༺ Найслабший одержимий ༻
Світанок.
Гуркіт грому.
Відлунював звук дощу, що хльостав по асфальту.
Я сидів, згорнувшись калачиком під відкритою фіранкою.
Краплі дощу сповзали по напівпрозорому серпанку, ніби зливаючись із вікном, коли замерзали.
Я безкінечно вдивлявся в цю картину.
«Ааа…»
Три дні. Вже третій день.
Яким би чином я не намагався це осмислити — я таки потрапив у гру ❰Магічний Лицар Мархен❱, гру, в яку я грав останні 7 років.
Ще гірше — у ролі третьосортного епізодичного персонажа, який не має жодного стосунку ані до героя, ані до будь-яких інших головних героїв.
Справжнє банальне кліше.
Я навіть не знаю, чи перебуваю зараз у стабільному періоді.
Усе надто розмите.
Раптово опинитися на початку студентського життя… Побачивши гори книг, вищі за мій зріст, я відчув жах і безвихідь.
Можливо, це покарання.
Я так хотів пережити історію ще раз, адже довго ігнорував гру. Не бажаючи морочитися з прокачуванням, я просто взяв і запустив нову гру з чит-кодом на 100 статів — єдиним, що взагалі працює в цій грі.
Як хардкорний ветеран, я точно не мав цього робити…
«Мабуть, саме тому я й потрапив сюди».
Ха-ха, це було б занадто.
Я вже починаю вигадувати всяке.
Але незаперечний факт — я таки перенісся у ❰Магічний Лицар Мархен❱.
За ці три дні життя в цьому світі я зміг переконатися: це дійсно Академія Мархен, яку я бачив у грі.
І сьогодні — день церемонії вступу, та сама подія, з якої для гравця починається гра.
Час і місце церемонії я дізнався завдяки банеру біля головних воріт та календарю в гуртожитку — обидва, щоправда, були майже сховані за головною брамою.
Коли я вперше розплющив очі в студентському гуртожитку,
то витратив валюту академії (яку дали як бонус першокурснику) на їжу.
Окрім цього — просто мовчки вештався туди-сюди день у день.
Через те, наскільки реалістично все відчувалося, мені не залишалося нічого іншого, окрім як прийняти цю абсурдну реальність…
До того ж, я отримав здатність керувати маною на рівні відчуттів і використовувати магію. Ця [Льодова Завіса], яку я використовую як парасольку — прямий доказ.
…Ну, ситуація, м’яко кажучи, не дуже весела.
Поки я поринув у свої думки, слухаючи дощ на автопілоті, раптом усвідомив жахливу річ.
«Це ж… пекельний рівень складності, правда?»
❰Магічний Лицар Мархен❱ починається з вибору трьох рівнів складності: Легкий, Нормальний і Важкий. Після першого проходження відкривається «Екстремальний», а після другого — сумнозвісний «Пекельний».
На «Пекельному» рівні атмосфера гри змінюється кардинально вже з самого початку.
Сьогодні мало бути ясним, сонячним днем від початку й до кінця — чудовий день для початку хаотичного життя головного героя, Іана Фейрітеїла, в академії.
Святкова музика на фоні та яскрава атмосфера досі чітко закарбувалися в моїй пам’яті.
Але якщо обрати «Пекельний» рівень — гра починається з сильної зливи та похмурої погоди.
Я досі пам’ятаю, наскільки гнітючим був початок на «Пекельному» — вступні сцени без жодної фонової музики, тільки звук дощу. Ніби гра з самого початку натякала: попереду буде дуже важко.
І саме на цьому рівні Іан змушений битися з ворогом ще до початку церемонії вступу.
«Навіть якщо я перенісся…»
«Пекельний» рівень, як і випливає з назви, має божевільну складність.
Вороги можуть мати навмання вищий рівень, складніші патерни, а інколи з’являються противники, яких взагалі не було на інших рівнях складності.
Це виклик, який під силу лише найзатятішим ветеранам.
«А я…»
Коли я спробував відкрити вікно статусу, перед очима матеріалізувалося напівпрозоре вікно — класичний інтерфейс фентезі-ігор.
[Статус]
Ім’я: Айзек
Рівень: 20
Стать: Чоловіча
Рік: 1-й
Титул: Першокурсник
Мана: 280 / 300
– Швидкість відновлення мани (D-)
– Витривалість (D-)
– Сила (D)
– Інтелект (D)
– Сила волі (B)
Потенціал ❰❰Детальніше❱❱
[Бойові навички]
Елементарна серія 1: Лід
– Сила стихії (D-)
– Ефективність стихії (D)
– Синергія стихії (C)
– Елементарна серія 2 (Заблоковано)
[Власні навички]
Активні
– (★1) Створення льоду (D)
– (★2) Льодова завіса (C)
– (★1) Холодне розсіювання (C)
– (★1) Базова захисна магія (E)
Пасивні
– Відсутні
Дерево навичок ❰❰Детальніше❱❱
[Унікальні атрибути]
– Відсутні
Навіть для третьосортного епізодичного персонажа — це катастрофічні характеристики.
Насамперед рівень — жалюгідні 20. Середній рівень першокурсників, якщо пам’ять не зраджує, зараз близько 40. За винятком кількох особливих випадків, усі нинішні студенти мають бути приблизно в цій категорії.
У цій грі рівень 20 — це те, що отримуєш після проходження туторіалу на «Пекельному» рівні. Але все одно замало.
Навіть якщо моя сила волі висока — вона лише підвищує опір ілюзіям. У бою від неї користі майже нуль.
«Яким життям жив цей тип, щоб навіть базового рівня не досягти?»
Те саме стосується й навичок. Враховуючи, що найгірший грейд — E, можна легко здогадатися, наскільки сміттєвий мій D-грейд у [Силі стихії], який безпосередньо відповідає за потужність заклинань.
Як взагалі такий нікчемний персонаж потрапив до престижної Академії Мархен?
Якщо згадати, наскільки складний був вступний іспит у грі — очевидно, що я пройшов його завдяки теоретичним знанням, а не практичним навичкам.
Якщо так — що мені тепер робити? Як не намагався згадати спогади цього тіла — голова залишалася порожньою.
Замість минулого мені тепер треба думати про майбутнє.
Я досі не знаю, чи зможу коли-небудь повернутися у свій світ, чи доведеться жити тут до кінця днів.
Найгірший сценарій — якщо світ скотиться в поганий фінал через смерть головного героя Іана Фейрітеїла, і я загину разом з усіма.
Тож, за умови, що повернення неможливе — який найбезпечніший план дій?
Звісно, пройти гру до кінця.
«Добре, що чит досі працює…»
Після ретельної перевірки статусу протягом трьох днів я переконався: чит на 100 статів застосовано до мене без змін.
Він не впливає безпосередньо на мої характеристики, але дозволяє вкладати в потенціал зростання.
Тому миттєвого драматичного ефекту чекати не варто.
Головна проблема в тому, що цей «Айзек» не лише має жахливі базові характеристики, а й жахливий потенціал зростання…
«…[Створення льоду]».
Куля льоду, яку я щойно створив у повітрі, витративши всю свою ману, була розміром лише з футбольний м’яч.
Це був максимум, на що я здатен.
Після того, як я відпустив ману, що тримала крижану кулю, вона, не в силах протистояти гравітації, одразу впала на землю.
…Дійсно, дійсно слабко.
Чому не створювати лід з рідини в тілі ворога під час бою, запитаєте? На жаль, у цій грі є налаштування: через природне «мана-поле» живих істот неможливо генерувати магію всередині чужого тіла.
Простіше кажучи — моя єдина сила наразі полягає в тому, щоб кидати крижані кубики.
Знаючи це, я тепер мусив переконатися на власні очі, перш ніж щось робити.
Чи здатен головний герой, Іан Фейрітеїл, самотужки пройти цю пекельну складність?
❰Магічний Лицар Мархен❱ на «Пекельному» рівні має ексклюзивного боса на початку гри — «Тревіона Злого».
Саме сьогодні він має зустрітися з головним героєм, прямо перед церемонією вступу.
У майбутньому Іан Фейрітеїл зіткнеться з безліччю ворогів. Це наслідок тих особливих сил, якими володіє Іан.
«Дощ припинився».
Час настав.
Я глянув на годинникову вежу в центрі академії.
Зараз 8:00 ранку. Сонячне світло нарешті пробивалося крізь розриви поступово розсіюваних темних хмар.
Я одразу рушив до «Лісу Йосени», що розташований одразу за головними воротами академії, покладаючись на спогади з проходження гри.
Піднявшись на пагорб, я мав побачити невеликий гуртожиток, де головний герой Іан Фейрітеїл деякий час зупинявся під час подорожі до Академії Мархен. Сьогодні Іан мав покинути той гуртожиток і вирушити до академії.
Моєю ціллю була галявина посеред лісової стежки, обабіч якої росли дерева. Саме там Іан мав перебувати дорогою до академії.
«Ось тут…!»
Я зупинився, щойно дістався місця призначення.
Чоловік із чорним волоссям стояв, спершись на дерево, опустивши голову.
Одягнений приблизно так само, як і я. З куточка рота стікала цівка крові.
Побачивши знайоме до болю обличчя, я одразу зрозумів, хто перед мною.
Іан Фейрітеїл. Головний герой ❰Магічного Лицаря Мархен❱.
[Іан Фейрітеїл]
Рівень: 30
Раса: Людина
Елементи: Світло
Небезпека: X
Переді мною матеріалізувалося інформаційне вікно, яке підтвердило: це справді Іан Фейрітеїл.
Після завершення туторіалу на «Пекельному» рівні гравцеві автоматично встановлюється рівень 30. Той, хто лежить без свідомості, — вже пройшов туторіал.
А перед непритомним героєм стояв чоловік зі смаглявою шкірою.
Його кінцівки виглядали моторошно млявими. Руки були вивернуті майже у зворотний бік.
Чисто-біле кучеряве волосся.
Сумнозвісний перший бос, який змушував багатьох гравців впадати у відчай уже на самому початку «Пекельного» рівня.
[Тревіон Злий]
Рівень: 80
Раса: Демон
Елементи: Темрява, Вода
Небезпека: Висока
Це був «Тревіон Злий».
«Рівень 80… Так, це точно Пекельний рівень».
Ворог, який з’являється одразу після початку гри — демон, що бачить майбутнє, Тревіон Злий. На «Пекельному» рівні — 80-й рівень.
Тоді як у Іана — жалюгідні 30. В такому стані достатньо одного прямого влучання легкої атаки Тревіона, щоб Іан опинився при смерті, як зараз. Друга атака — і він мертвий.
Через особливості «Пекельного» рівня вороги мають неймовірно високий рівень. Навіть після перемоги досвіду дається не набагато більше, ніж на інших рівнях.
Розробники явно хотіли, щоб гравець навіть не думав починати «Пекельний» рівень без дуже високого контролю над грою.
З точки зору сюжету нинішній Іан просто не може перемогти Тревіона.
Зрештою, посеред бою з’являється Кая Астреан, «Друге місце» серед першокурсників магічного факультету, і сама приборкує ворога.
Тому кінцева мета цього бою — просто «витримати».
До речі…
«Іане, що ти робиш у такій ситуації?»
Вже сили закінчилися?
Ні, тільки не це…
Звісно, «Пекельний» рівень вимагає такого контролю, якого можна досягти лише тренуваннями до смерті від самого початку. Але все одно…
Тревіон повільно почав наближатися до непритомного Іана. На долонях обох рук плавали чорні сфери води. Це була магія, що поєднувала темряву та воду.
…І ось так, уже в перший день церемонії вступу, цей світ опинився на межі поганого фіналу.
«Що зі мною станеться, якщо я тут помру?»
Що буде зі мною в разі поганого фіналу? Мене поверне в реальність… чи я помру назавжди?
…Зловісно. Я зовсім не знав, що робити, щоб виправити ситуацію.
Єдиний дійсно надійний спосіб забезпечити собі безпеку — пройти гру до кінця.
Наприкінці історії Іан стає магічним лицарем і перемагає у безлічі війн.
До того ж, диплом Академії Мархен — найпрестижнішого навчального закладу континенту — дозволяє жити в цьому світі без особливих проблем.
Але для цього потрібно спершу перемогти фінального боса — «Нефід Злий Бог».
Природно, без цього непритомного хлопця, якого називають головним героєм, гру не пройти.
Треба швидко придумати рішення. Який найкращий спосіб вийти з цієї кризи…?
«О, точно. Чит.»
Бонус 100 статів!
Я швидко відкрив вікно статусу й перейшов у розділ Потенціал ❰❰Детальніше❱❱.
[Потенціал]
Очки статів: 100
◈ Швидкість зростання
– Ефективність фізичних тренувань (D+): 16/100 [UP]
– Ефективність магічних тренувань (D-): 10/100 [UP]
– Ефективність навчання (D): 12/100 [UP]
◈ Опір стихіям
– Опір вогню (E): 0/100 [UP]
– Опір воді (D): 6/100 [UP]
– Опір льоду (C-): 24/100 [UP]
– Опір блискавці (C): 29/100 [UP]
– Опір каменю (E): 2/100 [UP]
– Опір вітру (D): 13/100 [UP]
– Опір нейтральній магії (D): 8/100 [UP]
◈ Бойова сила проти рас
– проти Людей (E): 4/100 [UP]
– проти Інших рас (E): 1/100 [UP]
– проти Небесних істот (E): 0/100 [UP]
– проти Демонів (E): 0/100 [UP]
Чит на 100 статів, який я ввів давно, спрацював без проблем.
Кнопка [UP] була активною для всіх потенціалів, бо були вільні очки.
Ті потенціали, які вже мали якісь очки за замовчуванням, — це, мабуть, вроджені особливості Айзека.
Не звертаючи уваги на все інше, я миттєво вклав усі 100 очок у [Бойова сила проти Демонів].
Тррррррінг~♪
[Потенціал [Бойова сила проти Демонів] покращено з E-класу до S-класу!]
[Ви отримали унікальну рису [Мисливець]!]
[Бойова сила проти Демонів — максимальний рівень. Ви отримали унікальну рису «Мисливець»].
У цій ситуації було абсолютно логічно вкласти все саме сюди.
Цей потенціал тимчасово сильно підвищує характеристики під час бою з демонами.
Фактично майже всі офіційні антагоністи в ❰Магічному Лицарі Мархен❱ — це демони.
Тому чим більше вкладати в [Бойову силу проти Демонів], тим сильніше ти спеціалізуєшся на битвах із босами.
А [Мисливець] — це унікальна риса, яку можна отримати лише після повного прокачування [Бойової сили проти Демонів]. Вона значно підсилює ефект цього потенціалу.
Тепер я зможу виявляти приголомшливу силу в битвах із такими демонами, як Тревіон.
Нарешті готовий, я ступив на відкриту галявину.
Коли Тревіон наблизився до Іана, він нарешті помітив мою присутність і повернув голову в мій бік.
「……」
[……]
Темно-фіолетові очі. Людиноподібне обличчя. Витягнуте, ніби розтягнуте тіло.
Щойно він мене побачив — розтягнув губи в усмішці аж до розриву куточків рота. Чесно кажучи, вигляд був моторошний.
[Привіт?]
Голова Тревіона сіпнулася, коли він привітався своїм скреготливим голосом.
Саме через цю особливість багато гравців дали йому прізвисько «Привіт-чоловік».
Тревіон — демон, який вміє казати лише «Привіт».
[Привіт привіт привіт привіт привіт привіт привіт привіт привіт привіт привіт привіт привіт привіт привіт привіт привіт привіт привіт?]
Він почав розгойдуватися туди-сюди й раптом кинувся до мене зі страшною швидкістю!
Не було часу вагатися. Я простягнув праву руку до Тревіона. Класична стійка для використання магії.
Яке буде враження? Страх і очікування змішалися в мені вихором.
Раптом серце закалатало так сильно, ніби його стиснули лещатами.
Кров закипіла, потік мани навколо різко посилився.
[Демона визнано ворогом.]
[Унікальна риса [Мисливець] активована!]
[Рівень і характеристики тимчасово значно посилено!]
[Дерево навичок тимчасово +10!]
[Статус]
Ім’я: Айзек
Рівень: (120)
Стать: Чоловіча
Рік: 1-й
Титул: Першокурсник
Мана: (30000) / (30000)
– Швидкість відновлення мани (B+)
– Витривалість (A-)
– Сила (A)
– Інтелект (D)
– Сила волі (S)
«Ого…»
Рівень і характеристики… злетіли вгору.
На відміну від того, що було раніше, я відчував, ніби маю безмежний запас енергії.
Я повністю віддався цьому відчуттю.
Тревіон розмахнув руками — і дивна мана, змішана з темрявою та водою, почала спіраллю рухатися в мою сторону.
У ту ж мить я випустив холодне повітря, що текло всередині мого тіла, через праву руку.
Перед витягнутою рукою з’явився геометричний візерунок із яскраво-блакитного світла.
А потім холодна магія вибухнула.
「Вибух морозу (Льодовий елемент, ★5)」
БУУУУУУМ———!!
«Ух ти!»
Ніби з гармати, з моєї руки вилетіла крижана куля й поглинула магію Тревіона!
Величезна кількість льодової мани розійшлася віялом і миттєво заполонила всю галявину.
Вона легко проковтнула Тревіона, а потім, відскочивши від землі, полетіла діагонально в небо.
За мить утворився величезний крижаний блок — ніби неймовірно велична скульптура.
Холодне повітря, що оточувало його, створювало ілюзію, ніби ми опинилися на Північному чи Південному полюсі.
Тревіон стояв ув’язненим у крижаній брилі з виразом болю на обличчі, ніби застиг у часі.
На щастя, головний герой Іан Фейрітеїл опинився ледь за межами дії крижаного блоку, тож не отримав шкоди від моєї атаки.
Мабуть, тому що крижана куля полетіла в небо ще до того, як дісталася до нього.
Я з полегшенням зітхнув, і моє дихання стало видимим у холодному повітрі.
З долоні правої руки, звідки щойно вийшла магія, струменів чистий білий холод, подібний до диму, що виходить із дула пістолета після пострілу.
Ще кілька хвилин тому я міг створити лише крижану кулю розміром з футбольний м’яч…
А тепер перед моїми очима виріс справжній айсберг із шипами в усі боки — це вже зовсім інший рівень.
Отже, ось результат максимального прокачування [Бойової сили проти Демонів]…
Я інтуїтивно зрозумів, що можу позбутися залишків магії, просто відпустивши ману, яка її тримає.
Ніби натиснув кнопку на пульті — я природно відпустив ману, що текла всередині величезного крижаного блоку.
Як і слід було очікувати, гострий крижаний шмат почав тріскатися.
Трііііск——.
Він розколовся з вибухом льоду, перетворився на світло-блакитний порошок і почав розноситися легким вітерцем.
Можна сказати, що він просто «розмерзався».
Позбавлений льодової в’язниці, Тревіон звалився на землю, вкритий кров’ю. Його рани були спричинені тисячами крижаних уламків, які полетіли в нього під час активації навички [Вибух морозу].
«Це нормально…?»
Навіть якби довелося продовжувати бій — це не було б проблемою. Я відчував, що легко переможу.
Після напруженої тиші Тревіон упав на землю, все ще бурмочучи:
[Привіт… При…]
Безсилий голос розтанув у вітрі.
Тревіон перетворився на сірий попіл і зник.
Кінець.