Чи є добра ідея, спати у місці повні монстрів? Звичайно, раз ми вирішили переночувати тут, потрібно було щось придумати, тому ми подумали виставити вартова, який буде зміняться кожні дві години. Одна з речей, що є у моєї темряви, вона розсіюється, коли я засинаю. Так я звичайно б міг покрити все темрявою і спокійно спати.
На ранок, точніше, коли ми всі були в більш-менш бадьорому стані, ми вирішили відправитися далі у дорогу, а саме вниз. Через те, що всі були сонними, настрою не було ні в кого, тому розмовляли не так вже й багато.
Невдовзі ми наткнулися на ще одне місце, де була велика ікринок, але замість того, щоб викликати просту чорну діру, і розібратися з усім, я подивився на Гурена. - Твоя черга.
- А? Ми чергуємося що-небудь будемо? - Гурен дивно подивився на мене, але не почав більше нічого говорити. Його обличчя з’явилось, а по його тілу пробігли блискавки, зайшовши в зал, всі обдичавілі природно дивилися на нього, і звичайно відразу напали.
- Хм... Ти помітив, що ті рибо-люди, які охороняють кладки не виходять з залу, коли ми наближалися, хоча ми ніби йшли не тихо. - Я подивився на Гарпа, але здається, що йому було похрений, він все ще був сонний, тому просто стояв з закритими очима і каявся з боку в сторону. Дивовижна людина, якій не перешкоджає навіть сильний електричний розряд.
Бах*
Раптом з того місця, де Гурен зараз гукнув, почувся гучний звук вибуху а також розриву тіла. Покинувши погляд на Гурена, я побачив, що той приголомшений стояла посеред шматків м’яса і відразу донісся неприємний запах крові.
- Що? Пахне кров'ю. - Ґарп прокинувся і все ще сонними очима озирнувся навколо. - Це... Гурене, ти так сильно хочеш спати, що від злості розірвав їх на шматки? Розумію, ех...- Гарп видихнув і потер свої очі.
- Що? Ні, я не вбивав нікого, вони самі. - Я кинув дивний погляд на відмазку Гурена. - Чорт, не дивися так, я серйозно. З'явився якийсь товстий, який просто вибухнув переді мною, і вбив всіх рибо-людей, які були навколо мене. - Гурен оглянувся навколо. У радіусі трьох метрів від Гурена було досить багато шматків тіл цих здичілих.
Але інші здичілі навіть не зупинились, коли побачили, що вибух не завів Гурену жодної шкоди. Але вже придивившись, я побачив, що серед них дійсно є рибо-люди, яких я раніше не бачив. Один був тим самим товстим здичілим, які відрізнялися ще більшою мерзостом, але ніщо не говорило у тому, що він взагалі може вибухнути. Другим був здичавий звичайного розміру, але на його руках були плавці, якими він і намагався атакувати, швидше за все це якась зброя природного походження, досить цікаво.
- Може чим глибше ми спустимося, тим більше нових видів там буде?
- Цілий зоопарк. - Сказав Ґарп, продовжуючи дивитися на те, як Гурен виносити останніх здичілих. Вибухів до речі після того випадку більше не було, Гурен вирубував всіх таких ще на підході до нього, було б забавно, якби вони ще вибухали від розряду електриком ...
- Я впорався, наступний виводок чистить Гарп. - Гурен підійшов до нас весь в чистій одязі, і з посмішкою на обличчі, здається цей бій змусив його нарешті прокинутися.
- Без проблем. - Ґарп махав рукою і подивився на проходи з цього залу. Шість проходів, які ведуть до різних місць, тільки Гарп знав, який з них веде правильний шлях. - Нам сюди. - Ґарп пішов до проходу, який вів прямо, там далі є ще одна закладка.
Після того як ми йшли за Гарпом, то іноді по черзі кладали на своєму шляху всі складки. Ґарп зачищав ці кладки з досить веселим обличчям, іноді навіть кидаючи в натовп тих самих вибухівих, коли дізнався, що вони вибухають не відразу. Я також спробував зачистити одну з кладок, не використовуючи силу фрукта і без ранку, а то справився б за кілька секунд.
Дуже просто зачищати такі кладки без сили фрукта, адже вони беруть в основному натовп, а унікальних здичілих, як - от хитків, вибухівок чи лезо на руках не так вже й багато, лише сама почистка так ставати довше.
І так би все і просувалося, якби під час того, як ми йшли по печері, нам не зустрівся кристал. Не звичайний кристал, як де-небудь ще, а кришталь, який здавалося був наповнений магмою, яка дуже красиво переливалася всередині нього.
- Я таких ніде не бачив. - Першим, хто з цікавістю зреагував на це був Ґарп. Він підійшов ближче до самого кристалу, щоб вивчити його, але на відстані в один метр, магма в кристала прийшла в бухання, і кристал роздерся на шматочки, випустивши чарівникові, яка розвалилася по всі боки. Ґарп, який був ближче, покрив потрібні ділянки волі, щоб уникнути магми, а на нас з Гуреном чарівника не потрапила.
- Це схоже на якісь міни. - Я почухав голову, дивлячись на уламки кристалу, який стирчав у кам'яній стіні. Хоч і не великі уламки, але вони змогли пробити кам’яну стіну, мабуть самі фрагменти й є найбільшою загрозою в кристалі ніж сама магма.
- Яка підстава. - Ґарп роздратовано видихнув, і подивився на продовження печери. - Їх далі більше. - Я зосередився на волі спостереження, і побачив кілька надростів з стін. Далі було не так вже й багато самих здичілих, в основному там були тільки кристали.
- Щось природне або знову сила фрукта? Не підходьте до наступного кристалу, я спробую доторкнутися його. - Ґарп з Гуреном тільки кивнули головами, і ми продовжили йти. Правда, ми не довго йшли, тільки двадцять метрів, як нам знову зустрівся кристал. Тільки зараз до речі звернув увагу, що обійти кристал навряд чи вийти, печера в цьому місці завширшки всього півтора метра, Гарпу природно не дуже зручно тут проходити.
Я тільки-но побачив кристал, всередині якого була текла магма. Він підійшов на відстань 2 метри і одразу ж використав її для того, щоб миттєво опинитися біля кришталю. Я покрив усе своє тіло темрявою, якщо щось піде не так і просто доторкнувшись кристала я спробував позбавити його сили.
Бах*
Кристал вибухнув, через секунду мого стояння на місці. Всі уламки разом з магмою природно потрапили прямо в мене. Я ж розвіяв темряву, повернув голову до Гурена і Гарпу.
- Кристал зроблений не за допомогою сили фрукта, це щось природне. - Я покрив палець темрявою, і на ньому з'явився великий в порівнянні з рештою уламків. - Схожий на звичайне скло. Тільки він досить міцний. - Я спробував зламати осколок у своїх руках, але вийшло тільки коли я приклав трохи сили, я можу так камінь розчавити, а тут фрагмент кристала тримається.
- Спробую потім підірвати його блискавку. - Гурен виставив пальці, як пістолет, і з вказівного пальця зірвалася блискавка. - Бдишь. - Гурен взагалі почав поводитися, як дитина, коли отримав такий сильний фрукт. Хоча я його розумію, самому було весело перший час пограти зі свей силою темряви. Ось як і наступний кристал. Гурен знову виставив пальці у вигляді пістолета, і вистрілив блискавкою.
Кристал видав дзижчання, і на ньому з’явилася тріщина, але кристал залишився цілим. Обличчя Гурена витягнулася в подив, коли він побачив, що його блискавиця залишила на кристалі тільки тріщину.
- Не розумію... Як же тоді працює його вибухи? Якщо я підійду близько, то на мені він спрацює, а якщо вдарити його на відстані, тоді йому хоч б хни. - Гурен підійшов до кристала, але той здавався нереалістичним. Зацікавившись, я так само підійшов ближче, але кристал і не думав вибухати.
- Зрозуміло. - Я торкнувся кристала і відламав маленький шматочок. - Мабуть щось пошкодило, тому він не вибухає. - Я кинув осколок Гурену.
- Що я міг там пошкодити? Системну ОРС або що, хаха. - Гурен сміявся, і ми пішли далі. Гурен на всьому шляху знешкодив самі кристали, звичайно я був на сторожі, коли проходив повз них, адже хто знає, зламався вони чи ні.
Невдовзі ми також зустрілися з ним, і в тій місцевості він взагалі перший, хто нам потрапив, мабуть кристали працюють на всіх. Цей же рибо-людину приліпивши своїми кігтями до стіни, і нерухомо на ній лежав ...
- Знову новий вид. - Гарп пробіг поглядом по рибо-людині, звернувши увагу тільки на його дивні ноги і руки. Проте через звуки, які видав Ґарп, цей здичавий трохи сміявся і подивився у наш бік. Жодних криків, ця істота просто дивилася на нас своїми чорними очима.
Флюп*
Я швидко виставив руку перед собою, і використовував сиган, щоб пробити язик, який ця тварюка кинула в мою сторону. Відразу ж почувся приглушений крик, і язик здичавого впав на підлогу. Він має п'ять метрів, як він взагалі вміщається у роті.
Здичавий же поводився дивно, як і інші. Замість того, щоб втягнути язик назад, він використовував свої могутні лапи, аби відштовхнутися від стіни і на великій швидкості стрибнути на мене з виваленим язиком.
- Убого. — Ще на підльоті, я виставив свій кулак, на який цей здичавий і натрапив, тим самим убив себе. Його високій швидкості тільки перешкодила. - Це можна було б вважати жахом, якби я йшов тут зі слабким освітленням і без волі. - Я відправив тіло здичілого у свій вимір.
- Таємниця дивного острова, нова назва для книги жаху. - Гурен посміхнувся і ми пішли далі. Цікавого взагалі було поки що мало, нічого нового ще не існувало, тому просто доводилося дивитися, як Гурен знешкоджує кристали та зачищує оддичавілих у кладок із яйцями.
Кілька годин таких однотипних завдань, вже встигли мене сильно заблукати, навіть якщо і були нові здичавілі, то вони відрізнялися тільки фарбою та силою, і все б так продовжувалося, якби Гурен не став схвильований. Здавалося, він побачив щось, чого не бачив я, але ще через пів години в область моєї волі потрапило велика істота. Саме місце, де було це істота було так само схоже на велику кладку яєць з безліччю одичавих, але відмінність була тільки наявність самого цього гіганта.
Висотою цілих п'ятнадцять метрів, ця істота просто блукала навколо одного місця і більше нічого не робила. Я зустрічав гігантів в маринфорді, вони були приблизно такою ж висоти, як і ця істота.
- Думаєте це рибо-людина? Чи такі великі взагалі можуть існувати? — Я запитав, коли до самого місця розташування цього гіганта залишалося триста метрів.
- Дуже, король Нептун з острова рибо-людей теж далеко не маленький. В імпел дауні так само є кілька великих рибо-людей в'язнів, і не всі вони до речі знаходяться на шостому рівні. Але я ще не бачив диких рибо-людей, чи буде цікаво побачити їхні великі версії?
Очистивши ще одну кладку, ми нарешті дісталися до того самого залу, де і повинен знаходитися цей гігант. Ось тільки через слабке освітлення, яке давала світлова ракуша, не можна було навіть побачити цього гіганта. Я знав, що прямо зараз він стоїть у 20 метрах і дивиться на нас, але сам я його не бачу, і тільки зграї здичавілих звичайного розміру з криками накинулися на мене.