- Так ви обидва тут? - Почувся жіночий голос, коли ми з Гуреном стояли в натовпі дозорних і чекали, поки прийдуть Зефір та Гарп. Повертаючись на голос, ми побачили Хіну в її звичайному вбранні, але з сигаретою у роті.
- О, давно не бачилися — Гурен махав їй рукою. - Як твоя команда? Я не чув новини про вас, невже ви нічого крутого не зробили за такий короткий термін?
Хіна фирнула і кинула на Гурена роздратований погляд. - Я витрачала більше часу, щоб утримувати конфлікти з корабля, а пірат із найбільшою нагородою, яку нам зустрів за цей час, був тільки якийсь тридцятий мільйон. Я зовсім не розумію чому мене не перенаправляють в нове світло, але там же плавають тільки слабаки. - З кожним словом Хіна розпилювалася все більше, але в кінці вона просто затягнулась сигаретою і опустилася плечі. - Хотілося б плисти в другій половині Гранд Лайна з нормальним екіпажем... Тому я прийшла на тренування, яке буде проводити Зефір, дуже сподіваюся, що мені випише рекомендацію.
- А знаєш, хто буде проводить тренування разом з Зефіром? - Гурен з усмішкою втупився на Хіну, і та неуважно подивилася на нього, а потім перевела погляд.
- Ґару чи що?
- Молодець, вгадала з першого разу. - Гурен посміхнувся, і ми вдвох подивилися на приголомшене обличчя Гіни.
- Як так... Гару буде тренувати нас разом з самим Зефіром. - Здавалося, Хіна думала, що це неймовірно, але не неможливо, та вона навіть не засумнівалася у словах Гурена, невже вона дійсно думає, ніби я цього вартий?
- А ти ж бачила людей в чорному, що гуляли по всьому маринфорду? Це були охоронці одного крутого чувака з світового уряду, який приплив сюди тільки щоб привітати Ґару. - Вирішив добити Хину Гурен. Її погляд розфокусувався і вона тупо втупилася на землю. Ця реакція ненормальна.
- Гурен жартує, я не буду навчати нікого, це буде Гарп. Вони удвох будуть ганяти нас кілька тижнів. - Я похлопав Хіну по руці, щоб вивести її з ступору і побачив, як її очі знайшли ясність.
- Гурен... Ти клятий мудак. Я дійсно подумала, що нас тренують Зефір з Ґару і що це за марення про людину із світового уряду, як я в це взагалі повірила? - Хіна поклала руку на обличчя, і похитала головою.
- Ну про людину з уряд було частково правда... - Знову Гурен перевів увагу Гінни на себе. - Тільки він хотів завербувати його, але Гару в... Йому відмовили у тому, що він страждає. О, Зефір йде. - Слова Гурена знову викликали у Хіни когнітивний диссонанс, але він просто втупився на прихід Зефіра. Ми разом з кількома десятками дозорими стояли перед маленькою сценою, на якій зараз і був Зефір, було досить легко помітити його велике тіло.
- Добре, сподіваюся прийшли всі, хто хотів... Чорт, а де Гарп? - Зефір тільки почав щось говорити, але відразу помітив відсутність старого. - До початку ще дві хвилини, де його черідки носять? - Нехотливо Зефір. У цей же час Хіна мабуть щось зрозуміла, і поклала руку на голову Гурена.
- Ти мені знову брешеш? - Від руки Хіни відділилась труба, яка обгорнула шию Ґурена і почала повільно її стиснути.
- Хіна, перестань творити дурниці, не бачиш, що Зефір вже прийшов? Лишилося тільки Гарпа дочекатися. - Я шикнув на неї, зовсім не звертаючи уваги на задихаючого Гурена, якщо буде потрібно, то він і сам легко вибереться, взагалі не розумію чому він тут сцену влаштував.
- Тц. Потім з тобою розберуся. - Хіна прибрала трубу з шиї Ґурена, а після хмуро подивилася на мене. - То що з того, що сказав Гурен було правдою?
- Тільки остання частина, де я відмовився приєднатися до світового уряду. Можеш не питати чому я відмовився, все одно не відповісти. - Хіна мовчки втупилася на мене, а потім перевела погляд на сцену з Зефіром.
- Чувак, ти якось грубо з нею розмовляєш. Забув, як вона образилася на тебе нещодавно? Ти так з нею стосунки зовсім зіпсуєш. - Прошепотів мені на вухо Гурен. І ось тільки я не погоджувався з цим, тому повернувся до нього і подивився на нього поглядом, як - от: « Замолчи вже».
- Якщо вона буде на мене ображатися після всього, що я для неї зробив, то це її проблеми. - Гурен почухав шию, і криво посміхнувся через мої слова.
- Люб'язного образить таке ставлення, навіть якщо вона чимось зобов'язана тобі. - Гурен відійшов від мене, і встав поруч з хмурою Хіною. Хм... Не важливо, в майбутньому можливо буду трохи пом'якше з нею.
Я подивився на сцену, і побачив роздратованого Зефіра, який постукував своїми черевиками по підлозі і стояв зі скромними руками. Я не хотів би, щоб нас навчав лише злий Зефір, тому дістав з кишені свій дэн ен муші і набрав номер Ґарпа. Кілька секунд гусків, і незабаром він зняв трубку.
- Слухаю.
- Гарп, ти не забув де зараз повинен знаходитися?
- Я вже поруч, буду через хвилину, скажи Зефірі, щоб без мене не починав. - Я подивився на Зефіра, і побачив, що він дивиться прямо на мене та мій дэн ден муші. - Я збирав мішок ваги, тому так довго. Я вже бачу натовп, я кидаю трубку. - Дзвінок обірвався, і я прибрав завитку назад до кишені. Зефір припинив витріщатися на мене, і перевернув погляд кудись в сторону.
- Эхей! - Почувся веселий голос Ґарпа, який привернув увагу всіх. Старик з великим мішеком на своїй спині піднявся на сцену і поплескав Зефіра по плечу. Сцена під зефіром почала тріскатися, а під Ґарпом вуді виникли великі тріщини. Дерев'яна сцена не витримує вагу мішечка у нього на спині, що він чорт візьми несе. - Я навіть вирішив раніше прийти, сподіваюся, що нам не доведеться чекати нікого.
- Ми всі чекали тебе, це тобі треба всипати. - Зефір прописав Ґарпу підзатильник, а потім подивився на мішок на його спині. Я був здивований не мішеком, а тим, що Гарп ніяк не відреагував на підзатильник, зазвичай він починає бувати, але тут ... - І навіщо ти взяв з собою вантажі?
- Як ти дізнався, що всередині? - Ґарп здивовано подивився на Зефіра, але той мовчки дивився на мішок. - Нерозумне питання ти задаєш звичайно... - Ґарп зняв себе мішок, і відкривши його, він дістав якийсь пояс, з виду не важкий, але я то знаю, що це не так. Ґарп колись вже давав мені вантажі, які виглядали маленькими, а насправді важили під пів тонни, але вони були менше ніж той, який тримає у руках Гарпа, страшно подумати скільки він важить. - Я попросив у Сангоку кілька вантажів, щоб в них тренувалися. Там їх багато, думаю вистачить всім... - Ґарп подивився на натовп дозорних, у яких вже пішов піт просто від виду цього мішка. Своїм поглядом Гарп пробігся по натовпу, і зупинився саме на мені. - Цей вантаж наприклад найважчий, не знаю його вага, думаю десь ... Тун п'ять... Можливо шість. - Ґарп підкинув вантаж кілька разів у руці, вважаючи його вагою, а потім кинув в мене.
Пояс вагою в шість тонн. Питання, яка потрібна швидкість, щоб вбити цим поясом на смерть людини? Швидкість, з якою його кинув Гарп думаю цілком нормально, щоб потопити кілька кораблів. Звичайно, якщо я його схоплю, то відразу зламаю собі руки, тому я швидко створив перед рукою чорну кулю, який прив'язав до себе цей пояс, але не став засмоктувати його в мій простір.
- Ну... Так не цікаво. - Почувся голос Ґарпа, і за наступну секунду йому в потилиці прилетів ще один удар від Зефіра.
- Ідіот що? Якби твій учень не був фруктовиком, ти б забив його на смерть. - Приємно дивитися, як Гарп слухає лекції. Я ж узяв пояс у руку, і розсіяв кулю з темряви. У наступний момент, під силою тяжіння я мало не впав на підлогу, пояс був чертовски важкий.
Еле як піднявши його, я зачепив його у себе на поясі. Не можна описати, як мені зараз було не зручно, та і сам ця вага я міг тримати тільки, підгнувшись коліна, рухатися буде дуже важко. Однак я відчув приплив гордості. Нести на собі п'ять, а може і шість тон ... Ніколи не думав, що стану таким сильним. Ґарп звичайно ніс на спині цілий мішок з хер знає якою вагою, але він то чортів монстр, а я в цьому світі всього тринадцять, майже чотирнадцять років.
- Гару, ти як? - Запитав Гурен, який підійшов до мене разом з Хіною. - Добре, що Гарп тебе не вбив, але ти себе добре почуваєш? У тебе щось обличчя почервоніло.
- Нормально... - Я спробував випростатися, але навіть просто стояти було важко. - Передай Ґарпу... Що він мудак. - Я подивився на Гарпа, який з великою ухмильністю дивився прямо на мене. Навіть більше, всі дозорні разом з Зефіром дивилися на мене, а на їх обличчях був шок.
- Бвахаха, я так і знав, що ти зможеш витримати цю вагу. - Ґарп з великою ухмильницею дістав ще два вантажі. – Так... Тут якийсь на підлогу тонни, а інший на двісті п'ятдесят кіло, думаю ви розберетеся який взяти. - Ґарп кинув два вантажі прямо з Ґурена та Хіна. Розуміючи, що якщо вони схоплять ці вантажі, то точно щось зламають, я знову створив кулю темряви, яка прив'язав обидва тягари.
Витягнувши другу руку в сторону Ґарпа, я використовував вивільнення, щоб кинути у нього з десяток різних мечів. - Тільки спробуй ще в кого не будь кинь вантаж, я тебе буду до кінця життя закидати гівном або брудом. — Розсіявши темну кулю, навколо якої крутилося два вантажі, я подивився, як вони зі гуркотом падають на землю.
- Вирішіть сам який взяти. Думаю ви обидва витримуєте вантаж вагою в пів тонну. - Я ледве засув ноги, аж раптом побачив Зефір і Ґарп. Всі дозорні, які стояли у мене на шляху самі розходилися, тому я чудово бачив винувате обличчя Гарпа. - Фух... Давайте швидше, мені стояти важко. - Проніс я всім дозорим, а сам обблокувався про сцену.
- Пацан... Непогано, не думав, що такийпляк буде таким сильним. - На край сцени поруч зі мною присел Зефір, і подивився на мене більш уважно. - Знаєш, у мене упередження до фруктів я думав, що якщо ти отримав такий сильний фрукт, то фізичної сили в тебе буде... Як у дитини, якою ти і є. Але ти мене здивуєш, сплячу. - Зефір поплескав мене по голові, а я намагався не викидати піну з рота, скільки чорт візьми можна називати мене дитиною.
- Ваха, я особисто його тренував. Ти знав, що він захопився просунутим рівнем волі озброєння? - Слова Гарпа змусили брови Зефіра піднятися.
- Це неможливо, такий рівень волі в такому віці... Цього неможливо досягнути, як би він не хотів.
- Бвахаха, я не знаю як, але він стримує цю силу. Він не може використовувати її на максимум, але все ж таки може. Покажи йому. - Ґарп з умилкою подивився на мене.
- З радістю. - Показавши долонею в бік Ґарпа, я відразу випустив удар волею. Голова Ґарп прокинулася назад, а на його обличчі з'явився червоний відбиток.
- Сопля, навіщо на мене те? - У мою голову відразу полетів кулак Гарпа, який я за звичкою зустрів своїм, і миттєво утворилась слабка ударна хвиля, через яку злегка потріскувала дерев'яна сцена.
- Це... Правда? Дивно... Вона дійсно слабша, ніж повинна бути, але і ніколи не бачив, щоб її можна було застосувати в ослабленій версії. - Зефір задумливо подивився на обличчя Гарпа, де був червоний відбиток. - Дуже цікаво хлопець... Добре, я буду тренувати тебе з задоволенням. Ти ж володієш фруктом логіки темряви, так? Якщо не будеш відливатися від фізичних тренувань, то я спробую тобі допомогти в занятті нових технік для нього, ти згоден?
- Э... Я був готовий викладатися на повну за просто так.