Роботизований фарм дав мені час подумати над деякими речами. Перша - це рейтинги гравців. На сьогодні найвищий рівень у грі 31. Належить Паладину. Також рейтинги ділилися на класи, де у кожного класу був свій гай лул. Було приємно бачити, що у класу « Паттир» лише один персонаж і це я. У деяких класах також були одинокі учні, які показували на наявність прихованого класу. Якщо ти використовуєш вуаль, що приховує інформацію донатерською, то й у рейтингі ти перестаєш відображатися. Єдиний плюс, по повз популярність, на наявності рейтингу були плюшки видалені щодня утримуванні свого рядки рейтинга. Перших три місця на свої рейтинги отримували ігрові суми, еквівалентні їхньому рівня. За тиждень видають бонуси для шопу. Єдина умова, це наявність мінімум п'яти гравців у класі. Так що приховані класи, у тому числі і мій, не отримають нічого в найближчому майбутньому.
Друга річ, про яку я почав думати - це "Що робити в столиці?". У Гільдії "Імперія" всі, хто пішов до столиці» були частиною слажених груп. Інформації по одиночній прокачці було мало, тому, якщо я туди відправлюся, мені доведеться вигадувати свої методи фарма. За допомогою Інь і Яні, це буде муторно, але дієво. Єдине, що потрібно буде знайти собі когось на допомогу. Міла маг, сподіваюся, що вона буде збирати натовпи мобів і бігати з ними, це просто хороший жарт, який можна розповісти за пляшкою пива. Потрібен танк або хтось з когорти воїнів. Може бути, що Тома можна було б привабити, але він поїхав до столиці ще вчора. Його рівень був в районі 14, а зараз вже пристосувався до 18. Швидкість цього мечника була жахливою. І ще, він отримав прихований клас « Дворудний Майстер Клінка". Це було дуже цікаво, але воно все одно викликало захоплення. Але суть одна, без чиєїсь допомоги моя швидкість розвитку в Столиця сповільниться.
Третя річ постало питання грошових трат. Сьогодні вже другий день, коли я не отримав ніякої прибутку в кредитах або речах. Якби не моя ПФД(піра фарма джі), то я був би банкрутом. Валентин щедрою рукою дав дві з половиною тисячі за вчорашній марафон. Сумма для мене, її вистачить на кілька місяців мого життя. Тому сьогодні я перетворюю гроші або купівлю в шопі. Побірка за тисячу з максимально можливою швидкістю збору, досі б’ється мені. Усі в команді Валентина мали такі маленькі згорушки зі швидкістю блискавки натовп підбігав до скрині, щоб його відкопати. Коли випало кілька, вони не тупили і втікали до різних речей, що кидало ще один плюсик в копію їх покупки.
Питання було ще море, але чим більше я задумувався, тим частіше боліла голова. Проста гра стає простою забавою, яка перетворюється на головоломку, що нагадує реальне життя. Правильно Міла сказала, нехрен думати, треба просто отримувати задоволення і спокійно грати.
« Сьогодні я закінчу з Валентином роботу і, мабуть, відпочину від гри день. Сон в шоломі це добре, але не дарма здоров'я радить іноді виходити з звичайного сну.
***
- 15 рівень. Виходимо. - Щойно випустили, він наказав Валентину.
Вийшовши з кімнати, хлопці не відразу розходилися.
- Джі, на сьогодні все. - сказав Валентин. - Трохи швидше, але ми досягли потрібного рівня.
- Та без проблем. - Я потиснув плечима. - Твої гроші твої правила. Я вже радий, що зміг трохи заробити.
- Щодо цього. - Валентин взяв паузу. - Не хочеш продовжити з нами? Зараз ми вирушаємо до столиці.
- Продовжити я б хотів.. - Зітхнувши, сказав я. - Але з тим, що все йде до вашої кишені мені буде важче з кожним рівнем. Мій клас вимагає величезних витрат кредитів, а гроші на купівлю віртуальних грошей не дають мені сумління. Тим більше у мене вже є гільдія.
- Щодо фінансів можеш не хвилюватися. – посміхнувся Валентин. - А гільдія.. - Він думав про підборідки. - Глава імперії ж Жора, чи хтось інший?
- Він самий. - Я кивнув.
- Непоганий лідер, але надто м'який. Прихід половини гільдії розвалив його віру в людей. - Валентин похитав головою. - Вони вже впали з п'ятого місця на тридцяте в столиці. Ти міцно тримаєшся за цю гільдію? - Несподівано запитав він.
- Вони були першими, з ким я кілька днів гойдався.
- Так і з нами ти пару днів покачався. - Усміхнувшись, сказав Валентин. - Я думаю, що ти бачив різницю.
- Тут сліпий не побачить. - Похмульившись, відповів йому. - За гільдію я не тримаюся двома руками, але й біжіть туди не стану.
- Скажімо так. – задумливо сказав Валентин. - А як щодо одного мільйона кредитів на подарунок?
- Думаєш це коштує ідея мене купувати? - запитав у нього.
- Я не купую. - Посерйозів Валентин. - Я хочу показати тобі, що твоя проблема « тяжкої суми на класи » не така вже й погана. Ти непоганої хил, але я бачу, що ти новачок. Якщо в перший день я ще сумнівався, то після цих слів я бачу, що БМ це твоя перша гра.
- Перша, в якій я провів більше одного дня. - Кивнув я йому. - Я цього ніколи не приховував.
- Про те і мова. - Задоволено сказав Валентин. - Навіть якби я сказав тобі, хто ми і чим займаємося, ти б все одно не зрозумів і став шукати інфу про нас. І знайшов би тільки тонни бруду.
- Цілком можливо. Але я не розумію, до чого ти ведеш.
- Це я до того, що ми найманці. Нас небагато, але кожен з нас вартий багатьох. - Кілька пафосто сказав Валентин. - Всі хлопці, він кивнув на трьох найближчих. - Проголосували за те, що б тебе запросити до нас.
- Мм.. З чого така честь? Два дні прокачки і ви мене запрошуєте до вашої елітної пісочниці? Попахає чимось поганим. - З сумнівом запитав у нього.
- Кожен з нас. - Він показав рукою на себе і хлопців. – Цінить в напарниках кілька речей. Перша - мовчазність. Ти сам за кілька днів міг побачити, що ніхто з нас не спілкується. Ніякого спаму, ніяких « душових розмов» з новачками або клієнтами. Друга - це самовіддача. Перед тим як тебе взяти, я наводив довідки. Ти ніколи не світив своїми здібностями, навіть перед гільдією. Коли ти гойдався з нами, то використовував уміння, про яке я не знайшов інформації. - Коли я кивнув, він продовжував. - Третя -- це упертість. Всі ми, наче помішані на грі, тому не кожен стримує наш ритм. що мені і хлопцям дуже сподобалося. Цього достатньо, щоб зрозуміти чому ти нас зацікавився?
- Більш ніж. - Посміхнувшись, сказав йому. - Приємно знати, що погоджуюся з вашими нормами. Але я не такий моральний. Ці два дні були дуже важкими для мене. І мовчав я, тільки тому, що ніхто з вас не спілкувався, а лізти з порожньої базіки я не хотів. Самовдоволення може бути, але я банально злякався, що упустивши вас, не отримаю грошей. - Чесно відповів йому.
- Чесна відповідь. Але пропозиція в силі. Або ти з нами як напарник, або як ліва людина, якій ми платимо. – поставив питання ребра Валентин.
- Мила мене вб'є... - Пробурмотів я. - Згоден. Що від мене потрібно?
- Для початку вийти з гільдії. У нас в планах прокачатися до 20 рівня. Є замовлення на швидкісне проход. Штраф на перехід з гільдії до Гільдії два дні. - Привітно посміхаючись сказав Валентин. - Отже, за два дні нам треба отримати двадцятий. За детальнішою інформацією дивіться пізніше.
- Добре. - кивнувши йому, я відкрив два чари. Один з Милою, другий з гільдією. Першою я написав Міле.
Мило, тут така справа... Я думаю знайшов роботу в грі.
Фаїтірі: вітаю, звичайно, але думаю це не все?
Мені доведеться бігати з ними. І я вже 15...
Фаїтірі: Ах ти ... *Смайлик люто потопає ногою* А як кликав в гру, як розхвалив!
Хто ж знав, що так все вийде... Вибач.
Фаїтірі: Відпрацюєш за мене зміну!
Джі: Злобна... Але якщо ти не будеш дутися то я готовий!
Фаїтірі: Буду, але недовго!
Ти справжній друг! *Смайлики обіймаються*
Видихнувши, відкрив гільдії і написав одну фразу.
Дякую всім. Було приємно з вами погратися. Сподіваюся нікого не обиджу своїм виходом. Бувай.
Придумувати гарні слова не став, і цих достатньо. За допомогою меню гільдії ви можете натиснути кнопку виходу з неї.
Ви покинули Гільдію Імперію.
Штраф знову вступає в гільдію 48 годин.