Після останніх слів Вольтер присмоктувався до фляги.
- Історія цікава, але я не розумію до чого вона? - Приймаючи простягнуту флягу, ковтнув. Відразу після цього по тілу пробігла приємна хвиля, ніби я випив горнятко кави з ранку і на мій банківський рахунок прийшло кілька мільйонів чоловік. - Смачно!
- Концентрат щастя. - Задоволено хмикнувши, сказав Вольтер. - А історія ця до того, що тобі доведеться багато подорожувати, якщо станеш моїм учнем.
- Ученьом? - Я здивовано на нього подивився. - Якщо ти пропонуєш зміну класу, то вибач мені не цікаво.
- Ні, я пропоную тобі професію. - Він відкинувся на стільці і дістав через прилавку ще одну флягу. - І вибір у тебе простий, або ти приймеш її без моїх пояснень, чи йдеш і щось купуєш. - Він махнув на стелажі.
- Кота в мішку або втратити чотири рівні? - Я хмикнув. - Тут і вибору то у мене немає, я згоден.
Ви стали учнем Проклятого торговця Вольтера.
Ви отримали професію "Торговец удачі".
Ви отримали професійне вміння: "Спрощена торгівля".
Ваш поточний ранг - Новачок.
До наступного рангу ще 100 угод.
- Вітаю себе. - Вольтер радісно підняв флягу. - Вперше за сто сорок років зможу на цілий рік покинути це місце. - Він запойно почав пити. - Уф... Добре те як! - Він помітив мене тут. – Ах, да. - Він підійшов до одного з стелажів і щось натиснув. Виїхала прихована панель, вкрита різними камінням. - Вибирай швидше, не хочу витрачати ні секунди, перебуваючи тут.
Камені були для затички, але в них була виняткова якість. Почергово ціна була прийнятною. Лише мільйон.
- Давай, давай. Дешевле тут нічого не буде. - Він мене роздратував.
- А професії навчати? - запитав я, в цей час купуючи кредити на сайті. - Або мені потрібно з тобою подорожувати?
- Ха, ще чого! - Він подивився на мене, як на ідіота. - До ліжка з жінками ти теж хочеш зі мною подорожувати? - запитав Вольтер.
- Кек... Ні. Але хоча б щось пояснити можеш? - Не здаючись, запитав у нього. Вибравши камінь для заточки зброї, з гірким злодієм віддав всі гроші підчисту.
Великий камінь Затоки.
Шанс удачі - 90%
Шанс невдачі - 9%
Шанс поломки зброї – 1%
- Все просто, шукаєш когось пропонуєш торгівлю і все. - Він відмахнувся рукою. - Наша професія не вимагає особливого контролю. Старайся швидше отримати майстра.
Після того як я купував крамницю, вона почала втискатися у стару лавку. Вольтер пішов у казанку і вийшов з невеликим рюкзаком.
- Коли отримаєш майстра, знайди мене. - Він простягнув привабливий шнурок, на якому базікала фігурка людини. - У ньому п'ять зарядів, які ти зможеш поставити мені. Використовуй його з розумом. Все бувай ученик.
Я не встиг нічого сказати йому, як Вальтер відкинув капелюх і зник у хмарі Іскра.
Я подумав: "Подивлюсь, що хоча б дає професія."
Торговець удачі.
Новичок - 0\100 угод.
Рівень якості професії - 0 удачі.
Вміння - це випадкова торгівля.
Випадкова торгівля пропонує вам купити один предмет. Цінність торгівлі 1 очко характеристики, що віднімаються, якщо істота відмовляється купувати у вас річ. Цінність речей, як і сама річ, випадкові.
« Удача... Могло бо бути і гірше." - подумав я, виходячи з порожньої крамниці. - « Я продаю все це? »
Купівля кредитних карток гарно вдарила по моїй кишені, спалюючи одну п’яту моїх заощаджень. Якщо торгівля виявиться фігнею, мені буде дуже і дуже прикро.
***
Коли він дістався аукціону, то почав кричати в чат - кімнаті заздалегідь заготовленої репліки:
- Отримав унікальну професію! Торгую азартом! Купивши у мене річ, ви можете опинитися як в плюсі, так в мінусі! Підходьте найзручніші! Підходьте любителі рулеток! Не пошвидше! - Орал я.
По початку народ дратувався наді мною, але потім, побачивши мій псевдонім, дехто став підходити до мене поцікавитися. Я не став мудрим і брехати, чесно розповідаючи їм про свої плани.
- Я спробую. - сказав один з гравців із ніком Бубушечка.
- Чудово! Ти мій перший покупець, бажаю тобі удачі! - З радістю сказав я, використовуючи на нього вміння.
Ви успішно використовували професійні навички.
Бубушечка, яка прийшла до мене, стояв на відстані кілька метрів. Після того як ми використовували своє вміння, між нами з'явилося зображення сундука, на якому спалахували знаки питання. Очевидно, гравець отримав сповіщення про те, що потрібно доторкнутися, тому як він підійшов до скрунку і торкнувся його:
- Ого! Зелена річ за 200 кредитів? - Бубушечка вигукнув, а питання став зеленим. - Дякую!
- І так у нас є перший візунчик, який отримав зелень за двісті кредитів! - Не розгубившись, заорал я. - Хто хоче бути наступним?
- Я! Я! Я! - Загоріли все навколо.
- Тихо! - Довелося прикрити мені. - Встаємо в чергу! - Сказав я подумки потираючи руки.
Торгівля була інетереною. Найбільшою річчю, що отрималась під час торгівлі, була рідкісна сережка на рівень гравця. Він коштував, але кільця падали дуже рідко і поки тільки з босів, тому гравець радісно позичив гроші у друзів та купив його.
- І так ваша черга! - Виділивши наступного гравця, я використав уміння.
Сундук завертався і став сірим.
- Кість ведмедя за п'ятдесят тисяч? Ти жартуєш? - Зловжив незадоволений гравець, ім'я якого було приховано шоп річчю.
- Вибачте, але я попереджав, що тільки удачливим щастить! - Голосно відповів йому, що чули б інші.
- Та мені насрати! Я не зупинюся купувати це! - Мало не бриза слиною кричав гравець.
- Ви відмовляєтеся від торгівлі? - Він запитав у нього, судячи з його мовчання, він читав повідомлення, що прийшло йому.
- З якого хріна у мене характеристику знімуть? Що за розлучення? - Прочитавши повідомлення, ще голосніше, з нотками істерики, заорал гравець.
- Про це я згадував. Якщо ви це проігнорували, то це ваші проблеми. - Спокійно, голосно відповідав йому.
- Так, ти охренел! Думаєш, ти в золотих то тобі все можна? - Неперестава орал гравець.
- Ні. Я торгую тут не як член гільдії "Голд" а як вільний гравець. Перестань кричати і зробіть вибір, або за вас зроблю його я. - Прибавивши трохи суворості, загрозливо сказав йому.
- Так, пішов ти в дупу! Кидала срана! Розводиш людей на гроші! - Орал гравець шукаючи підтримки в натовпі.
Але озирнувшись, він побачив гравців гойдаючих головою. Всі бачили і чули мою чесність, я не приховував, що їм може випасти погана річ. Вони також бачили, що більшість гравців отримували адекватні речі і дехто навіть халяву.
- Харош, тягнути час! Тут черга взагалі то! - Розгнівались вигуки натовпу, що ще більше розлютило гравця.
- ЯКОГО Х*Я ТИ ВКЛЮЧІЛ ТАЙМЕР! - Переходячи на вереск, заорал гравець.
- Така професія, нічого особистого. - Розвівши руками, сказав йому.
Ви провели невдалу торгівлю, ваш прогрес піднявся на 10.
- СУКА! – заорал гравець. - Я тебе! - Не встиг він нічого зробити, як до нього підскочила сторожа і завела, повісивши на нього вміння мовчати.
- На жаль буває і таке! - Дивлячись на гравця, побачив в його очах спрагу мене розчленувати. - Наступний! - Я крикнув, приймаючи наступного гравця.