༺ Справа про викрадення подруги дитинства (3) ༻
«Чому ти…?»
Матео насупився. Він ніколи не уявляв, що Кая, друга за рейтингом, увірветься сюди.
Він не розумів, що сталося, але в такій ситуації було очевидно, що вона об’єдналася з Іаном. Іншими словами — вона ворог.
Він би чинив опір, але перед потужною магією Каї результат бою вже був вирішеним.
«Матео, де Емі?»
Не встиг Матео й оком змигнути, як Іан уже наблизився до нього. Але Матео лише скоса глянув на нього, бо був насторожений щодо Каї. Вітер Каї, що панував у покинутому складі, напав би на нього люто, якби той необачно поворухнувся.
Холодний піт стікав по щоці Матео.
«Відповідай.»
Чок—
Іан загрозливо направив на Матео свій дерев’яний тренувальний меч.
Людина, яку він вважав нікчемою, аристократ, якого він ненавидів, направив на нього дерев’яний меч.
Матео спалахнув люттю, очі почервоніли від гніву.
«Як ти смієш наказувати мені…!»
Дррррррррррр─!
В момент, коли Матео збирався використати заклинання каменю проти Іана, зі землі вирвалася крижана стіна й стала між ними.
「Крижана стіна (Стихія льоду, ★4)」
Матео злякався й швидко відступив, вважаючи це атакою.
Він повернувся до того, хто викликав крижану магію. На чарівній паличці Каї сформувалося світло-блакитне магічне коло, яке вона направила на Матео. Це було заклинання [Крижана стіна].
«Відповідай.»
[Крижана стіна] розсипалася блакитним порошком.
Навіть вітер Каї загрожував Матео.
Поки вона тут, Матео нічого не міг зробити. Він навіть не міг завдати удару Іану Фейрітейлу, який стояв прямо перед ним.
Це була критична ситуація.
Матео ковтнув.
«…?»
Саме в цей момент.
Дивна й зловісна мана прокотилася по всьому покинутому складу.
Погляди Каї, Матео та Іана інстинктивно потягнулися туди.
Інстинкти виживання увімкнули тривогу в їхніх головах.
Чорна мана повільно піднялася й почала концентруватися посередині складу.
[Шааааа…]
[Суеееее…]
Чорна мана видала дивний крик і перетворилася на дивну двоголову істоту. Вона мала три метри зросту, сіро-коричневу шкіру, а очі виступали з боків вилиць, нагадуючи акулу-молота. Тіло в чорному було надзвичайно коротким, а ноги — неприродно довгими й м’якими.
Обидві руки були у формі акулячих плавників, але настільки довгими, що сягали кінчиків пальців на ногах.
Обидві голови хрипко викрикували «шаааа» та «суеее». Вирази облич учнів стали похмурими, коли вони подивилися на цю потвору.
«Що… що це таке…?»
Вони одразу здогадалися, ким була ця дивна істота.
«Демон…?»
Це був… той, кого вважають природним лихом — «Демон».
[Шааааа—!]
[Суееее—!]
Двоголова акула-демон заревла на Іана та Матео, і під ногами демона з’явилося синє магічне коло, а слідом за ним — кільце темної води, що нагадувало глибини океану.
Кільце води миттєво перетворилося на хвилю, яка вдарила по учнях.
「Припливна хвиля (Стихія води, ★6)」 + 「Чорна вода (Стихія води, ★5)」
= 「Чорна хвиля (Стихія води)」
Пюуууууууу—!!
«Угххх!»
Кая швидко розгорнула [Крижану стіну] навколо себе та непритомних підлеглих Матео, а Матео звів [Кам’яну стіну], щоб захиститися від шаленої хвилі.
Але їхні захисні заклинання були зруйновані одним ударом [Чорної хвилі].
Іан же міг лише сконцентрувати світлу ману в мечі, який приніс із собою, бо не вмів використовувати захисну магію.
«Кхухх!»
[Крижана стіна] успішно захистила тих, кого вкривала, до самого кінця, тоді як [Кам’яна стіна] розлетілася на шматки й не виконала свого призначення.
Водночас майстерність Іана з меча виявилася недостатньою, щоб відбити [Чорну хвилю] демона.
І Іана, і Матео змило хвилею, відчуття було таке, ніби щось вибухнуло всередині них.
[Чорна хвиля] з величезною силою розтрощила стіни покинутого складу й викинула їх у ліс.
Двоє людей покотилися по землі й вдарилися об дерево. Коли чиста чорна вода осіла, двоє чоловіків лежали, зігнувшись, наче потоплені миші.
«Ви в порядку?!»
Кая крикнула Іану та Матео, але змушена була повернути погляд на демона, не маючи часу доглядати за ними.
Щоб вийти з цієї критичної ситуації, їй треба було перемогти цю небезпечну істоту.
[Шааааа—!]
[Суеееее—!]
Знову навколо демона піднялося кільце чорної води.
Матео кашлянув кров’ю й водою з рота. Він хотів уникнути атаки, але тіло не слухалося. Перед такою потужною магією навіть [Кам’яна стіна] була б марною.
Це був безнадійний кінець.
Він згадав план викрасти Емі Голловей і перемогти Іана, щоб погрожувати аристократам.
Маленьке тремтіння в грудях, яке він ледь відчував під час зборів банди, стало глибшим.
У відчутті скептицизму Матео опустив голову.
«Що ти робиш?»
Голос чоловіка пролунав спереду, змусивши Матео підняти голову.
Перед ним стояв хлопець із чорним волоссям, тримаючи дерев’яний меч і пильно дивлячись на демона.
«Іан Фейрітейл…»
«Якщо не хочеш, щоб я тебе захищав — вставай швидше. Мені й самому важко себе захищати.»
Матео не міг зрозуміти слів Іана. Хіба не природно було б використати його як щит чи втекти? Аристократи такі й були.
Але замість цього він каже, що захищатиме мене. Мене, який також був ворогом?
Думка, що другий син віконта Фейрітейла дійшов до такого рішення, була важкою для сприйняття.
Він навіть не мав сил захищати себе.
Але Матео подивився на спину Іана й відчув, як серце стискається.
Насправді він добре знав, що не всі аристократи зневажають простолюдинів. Він просто ігнорував це.
Він не міг контролювати свій гнів після того, як бачив, як його батьків — простолюдина та домоправительку — знущалися й принижували в аристократичному маєтку.
«…»
Матео простягнув руку й випустив потік кам’яної мани.
Перед Іаном сформувалася міцна кам’яна стіна.
「Кам’яна стіна (Стихія каменю, ★4)」
«Ти…?»
Здивований Іан повернув голову й подивився на Матео, але не мав часу говорити — друга [Чорна хвиля] уже вдарила.
Пюуууууууу—!!
Щоб захистити себе та підлеглих Матео, Кая створила ще одну [Крижану стіну] й спробувала контратакувати [Поривом].
Її магії не вистачило навіть, щоб зупинити імпульс [Чорної хвилі].
Потік хлинув на них, як цунамі зі швидкістю гарматного ядра.
«Кеук!!»
«Кяаа!»
[Крижана стіна], що захищала Каю, та [Кам’яна стіна], що захищала Іана й Матео, знову були розтрощені.
Від ударної хвилі тіло Каї відкинуло назад.
Хоч це й була вода, тиск відчувався як від велетенського молота.
Дерево, на яке спирався Матео, розтрощилося, і його з Іаном знову змило хвилями, поки їх кидало лісом.
Іан нарешті втратив свідомість. Останнє, що він встиг зробити — це підвестися й використати залишки сил, щоб захистити Матео від цієї злої істоти.
Матео кашлянув кров’ю й безпорадно подивився на землю. Все тіло було мокрим. У нього навіть не було сил підняти голову.
Все, що він бачив — це бруд.
«Угх…»
Тим часом Кая, тремтячи, підвелася з землі.
Кільце чорної води безжально піднімалося знову. Третя [Чорна хвиля] наближалася.
Демон навіть не давав їм шансу контратакувати.
Незабаром [Чорна хвиля] полетіла на Каю, непритомного Іана та Матео.
У цю мить Кая зрозуміла, що помре.
«…!»
І раптом.
Повітря стало чистим, і холодна, всепоглинаюча базова стихійна магія наче заморозила все на полі бою.
Очі Каї розширилися.
「Генерація льоду (Стихія льоду, ★1)」
Чараааааааааааааак——!!
За мить вируючий [Чорний приплив] замерз. Магія втратила імпульс і стала схожою на скульптуру.
Здивована Кая озирнулася навколо.
Серед холодного морозу в її очах відобразилася сцена, наче час зупинився.
«Відійди, Кає.»
«…Ах.»
Голос холодний, як лід, важчий за льодовик.
Відчуття виживання охопило Каю.
Вона швидко повернулася до чоловіка позаду.
Криваво-червоні очі й синьо-сріблясте волосся. Чоловік у формі першокурсника магічного факультету Академії Мерчен.
Кая з полегшенням вимовила його ім’я.
«Ісаак!»
Ні, ні, що відбувається?
Що тут коїться?
[Орфей Поглинутий] Рівень: 110
Раса: Демон
Стихії: Темрява, Вода
Небезпека: Висока
Щойно я прибув до покинутого складу, не міг не запанікувати.
Сильно пошкоджений склад, з якого виривається демон.
Світанкове сяйво ще не зникло з неба… Занадто швидко, надто швидко!
«Чому тут Кая…?»
Я не знав, як Кая сюди потрапила, але, здається, Орфей Поглинутий відчув її потужну ману й з’явився раніше, ніж очікувалося.
За сюжетом він мав відчути ману Матео й з’явитися, коли Іан і Матео билися.
«Фух, ледь не провалив…»
Я майже не встиг. Якби запізнився хоч на секунду, Іан би впав, і цей світ зустрів би поганий кінець.
Початковий план був такий: надіти Плащ магічного маскування, перемогти демона й утекти.
Але я відчув, що ситуація йде шкереберть, і кинувся сюди, не встигнувши навіть надіти плащ.
«Гаразд, ми уникнули поганого кінця.»
На щастя, Іан і Матео лежали разом у багнюці.
Те, що вони були разом, означало, що Іан створив ситуацію, в якій захистив Матео.
Хоч усе пішло шкереберть, якимось чином вийшло так, як я хотів. Тепер час прибирати.
Залишалася лише одна справа.
[Статус] Ім’я: Ісаак
Рівень: (130)
Стать: Чоловіча
Рік: 1-й
Титул: Першокурсник
Мана: 35990/36000
– Швидкість відновлення мани (A-)
– Витривалість (A)
– Сила (A+)
– Інтелект (C-)
– Сила волі (S)
З моменту, як я вирішив битися з Орфеєм, риса [Мисливець] активувалася, і мій рівень та характеристики різко злетіли.
Заморозити його [Чорну хвилю] лише за допомогою [Генерації льоду] було можливо. Мій рівень і синергія зі стихією були вищими. Убити його не мало бути проблемою.
Лід швидко розтанув. Заморожена [Чорна хвиля] стала темно-синім порошком і розлетілася повітрям.
[Шааааа?]
[Суееееу?]
Орфей Поглинутий спантеличено подивився на мене.
З якоїсь причини я відчув погляд з боку Іана й Матео. Кинувши погляд скоса, побачив, як Матео дивиться на мене з недовірою.
Здається, він ще не знепритомнів.
У Матео був великий рот, тож треба було заткнути йому пельку.
«Зцілювальну магію вмієш?»
«Так? А, так!»
Я знав, що Кая вміє використовувати зцілювальну магію, але спеціально спитав і перевірив. Якби вона почала питати, звідки я це знаю, міг би отримати зайвий головний біль.
Підлеглі Матео виглядали неушкодженими, тож я кивнув підборіддям у бік Іана та Матео.
«Іди туди й зціли їх, поки я розбираюся з демоном.»
«Добре!»
Кая полетіла до них, наповнивши себе вітряною магією.
Далі я підійшов до Орфея.
Тепер почнеться обмін масовою магією. Треба було подбати, щоб інші не потрапили під удар.
Я легко махнув вказівним пальцем, огорнув маною, і навколо Каї, Іана, Матео та підлеглих Матео з’явилася напівпрозора крижана завіса.
«Це…»
Я почув голос Каї. Вона, мабуть, зупинилася на півдорозі до Іана та Матео.
Ця завіса мала набагато густішу концентрацію мани, ніж проста [Крижана завіса].
「Крижаний бар’єр (Стихія льоду, ★6)」
Щит, що захищав заклинателя крижаною магією. Навіть якби я використав магію 9-зірки, поки був цей [Крижаний бар’єр], вони були б у безпеці.
«Ісаак, що ти збираєшся робити…?»
Я почув стурбований голос Каї.
Що мається на увазі? Просто перемогти демона.
[Шааааааааа—!]
[Суееееееу—!]
Коли Орфей заревів, піді мною сформувалося велике синє магічне коло. Це був слід глибокого синього світла, кольору моря.
«Уже шаблон [Водяний смерч]?»
Орфей використовував [Водяний смерч], коли його HP падало нижче 50 %, а коли нижче 30 % — застосовував [Чорну воду] до [Водяного смерчу] як останній аргумент.
Бачити, що він одразу вдається до останнього засобу, означало, що він мене боїться.
Не встиг я озирнутися, як навколо мене почала кружляти водяна мана.
Її розмір миттєво збільшився, і вона набула форми величезного вихору — темного водяного торнадо, поєднання води й темряви.
「Водяний смерч (Стихія води, ★6)」 + 「Чорна вода (Стихія води, ★5)」
= 「Вознесіння Чорного Дракона (Стихія води)」
Пюуууууууууууууу─────!!
Водяна в’язниця миттєво стиснулася без жодного отвору для втечі.
Водяний торнадо знесло дах покинутого складу й продовжилося в небо. Кінця-краю не було видно.
Якби мене змило цим водяним торнадо, я б злетів у небо, задихаючись від агонії розривання інтенсивним водяним тиском, навіть не встигнувши вдихнути. Саме так і траплялося, коли потрапляв під шаблон [Водяний смерч] Орфея. А [Вознесіння Чорного Дракона] взагалі не мало собі рівних за силою.
Чорний торнадо простягнувся до неба.
Заморозити ману такого потужного, швидкого й великого водяного тіла простою [Генерацією льоду] було б складно.
Але тепер у мене була сильніша навичка, ніж [Генерація льоду], тож усе мало бути гаразд.
Я м’яко простягнув руку й вилив величезну кількість мани — мана розсипалася темно-синім світлом і миттєво поширилася.
「Чорний лід (Стихія льоду, ★5)」
Чарааааааааааааааа—————!!!
Водяний торнадо замерз миттєво. Величезний крижаний стовп злетів у небо.
Я відразу ж відпустив крижану ману, що заморозила [Вознесіння Чорного Дракона].
Тріск—!
Коли чорні крижані стовпи, що здійнялися, наче Вежа Вавилонська, розкололися, вони перетворилися на велику кількість темно-синього порошку й посипалися з неба назад.
[Вознесіння Чорного Дракона] зникло без сліду. На обличчі Орфея вперше з’явилося вираз паніки.
Я підійшов до Орфея й простягнув відкриту долоню.
Коли холодна мана потекла й сконденсувалася, перед моєю правою рукою з’явилося світло-блакитне магічне коло.
[Шаааааа…!]
[Суеееее…!]
Орфей не міг утекти.
Коли я використав [Чорний лід], земля з боку Орфея також замерзла. Його ноги застигли, зробивши його нерухомим.
«Закінчимо це.»
Я відпустив сконденсовану холодну ману, і водночас лід ринув уперед.
「Крижаний вибух (Стихія льоду, ★5)」
Квааааааааааааааааааааа—!!!
Вибуховий лід поглинув Орфея, розтрощив покинутий склад і шалено промчав лісом Джосена.
Він зростав у розмірах, поки не став схожим на величезну крижину.
Холодний вітер шаленів. Покинутий склад замерз наскрізь, і легке холодне повітря потекло, коли я зітхнув.
З іншого боку, інші учні не постраждали від моєї магії завдяки [Крижаному бар’єру].
Незабаром крижаний блок розколовся одним махом, перетворившись на блакитний порошок і розлетівшись у всі боки.
[Шааааааа…]
[Суееееее…]
Орфей стікав фіолетовою кров’ю, все його тіло було в жахливому стані.
Орфей упав і перетворився на сірий порошок, перш ніж зникнути.