Розділ 412.
Місія (Часть 2)
"Ну, можна буде повернутися до цього питання пізніше", - Лу Шен прибрав золоті пера. Його сила після серії останніх подій, очевидно, збільшилася, але наскільки саме, він не знав.
Піднявшись, він подивився на свій пошарпаний одяг. Усміхнувшись, підійшов до дверей:
- Хто-небудь, принесіть мені чистий халат.
- Так, сер.
Невдовзі, чекаючи на ту сторону від дверей його промовистої учениці, він приніс йому білий халат з золотим кантівкою по краю. Одевшись, Лу Шен відкрив кам’яні двері. Кивнув завмерлою навпроти дверей дівчині.
Оглянувшись, побачив порожні і тихі коридори палацу. Очевидно, більшість членів секти пішли на війну проти диявольської Катастрофа.
- Майстер секти, - шанобливо вклонилася учениці.
- Де всі? - запитав він.
Більшість з них попрямувала до сусідніх міст. Диявольська Армія несподівано відступила і почала позицію біля столиці. Ніхто не знає, що вони збираються робити - поспішно відповіла дівчина.
Лу Шен кивнув і наказав їй принести трохи їжі. Зайнявшись трапезою, поринув у роздуми. Дійсно, Секта тисячі Солнц була найбагатшою серед трьох головних сект. Вони давали своїм учням поживні ліки і корисні харчі. За прикидками Лу Шена, він з'їв щонайменше кілька десятків рідкісних рослин, оскільки повністю заповнив енергію трансформації.
Коли він сказав учениці піти, то знову закрив двері. Посівши на підлогу, розкриваючи долоню подивився на символ, який чорнив її.
Сутність Ян, замаскована під золоту Ци секти тисячів Солнц, повільно вливалася у символ.
- Пшш...
Все навколо, крім символу "зло", поступово почав ставати сірим. Коли всі кольори зникли, загорілися стіни. Ніби тліючі клочки паперу вони перетворилися на чорний попіл.
До того часу, коли Лу Шен прийшов в себе, він зрозумів, що сидить на краю наповненого чорною водою басейну.
Його оточували руїни величезного палацу. Прямокутний басейн, подібний до імператорської купальні, був наповнений чорною киплячою рідиною. Іноді на поверхню випливали частини мертвих тіл і чиєсь волосся, що скоро знову тонули в чорній жижі.
Піднявшись, Лу Шен оглянувся. Дивна, але знайома енергія наповнювала повітря, даючи йому зрозуміти, що він дійсно увійшов у світ Болі.
- Що це за місце? - Лу Шен нахмурився. Піднявшись, оглянувся. Навколо нього висіли чорні колони зруйнованого палацу.
Повітря було наповнене аурою небезпеки. Очевидно, це далеко не добре місце.
"Краще швидше звідси піти", - швидко, але обережно пройшовши уздовж краю чорного басейну, він незабаром вийшов до палацових воріт.
Повертаючи ворота, він почав вміло впливати на внутрішні органи Ян.
Пелена почала поволі падати з його очей.
Оглянувшись на палац, він побачив фігуру з довгим чорним волоссям у центрі басейну. Він не міг зрозуміти, чоловік це чи жінка. Єдине, що міг сказати впевнено - її погляд був зосереджений на ньому.
Серце Лу Шена тремтіло. Він швидким кроком попрямував геть.
За воротами починалася головна вулиця зруйнованого міста. Пройшовши її, він вийшов до школи чотириповерхового будинку, де востаннє зустрів ту жахливу жінку.
У будинку все ще було тихо. Ворота, відчинені натіжами, закриплялися вітром.
Лу Шен, трохи помедлив, швидко попрямував до залізної калітці. Раптом перед його очима щось промайнуло, і перед ним з'явилася фігура Сяо Цзичжу.
- Ходімо. Я і так довго чекала. Під час цієї жертвоприношення ти та інші нові члени повинні дати обітницю, згідно з хрипким жіночим голосом, у тілі Сяо Цзичжу все ще жила Шізі Сін.
- Обет? - Лу Шен прищурився.
- Входи. Скоро все дізнаєшся, - Сяо Цзичжу посміхнувся, але ця посмішка виглядала досить дивно на його застиглу обличчі.
Коли він повернувся, то заходив до будівлі і пішов слідом.
Наприклад, у неквапливому темпі вони дісталися до першого поверху. Потім, крок за кроком, піднялися на другий. Шізі Сін зупинилася перед третьою кімнатою на другому поверсі. Злегка штовхнула двері
- Скрип, минувши двері, вони зайшли в простору кімнату.
Це був невеликий зал, наповнений щільно розставленими стільцями. Вони оточували маленьку трибуну в центрі.
На сидіннях було десять фігур. Усі вони були одягнені в чорні мантії і мали різні форми та розміри.
Але увага Лу Шена відразу привернула трибуну, а не глядачів.
У її центрі сидів худий чоловік у масці козла з залізним прутом в руках. Він повільно проштовхував його через рот оголеної блондинки таким чином, щоб вона виявилася прибитою до землі.
Потім, розвівши руки в стороні, з легким смішком сказав:
- Це покарання для зрадників. Усі бачили?
Старик з зігнутою спиною і намисто, сяючим синім світлом, простягнув:
- Зрадників не потрібно щадити. Світ затуманив її погляд, але вона не хоче жити.
- Старший Вей правий. Зрадники мусять страждати від вічного болю!
- Її голова має бути відрубана, а тіло вкинуто у найбільш брудне болото. Нехай вона відновиться, як розумово відсталої в наступному житті!
- Киньте її дух у Сіре полум'я, спалюйте її! Спали її! - Ті, хто сидів у залі фігури почали фанатично кричати.
У цей момент козяча маска помітив Лу Шена і Сяо Цзячжу. Він різко вказав на Сяо Цзичжу.
- Так вже сталося, що сьогодні до нас прибули новобранці. Один з рекрутів був неслухняним, тому майстер Шізі Сін вирішила використати його як посудину. Сьогодні у нас є ще один стригун! З попередніми двома це вже три!
- Цікаво, чи зможуть вони витримати погляд матері Болі?
- Досить, Сі Фу. У мене мало часу, жертвоприношень має початися негайно! - Сяо Цзичжу, або Шізі Сін грубо перервала промову козлячої маски.
- Нехай буде так. Тоді хто з майстрів лукавого мистецтва буде головувати сьогодні? - Чоловік у козлиній масці змахнув рукою.
- Я, - старий з блакитним намистом повільно підвівся і зійшов на трибуну. - Троє новобранців, будь ласка, підійдіть, - піднявши руку, він жестом запросив їх вийти вперед.
Раптом тіло Лу Шена оточувало сірий туман, який потягнув його до трибуни.
Він не опирався, дозволяючи сірому туману керувати собою.
Ще одного чоловіка і жінку спіткала така ж доля. Чоловік носив маску тигра, тоді як жінка не приховувала свого обличчя. Її обличчя хоч і здавалося холодним, було досить красивим.
Піднявшись на трибуну, новобранці встали з трьох сторін від старого.
Ми несемо хвалу життю всесильної Матері Болі, - коли троє зайняли свої місця, старий високо підняв руки. - Земля плаче, небо стогне. Води океану встають, а річки занурюються у мертву тишу. Часи року перестають текти, наче води осушеного озера. Бажання та мрії перетворюються на перелітних птахів. Надія затьмарює все - відвагу, біль, смуток і жаль...
У міру того як старий співав свою дивну пісню, чоловік у козллій масці вказував на Лу Шена — інших новобранців.
Якась інформація промайнула в думках Лу Шена. Здивований, він поспішно закрив очі, намагаючись зрозуміти, що це було.
"Ельтина, маленький Зовнішній світ під владою Древісних Демони. Населення - 560 000. Демони живуть у зіпсутому світі без болю. Вони забули, що саме їхнє народження — гріх. Вони жадібно насолоджуються природними дарами, нічого не віддаючи взамін.
Декотрі віруючі в Метью Болі, який раптово прозрів, вирішили відмовитися від усього, що мали, аби спокутувати свою провину.
Під керівництвом Послідителя Болі, через криваву жертву і стародавній Завіт вони попросили допомоги в нашого Чорного Альянса.
Ти повинен виконати їхнє бажання і знищити 560 000 паразитів світу Ельтини. Поверни цей світ на нормальний шлях."
Коли Лу Шен ознайомився з інформацією, то зрозумів, що йому доручили завдання.
Піднявши голову, подивився на двох інших новобранців. Жінка з холодним обличчям виглядала не дуже добре. Навіть у сірому, безбарвному світі Болі було видно, що вона намагається боротися.
- А тепер давайте почнемо, - нарешті закінчуючи свій гімн, старий махнув рукою на мертве жіноче тіло.
Тіло разом з залізним прутом швидко перетворилося на калюжу густої чорної багнища, яка пахнула кров’ю.
- Стрибай, - сказав старий, знизивши голос.
Людина в масці тигра, не роздумуючи, стрибнув у калюжу бруду і занурився в неї, наче бездонна яма, а не маленька лужа.
Жінка пішла за ним.
Лу Шен глибоко зітхнув. Відчувши, як на ньому охрестилися погляди всіх присутніх, вирішив наслідувати приклад цих двох осіб.
- Свисток.
Раптом його погляд затуманився. Тіло провалилося вниз, наче він впав у глибоку пусту яму.
Через якийсь час сірий колір в його очах померк, змінивши світло-жовким сяйвом.
Проморгнувши, Лу Шен виявив, що стоїть на тристуденному сірому вівтарі, оточений чоловіками і жінками, які коряють від болю.
Алтар був у підземній печері, освітленій жовтим світлом смолоскипів.
- Емісар! Емісар! - Кілька десятків чоловіків і жінок в темно-зелених одязі, сплетених з винограду, голосно молилися Лу Шену, стоячи на колінах перед вівтарем.
- Знищити все живе і витягти матеріал, - згадав Лу Шен про суть своєї місії. Хоча полум’я Інь вже досяг успіху, він і далі був упевнений, що зможе справитися з Шізі Сіном.
Шизі Син легко піддала Сяо Цзичжу. Вона була таємничою та могутньою, і Лу Шен не збирався їй протистояти поки не зрозуміє системи сили Міра Болі. Незважаючи на великий зріст своєї сили, він не був упевнений, що став рівним Шізі Сін. .
Таким чином, раз він не збирався чинити опір, єдиним вірним варіантом було завершення місії.
Лу Шен задумливо подивився на Древесних Демони. Їхня сутність Ці була настільки виснажена, що вони і без того були мертвими.
- Прийміть вічне відкуплення! - Коли з-під землі донісся лютий рев, вся печера завибрувала.
Голос, здавалося, проникав в саму душу. Усі зрозуміли значення слів.
- Бум! - Великий, товстий зелений трезубець з гуркотом пронизивши склепіння печери, кинувся прямо до вівтаря.
Шестиметровий трезубець тримав у руці величезний білий кентавр, голову якого венчала біла корона.
Кентавр був дуже старий, з довгою тонкою борідкою, що звисає з підборіддя, налиті кров'ю очима, і міцними, наче сталь, м'язами.
Змахом трезуба пробив собі шлях через скелю, і він націлився на вівтар.
- Божевільна зброя? - Лу Шен вже збирався блокувати удар, коли раптом виявив, що унікальний запах походив від трізубця, затиснутого в руці кентавра.
- Зупинися, Зелений Король! - Один з Віруючих до болю - мускулистий і лисий чоловік, що притискає до себе маленьку тендітну дівчину. - Принцеса Древісних Демони знаходиться в моїх руках. Якщо ти хочеш, щоб вона жила...