- Просунутий рівень? Який з них.
- Поки той, який дозволяє вдарити противника не торкаючись до нього. Про те, який дозволяє зруйнувати об'єкт зсередини ще рано говорити.
- Чому раніше мене не вчив? Ми ж стільки часу провели на кораблі.
- А поспішати власне і не потрібно було. Я хотів, щоб ти розвинув тіло для цього рівня волі, але доведеться почати зараз. Тільки ти повинен запам'ятати одну річ, ти недостатньо сильний для цього рівня, і якщо пристосуєш її, то можеш сильно пошкодити своєму тілу. Коли будемо висаджуватися на острови, то відразу проводитимемо спарринг для зміцнення тіла.
- Добре, я все зрозумів.
І цей рівень волі унікальний ще тим, що дозволяє фруктовим програмам використовувати силу безконтактно заряджати атаку волею, наприклад силою користувачів логічності зросте на новий рівень, як тільки вони опанують вищу волю озброєння. Це також стосується фрукта білоуса, який може створювати ударні хвилі. Я тобі це кажу, тому що Драгон може завдати удару по тобі навіть з силою фрукта, але ця атака повинна йти безпосередньо від його рук, щоб він міг додати в наступ волю.
- Так мені все ще потрібно боятися його фрукта.
- Саме так, хоча тобі і легше в цьому плані. Якщо у тебе більше немає питань, то йди за мною, у нас є один тиждень до того, як ми допливемо до імпелану Дауна. - Ґарп кришнув пальцями, і погнав мене в тренувальникальний зал. Так і почалося моє нове тренування з Ґарпом. Цілий тиждень Ґарп показував на практиці, і навіть розповідав теорію про те, як слід використовувати цю техніку.
Він навіть наочно показав мені, що буде, якщо в мене потрапить така атака. Тоді я не зміг її взагалі заблокувати, та навіть складно зрозуміти, коли буде завдано удару, адже мій рівень волі спостереження тут не допомагає. Ґарп також мені розповів, що кожен адмірал повинен мати такий умілий рівень волі озброєння, а для Аддимала флоту потрібен ще вищий поріг.
Звичайно за тиждень я просто не міг опанувати такий рівень волі, але вже можу сказати, що моя воля озброєння стала міцнішою.
Вшуу*
Підув вітер після того, як я зупинив свою атаку прямо перед залізною грушкою. За теорією Гарпа, опановування вищого рівня здається набагато простішим, ніж якби я намагався діяти наобумом, але повторити це просто не можу.
- Гей, Гару, ми вже приплили в імпел даун. - Оликнув мене голос Гурена. Він так само зі мною намагається опанувати волю, тільки звичайний рівень волі озброєння. Коли він помітив, що я так само тренуюся разом з ним, то мені здається в ньому включився якийсь ревнивий дух, і він почав займатися ретельніше, з боку може навіть здатися, ніби він майже не виходить з цього залу.
- Добре. - Я зробив останній змах, і прибрав волю зі своїх рук. - Пошли. - Я взяв рушник і витерів трохи поту зі свого чола, я вийшов із залу. Невдовзі ми дісталися до верхньої палуби, і знову з’явилися види імпела даун. Звичайно, ця в'язниця захищена краще, ніж база G9.
Я зійшов з містка, і стояв вже перед відкритими воротами, за якими стояв Магеллан і спілкувався з Гарпом. Тільки я підійшов до них, як у Магеллана з'явилася на обличчі усмішка і він поклав свою руку мені на голову.
- Хлопче, ти непоганий. Вести про те, що ти зробив з флотом нападаючим на базу G9 поширилася вже по всьому світу. Хаха.
- Що? Чи газети писали про це?
- Саме, я бачу ти ще не чув про це. - Магеллан дістав газету, і поклав її мені в руки. - Друга сторінка, на самому верху. — Я перевернув газету на другу сторінку, і побачив зображення з пошкодженими кораблями та штормом. Напис на картинці: Невідомий чоловік з морського дозору знищив половину флоту одною атакою.
- Так там і не написано, що це я зробив, так що ніхто про мене не знає.
Магеллан потиснув плечима. - Ти завжди можеш звернутися до репортера, і розповісти про себе. - Розкажу про себе, і Тіч швидше за все захоче мене вбити. Людина, яка залишила шрам на обличчі Шанкса не може бути слабкиком, тому я поки що не горю бажанням розповідати про себе.
- Не хочу привертати до себе увагу. Мені достатньо того, що штаб знає про мої заслуги, і все.
- Так ти прагнеш підвищення. Це похвально, можливо навіть ти станеш наймолодшим адміралом. Ходімо до мене в кабінет, відпочинете після плавання.
-Хм... Магеллан, я чув від Ґарпа, що ти якось його отруїв. - У мою голову відразу почав летіти кулак Ґарпа, і я користувався злодієм, щоб опинитися прямо поруч з Магелланом.
- Ах, це дехахха. - Магеллан почухав голову. - Я один з небагатьох людей, які змогли перемогти Ґарпа сам на один.
- Ти бився нечесно. - Ґарп відвів погляд убік, і ми пішли до в'язниці. Я подивився по-новому на Магеллана, коли почув, що він зміг перемогти старого.
- Дехахага, це була чесна проблема, не моя вина, що ти не сприйняв мене серйозно.
- І який твій рівень сили?
- Хм... Важко сказати. Я сильніший за віце-адміралів, і в чомусь навіть схожий на адмирала, але все ще не дотягую до їх сили. Воля погано піддається мені в вивченні. - Магеллан потиснув плечима, і ми увійшли в його кабінет, де відразу сіли на дивани. - Дехаха, саме через слабкий рівень волі, Гарп не сприйняв мене всярес - Стояча біля стіни дівчина підійшла до столика і налила на чай.
- Яди дійсно небезпечна зброя. - Я зробив ковток чаю. - До речі, у мене питання. У книзі я його не знайшов, але чи може в теорії буття отрути?
- Хм... - Магеллан почухав підборіддя. - Не знаю, хоч я ніколи не чув про логіку отрути, напевно її все ж не існує. Логія - це природний тип природи, і важко сказати, чи може бути лагідна отрута.
- Ніколи не чув про логіку отрути. – Гарп похитав головою. - Якщо така і є, то цей фрукт десь загублений або його ховають. Я думаю, що тут ситуація схожа на парамецію погоди та Логія шторму. Обидва контролюють одну силу, і ніхто не знає хто виграє якщо два таких фруктовика зіткнеться. Логія шторму давно не видно.
- Але логія темряви ж існує, чому б не існувати логіки отрути. - Заговорив Гурен, на якого раніше ніхто не звертав уваги.
- Тут ти правий, дивно, що взагалі існує логія темряви. Світло все ще зрозуміло, але те, як працює сила темряви я не можу зрозуміти. Чому вона може притягувати, чому вона могла відправляти об'єкти у своє вимірювання. - Магеллан тільки потиснув плечима, і ми продовжили розмовляти та пити чайок. Незабаром Магеллан покликав Доміно, і попросив її провести мене в місце, куди б я міг збавити колишнього шичібука. Гурен міг дивитися на мене тільки з заздрістю, поки я йшов поруч із цією красунею.
- Знаєте, я була настільки вражена, коли дізналася від Магеллана, що ви знищили половину флоту однієї атаки. - Доміномовила, поки ми йшли по коридору. - Навіть не віриться, що я йду з майбутньою легендою поруч. - Доміно мило посміхнулася, і ми зайшли в ліфт. - Ми зараз підемо на шостий поверх, де ви можете залишити Лас Буйва.
- Так саме на шостому поверсі тримають шичібукаїв?
- Тільки найнебезпечнішим. Декотрих тримають на п’ятому рівні. — Невдовзі я відкрився ліфт, і мені з'явилася кімната, де в’язничні камери спостерігають за ув'язненими із цього рівня. Домівка вивела мене з рубки, і ми дійшли до самих клітин із в'язнями. Більшість з них дивилися по підлозі, вони вже втратили волю.
Однак дехто все ще має свій розум. Врешті-решт тут тримають найнебезпечніших піратів з усього світу. Саме такі проводили Домбіно своїми голодними і похітливими очима. Але ніхто так і не видав звук. Домініно відкрила камеру, в якій сиділо троє ув’язнених з живими очима.
Вони мовчки дивилися, як ми заходимо в камеру і як доміно бере кандили у свої руки. Я поклав свою руку на підлогу і викинув стовп темряви, з якого з'явився дезорієнтований Ласт Буйв. Ми вийшли з камери і відразу закували його в кандали.
- Що відбувається? - Ласт Буйв озирнувся, і побачив себе закутим в кандалу.
- Відтепер ти в'язень імпел даун, і зараз перебуваєш на шостому поверсі. - Вона пронесла Домоно, і погляд Буйва перемістився до неї.
- О, яка красива леді, не бажаєте окинути келих вина? - Доміно мовчазно зачинила клітку цього ідіота на ключ, і повела мене назад. Невдовзі ми дійшли до вершини, і я відразу зустрів Ґарпа біля ліфта.
- Тут є тренувальний зал, пам'ятаєш що я тобі говорив? - Ґарп повернувся до мене спиною, і пішов в сторону самого залу. Тільки ми дійшли до залу, як я побачив безліч тюремників, які займалися тут
Ґарп привів мене на ринг, який складався з кольорової цегли. - На цьому рингу я вперше воював з Магелланом. І це не проста цеглина, як може здаватися. - Ґарп закрив свою руку волі озброєння і наніс удар по рингу. Раптом хвиля рознеслася по всьому залу і навіть відкинула кілька людей. Я ж подивився на рингу, і побачив, що на ньому немає жодної тріщини.
- З чого він зроблений? - Я присів на корточки, і кілька разів вдарив по цеглину.
- З рідкісного каменю. Це одне з небагатьох місць у світі, де можна зустріти цей камінь. З нього зроблено весь шостий поверх цієї в'язниці, і звичайними ударами його ніколи не зламає. Тільки якщо можеш руйнувати об'єкти зсередини. - Ґарп опинився поруч зі мною, і я відразу блокував його удар.
- Навіщо ж так різко? - Мені довелося відразу покрити руки волі, і блокувати серію атак Гарпа. Хвилі розносилися по сусідству і били всіх людей біля ніг. Я зрозумів, що зараз краще викладатися по повній, покривши ногу полум'ям і зустрів удар Гарпа моєю ногою.
Я відразу зробив один крок назад, і подивився на рівно стоїть Гарпа. - Драгон жорстокий до своїх ворогів, так що ми будемо битися поки ти не впадеш без сил. - Драгон відразу опинився поруч зі мною, і я з усієї сили вдарив по його кулаку своєю ногою, але це не зробило жодного успіху. Багато в’язнів дивилися на нас здалеку, але не відходили. Навіть Магеллан зі своїм заступником Ханнябалом прийшли подивитися.
- Просто монстри. - Гурен похитав головою, і відійшов в сторону, щоб знову пробудити волю озброєння.
Минуло сім годин. Весь цей час, я викладав на все сто десять відсотків, звичайно не використовуючи свій фрукт, і прямо зараз я стояв на відбитих ногах, та з обвисими руками. Я вже давно не можу рухати ногами з тією швидкістю, щоб викликати полум'я на ногах. Всі обличчя в синцях, але я з посмішкою дивлюся на Гарпа. Я протримався набагато довше, ніж, коли я воював проти нього минулого разу. І я вже не пропускав від нього занадто сильних атак, як минулого разу.
- Вітаю.
Я посміхнувся і кивнув головою. Тільки що, моя воля спостереження здалася на новий рівень. Усі атаки Гарпа здавалися більш передбачуваними, ніж раніше, навіть світ здавалося забарився. - Ти наступав на мене сильніше, ніж зазвичай. - Шепеляво сказав я, через те що Ґарп вибив мені пару зубів, і навіть мову розпух.
- І ти добре справлявся. - Гарп опустив руки. – На цьому все. Ми залишимося тут ще на завтрашній день, тоді і спробуєш свій новий рівень волі спостереження. - Я кивнув головою, і присів на підлогу. У той момент, коли воля спостереження зійшла на новий рівень, я з легкістю ухилився від атаки Гарпа, яку вважав дуже підлою. Звичайно завтра цей старий придумає щось ще, через що мій рівень волі спостереження не буде мене рятувати.