове листя з плином часу ставало темно-зеленим, і тепла пора була вже зовсім близько.
Через м’яко теплу погоду студенти почали знімати піджаки шкільної форми. Я не був винятком.
Вчора відбулося оцінювання успіхів із створення Елементальної Квітки. Хоч і не ідеально, але я зміг досягти задовільного результату. Усе завдяки тому, що Люсь допомагала мені щоразу, коли я тренувався.
Ми вирішили, як проводитимемо час разом. Навіть якщо зустрічатися — то наодинці, удвох. Як виправдання я ще раз повторив: «Коли я з Люсь — надто сильно привертаю увагу».
Вона, здається, так насолоджувалася нашою дружбою, що не могла не шкодувати. Виглядало так, ніби вона очікувала щоденної рутини: разом ходити до школи й назад, разом їсти, разом проводити час — незалежно від того, що думають інші.
Що я міг зробити? Я не в тому становищі, щоб дозволити собі таке.
І, як і слід було очікувати, чутки вже ширилися про те, що між нами з Люсь якась незвичайна атмосфера. Ну, що вже пролито — те пролито. Зараз нічого не вдієш.
Рано чи пізно мені доведеться прикидатися максимально некомпетентним, щоб усі перестали звертати на мене увагу й подумали: «Ах, Ісаак — безнадійний невдаха, а перша зовсім з глузду з’їхала!»
Якщо Аліса Керрол коли-небудь почує чутки про нас двох — я можу лише сподіватися, що вона вважатиме це дрібницею й пройде повз.
«Гей! Я буду контролером на підсумковому оцінюванні цього семестру для першокурсників!»
Я був у куточку саду метеликів опівдні, коли небо сяяло яскраво.
Був вікенд. Сьогодні я планував витратити вдвічі більше часу на тренування магії, ніж зазвичай. Це тому, що чимало часу пішло на практику магічного ремесла.
Навіть сьогодні Дороті Хартнова сиділа, спершись спиною об сусіднє дерево зелькову, і переривала мої тренування своєю балаканиною. Але цього разу її балаканина варта була того, щоб послухати. Це була історія, що дуже стосувалася сценарію.
«Хіба ти не старшокурсниця? Зазвичай хіба не ненавидять такі клопоти?»
«Ня-ха-ха, звичайно! Але~ Тому що ця старша сестричка хоче подивитися, як наш Президент добре здасть іспит~. Хіба ти не почуваєшся почесним фанатом?!»
«А, так. Це честь.»
«Така реакція нудна…»
Дороті надула губи й пробурчала.
Спочатку бути контролером на іспитах — це не та посада, яку доручають студентам. Однак адміністрація академії останнім часом потерпає від появи демонів.
Врешті-решт вирішили обрати найсильніших студентів академії на роль конролерів.
Однією з кандидаток була Дороті Хартнова. Це збігалося з оригінальним сценарієм ❰Магічної Лицарки Мархен❱.
Без Дороті саме Підкорення Громового Птаха було б неможливим. Бо без неї шанси академії були мізерними.
«Я навіть президента студентради відсторонила…»
Моя голова здригнулася.
Аліса Керрол добровільно висловила бажання стати контролером?
«Президент студентради?»
«Так, бо вона теж сказала, що хоче. Тож ми посперечалися, і я перемогла.»
Це відрізнялося від відомого мені сценарію. Було ясно, що вона взяла це на себе, щоб дізнатися, хто це бігає й б’ється з демонами.
Я спитав Дороті, що то була за ставка, і вона відповіла, що дуже жорстока. Я більше не розпитував.
«Дякувати богу…»
Врешті-решт було великим полегшенням, що Аліса Керрол, президент студентради, не стала контролером.
Я з полегшенням зітхнув і пробурмотів собі під ніс, але вуха Дороті, огорнутої зоряною маною, насторожилися, і вона підлетіла до мене.
«Тобі так подобається, що я це роблю?»
Ах, я ж просто бурмотів собі.
Як завжди, Дороті витягнула голову до мене й спитала з жвавою посмішкою.
Я кивнув. Не хотів її розчаровувати, навіть якщо це було лише непорозуміння.
«Так. Я ж твій фанат, сенпай, тож без сумніву.»
Я дійсно був радий, що саме вона стала контролером. Ця думка була щирою, без жодної тіні сумніву. Завдяки цьому сценарій не пішов шкереберть.
Дороті видала своє фірмове «Ніхіхі» і засяяла посмішкою, яскравою, як сонце.
❰Магічна Лицарка Мархен❱ «Акт 3, Розділ 3, Підсумкове оцінювання» безпосередньо переходить у «Акт 3, Розділ 4, Підкорення Громового Птаха».
У той час 8-зірковий фамільяр Люсь, «Громовий Птах Галія», став демоном.
Дороті, яка грала роль контролера, разом із головним героєм Іаном Фейрітейлом стала ключовою фігурою в Підкоренні Громового Птаха.
За оригіналом, у двобої один на один Дороті була достатньо сильною, щоб перемогти Громового Птаха. Однак битва була б настільки запеклою, що вся навколишня земля зникла б.
Оскільки Дороті мала битися, захищаючи людей, вона не могла кинутися в повномасштабний бій усією силою. Якби так сталося — всі б загинули.
Саме тут і вступав у гру головний герой Іан, який міг завдати смертельного удару світловим елементом — слабкістю демона.
«Хмм, тобі подобається, що я це роблю, Президенте?»
Раптом Дороті розплющила пустотливі очі й спитала зі зловісним сміхом.
Цей вираз обличчя трохи двозначний…?
«Ой-ой. Цікаво, чи почув наш милий молодший цю сороміцьку розмову?»
Дороті кинула мені пустотливу усмішку й нахилила голову в бік дівчини, що стояла на відстані.
Рожевато-золоте волосся спадало навколо обличчя, а по боках голови красувалися коси кольору метелика морфо. Це була моя однокурсниця й одна з офіційних героїнь — Люсь Елтанія.
Вона стояла, схрестивши руки, з безвиразним обличчям, а її очі були прикуті до Дороті.
«…….»
Люсь випромінювала гнітючу ауру мовчазного тиску, ніби попереджаючи мене не говорити, — тиск, що охоплював усе тіло й викликав страх у серці.
«Угх, мороз по шкірі…»
Навіть така яскрава, як Дороті, не була імунітетною до асоціальної натури Люсь.
«Це ж не те, чого варто соромитися.»
До речі, Дороті зовсім не подобалася мені, але сьогодні вона використовувала багато двозначних висловів, наче таємно фліртувала. Звичайно, мені це не не подобалося.
Мій улюблений персонаж, Дороті, відчувалася як люба донька. Звичайно, я ніколи не був одруженим, не кажучи вже про доньку, але відчуття було саме таке.
Дороті прикривала рот правою рукою й показала хитру усмішку.
«Хіба Президент не сказав, що я йому подобаюся? Хіба це не трохи сороміцько?»
«Я сказав, що мені подобається, що ти стала контролером, хіба ні? Як не крути, саме такий контекст, правда?»
«Який милий хлопчик~ Так соромишся. Який милий~. Ніхіхі!»
Дороті, нижча за мене, простягнула праву руку й погладила мене по волоссю.
По-перше, дякую за фан-сервіс.
Після цього Дороті заспівала якусь мелодію й повернулася до зелькови. Потім сперлася об дерево, дістала невідому книгу з капелюха відьми на голові й почала читати.
Я поправив волосся, яке погладила Дороті. Останнім часом було багато фізичного контакту…
Дороті не була офіційною героїнею в ❰Магічній Лицарці Мархен❱, і її розум я не міг прочитати за допомогою [Психологічної проникливості].
Навіть якщо вона була моїм улюбленим персонажем, було важко сказати, чи її зміни в поведінці випадкові, чи мають причину. У мене не вистачало інформації для обґрунтованого висновку.
«Ісаак, почнімо», — сказала Люсь заспокійливим голосом. Я повернув голову до неї.
Її вираз обличчя, який був крижаним, коли вона дивилася на Дороті, пом’якшав до ніжної посмішки, щойно вона побачила мене. Дійсно драматична зміна.
«Е-е, прошу добре доглядати за мною.»
[Давай, камінь! Цей Белло тобі покаже!]
[Кюу?]
Окрім Люсь, маленька косатка-магічний звір Белло жваво плавала повітрям, огорнута водною маною.
Поруч зі мною маленький голем-магічний звір Еден нахилив голову й прикинувся миленьким.
Люсь сказала, що допомагатиме мені з тренуваннями на вихідних — і ось вона тут. Я легко погодився, бо ми були поза чужими очима, а Дороті не становила загрози.
Тоді в Люсь було збуджене обличчя, щоки почервоніли настільки, що я сам почервонів. Я мав би радіти, але здавалося, що найбільше збуджувалася саме вона.
Звичайно, щойно вона побачила Дороті — рефлекторно насторожилася.
Дороті на мить образилася на холодну Люсь, але, здається, зрозуміла як старша й відступила на крок.
«Еден, готуйся до бою.»
[Кююю!]
Люсь була першою серед першокурсників магічного відділення. Серед першокурсників не було нікого сильнішого за неї. Навіть якщо вона використовувала трохи більше половини своєї справжньої сили, щоб стримувати Громового Птаха.
Вона простягнула до мене праву руку. Тоді перед її рукою з’явився синій магічний круг і повільно почав обертатися.
Я відчув щільну ману, від якої все тіло затремтіло. Мотивація переповнила мене.
Я викликав холодне льодове полум’я — [Морозне полум’я] — в кожній руці й став навпроти Люсь.
Відтепер я вступав із нею в дуель. Я кидав магію в неї, блокував чи ухилявся від її магії тощо.
Дуель із нею дуже допомогла б мені в оволодінні бойовою магією.
Незабаром ми з Люсь почали битися магією.
«Угх!»
…Це більше було схоже на односторонній штурм.
«Я ж мав рацію.»
Поблизу саду метеликів. На якомусь пагорбі.
Єва Хейлов, дівчина в окулярах, ховалася за деревом і таємно спостерігала за Ісааком та його компанією.
Вона була студенткою з самого низу класу D магічного відділення, але мала талант, якого не було в інших студентів магічного відділення.
Це була її магія [Непомітність], що дозволяла приховувати власну присутність. В очах інших її напівпрозоре тіло зливалося з навколишнім ландшафтом.
«Що в тобі такого особливого, Ісаак?»
Хлопець із сріблясто-блакитним волоссям. Вона впізнала його, бо вони були в одному класі D.
Його звали Ісаак. Саме він здивував студентів, використавши 5-зіркову магію під час оцінювання дуелей, хоча на початку семестру мав найнижчий ранг E при вимірюванні мани.
Це було вражаюче видовище, але швидко забулося.
Навіть якщо маг рангу E постійно відточував навички й досягав величезного зростання за короткий час — він лише на незрілому рівні оволодів 5-зірковою магією.
Перед тими, хто вже вміло використовував 5-зіркову магію на високому рівні, це виглядало саме так.
Потім з’явився світловий елемент — беззаперечно рідкісний. Через це єдине використання Ісааком п’ятизіркової магії ледь привертало увагу.
«Чотири Сузир’я». Студентська фракція, що могла бути залучена до управління Академією Мархен.
Єва Хейлов була однією з них — збирачем інформації, обраним представляти місце «Червоного Слона».
Чотири Сузир’я могли з другого семестру завербувати по 10 першокурсників як членів, тож вони таємно змагалися, щоб завербувати таланти й збирати інформацію вже з першого семестру.
Тому Чотири Сузир’я таємно підходили до студентів, які мали здібності, корисні для збору інформації, але були нижче середини й навіть не могли уявити, що потраплять до Сузир’я.
Вони шепотіли солодкі пропозиції на кшталт: «Збирай корисну інформацію. Якщо добре себе покажеш — ми приймемо тебе до нашого Сузир’я.»
Саме приналежність до одного з Чотирьох Сузир’їв була привабливою навіть поза академією, тож більшість — незалежно від того, цікавила їх влада в академії чи ні — погоджувалися.
Єва Хейлов була однією з тих, хто отримала таку пропозицію.
«Перша крижана принцеса, холодна до всіх, дружелюбна лише до однієї людини… і це ти.»
Кілька днів тому Єва підслухала чутки, що Люсь Елтанія — головна ціль для вербування — виявляє особливо веселий бік лише до Ісаака.
Тому вона почала пильно стежити за Ісааком, і врожай перевищив очікування.
«Не перенапружуйся. Кожного разу, коли я бачу, як наш Президент страждає, серце цієї старшої сестри болить.»
«Ох, дякую за добрі слова.»
Найсильніша в Академії Мархен. Геній, що, здається, отримала Благословення Лорда Мангалли. Перша серед другокурсників. Зоряна Відьма.
Дороті Хартнова — другокурсниця, яку називали всіма цими титулами — витирала обличчя Ісаака своєю власною хусткою.
«До того ж, він ще й пов’язаний із знаменитою сенпай Дороті…»
Дороті не належала до жодного з Сузир’їв. Природно, Чотири Сузир’я докладали всіх зусиль, щоб її завербувати, але вона категорично відмовлялася від усіх пропозицій, кажучи, що їй не цікаво. Вона була самовпевненою, егоцентричною й жила у своєму світі.
Думати, що така монстр проводить час із Ісааком… Це було вражаюче.
Було ясно, що й Люсь, і Дороті мають позитивні почуття до Ісаака. Чи це симпатія між протилежними статями, чи дружба — неясно, але в будь-якому разі факт, що дві монстри магічного відділення крутяться навколо Ісаака, був важливою інформацією.
«Що в Ісааку такого особливого, що ці двоє так до нього тягнуться…?»
Єва тихо монологізувала сама до себе.
Ісаак, здається, мав щось особливе, достатнє, щоб привернути цих двох, але що ж саме…
«Треба доповісти комусь із вищих і спершу поговорити зі старшими…»
Саме тоді.
Дороті, яка витирала обличчя Ісаака, повернула погляд до Єви.
「……!!」
Миттєво мороз пробіг по спині Єви.
Вона була в режимі [Непомітності], і ця магія споживала дуже мало мани. Навіть її мізерний ранг D+ мани був дуже малим. Іншими словами, на такій відстані її не могли виявити!
…Ні, вона проґавила. Дороті була монстром серед монстрів. Дуже ймовірно, що її сприйняття мани виходило за межі здорового глузду.
Єва швидко сховалася за дерево й притулилася спиною. Дихання прискорилося. Їй було страшно.
Вона була жалюгідною студенткою класу D, у якої нічого не було, крім [Непомітності], простолюдинкою, чиє прізвище — назва рідного міста. Якщо її спіймають за стеженням за Ісааком — вона не знала, що робити, особливо проти таких монстрів.
«Хаа, хаа, фух…»
Через деякий час Єва глибоко вдихнула й заспокоїлася.
Вона висунула голову з-за дерева й знову подивилася на Ісаака. Ісаак і Люсь знову зіштовхувалися заклинаннями, а Дороті сперлася об зелькову й спостерігала за їхньою дуеллю (одностороннім штурмом).
«Мабуть, це через мій настрій…»
Саме тоді, коли вона з полегшенням зітхнула, до Єви підійшов білий кіт із рожевим бантиком на хвості. На спині — відбиток власниці. Це був фамільяр.
[Привіт, подруго.]
Білий кіт привітався голосом зрілої леді. Вона привіталася так невимушено, що Єва на мить забула, що перебуває в [Непомітності].
[Чому ти шпигуєш за моєю Дороті?]
Обличчя Єви зблідло.
Бо вона зрозуміла, що білий кіт «Елла» — це фамільяр Дороті.
[Ні, це… Ісаак…]
Плечі Єви затремтіли. Гострі очі Елли не пропустили цю реакцію.
[Звідки ти? Чорний Тигр? Синій Вовк? Золотий Орел? Червоний Слон?]
«У-у, ну, це…»
[Останнім часом Чотири Сузир’я справді надокучливі. Чому вони постійно роблять одне й те саме?]
«Га…?»
Єва спитала спантеличено, але точно зрозуміла, що мала на увазі Елла.
Були й інші студенти, які чули чутки й стежили за Ісааком. Очевидно, вони були в такому ж становищі, як і вона.
[Тоді передай від Дороті.]
Чарарарара──
Раптом у повітрі з’явився скупчення яскравих зірок. Зоряне заклинання, яке Дороті вбудувала в Еллу, активувалося.
[Я знаю твою мету. Це дратує, тож чи не могла б ти припинити бути такою набридливою?]
Зоряна магія оточила Єву з усіх боків, не лишивши шляху до втечі.
«Ій…!»
Страх накрив Єву, наче припливна хвиля, змушуючи все тіло тремтіти. Магія Дороті, здавалося, тиснула на неї всім своїм тягарем.
Незабаром Елла хихикнула й прибрала зоряну магію Дороті.
[Тримай те, що дізналася, між нами, якщо можливо. Інакше — хто знає, що зробить Дороті. Залежно від настрою, вона може навіть повністю позбутися Чотирьох Сузир’їв. «Через тебе».]
З самого початку в Академії Мархен ніхто не міг зупинити Дороті Хартнову.
Її присутність в академії можна було описати лише як еквівалент масштабної природної катастрофи, яка просто грається зі студентами.
Єва випустила [Непомітність], яка вже нічого не значила, і поспішно кивнула наляканим обличчям.
«Так, так…!»
Її схлипуючий голос зривався. Єва вклонилася Еллі верхньою частиною тіла й швидко втекла з цієї місцевості.
«Л-лячно!»
Єва схлипувала й зникла з поля зору Елли.
Елла глибоко зітхнула. Це вже четвертий раз, коли вона за наказом Дороті проганяла переслідувачів.
[Моя Дороті нарешті почала цікавитися хлопцем, але чому вони не можуть залишити її в спокої…]
Не заважайте чистому коханню моєї Дороті.
До речі, Дороті ніколи не казала, що закохана в Ісаака. Точніше — вона казала, що «цікавиться».
Ну, цікавість — це дуже гарна емоція, щоб із неї проросло кохання.
Елла була наче мати, яка вболіває, щоб її донька знайшла хорошого чоловіка й жила щасливо.
…З самого початку просто спостерігати, як люди закохуються — це весело.
Дороті сказала, що сьогодні прийшла подруга, яка закохана в Ісаака, і вона, здається, була в захваті від думки подражнити дівчину з рожевато-золотим волоссям.
Вона не була впевнена в справжніх почуттях Дороті, але якщо в неї взагалі є хоч якась прихильність до Ісаака…
Елла сподівалася, що її господиня не пошкодує, якщо його в неї заберуть.
[Але що в тому хлопчику такого, щоб дивитися… Не бачу нічого особливого, крім того, що милий. Навіть змусив мене з’їсти петарди заради нього.]
Фуааа!
«Угх!»
[Кюююю!]
Видовище, як Ісаак і його фамільяр-голем Еден відлітають від водної магії Люсь, відбилося в очах Елли.
Елла насупила одну брову.
[Ох, мабуть, боляче…]
Але Ісаак швидко підвівся й кинувся в контратаку на Люсь.
«Еден, вставай, ходімо!»
[Кюу… уу!]
«Угххх!»
[Кююю!]
Елла сиділа й спостерігала за дуеллю (одностороннім штурмом) між Ісааком і Люсь.
Все ж… сила волі цього хлопця варта поваги.