༺ Мурашина печера (3)༻
«Це… неймовірно…»
Збоку я почув захоплений голос Каї.
Риса [Мисливець] була активована, тож мій поточний рівень сягав 136. З навичками S-класу по всіх параметрах я зараз був на недосяжному для Каї рівні.
Я зняв [Крижаний бар’єр], що захищав Каю.
«Сер Ісаак, ви неймовірні…!»
«Ходімо.»
Я спокійно рушив уперед. Водночас унікальна риса [Мисливець] деактивувалася, і моє тіло одразу стало важким. Воно повернулося до свого звичайного, слабкого стану.
З близької відстані заморожені Мурашки-катастрофи виглядали ще моторошніше. Чесно кажучи, це було просто огидно.
Кая йшла за мною. Навіть на крижаній підлозі вона ступала впевнено й рівно.
Якщо я зараз розморожу Мурашок, з якими щойно зіткнувся, вони загинуть, але ті, що далі, залишаться замороженими. Іншими словами, я не можу просто так розморозити всю печеру.
«Хаа…»
Щойно я почув її прискорене дихання, одразу обернувся до Каї.
Вона схрестила руки на грудях, намагаючись виглядати нормально, але було видно, що їй холодно.
Холод, що панував у підземному лабіринті, походив від моєї магії. Чаклуни майже не відчувають холоду від власної магії, тому мені було нормально.
«Треба було звернути увагу…»
Я думав лише про себе.
Я дістав з сумки один із чарівних мішечків, засунув руку всередину й витягнув верхній одяг.
Потім зупинився, витягнув його й простягнув Каї. Це був шкільний кардиган.
«Накинь.»
«Ні, зі мною все добре…»
З першого погляду видно, що тобі холодно — то чому відмовляєшся?
Я недбало накинув кардиган їй на плечі й знову рушив далі. Кая міцно стиснула кардиган у руках, опустила голову й тихо пішла за мною.
«…Дякую.»
[Кая Астріан] Психологія: [Відчуває тягар і вдячність за те, що ти дав їй верхній одяг.]
Поки ми йшли лабіринтом, я натрапляв на Мурашок-катастроф, що перетворилися на крижані статуї. Для демонів, які не були готові до раптової крижаної катастрофи, це була жахлива доля.
Пасток у лабіринті не було. Навіть якби вони й були — вони б замерзли й перестали функціонувати.
Я рухався без жодних перешкод.
Тук—
«…?»
Тихий, але чіткий звук серцебиття.
Тук, тук, тук—
Ми наближалися до кінця підземного лабіринту. З протилежного боку долинало ритмічне серцебиття.
Кая примружила очі, демонструючи настороженість. Її реакція вже говорила сама за себе.
«Я відчуваю… цю гидоту, цю ману… Попереду демон?»
Я не відчував неприємної мани через свій низький рівень сприйняття мани, але все одно кивнув.
Немає сенсу напружуватися, намагаючись її відчути.
Але вже сам звук цього серцебиття викликав відчуття, що попереду чекає щось жахливе.
Тук, тук, тук, тук, тук…
Нарешті, вийшовши з лабіринту, я побачив високу стелю та величезний простір.
Завдяки моїй магії все перетворилося на крижану печеру, а легіон мурашок, що стояв рівними рядами, був повністю заморожений.
У кінці шляху, де вони вишикувалися, наче дерева, висіло величезне золоте серце, яке ритмічно билося.
Чорна, схожа на гумку оболонка пульсувала в такт серцебиттю, а кровоносні судини, що розходилися від серця в різні боки печери, випромінювали гармонійне поєднання золота й чорного.
Тук, тук, тук, тук, тук, тук, тук, тук—
«Що… що це таке…?»
Кая була приголомшена величчю видовища.
«Демон,» — коротко відповів я.
Усередині величезного золотого серця виднілася силует потворної істоти.
Досить було лише глянути на силует, щоб зрозуміти, як він виглядає.
[Гарзія-Відлюдник] Рівень: 110
Раса: Демон
Елементи: Темрява, Камінь
Небезпека: Висока
Психологія: [Хоче вбити тебе, порушника.]
У 2 акті, 4 главі ❰Магічного Лицаря Мархен❱ Гарзія був 140 рівня. Він підвищував свій рівень саме таким чином.
Навіть після [Крижаної хвилі], що заморозила всю печеру, він виглядав цілком нормально — мабуть, мав дуже високий опір до елементів.
Це, напевно, тому що я діяв здалеку.
«Це ж Зефрім?»
Рештки мани Гарзії перетворилися на магічний камінь під назвою Зефрім, яким були всіяні всі куточки печери. Моя магія заморозила його, але блідо-жовте сяйво, характерне для Зефріму, було чітко видно.
Ідеально.
Тепер залишилося лише одним ударом убити Гарзію.
Дрррррррррррррр─!
Як і очікувалося, він не стояв на місці.
Навколо золотого серця, в якому він ховався, з землі вирвалася величезна кам’яна стіна й оточила його. Стіна мала перлинно-чорний колір.
「Кам’яна стіна (Елемент каменю, ★4)」 + 「Чорний камінь (Елемент каменю, ★5)」
= 「Незнищенне залізне тіло (Елемент каменю)」
Чорний, залізоподібний камінь огорнув серце та судини. Він був міцним, як фортечна стіна.
Поєдинок між непереможним списом і непробивним щитом. Залишалося лише прийняти виклик.
«Ісаак?»
Я рушив прямо до серця Гарзії.
[Демона розпізнано як ворога.]
[Унікальна риса [Мисливець] активована!]
[Рівень та характеристики тимчасово значно підвищені!]
[Дерево навичок тимчасово +10!]
「Холодна дивергенція (Елемент льоду, ★1)」
Щоб збільшити вихід магії, я почав пропускати крізь усе тіло туманний холод. Холодне повітря виривалося, наче серпанок.
Наче відкриваєш вікно в задушливій кімнаті, щоб впустити свіже повітря — так я відчував, що можу ще сильніше збільшити вихід крижаної мани.
[Гарзія-Відлюдник] Психологія: [Хоче знищити тебе за допомогою [Кам’яного поховання].]
Кудудудудудудудууу—!!
Розтрощуючи лід навколо, з землі з обох боків вилетіли кам’яні стовпи.
「Кам’яне поховання (Елемент каменю, ★4)」
Величезні кам’яні стовпи намагалися розчавити мене згори.
«Сер Ісаак!»
Я почув стривожений вигук Каї. Все гаразд, це я витримаю.
Щойно почув звук активації [Кам’яного поховання], я легко махнув вказівним пальцем, огорнутим маною.
Від одного помаху з обох боків від землі до стелі виросли товсті крижані стіни.
「Крижана стіна (Елемент льоду, ★4)」
Куууууууууонг—!!!
…І камінь зіткнувся з льодом.
Стовпи, створені [Кам’яним похованням], не змогли пробити мою [Крижану стіну].
Я впевнено пройшов вузьким проходом, створеним [Крижаними стінами], і зупинився прямо перед серцем.
Тук—, тук—, тук—, тук—, тук—, тук—, тук—!
Величезне серце висіло високо в повітрі. Це справді було величне видовище. Доки я дивився вгору, шия почала боліти.
Мабуть від люті, серце Гарзії забилося ще сильніше.
Вуха почали боліти.
Я простягнув праву руку до серця, оточеного міцним [Незнищенним залізним тілом].
У такій ситуації потрібно використовувати найпотужнішу ближню магію.
Я згустив ману в правій руці. В голові викарбував закляття [Крижаний вибух] і [Чорний лід].
Перед правою рукою з’явився світло-блакитний магічний круг, а позаду нього — чорний, що накладався на перший. Так утворився темно-синій магічний круг [Крижаного вибуху].
Потім надзвичайно згущена мана вибухнула в долоні.
「Крижаний вибух (Елемент льоду, ★5)」 + 「Чорний лід (Елемент льоду, ★5)」
= 「Чорний крижаний вибух (Елемент льоду)」
Квааааааааааааааааааа—!!!
Чорний лід вибухнув і вдарив по гігантському серцю. Темно-сині крижані кристали та моє біле волосся майоріли на вітрі від шаленого холоду.
Пряме влучання. За мить серце поглинув раптово вибухлий лід, що здавався готовий пожерти все навколо.
Однак—
Тук—, тук—, тук—, тук—, тук—, тук—, тук—.
Усередині чорної крижаної брили…
…Серце продовжувало битись. [Незнищенне залізне тіло] не було пробито.
Дррррррррррррр─
Слідом пролунав звук руху каменю всередині льоду. Було зрозуміло, що мана тече, щоб відновити [Незнищенне залізне тіло].
Коли лід вибухнув, [Крижаний вибух] випустив колосальну силу. До того ж було застосовано [Чорний лід], що підсилює магію, — тобто це була моя максимальна потужність.
Іншими словами, мій спис не пробив щит.
Різниця в рівнях на мою користь, але це означає, що…
Гарзія, який збирав силу у формі серця, мав майстерність захисної магії та опір елементам значно вищі за свій рівень.
Наче хтось наперед заборонив убити Гарзію.
Я відчув волю чогось на кшталт Провидіння.
«Що ж робити…»
Використати [Чорний крижаний вибух] ще раз? Ні, це було б нерозумно без плану. Навіть з активованим [Мисливцем], використання [Чорного льоду] та [Крижаного вибуху] витрачає величезну кількість мани.
До того ж Гарзії потрібно зовсім небагато часу, щоб відновити [Незнищенне залізне тіло] після мого удару. Звук це чітко показував.
Тобто якщо він продовжуватиме відновлюватися, поки я стріляю [Чорним крижаним вибухом], — я опинюся в невигідному становищі.
Але якщо трохи збільшити потужність, моя магія зможе пробити його напряму.
І спосіб завдати найсильнішого удару…
«Той лід…?»
…вже тут.
«Кає.»
«Га?»
Я обернувся до Каї.
У ❰Магічному Лицарі Мархен❱ точно була система спільних атак. Спільна атака могла ефективно демонструвати [Елементальну синергію].
Коли [Елементальна синергія] активована, ефект накладання моєї стихії на іншу стає значно сильнішим. Таким чином можна вилити на Гарзію набагато потужнішу магію.
«А ти як? Хіба не хочеш теж розважитися?»
Я згадав попередню психологію Каї. Вона явно мріяла стати чимось на кшталт апостола справедливості, що бореться зі злом, яке загрожує академії.
Я невимушено запитав її так, ніби проявляю турботу.
І незабаром обличчя Каї проясніло.
[Кая Астріан] Психологія: [Радіє, що зможе відіграти активну роль.]
«Так!»
Кая швидко підлетіла до мене, огорнута світло-зеленим вітром, і легко приземлилася поруч.
Я простягнув праву руку до серця, оточеного чорним льодом. Водночас Кая простягнула ліву руку й спрямувала палицю на серце.
Вуууууууу——!
「Генерація вітру (Елемент вітру, ★1)」
Вітер Каї почав вирувати навколо неї. Грубий і нестримний вітер шалено гудів, розпатлав моє й Каїне волосся, одяг, несучи з собою холод, що йшов від мене.
Особливість елемента вітру — постійне генерування вітру для посилення наступних заклять вітру.
Вона створювала вітер, щоб збільшити потужність атаки, яку збиралася випустити.
«Дякую за можливість, сер Ісаак! Я теж хотіла вдарити цього демона своєю магією!»
«Зрозумів.»
Кая, напевно, думала, що я легко переможу Гарзію.
Вона вважала, що попередня магія була лише для перевірки його захисту.
«Серед атакувальної магії, яку ти можеш використати зараз, яка найпотужніша?»
«[Ікло бурі].»
«Добре.»
[Ікло бурі] — це 5-зіркове закляття вітру. А якщо поєднати його з крижаною магією…
«…[Крижаний вогонь].»
Я викарбував у голові закляття [Крижаного вогню] та [Чорного льоду]. Перед правою рукою з’явився темно-синій магічний круг, що простягнувся до серця.
Поруч зі мною утворився зелений магічний круг, який повільно обертався перед палицею Каї, спрямованою на серце.
Я розсіяв крижану брилу, що покривала серце. Лід розпався на світло-блакитний пил і розлетівся, оголивши неушкоджене [Незнищенне залізне тіло].
«Коли я скажу — стріляй.»
«Так!»
У стані [Мисливця] моя [Елементальна синергія] була S-класу. Спільна атака з Каєю мала бути щонайменше вдвічі потужнішою за попереднє поєднання [Крижаного вибуху] та [Чорного льоду].
Холодне повітря, іній, блідо-блакитна крижана мана та чорно-темна мана — все вирувало разом.
Перед моєю правою рукою утворився холодний темно-синій вогонь і почав палати.
「Крижаний вогонь (Елемент льоду, ★4)」 + 「Чорний лід (Елемент льоду, ★5)」
= 「Пекельний зимовий вогонь (Елемент льоду)」
Я випустив холодне полум’я.
«Зараз!»
На мій вигук ми з Каєю одночасно випустили магію. Холодне темно-синє крижане полум’я огорнулося гострим світло-зеленим вітром. Вітер чітко прочертив траєкторію з обох боків і косо піднявся до серця.
Вііііііііііі—!!
Шторм холодного повітря швидко вибухнув. Наче не бажаючи втратити здобич, серце поглинув лютий вихор.
Наче зграя вовків кинулася й вкусала — потужний вітер, що кружляв навколо [Пекельного зимового вогню], завдавав серцю серію ударів.
「Пекельний зимовий вогонь (Елемент льоду)」 + 「Ікло бурі (Елемент вітру, ★5)」
= 「Крижана буря нескінченної ночі (Елемент льоду+вітру)」
Чаааааааааааа—!!!
Чаааааааааааа—!!!
Хваааааааааа—!
Квааааааааа—!!
Уламки каменю розлетілися в усі боки.
Серед шаленого холоду й поривів вітру [Незнищенне залізне тіло] розкололося й розсипалося. В’язка блідо-жовта рідина полилася водоспадом.
Кровоносні судини серця, захищені [Незнищенним залізним тілом], були розірвані [Крижаною бурею нескінченної ночі].
Золоте серце поглинув холодний вогонь і безсило впало перед Каєю.
Кууууууонг—!!
[Ккіуеуеуеу…]
Прямо перед нами пролунав дивний схлип. Ми з Каєю опустили голови й подивилися на джерело звуку — людиноподібний мураш з величезними рогами по обидва боки голови та гострими, як бритва, клешнями перед ротом.
Його тіло вкрите гострими кігтями, блідо-біла шкіра, жіноча статура в чорній броні. Як і в мурашки, позаду був великий мішок, схожий на черевце мурашки.
Гарзія-Відлюдник.
Лежачи на підлозі, він свердлив нас своїми золотими очима.
Він був трохи меншим, ніж у грі, але все одно значно перевищував 4 метри заввишки. Судячи з зеленої крові, що текла по всьому тілу, наша магія пробила [Незнищенне залізне тіло] й безжально вдарила по ньому.
Це було жахливе видовище.
«Це і є той демон…» — Кая насупила брови.
[Гарзія-Відлюдник] Психологія: [Хочу вбити тебе хочу вбити тебе хочу вбити тебе хочу вбити тебе хочу вбити тебе хочу вбити тебе хочу вбити тебе хочу вбити тебе хочу вбити тебе хочу вбити тебе хочу вбити тебе хочу вбити тебе хочу вбити тебе хочу вбити тебе хочу вбити тебе хочу вбити тебе хочу вбити тебе хочу вбити тебе хочу вбити тебе. Хочу вбити тебе.]
Повністю сформований Гарзія, понад 4 метри зростом, очолював своїх підлеглих — Мурашок-катастроф — під час практичних навчань в академії. Це була справжня машина для вбивств, що прагнула знищити багатьох студентів, включно з Іаном.
Я підійшов до Гарзії й простягнув до нього праву руку.
«Шкода, що ти не зміг здійснити свої амбіції.»
Я згустив ману в правій руці.
Перед долонею з’явився світло-блакитний магічний круг.
[Ккіуеуеуеуеуеу…!!!]
І згущена холодна мана миттєво вибухнула.
「Крижаний вибух (Елемент льоду, ★5)」
Квааааааааааааааааааа—!!!
Потік льоду хлинув на Гарзію.
Холодний потік.
Це був завершальний удар.