Увечері того ж дня, я сидів на своєму кріслі і втомився дивився на стіл. Роботи все так само на пару годин, але через те що сталося сьогодні, втомився не тільки фізично. До того ж, поруч з документами над якими потрібно попрацювати, лежать ще й справи назорих, що змушує мене пам'ятати, і це зробило світовий уряд.
Сенс в тому, що світовий уряд не піклується навіть про юнга, щоб вони пливли зі мною. А якщо я піду проти світового уряду, то мене відразу викинуть з дозору і я втрачу величезні привілеї. Та і як я можу зашкодити світовому уряду? Прикраси податки, які забирають у королівства? Я так наберу тільки самі країни, до того ж їх полюбому будуть охороняти хтось сильний, а значить на найманця я цю справу покласти не можу.
Була навіть думка про те, щоб вибити до напівсмерті якогось шичібукая, а його тіло виставити на показ. Але серйозно, це не нанесе ніякої шкоди по репутації уряду, швидше їм просто доведеться змінити шичибука.
У результаті, в голову лізуть тільки про знищення фундаментів світового уряду. Самому це робити не можна, але як я і говорив, найманцю теж доручати не хочу...
А можна вкрасти тен'юбіто... Так я не буду хвилюватися, що викрав невинної людини, всі тен'юбіто покидьки, яких треба вбити. А тут навіть не обов'язково наймати найманця, можна все зробити самому, якщо бути достатньо розумним. Проблема лише в Адміралі, який прибуде, як тільки помітить пропажу тен'юбіто. Але як світовий уряд тривожиться, якщо не зможе знайти тен’юбіту? А мертве тіло можна підкинути будь-яким піратам, двох зайців одним пострілом.
Отже, як тільки я закінчу роботу, потрібно піти в зал і спробувати створити нову техніку. Я вже давно думав про неї, але були і важливіші справи. Особливості техніки в тому, що так я можу стати невидимим. Точніше мене зможуть знайти, але хтось дуже оглянутий, тут навіть навряд чи допоможе воля спостереження.
Коли я взяв перший документ на заповнення, то почав отримувати його. Чим раніше я все завершу, тим більше часу у мене буде на розробку нової навички.
- Почекай... - Проходячись поглядом по документи, мої очі трохи розширилися. Документ про сьогоднішні поставки, чому така різниця в ціні порівняно з попередніми тижнями? Сьогодні ми привезли трохи більше тканин, ніж тиждень тому, але різниця в ціні майже у шість разів. Та тут просто два зайвих алеліка додали, я не розумію, хто настільки нахабний? - Агниф! Зайди в мій кабінет.
За дві секунди двері відчинилися, і з'явився мій заступник.
- Чим я можу допомогти?
- Пам'ятаєш ти помітила якось різницю в поставках? Ти ще щось натрапила?
- Ні, сер, вони напевно зловили цього чоловіка. - Я мовчки простягнув їй папір і, як тільки вона подивилася, її погляд показував нерозуміння.
- Постачання тканин на цьому тижні. Не бачиш, що там підписано кілька нуль в різних місцях? - Очі Агніф повільно розширилися, як тільки вона побачила. І кого хотів зловити Сангоку? Або ж хтось, що прийшов на місце колишнього афериста, почав красти з казни? Замість того щоб красти багато, він бере з одного місця багато. Якщо підкопати один місяць, то відразу вистачить грошей на непоганий корабель. - ... Боюсь, що Сангоку мене більше не буде впускати до себе, якщо я розповім йому про це. Сходь сама до нього, і розкажи про це. Охоронцям скажи, що у тебе важливе завдання від мене.
- А? Я повинна піти до Адміралу-флота? - Агніф трохи схвильована. Зустрічатися з адміралом флоту не кожен хоче, для всіх інших він досить строгий старий.
- Не хвилюйся, на тебе він кричати точно не буде. Я цього ще не говорив, але він навіть зробив тобі премію, коли я сказав, що саме ти знайшла минулу різницю в поставках.
- Справді? У мене буде прибавка? - Її настрій знову змінився, як тільки вона почула про гроші. Я не часто бачу таких щасливих дівчат. Я ж кивнув головою і відразу махнув рукою, даючи зрозуміти, що їй потрібно звалити з мого кабінету. - Добре, я піду. - Аґніф скручила папір у себе руках, і вийшла з кабінету. А я ще хотів зайти до нього і поскандалити про цю традицію найма юнг у свою команду, але після цієї новини, настрій буде поганим.
Через десять хвилин у мої двері постукали. Агніф повернулася, яка успішно передала моє послання Сэнгоку. За її словами, вони схоже зловили не того. І що найжорстокіше, вчора ввечері цього невинного відправили в імпел даун. Людину довелося провести цілий день у найжорстокішій в’язниці цього світу.
Я не мав багато часу, щоб доробити стільки робіт, які в мене залишилися. Зрештою я міг почати перегляд справ юнг. Всього тек десь тридцять, плюс-мінус. І природно нічого видатного в справах я не помітив. Але ці люди тільки вступили у ряди дозору, точніше вони вже майже рекрути, тому я і вирішив думати про них не як про чоловіків, яким років сорок, і вони навіть волі не володіють. Вони все ще податливі, як пластилін. З них буде легше створити щось гарне. Так, якщо ви будете більше цікавитись справами, то побачите, що всі вони наполегливо працюють. Звичайно, якщо вони юнгі, то і переманити я їх зможу на свою сторону куди легше, а значить, коли доведеться залишити дозор, тоді залишати я його буду не з порожніми руками.
Вирішивши, що варто дійсно взяти всіх тих кого мені запропонували, я відправив теки зі справами у свій простір і встав зі столу. Тому завтра день буде набагато легший, ніж сьогодні.
Коли я вийшов з кабінету, то побачив, що майже всі працівники вже пішли від дому до дому і залишилися лише парами. Агніф все ще сиділа за своїм столом, але не ставши відволікати її від справ, я закрив за собою кабінет, і мовчки відправився в зал.
Перше, та в принципі і єдине, що я дуже хотів випробувати - це створення техніки, яка дозволить мені сховатися. Оформивши зону для тренувань, я відразу захотів розпочати експеримент теорії, яку я придумав.
Покривши темряву підлогу під ногами, я одразу використовував силу тяжіння саме на собі. Ніколи не пробував зануритися у власну темряву. Звичайності відразу відчувають холод, дивне відчуття. Коли я занурився повністю у свою темряву, я не відправився в свій вимір. Я не хотів туди йти, мені було страшно подумати, чи зможу я взагалі звідти вибратися. Я хотів, що саме зануритися у темряву. Частина досвіду вдалася, мене не видно.
Я відразу захотів перевірити ще одну гіпотезу. Чи зможу я пересувати цю ділянку темряви, в яку занурився? Виявилося, що так, і навіть дуже легко, я б сказав занадто легко. Я, як би це сказати. Я не відчував, що мені потрібно було докладати стільки зусиль, щоб пересувати цю ділянку, а сама швидкість була досить високою. Приблизно так, як якщо б звичайна людина вирішила побігти з тією ж швидкістю я і переміщав темряву.
Побудова відразу піднялася. Це куди більше ніж я очікував, приємно. Але зрештою, навіть у тіні вона привернула б увагу до кінця своєї техніки приховування. Тому я і хотів зменшити кількість темряви. Чорний дим дуже щільний, але його можна розсіяти. Я так завжди робив, коли потрібно було прибрати темряву я просто розсіяв її. Так можна просто розвіяти, але не повністю. Залишити трохи темряви, але яку не можна буде побачити. Можна потім спробувати створити атаку на цій теорії, але з огляду на те, що сила залежить від щільності диму...
Трохи нервуючи, я почав розсіювати темряву, в якій я зараз знаходився. Хоча відчуття не змінювались, все ж було холодно і добре видно, але чорний дим став набагато меншим. Навіть якщо дивитися в очі, майже нічого не видно, тільки кілька коливань диму у різних місцях. Техніка вийшла краще, ніж я очікував.
Я спробував витягнути руку з темряви, і зрозумів, що можу легко виходити й увійти. З боку це виглядає дуже строго. Просто з підлоги раптом починає вилізати рука...
Коли я виліз з темряви, то відразу відчув тепло. Навіть мені неприємно перебувати в темряві... Трохи подумавши, вирішив спробувати технологію з майже повністю розсіяною темрявою. Сила атаки повинна знизитися до мікроскопічних масштабів, але чому б не спробувати.
Натиснувши кнопку на стіну, декілька сталевих манекенів виїхали з-під землі. Я не думав, що моя атака хоч як то зашкодить дерев’яному манекену, але хочеться спробувати. Створюючи в руці звичайну кулю темряви, я почав розсипати її відразу, аж поки у мене не з’явилася майже порожнеча. Але я відчував, що в руці моя темрява. У дуже малому об'ємі, але щось було.
Така атака навіть не вийде, вона просто під час польоту розсіятися. Підійшовши ближче до манекену, я відразу доторкнувся його рукою. Нічого. Я відчув, як темрява увійшла в нього, але нічого не сталося, його тільки злегка покануло. Я й не очікував нічого більшого. Такий механізм тільки дітей з ніг валяти.
Коли я взяв манекени, то вийшов з залу і вирішив випробувати нові технології на практиці. По землі в маленькому діаметрі від мене з’явився темрява, і я сам швидко занурився у неї. Залишивши рівно стільки темряви, щоб її не було видно, я почав пересувати її по коридору. Швидкість непогана, я наче біжу по ньому. Дозорі теж не помічають, навіть коли я проходжу прямо під їх ногами.
Я спробував зробити це по стіні, і зрозумів, що можу легко рухатись в будь-якій площині. Таким чином можна легко підслуховувати кого завгодно. Без поняття хто мене може знайти, але змусити вилізти мене можуть тільки власники благородної волі озброєння або фруктовики, які могли дестабілізувати мою темряву, як Белоус наприклад.
Коротше, план був покладений. Як тільки тренування у Зефіра і Гарпа закінчаться, я попрошу, щоб Ґурена не забирали на додаткові вправи, які проводить Зіф'єр. Далі поїду на Архіпеґ Сабаді, де викраду тен'юбіто. Якщо у світового уряду є час, щоб доставити мене, то краще пустить його на пошуки їхнього дорогого небесного дракона.
“Пролітаючи біля відділу, де можна придбати будь - який товар, що закупить маринфорд, я побачив багато людей. Пам'ятайте, що саме в цьому відділі і обкрадають штаб-квартиру.
Я вирішив подивитися, на що ж дивляться ці дозорні люди і просто "пролетів у них під ногами", та відразу побачив Сенґоку. Він сидів за столом з кількома дозорними і всі вони хмуро дивилися на єдиного громадянина за їх столом. Чоловік у гарному костюмі весь обливався потім, від усіх поглядів. Мабуть це і є злодій?
Я вирішив підійти ближче і відразу побачив, що біля стін стоять кілька дуже назорих, які тримають у руках зброю.
- Слухай, я ніколи не крав. Я серйозно говорю. Я працюю тут двадцять років, за весь час мені зробили тільки один вимогу, через запізнення. Я не знаю, як вам довести, що це не я, але я кажу правду. - Руки чоловіка тремтіли, коли він все це говорив, але всі інші просто мовчали. Сенгоку перевів погляд на людину, яка сидить поруч з ним. Сірий костюм і капелюх на голові, схожий на якогось гангстера, тільки сигари не вистачає. Я пам'ятаю його, переглядав нещодавно справи Віце-Адміралів. Арнольд Даквіл, він дійсно в молодості був гангстером, але забив на це і вступив у морську дозор. У нього немає жодного фрукта, але він дуже добре розбирається в людях. Я б не хотів з ним зустрічатися, хто знає, що він може сказати про мене просто поспілкуючись зі мною.
- Він говорить правду. Можеш йти. - Сказав Арнольд холодним голосом, і чоловік відразу втік. Сенґаку розчарувався і махнув рукою.
- Покличте наступного.