Глава 332. Вічний сон. (Часть 2)
- А ти непоганий, - Су Нінфей завжди була трохи умовною. Сказавши це, вона повезла праворуч. Невдовзі після того, як вона вилетіла з її долоні, хмара фіолетового туману була перетворена у мальовничо перелите пурпурне каміння.
- Тепер ти зможеш входити в таємну зону, коли захочеш. Якщо виникнуть питання, знайдеш мене - врешті-решт Су Нінфей вирішила віддати Лу Шену свій токен. Не своїх нащадків, а особистих.
Життя в секретній зоні і задоволення великою кількістю сутності Ци накладали та певні зобов'язання.
Відокремлені відлюдники повинні були робити вибір талановитих учнів і передавати їм свій технік.
Вони мали керувати принаймні одним учнем кожних сто років.
За останні сто років у Сунфей не було жодного обраного учня: Лу Шейн їй вчасно підвернувся. Хоча жінка могла проігнорувати це правило, вона дійсно цікавилася цим талановитим немовлям.
Звичайно, Лу Шан був тільки «за». Його серце тремтіло від радості, коли він побачив фіолетовий камінь.
- Дякую вчителям за допомогу!
- Ти можеш звати мене Гейнін, - спокійно сказала Су Нінфей.
- Добре, вчитель Гейнін, - шанобливо вклонився Лу Шен.
- Що стосується техніки істинної Ці, я навчу тебе новою мантрі. Ти можеш ігнорувати основну техніку правдою Ці, яку культивуєш зараз, і трансформувати свою справжню Ци згідно з моєю мантрі - сказала жінка. Вона досить швидко навчилася від Лу Шена своєї техніки, яку знала дуже мало людей.
На відміну від своїх попередніх учнів, вона вагалася додавати чи ні до кінця мантри.
Вона ніколи не робила цього раніше.
Згідно з звичайною процедурою, всі відлюдники передавали знання учням систематично. Але цього разу, коли вона не розуміла пориву гніву, то вирішила додати ще один крок. Вона навіть кілька разів перевірила, чи її запам’ятав Лу Шен.
Три години пролетіли непомітно - настав час Лу Шену йти. Всі учні, які входили до таємної зони, мали обмеження на час. На їхньому рівні культивування залишатися там довго було не дуже корисно.
- Я вдячний за науку. Дозвольте учневі піти, - вклонився він Су Нінфей.
Вона заслужила його повагу не тільки своєю силою, але й ставленням.
Її знання в техніці справжньої Ци були по-справжньому клубоки.
Вона була настільки добре знайома з більшістю технік істинної Ци Великого Інь, ніби ті були її власними. Знання жінки перевершили уяву Лу Шена. Її дослідження та розуміння технік істинної Ци і фізичного тіла досягли дуже детального, майже мікроскопічного рівня.
Якби він сказав, що знає більше за всіх експертів Великої Інь, то не помилявся б.
- Іди. Не забувай культивувати технології правдивої Ци і приходити в таємну зону хоча б раз на місяць. Я хочу бачити твій прогрес, - нагадала йому Сунфей.
- Учень розуміє, - шанобливо схиливши голову, Лу Шен відступив на кілька кроків назад. Його тіло почало блювати, і через кілька подихів повністю зникло з берега озера.
Слизнувши очі, Су Нінфей спостерігала за тим, як Лу Шен зникає.
Спочатку вона просто планувала направити дивного учня. Але з цим хлопцем... Вона несподівано додала щось додаткове до свого стандартного вчення.
- Можливо він, як і я, володіє тілом Дикого Місяця... - Прошепотіла Сунфей. Протягом століть люди захоплювалися нею.
- Я почекаю, поки моє тіло поверне собі оригінальний вигляд перш ніж щось робити. Якщо він дійсно ... - Вона заплющила очі і подивилася в сторону, звідки прийшла.
- Шшш... - Її тіло перетворилося на фіолетовий промінь.
У мить, коли озеро опустіло, не залишилося жодної людини. Тільки вітер як і раніше ворушив опалу ливарню.
***
Раптом білий світ опускається в центр бронзового майданчика.
З світла соткалася фігура Лу Шена. Біля нього впав фіолетовий камінь, який світився.
- Круак! - токейн у висоту вдвічі більше, ніж звичайна людина. Він сильно впився у бронзову основу, виливши звук, подібний до скреготіння гострої клинки, що була всередині метала.
Чжан Шілун з вартовими стояв біля бронзової форми. Побачивши стовп світла, старійшина поспішив йому назустріч.
Усі присутні були прикуті до фіолетового знака.
- Чий він?
Усього в таємній зоні було двадцять три майстри, які мали фіолетові знаки і чотири культивували біля озера. Хто з них? Чжен Шилун кинувся до знаку, бажаючи вивчити вибиті на ньому візерунки.
- Не розумію... Це не знак майстра Пурпурного Сонця. Майстер був легендарним мудрецем Пурпурного Сонця.
Він мав високий рівень культивації і славився своїм м'яким темпераментом. Шанс, що він візьме Лу Шена в учні, був дуже великий. Саме тому Чжан Шилуун вмовив хлопця піти до озера і випробувати свою удачу.
Не всі кандидати, які приходили в таємну зону, отримували настанови і ставали учнями відлюдників. У останніх також були свої стандарти: якщо хтось приходив з низьким потенціалом, вони могли навіть себе не показати, не кажучи вже про те, щоб дати якісь настанови.
На щастя, потенціал Лу Шена був вищий за середній. Відлюдники зазвичай не відмовлялись від навчання учнів рівня алого нефріту. Чжан Шілун просто сподівався, що той хто взяв Лу Шена майстер буде мати вищий рівень розвитку. Найкраще, щоб це був один з експертів трьох найвищих рівнів первісної Землі. Таким чином, в майбутньому цей хлопець займе більш високе становище у секті і матиме найбільший вплив.
Часто ті, хто міг стати учнем одного з майстрів, ставали представниками свого майстра ззовні і зайняли чудову позицію.
Але цей незрозумілий темно-фіолетовий знак привів Чжен Шілуна в здивування.
Він ніколи раніше не бачив такого візерунка. Виразені на ньому фігури виглядали знайомими, але він не міг згадати, де бачив їх раніше.
І не тільки він: жоден з охоронців не впізнавав в'язня фіолетового знаку.
Невдовзі світило Лу Шена, яке охолоджує тіло, зникло. Він простягнув руку і доторкнувся до фіолетового знаку.
- Шш! - знак, перетворившись на промінь світла, миттєво зник у центрі його лоба, створюючи фіолетову літеру "V"
- Лу Шен. - Покликав молодого чоловіка Чжан Шілун. - Ти що, не зустрів Мудреця Пурпурного Сонця?
- Ні, похитав головою хлопець. - Зате познайомився з жінкою-відлюдницею. З блідою шкірою, фіолетовими губами і коріннями, що обплутують ноги...
- З фіолетовими губами? - Чжен Шилун нахмурився. - І з корінням? - Він ніколи не чув про такого відлюдника.
Може, це хтось із майстрів, які нещодавно увійшли в секретну зону? Він не був у цьому впевнений.
- Погодите... Чекайте! - Раптом збоку донісся тремтячий голос.
Овернувшись, Лу Шен здивовано подивився на Сан Ду.
Той, хто впорався з цією проблемою, підійшов до висновку, що за метушню викликала поява Лу Шена. Він випадково підслухала їхню розмову.
- Фіолетові губи... коріння на тілі... У неї над головою був темно-золотою півмісяць? - вираз обличчя Сун Ду був дивним. Це був навіть не шок, а скоріше жах.
Він виглядав до неможливості переляканим!
Лу Шан захистився, перш ніж відповісти:
- Не звернув уваги. Але коли вчитель робив кроки, небо почало потемніти.
- Чорт!
Не встиг він договорити, як Сун Ду відступив метрів на десять, ніби побачив привида.
Не тільки він, але й інші люди, включаючи Чжен Шілуна та вартових, відбігли подалі від нього.
У залі запанував тиша. Все, що було чутно, це звук обертового бронзового котла, скиненого з підставки на підлогу.
- Старійшина? - Лу Шен виглядав спантеличеним, не розумів, що так налякав усіх цих людей.
Губи Чжен Шилуна тремтіли, він не переставав, потирав руку - ту, якою тільки що торкнувся Лу Шена. Його обличчя побагровело, ніби він згадав якийсь жахливий інцидент з минулого.
- Фіолетові... Це вона! Клянуся небом!
- СКОРЕЕ! Треба негайно повідомити про те, що сталося з паном секти! - Один з охоронців закричав, вибігши зі залу.
- Подзвони в дзвін! Швидше, швидше! Ситуація жахлива! Всі на вихід! Сформувати карантин!
- Золювати все в радіусі кілометра!
Кілька охоронців, вискочивши з залу, не шкодуючи сил почали подавати комусь якісь сигнали.
Золоті знаки, що вибухали в небі, означували проблему надзвичайної важливості.
- Бом-м!
- Бом-м!
- Бом-м!
Перш ніж Лу Шен встиг відреагувати, він почув низький, протяжний гул масивного дзвону.
Снаружі донісся топот ніг - охоронців оточити будівлю по периметру.
- Пшш...
Золотий бар'єр перекрив вихід - на його поверхні замілювали золотисті символи.
Дві вбрані у срібне спорядження фігури, опустившись згори, легко пройшли через золотий бар’єр. Оглянувшись, ми зосередимо свої погляди на Лу - Шені. Або, точніше, на фіолетовому символі, що сяяв на лобі Лу Шена.
- Майстер секти Ван, вибачте за занепокоєння, - сказав один з них
- Майстер секти Чень занадто люб'язний. Під час кризи ми повинні працювати разом, - відповів другий. З-під шолома виднілася довга сива борода: очевидно, цей чоловік був немолодим.
Лу Шен був у замішанні. Він просто увійшов у секретну зону...
- Пшш...
Гігантський пітон завтовшки з бочку, покритий чорною та сірою бронею, вповз у зал через двері. Тисячі Солнц навіть використовували дворогого звіра у карантині.
- Це кінець... Кінець... - З гіркотою видихнув Чжен Шілон. Все, що він міг робити це вдихати.
- Старійшина Чжен, відповідальність за спілкування з братом-учеником Лу лягати на вас, - один із чоловіків махнув рукою убік Чжан Шілуна.
- Майстер секти... Я... - Чжен Шилун хотів плакати, але не було сліз. Так чи інакше, втекти він не міг.
- Що це все означає? Якби Лу Шен не чув їхніх слів, він би подумав, що його розкрили.
- Це... Довга історія, - втомився сказав Чжен Шілун.
- Я сам поясню, - ясний голосом вимовив майстер секти Чень, підходячи ближче. Ван, майстер секти поряд з ним, почав опечатувати місце, де вони були дивними ланцюгами світла.
- Наскільки я розумію, майстер Лу випадково приєднався до секти тисячі Сранц.
- Що ви хочете цим сказати? - починаючи дратуватися, запитав Лу Шен. Невже так необхідно говорити загадками?