- До кінця бафа Джі ми будемо фармувати перший сектор. До боса і виходимо. Якщо це буде бабка або матка, то вбиваємо. Сплю і танку не трогаємо, як і крота. - По дорозі до мурашника давав вказівки Валентин.
Сам мурашник був біля срібної копальні, яку видавали на смерть мурашки. Після цього можна було отримати рідкісне обмундирування на свій клас. "Сет Мурав'я" в залежності від класу мав свої особливі властивості. Краєм очі глянувши стати сета, зрозумів, що міняти свій унікальний я не стану. Судячи з статуй, я зможу носити його до 30 рівня спокійно, якщо не виб'ю щось унікальне, але про такі речі інформації не було. Про рідкісні навали, а ось по унікальному було глухоту. Рідні стримери показували дроз з вбитими босів, але майже ніхто не світив унікальними речами.
Ігре було всього кілька тижнів і перевага у знанні, тактиці, речах, унікальніх класах, була таємницею. Іноді мені в голову приходила думка, що в імперії сидять дурні, які не роздивлялися потенціал мене коханого. Якби вони були нормальними умовами, я б помчав їм на зібрання. Та ще й дякую через слово говорив. Але це справа минулого.
Зараз головною метою було провантажувати 20 рівня за максимально стиснуті терміни. За моїми прикидками, якщо ми зможемо фармізувати складний режим, хоча б до першого боса, то можемо отримати 20-ті рівні якраз завтра. З урахуваних шлюбів шанси в нас непогані.
- Щодо заряду твого вміння, Джі. - Відвертаючи мене від думок про проказу, сказав Валентин. - Є поселення гоблінів, єдині моби, які доступні без великих проблем. Після закінчення бафа, з тобою підуть дві людини. Вони будуть паравоювати.
- Гаразд. Саме за пару годин має встигнути зарядити. - Кивнув я йому.
- Ось і добре.
***
Курган мурашника був величезним! Висотою приблизно з десятиповерхового будинку були навіть дерева, вкриті білою нерозбірливою хрінь. Входи в самому підземеллі було сім. Ми йшли до найдальшого і непопулярного. Оскільки за забобонами гравців, цей вхід часто вівся до кислот.
Сам вхід охороняли десятки вартових, які не пускали нікого крім власників квіст. Взявши у начальника сторожі квіст, на збирання панцирів мурашок-танків, ми увійшли всередину. Не дивлячись на всі мої побоювання, тунель був величезним але просвітлюються то тут, то там дірки, давали достатньо світла, щоб бачити мобів.
Перша зустрічна мурашка була звичайною, але ростом з половини людини. Він не кидався кислотою, не був бронірований, і вже тим більше не літав. Це трохи вибило з колії.
- Приготуйтеся, зараз підуть. — Після вбивства цього мурашка, в коридорі почувся шум багатьох лапок. Валентин, який сказав це, звернувся до мене. - Джі, щит на Крату і працюй прокляттями. Нам не пощастило потрапити на розвідника.
Не відповідаючи, він кивнув на Крата духовний щит. У цей момент з глибини тунелю почали з’являтися мурашки. Не зав’язуючи одне одного, вони втекли в наш бік. Першими йшли танки, зріст з людини, вони стримували швидкість натовпу мурашок позаду себе. Коли нам залишалося менше 20 метрів, бабки змили в повітря невеличкими мурашками.
- Шолпа працює по повітряу. Джі та Алітус ае в натовп після сигналу Крата. — Скорою видав Валентин, починаючи наносити урон по літаючих мурашках. Деякі бабки, отримавши оглушення, падали на натовп мерців.
Карт, вставши посередині, використовував вміння масової агресії, а відразу й здатність стримування. Завдяки цьому щита вирощували на кілька метрів у всі боки і перекривали прохід для мобів.
- Пошли! - Поклик він, після цього.
Ми з Алітусом почали кастувати, він свої пламінні аое, а я прокляття. Моби за щитом Карта горіли, а моє прокляття стало поступово викидати в повітря приємні цифри отруєння. Не ставши на цьому зупинятися, почав атакувати кислотників, яких в тому натовпі було лише двоє. Після однієї давньої комбо з ТДУ і ДУ, кислота раптово вибухнула!
Смертельний удар.
Вискочив над ним, після його смерті. Ми дуже скористали з того, як сіта працює. Іншого кислотника, ми з Алітусом на пару встигли добити, перш ніж зник ефект стримування Крата. Тим часом Валя з Шаалпом розстріляли всіх бабок. Решта танків і мурашок-розвідники намагалися прорватися до нас з Алітусом. Крат крутився як міг, намагаючись вигострити їх, друге масове вміння спрацювало не на всіх мурашок. Троє розвідників пробігли повз танк. Під злитним залпом чотирьох чарівників, ми вбили першого. Кинувши в Крата зцілення і відновлення, зловив удар від одного із мурашок. Урон был смешным.
-3304
І це на тлі моїх тридцяти тисяч життів. Побачивши, що у мене немає проблем, хлопці почали бити по фокусу, напрям якого задавав Валентин, підсвітлюючи мурах маркером.
Через п’ять хвилин мурашки були знищені.
- Дерьмо. – сказав Карт. - Судячи з вигляду, шмот просел на половину. Мені потрібно хвилин 10 на відновлення шмоту.
- Давай. Джі, ти поки найгучніший з нас, розведи. -Вів Валентина. - Першу хвилю ми спокійно пройшли. Попереду повинна бути молода матка.
- Гаразд. - Повісивши на себе бафи на швидкість, побіг вперед.
« Якщо він відновлює собі шмот, значить у нього профа коваля або щось подібне? Треба б теж собі взяти... Це буде те, що ви побачите у вільний час.
На моєму шляху були невеликі печери, де копалися маленькі мурашки нульового і перших рівнів. Коли він туди заглядав, кидав отруєння і біг далі. Через п'ять хвилин я дістався до великої печери, де блукали кислотники. А над ними височів зелений мурашник.
Ядовитый Стрраж Муравейника. (Бос)
Рівень 20.
Уміння 1 — токсичні випари.
Вміння 2 - захоплення.
Неподалік від нього, в глибині печери, побачив ще одного боса.
Молода Матка Муравейника. (Бос)
Рівень 17.
Уміння 1 - створення яєць.
Уміння 2 — запліднення.
Ця мурашка мала величезне черевце, яке вкрилося по землі і привертало мою увагу. Побачивши їх, розвернувся і побіг назад.
- Кажи два боса? – запитав Валя.
- Так. Матка в печері позаду Соллі. - Ще раз сказав.
- Сундука не бачив? - поставив несподіване запитання Валентин.
- Не звернув уваги. Побачив босів, і пішов назад.
- Шкода. Доведеться витратити час і подивитися. - сказав Валентин. - Картка скоро?
- Так. Топайте без мене, догоню. - Помахав рукою танк, що ремонтував свою броню на какулі.
Коли Валентина прийшла до печери з босами, то став уважно оглядати печеру. Як і всі у групі, проте.
- Так. Неподалеку від локшини матки. - Взяв Шолп. - Бачиш фіолетове світло?
- М.. Думаєш? — запитав Валентин, уважно заглядаючи. - Схоже на гру світла.
- Сюди встань. - Він показав на камінь поруч з собою.
- Хм.. Схоже на те. - Слізаючи з каменя, обличчя Валентина було задумливим. - Не потягнемо.. - З жалем видав він. - Будь тільки кислотники, то без проблем, але ще й матка...
- А якщо кайти? – запитав Шолп. - Джі заряджено по самий неболуйся, він протримається інфа стока.
- Що скажеш? – задумливо подивився на мене Валя. - Там сундук зі шмолкою мінімум на 10 шматків.
- Половина моя. - Відразу ж сказав я.
- Якщо не здохнеш до того моменту, поки ми не вб'ємо матку, то без проблем.
- Це буде весело. Я згоден. - У моїх очах вже загорілася сума в 5000 доларів.