Влада черв'яка. Глава 52.2
Церемонія хрещення Фрейди
Фрейда, яку все ще напрягали для її церемонії, подивилася на мене, блискучи посміхнувшись.
- Мейн, якщо ти хочеш, то можеш спробувати поспостерігають за процесією з цієї кімнати? Вікна тут були зроблені спеціально, щоб я могла краще бачити вулицю.
У вікнах кімнати, в якій я спала, були з хвилястими склами, але скло тут у вікнох, у кімнаті Фрейди, було зовсім плоскі, що дозволяло легко дивитися на пейзажі зовні. Не буде перебільшенням сказати, що спостерігати за церемоніальною процесією через вікна тут, по мірі просування до храму, було б все одно, щоб сидіти в ложі.
- А можна?
Я перекладала погляд між Фрейдою і вікнами. Вона дуже усміхнулася мені.
- Так, звичайно! Якщо ти боїшся залишитися тут одна, то я можу попросити Ютту залишитись з тобою.
Мені дійсно було б незручно перебувати в чиїйсь кімнаті, у той час як її господар не був відсутній, тому я погодилася з пропозицією Фрейди.
- Це було б дуже доречно, дякую.
- Звичайно, - сказала Ютте, — я буду щаслива побути з вами.
Обличчя Ютти відразу загорілося, ймовірно, від слів, що вона зможе подивитися з цього вікна на церемонію. Нічого не поробиш, якщо вона захоче подивитися, як її пані Фрейда вийде у своєму кращому одязі, і вона зможе побачити свою господиню в всій красі.
- Дякую, Фрейда. - Я подивлюся звідси.
Здається, що вся робота щодо перевдягання аж до чобота була закінчена, поки ми розмовляли. Двоє слуг, які присіли перед її ногами, плавно встали і зробили крок назад.
- Міс Фрейда, ми всі закінчили.
- Цікаво, чи немає нічого не до місця? - Вона відповіла.
Фрейда, повністю приохотена, повільно повернулася на місце. Її біле вбрання було пухнастим теплими хутроми на шиї. Він був вишит тут і там яскраво-червоним та рожевим, в тон її волосам і заколкам.
- Ну, - сказала вона, — здається милим.
- Вау, чудово, неймовірно! - Заговорила я в захваті. - Фрейда, так добре на тобі все дивиться!
- Міс Фрейда, - сказала служниця, — я привела вашу сім'ю побачитися з вами.
Поки ми хвалили її, решта сім’ї сказали, що вона закінчила готуватися і вже приїхали сюди подивитися на неї. Першим, хто увійшов був лідер гільдії.
- О, Фрейда! Ти виглядаєш чудово. Коли ти наздоганяєш такі гарні квіти під час зимових церемоній хрещення, то виглядаєш як ангел... Ні, богиня квітучої весни! Ти справді прекрасна. Як і очікувалося від моєї онуки!
- Ці заколки, які ти купив для мене дійсно мені підійшли, так? - Вона проговорила, посміхаючись, злегка торкаючись шпильки.
Велика усмішка розкинулась по обличчю лідера гільдії. - Вони дійсно підійшли. Твоя чудова усмішка варта більше ніж все на світі.
Решта членів сім'ї почали входити, один за одним, наче вони чекали, поки лідер гільдії достатньо нахвалить її.
- Вау, Фрейда. Це тобі дуже личить.
- З усіх дівчат, яких я знаю... ти найприємніша!
Два хлопці, приблизно один вік, мабуть років десять або 10 з половиною, почали хвалити Фрейду.
... А? Деякий час тому я думала, що може бути Фрейда не звикла, щоб її хвалили, але ці два хлопці, схоже, поводяться так, ніби роблять їй компліменти регулярно, так що нічого страшного, хм?
Я питання надзвичайно нахилила голову в сторону, коли Фрейда подивилася на своїх старших братів з стурбованим виразом, як ніби вона не могла повірити, що її хвалять.
- ...Чому ви обидва тут?
- Чому? Сьогодні ж день землі, так що ми вільні від робіт. Хіба ми не говорили, що будемо святкувати з усіма?
- Я чула, але до сих пір я ніколи не бачила ніяких справ від вас, після таких слів, так що я не думала, що ви дійсно прийдете.
...Вау, так ці брати не тримають своїх обіцянок. З їх такою невизначеністю вона може бути переконана, що їхні компліменти теж були порожніми словами.
Брати, можливо, через те, що вони помітили недовіру Фроди, миттєво поблели і почали вигадувати різні виправдання. Поки вони це робили, прийшла подружня пара, повністю ігноруючи ситуацію, і стали розглядати вбрання Фрейди.
- Неймовірно, які ці шпильки.
- Так, я вже теж хочу їх собі! Які вони чудові.
Поки я спостерігала за хаотичним сімейним збором, мій лідер гільдії нахилив своє обличчя переді мною.
- Ах, Мэйн!
Дерьмо! Я планувала замкнутися в своїй кімнаті, щоб не зустрічатися з цими людьми!
Лідер Гільдії, не сприймаючи те, що я зробила крок назад зі скрипом, міцно стиснув мої руки аж до сліз.
- Ти так добре справляєшся. Я мушу подякувати тобі, Мейн. Це в перший раз, коли я бачу Фрейду настільки щасливою з чимось, що я купила спеціально для неї. Як ти і сказала, її зачароване обличчя коштує набагато більше, ніж її подив від сюрпризу.
- Я... Я дуже рада, що ви задоволені.
Ойй! Врятуйте мене, Бенноо!
- Тут не так багато людей, які розуміють ці почуття. З цього моменту, перш ніж я куплю якийсь подарунок для Фрейди, я спершу консультуюся з тобою! Між іншим, Мейн, є одна річ, яку я хотів запитати вас про ... Оу?
З рівком лідера гільдії відштовхнули. На мить я стала вдячна за своє спасіння, але насправді тільки на одну хвилину. Лідер гільдії раптово змінився купами облич, які стовпилися навколо мене все відразу.
- Ви повинні бути Мейн, чи не так? Я так багато чула про тебе від батька і Фрейди.
- Так, емм ...
Коли я почала намагатися належним чином представитися батькові Фрейди, я вирішила сховатися, щоб познайомитися з кимось іншим. Я швидко поморгала, щоб переорєнтуватися і побачила матір Фрейди перед собою.
- Дякую, що подружилася з Фрейдою. Вона така весела останнім часом і посміхається набагато більше. Як же я вдячна, мамо!
- Чт... із задоволенням, це все пу...
Коли я намагалася виразити свою вдячність, двоє її старших братів почали штовхати мене переді мною.
Благаю! Просто дайте мені секунду, щоб отримати відповідь! ...А-ах, занадто близько! Ваші обличчя занадто близько!
Я була настільки стурбована, що мій голос взагалі перестав виходити. Я замерла, мої очі безпорадно металися туди-сюди. Брати, без жодних зауважень, тикали в мене і гладили мене по голові.
- Ух, так це Мейн? Я чув тільки історії, але вона дійсно існує. Думаю, вона все-таки не поміркувала їй.
- Напевно, вона тут вже кілька днів, але ми в перший раз її бачимо, чи не так? Мэйн, ты просто плескаєш ротом, ти ж знаєш?
- Вона дійсно існує, - сказав він, як ніби я якийсь рідкісний монстр з низькою ймовірність появи або якоїсь міфічної звіри?
- Ви двоє, чи не пора вже вам відправлятися? Давайте спустимося вниз. Дайте Мейн трохи повітря.
Той, хто намагався врятувати мене від загибелі була Фрейда. Сьогодні вона дійсно богиня.
- Так, так, - сказала я, повільно намагаючись відійти від них. - Було б дуже погано, якби ви спізнилися, так що для вас було б краще піти, розумієте?
Один з братів міцно схопив мене за праву руку, а інший - ліву.
- Ходімо разом, Мейн. Ходімо відсвяткувати хрещення Фрейди разом з нами.
- Ах, ні, я збиралася просто залишитися тут і ...
- Ти гість сім'ї, не буде ніяких проблем якщо ти підеш з нами.
- Вірно, правильно! Зрештою, святкувати набагато веселіше, якщо буде більше людей.
Я захватена міцно за обидві руки, відчайдушно ричала головою, але ця владна напориста сім'я не чула моїх слів.
Це генетичне? У сім'ї лідера гільдії є ген "не-слухати-людей"?!
З усіх людей тут, що посміхаються, бачать, як мої бажання повністю ігноруються, Фрейда - єдина, хто зітхала і лаяла своїх братів.
- Ви двоє, якщо вона знову захворіє через те, що ви занадто багато її штовхаєте, то мене теж будуть лаяти, чи знаєте? У Мейн той же жар, той самий пожирач, так що, будь ласка, не змушуйте її перенапрягатися. Її сім’я сьогодні прийде забрати її, але якщо температура повернеться або вона впаде в непритомність, то це буде серйозною проблемою.
- Але ми нарешті з нею познайомилися. Ми ж просто хочемо подружитися, вірно?
- Вона все ще погано себе почуває, тому ми вирішили, що вона залишиться в цій кімнаті і буде дивитися церемонію тут з вікон. Вона не може вийти на вулицю. Впевнена, що вона хоче вийти на вулицю, але...
Здається, що вона описала образ самої себе, не в змозі вийти на вулицю, тому що ніхто не знає, коли вона може впасти знепритомніти від пирога, із заздрістю зачиняючи у кімнаті і спостерігаючи, як світ проходить повз її вікна. Її старші брати відразу стали виглядати набагато серйознішими, і вони відпустили мої руки.
- Тепер все, - сказала Ютта. - Дзвін от-ось продзвонить. Молода господиня повинна вийти на вулицю, щоб дебютувати.
Після її слів, решта сім'я зібралася навколо Фрейди, потім швидко втекла, залишаючи в мене враження, що я щойно спостерігала за ураганом. Схоже, дійсно було правильним рішення не снідати з ними. Якщо б вони продовжували ставити мені питання з такою силою, смикаючи мене ось так, я би напевно втратила свідомість на кілька днів.
Міс Мейн запитала Ютта, як ви себе почуваєте? Вони не погані люди, але іноді вони можуть бути трохи настирними.
Це було зовсім не мало!
Я тримала свої слова при собі, а замість відповіді підійшла до вікна. Незважаючи на те, що в вогнищі горів вогонь, біля вікна все ще було холодно. Ютта принесла мені хустинку, який я обгорнула навколо себе, і я подивилася вниз з вікна.
На вулиці було дуже сонячно, але випадковий блиск падаючих сніжинок і пар, який залишав моє дихання на склі, показували наскільки холодно було зовні.
Навпаки вікна я побачила, що Фрейда вже вийшла з дому і тепер нею захоплюються сусіди, вона була як королева серед селян. У неї була найрадісніша усмішка в житті.
Звідти, звідки я дивилася, серед небагатьох прикрас, які носили діти, шпилі, котрі я зробила, були дуже помітні. Тепер я зрозуміла, як Фрейда змогла помітити шпильки Торі з цього вікна.
Торі, мабуть, виділялася саме так. Вона була така мила, що все, мабуть, говорили про неї.
Поки я дивилася вниз на церемонію хрещення Фрейди, все, про що я могла думати, це церемонія Торі, як у мого батька була зустріч, яку він дійсно не хотів йти, наскільки моя мати виглядала, коли вона посміхалася, одягнувшись в її єдине хороше сукню і так далі, і т.д. Так чи інакше, я дійсно хотіла б знову побачити свою сім'ю.
- Міс Мейн, - сказала Ютта, — ви якийсь блідий, що трапилося?
- Коли я бачу, як щаслива Фрейда там зі своєю сім'єю, я думаю про те, що я теж хочу бути з моєю родиною. Хоча вони не прийдуть до полудня...
Щойно задзвонив напівденний дзвін, за мною прийшла сім'я, ніби вони вже чекали зовні. Любов мого батька, як і завжди, зігріла моє серце.
- Мейн, ти нудьгувала? Татко так сильно нудьгував!
- Трохи, так. Я трохи скчуала.
Сім'я Фрейди запросила нас пообідати з ними, але моя мати ввічливо сказала їм, що вона не може просити їх зробити щось більше, ніж вони вже зробили, і я нанесла вирішальний удар, говорячи їй про бажання поїсти її домашню їжу після стількох днів мук, тому ми поїхали додому без будь-якого значного опору.
- О, але я хотіла відвідати великий бенкет... - Закутала Торі, надуваючи щоки.
- На жаль, Торі. Їжа в будинку Фрейди чудова, але я дійсно хотіла б поїсти мамоні їжу ще більше.
- Єва, - заголожив мій батько, — твоя їжа дійсно чудова.
Ми попрямували додому, я була на плечах мого енергійного батька. Минуло всього кілька днів, і будинок, в який я повернулася, який був бідний та зношений, але я нарешті змогла зітхнув з полегшенням, тепер, я більше не під постійним психічним напруженням.
Дім Фрейди був повний екстравагантних страв, розкішних ванн і зручніх матраців. Хоч кожна річ там була захоплюючою, розумова напруга від самого перебування в ній виснажувала мене. Там все було так чисто і свіжо, але з якоїсь причини я не захотіла жити так вічно.
В якийсь момент я почала називати це місце домом.
Це був чудовий відпочинок в будинку Фрейди, який на подив змінив щось у моєму власному серці.