Глава 350
Завдання
- Свисток! Свисток! Свисток!
Великий срібний диск швидко мчав через темряву, що з’являється на землі після Ван Юньлуна. Зерки останнього були розширені, а з рота виривалося важке приривчасте дихання.
- Ваша Величність, вибачте, ваш слуга запізнився... Я думав, вам там не буде загрожує небезпека... - Біля нього на ще одному срібному диску сидів серйозний літній чоловік з густою бородою і копною неслухняних в'янучих волосся.
Його тоне, наче палиця, тіло було вкрите темно-зеленим халатом. Він звертався до Ван Юньлуна з шанобливістю.
- Нет... Ти не винен... - витерів з чола піт, Ван Юньлун змусив себе випростатися. - Ця людина... Його аура була такою страшною. Звідки в нього така сила?
- Ваше Високосте, коли я прибув, ця людина показувала силу рівня Землі, але навколо нього блукала дуже небезпечна аура, тому я не наважився чекати і відразу активував Королівський Божевий Пронизливий Аркан, щоб вас забрати, - старий шанобливо схилив голову.
- І ти був абсолютно правий, Ван Юньлун кивнув. Згадавши той величезний вибух, він не міг здригнутися. Його противник спізнився всього на долю секунди. Можливо, він уже був би мертвий. Це жахливе мистецтво, яке дозволяє концентрувати всю свою силу в певній точці могло знищити його тіло одним ударом.
- Ваше Високосте, давайте повернемося в диявольський світ. Після цієї зустрічі ваша особистість, ймовірно, буде розкрита. Залишатися тут небезпечно, - стурбовано сказав старий.
- Нет... Ця людина мене не видасть. До того ж, я не випускав перед ним диявольської аури. Єдине, що може мене видати, Чорний Дух, але в людському світі теж є багато духів, - стиснувши зуби, Ван Юньлун продовжив: - Крім того, ця людина також приховує свою особистість, тому до тих пір, поки він точно не буде впевнений, хто я, вона закриває на мене очі.
- Але це дуже небезпечно, - засміявся старий. Навіть на своєму рівні він відчував загрозу, яка здавалася від тієї людини.
- Старший Ван, не хвилюйся, я постараюся з ним менше стикатися. Я буду обережним, - серйозно пообіцяв Ван Юн.
- Сподіваюся... - Старший Ван, згадавши поведінку Лу Шена, знову пошкодував. - Ваша Величність, якщо можливо, взагалі більше не наближайтеся до цієї людини.
- Чому? - Хоча Ван Юньлун і сам так думав, але йому було цікаво дізнатися, чому старший ван дотримувався такої ж думки.
- Тому що... Спостерігаючи з боку я помітив, що після того, як ти показав йому свою силу, ця людина навіть не напружується... - Серйозно дивлячись на Ван Юньлуна, похитав головою старший ван. - Він дивився на тебе так, ніби ти вже мертвий...
- ... - Ван Юньлуна тремтіла. - Тобто, його не турбувало те, що я можу щось запідозрити, хоча ми в одній секті... І якби він захотів мене вбити, він би це зробив... Правда?
Старший Ван не відповів.
Але це мовчазна згода тільки змусила серце Ван Юньлуна ще більше похитнутися.
- У майбутньому намагайтеся не наближатися до цього чоловіка, - ще раз повторив старший Ван.
- Я зрозумів... - неохоче кивнув Ван Юньлун.
***
Червоний промінь, вистріливши в небо метеором, миттєво зник. Проте не тільки людина у Сніжному Саду з Фіолетового району швидко зникла.
Всі кинулися до місця, звідки він з'явився.
Витягнувши меч, Лу Шен повільно рушив у тому ж напрямку, що й інші.
Коли минув кам’яний міст і пустий галявин, він натрапив на двох людей, що боролись.
Один розмахував ножем, другий списом. На той час противники, які пережили смертельну війну, вже встигли знищити всі рослини та статуї.
Деякий час після того, як Лу Шен поспостерігав за боєм, він продовжив свою подорож.
Перед тим як напасти на лікарські рослини, табір було розтрощено на десять чоловік. Усі були одягнені в жовту одежу з двома короткими мечами на поясі. Вони явно належали до однієї секти.
Люди відразу помітили, що Лу Шена вимерла з темряви. Спочатку вони звернули увагу на меч, затиснуту в його руці, і на лезо якого блистило підсихаючу кров.
Хтось схопився, збираючись кинутися в атаку, але його зупинив бородатий, середнього віку чоловік.
Махнувши Лу Шену, він знову сів.
Лу Шен усміхнувся. Проходячи через табір, подивився на чоловіка, який збирався атакувати його.
- Яка смілива дитина! Теж збирається боротися за найбільшу божественну зброю? - Раптом почувся насмішний голос над головами. Сили Лу Шена торкнулися холодного погляду. - Ти все одно не зможеш вибратися з саду. Замість того, щоб помирати в марній битві, давай дозволь мені випити твою кров! - Перш, ніж голос умолк, з-за рогу вийшла висока фігура.
Невідомий порив вітру, який супроводжувався розкатом грому, вирвав з долоні невідомого.
- Молодий чоловік, обережно! - крикнув бородатий чоловік.
На жаль, він запізнився зі своїм попередженням. Висока фігура обоми руками вдарила Лу Шена в груди. З її ладану з'явилася величезна кількість обпалюваної-холодної сили.
Усміхнувшись, Лу Шен наотмашь противника рукою по обличчю.
- Бум!
Голова чоловіка вибухнула. Його обезголовлене тіло, відлетівши назад, впало на землю.
- Навіть не може відчути різницю між собою та іншими людьми, - хмикнув Лу Шен. - І чому я постійно стикаюся з такими тупицями? Роздратовує.
Коли Лу Шен заручився рукою і вдячно усміхнувся до чоловіка з табору, він продовжив свою подорож.
Літній чоловік і молоді люди, які сиділи поруч з ним, проводили хлопця переляканими поглядами. Вбитий був кровожадним Королем Волків. Бячись з ним, все що вони могли зробити - це не програти. Але цей молодий чоловік убив його не задумуючись.
- Найбільша Божественна зброя... Воно породило так багато монстрів... - Літній чоловік, зітхнувши, піднявся. - Ходімо додому. Нам тут більше нічого робити.
***
- Свисток! - Сильний блиск у повітрі проминув лезо меча.
Кілька пар рук і ніг впали на землю, заливаючи її кров’ю. Люди були розкидані по всьому саду. Декотрі були мертві, інші ледве живі, намагалися поповзти.
Лу Шен стояв перед кам’яною стелою, оточена кількома десятками пустих павільйонів і клумами рожевих квітів.
Найбільш сильні люди тут майже не перевищували рівень Божественного Начальства. Навіть не рівень Уз. Вони ніяк не могли протистояти Лу Шану з його сьомою гранню землі.
Але в даний момент його чорна мембрана була знищена і ще не встигла відновитися, через що він міг покладатися тільки на своє тіло.
Кам’яна стела була значно вища, ніж середня людина. Її верх був висічений безліччю символів, а низ світився червоним.
- Виявляється, що Дао трьох Легендарних мечів: світлого меча, беззвукового меча і меча небесного червоного світла, насправді існує, - рознісся по залитому кров'ю саду дрейзючий голос.
Король мечників старший Ван чув про цю легенду? - з іншого боку пролунав ще один голос. Здавалося, що він належав до чоловіка, який ще не досяг середнього віку.
- Звичайно. Не очікував зустріти тут людей з Небесного Озера. Легенда про найвеличніший божественний Орузія, мабуть, правдива, а голос старшої людини став помітним і невдовзі виявився також її власник. Хоча це був зовсім сивий старий чоловік, його спина була прямою, тіло високим і струнким, плечі широкими, а руки довгі. Очевидно, в молодості він був дуже вродливим.
- Король мечників Ван, давно не бачилися.
З темряви вийшов молодий чоловік з блідим обличчям, в руці якого, між пальців, було затиснено п'ять чорних дротів.
Чи сьогодні вся молодь є такою неввічливою? - У цей момент з темряви вийшов ще один чоловік. Це був майстер секти Божественного дракона. Високий і сильний Чжу Сиде, з двома великими клинками в руках.
- Де імператор Цін? Він тут? - Тан Фей, проігнорувавши майстра секти Божественного Дракона, оглянувся.
- Перестань озиратися. Двор Близнюків сьогодні буду репрезентувати я, - пролунав м'який жіночий голос.
Група симпатичних дівчат у білих сукнях повільно опустила на землю білий паланкін. Завіса з бісеру, відкинувший в сторону, відкрив красиве обличчя.
- Пане Лу? Давно не бачилися. Сподіваюся, ти ще пам'ятаєш Бай Луїн? - сказала одягнена в обтягуючу рожеву сукню дівчина, волосся якої підтримував золотий фенікс. Субота ідеально обкручувала фігуру, показуючи її нижньою білизною.
Цього ніхто не очікував. Другою важливою подією, Двор Близнюків, була зустріч з ніким незнайомцем.
Лу Шен відпочивав з заплющеними очима. Почувши, що хтось назвав його справжнє ім'я, він підняв голову. Це була дівчина з секти зв’язаних духом, яку він колись зносив.
Він не очікував зустріти людей з інших сект. Це означало, що цей світ об’єднався трьома сектами.
- Тобі дуже не пощастило, - спокійно відповів він.
Коли Бай Луїн почула його слова, то засміялася.
- Ти не можеш бути в цьому впевнений. Тут так багато сильних людей. Ти плануєш, ігноруючи всіх, боротися за Божественну зброю?
Це запитання спонукало Лу Шена задуматись. Хто знає, скільки тут сильних людей? Одною фразою вона « виштовхувала» Лу Шена вперед, проти всіх інших.
Подивившись на неї, хлопець очорнив мечем у повітрі дугу і скинув зброю обстрижемо біля землі.
- У тебе ще є шанс втекти.
Бай Луїн хотіла щось сказати, але раптово застигла з рукоятами меча, що виглядає через спини. Лише тепер, коли вона зустрілася з Лу Шеном віч - на - віч, то відчула себе в той день Трійцею.
Їй здалося, що вона йде канатом високо над землею. Веревка все глибше вп’ється у ноги, змушуючи ніжну шкіру стікати кров'ю. Неможливо було зрозуміти це почуття, не випробовуючи його.
- Я... - Бай Луїн почала жаліти, що погодилася дотримуватися цього плану.
- Пшш... - порив вітру пронісся повз, звуком нагадаючи витягані з ніжних мечів. На мить Бай Луїн застила і сильно прикусила губу.