Тиждень потому.
Я сидів поряд з Гуреном і Ґарпом на одному із каменів, дивлячись на кораблі, які пливли в наш бік. Протягом кількох тижнів флотилії дозору припливли на цей острів і не сказали, що це було швидко.
Навпаки, ми з Гуреном мали досить короткий час і навіть не хотіли думати про це. Єдине, що доброго тут зі мною сталося - це збільшення сили і ще одна дивність. Мій шрам, який залишився після операції на руці, зажив.
Навіть більше, на місцях, де фарбувалися всі мої шрами, там просто звичайна шкіра. Раніше я мав шість шрамів на руках, три на грудях і один на нозі. Тепер їх немає. Звичайно, я подумав про це диво регенерації. У мене раніше не заживали шрами, це почалося після тієї битви з титанами, точніше, коли мої очі змінилися.
І відразу питання. Чи Кайдо також володіє силою дикого звіра? Може бути, що він ледь не мертвий. Моя регенерація вже була ненормальною для людей цього світу, наприклад, синці, які були в мене у великій кількості після Ґарпа, заживали всього пару годин.
Звичайно це не пішло з-під очей Ґарпа і Ґурена. Але якщо Гарпу просто було насрати, то Гурену цікавило, чому ж зі мною відбуваються такі зміни. Звичайно, коли він запитував мене, я не хотів відповідати.
- Коли ми повернемося в маринфорд, то якою буде наша наступна місія? - Коли корабель був за сотні метрів від острова, Гурен вирішив поставити питання Ґарпу.
- Не знаю, ми довго не були відсутні, Сэнгоку напевно придумає нам щось нудне.
Ти правий, він хоче змусити тебе тренуватися з Зефіром~ - раптом у нас за спинами пролунав дуже знайомий голос, власник якого любить розтягувати слова.
- Адмірал Борсаліно? - Я здивовано повернув голову і подивився на трьохметрового чоловіка в жовтому костюмі. Він навіть послав сюди Адмірала, мабуть Ґарп розповів йому про небезпеку.
- А ти ж Гару-- так? - Борсаліно перевів свій погляд на мене і посміхнувся. - Радий знову тебе зустріти, як життя?
- Все добре. - Я потиснув адмірал руку і подивився на дозорних, які висаджувалися з кораблів. Можна було почути багато невдоволених голосів, які дратувалися через напади здичілих на їхні кораблі. Ми вже звикли не звертати на них уваги.
- Э... Привіт, я учень Гару. - Гурен нервово простяг руку Борсалесіно.
- О~, так у Гара вже є учні? У тебе сильний вчитель. - Борсаліно з маленькою усмішкою потиснув руку Гурену, а потім подивився на Гарпа. Здавалося, що він взагалі не сприймає Гурена серйозно, та і сам Борсаліно повинен бути пам'ятає мене тільки за того бою, коли я був ще занадто слабкий. - І як вам вдалося знайти острів у такому великому морі, ваша вдача повинна бути дуже великою.
- Бвахоа, мені самому іноді здається, що я занадто успішний. - Ґарп поплескав Борсаліно по спині, через що навіть адмірал мало не впав на коліна, не вірю, що це була випадковість, він спеціально так сильно захлопав.
- Мені сказали, що ви знайшли кілька сильних рибо-людей, може покажете де вони? - Борсаліно озирнувся навколо, але побачив тільки труп одного здичілого, якого ми вбили пару годин тому.
- Я прибрав їх у свій вимір. - Привлек я увагу Борсалесіно. - І я дійсно не рекомендував би випускати їх тут, вони можуть створити проблеми.
- Хаха, Гару прав, ці рибо-люди не схожі на тих що ми бачимо зазвичай, вони сильніші і божевільніше. - Ґарп посміхнувся. - Випускати їх тут буде великою помилкою, навіть якщо вони й так ослаблені, вони все одно становлять велику небезпеку. Серед них є двоє власників королівської волі.
Остання пропозиція Ґарпа викликала подив на обличчя Борсаліно.
- Сангоку мені казав, що це місце хоче вивчити світовий уряд і що вони будуть незадоволені, якщо з цього місця заберуть якісь зразки. Мені було нецікаво слухати, як має прибути Вегапанк. - Борсаліно знову подивився на нас. - Я б запропонував відправити небезпечні цілі в імпел даун, але не хочу потім відчитуватись перед світовим урядом.
- Так-так, я розумію. - Ґарп видихнув, і подивившись на мене він махнув рукою. - Видано всіх гігантів, і я не хочу слухати уряд.
Слова Ґарпа змусили мене впасти в ступор. - Ти жартуєш? Добре звичайні гіганти, але ті титани в свідомості, як тільки я їх випущу, вони відразу збудують погром.
- Сопляк, ти думаєш, що ми дамо їм на цей час? Швидко вирубуємо їх і справу з кінця. - Слова Гарпа змусили мене відпочити, як швидко змінюється його думка. Вирубати їх, говорить так, ніби це щось із розряду сходити до лісу за грибами.
Витягнувши обидві руки, з них одразу появився смерч темряви. З нього вийшли два титани і три гіганти. Три гіганти мене взагалі не хвилювали, я більше був схвильований через титанів, які зараз намагалися прийти в себе.
- О, а вони дійсно великі. - Борсаліно подивився на титанів, а потім просто з'явився над одним із них. Це була не така ж швидкість, як і у Ґурена, швидше було схоже на телепортацію на коротких дистанціях. - Вони досить потворні. О, а він фруктовик? - Борсалесно звернув увагу на магманого титана, який вже прийшов в себе і відразу почав створювати на своє тіло броню. Виходило дуже повільно, оскільки він все ще ослаблений. Але не можна помітити, як камінь перетворюється на магму і потім ллє його на себе.
- Чи гарною ідеєю було так випускати їх? - Запитав похмурий Гурен. І це не найкраща ідея, навіть найдозоріші запаники, коли з'явилися такі монстри.
- Та годі вам, чого переживати то? - Гарп поводився дивно. Він каже, що випускати їх небезпечно, то просто кричати. Хрустивши пальцями, він використав солому і з’явився перед магмовим титаном. - Бвахаха, міцний який.
Титан не вирубився від одного удару, а здається тільки розсердився. Ось тільки наступний удар він вже не витримав, і впав на землю без свідомості. Йому потрібно було лише два удари. Два удари по голові, і він вже ліг спати, мені ж довелося бити його до спалаху, щоб вирубати ...
Хр*
Роздався рик другого титану. Динозавр з одного боку був не таким небезпечним, як магмовий, але його воля і фізична сила була просто дикою, єдине, що у нього було слабше чарівника - це захист. Хоча його товста шкіра і воля озброєнь були міцними, він все ж не дотягував до свого сбрату.
Бах*
На обличчі титана з’явився вибух, і той вдарився об землю. Ґарп - це природній пристрій, який не вміє створювати вибухи ударами, єдиний хто тут на це здатний, зараз летить у небі. Борсаліно зі своїм звичайним обличчям показував пальцем на голову титана. У наступний момент з нього вилетів ще один лазер, який викликав вибух на голові титана.
Борсаліно дуже сильний, тому зробивши кілька атак, він вирубав другого титана. Гурен здається був вражений найбільше, бо я вже бачив силу Борсалесіно, а ось він немає.
- Чорт, чому всі навколо мене такі сильні. - Гурен почухав переносицю і втомився надихнув.
- Чудово, тепер за ними доглядаєш ти, а ми можемо спокійно звалити. - Ґарп посміхнувся і подивився на кораблі. - Ми візьмемо ... Цей. - Ґарп вказав на один з кораблів дозору для розвідки. Борсаліно ж мовчав опустився на тіло динозавра, а за секунду здивований подивився на мене.
- Зовсім забув, раз ти учень Гарпа, то має бути це ти чорний дим, так? - Я дивно подивився на Борсаліно і кивнув головою. Каже так, ніби тільки що дізнався, що це я чорний дим. - Про тебе нещодавно питав один чоловік з світового уряду.
Борсаліно, як і завжди сказав це у своїй несерйозній манері, ось тільки його слова змусили мене нахмуритися. Навіть Ґарп, коли почув Борсаліно повернувся в його сторону з серйозною особою.
- І про що вони хотіли дізнатися? - Запитав замість мене Гарп.
- Вони начебто були зацікавлені в ньому, ніби як хотіли запросити його поговорити чимось, мені не сказали, що саме від нього хочуть. - Борсаліно потиснув плечима і перестав дивитися на нас. Ґарп же щось обдумавши, повернувся до мене і кивнув головою в бік корабля.
Без слів зрозуміло, що вести розмову тут він не хоче, тому взявши нічого нерозумного Ґурена з собою, ми пішли до корабля, який запримітив Ґарп.
- А ми просто заберемо корабель? Хіба... Нам не треба було виділити окрему, щоб ми нічого не забирали? - Гурен повернувся до Ґарпу, але той нічого не відповів. І Сангоку знає, що якщо дати Ґарпу корабель, то він може легко взяти інший, бо той більше приглянувся.
Природно, як тільки ми вилізли на корабель, і Гарп сказав всім, щоб вони або провалювали, або везли нас в маринфорд, всі були обурені. Вони всі знали Ґарпа, тому намагалися не перегинати палицю, щоб уникнути звільнення. Але вони все ще відмовлялися від Гарпу. Вони б так і продовжили сперечатися, якби не кілька дозорих, які сказали, що нам дали декілька кораблів.
- Не хочу інший корабель, хочу цей. - Ось тільки Гарп уперся, прямо як немовля.
- Чорт, він не здається. Гей, нас же попереджали, що якщо він і далі наполягатиме, то краще віддати корабель.
- А ще нам сказали, що ми повинні з усіх сил наполягати на своєму. - Почув я розмову двох дозорих, через якого я приклав руку в обличчя. Сэнгоку добре знає поведінку Гарпа, в цьому немає сумнівів.
- Гей, може все ж візьмемо інший корабель? Вони ж прийшли сюди робити свою роботу, у них тут багато потрібного обладнання, якщо ми візьмемо цей корабель, то доведеться чекати поки вони його не розвантажують. - Я підійшов до Ґарпу і запропонував йому залишити цих людей у спокої.
- Але... Але я хочу цей корабель. - Ґарп став сумним, його голова опустилася, і він почав п'ятися в підлогу... Шизофреник чортів.
- Эх... Просто подумай, що Сангоку не буде навантажувати тебе ще більшою роботою, якщо ти візьмеш корабель, який тобі дали. - Мої слова вплинули на Гарпа, наче життєдайний напій. Він швидко підняв свою голову і з веселим обличчям втупився на безглуздих.
- Так де тут корабель?
- Чувак, мені здається, що іноді його просто підмінюють. - Прошепотів мені на вухо Гурен, а я тільки кивнув головою. Не минуло й п’яти хвилин, як дозорні з великими усмішками на обличчі попрощалися з нами, поки ми відпливли від острова на кораблі, який виглядав так само як і на якому хотів заплисти Ґарп.
- Нарешті море, а не ці підземні тунелі. - Ґарп розставав руки і насолоджувався зустрічним вітром, поки я стояв за штурвалом.
- Відрізків майже немає, що там камінь, Що тут вода. - Гурен з’явився у гнізді, де він став спостерігати за навколишнім середовищем. Якщо не буде ніякого шторму, то прийдемо в маринфорд трохи менше ніж за тиждень.
- Ухм... Гару, нам потрібно поговорити про світовий уряд. - Ґарп перестав насолоджуватися вітром, і повернувшись до мене, я побачив його серйозне обличчя.