Влада черв'яка. Глава 49.1
Обговорення пожирача з Фрейдою.
Захоплена вся ця гарячка, я запам'ятала це відчуття, повільно що збуджує тебе зсередини, точно таке саме вже було раніше. Як і раніше, я сконцентрувала свою силу волі з усіх сил, намагаючись якось відсунути лихоманку.
Я ще не зробив жодної книжки!
Пригадую, як я йшла з ним в останній раз, коли він вислизнув, я спробувала повернути його назад у своє внутрішнє ядро, але, на відміну від останнього разу, він горів занадто жарко, щоб зробити це. Хоча я чинила опір з усіх сил, він відмовлявся від падіння ні на дюйм з місця.
Ти стоїш прямо у мене на шляху! Відійдіть! Я не помру так просто!
Поки я з'єднувалася з гарячкою, яка обтяжувала мене, раптово вона стала віддалятися в якомусь напрямку. Так само, як купка бруду в рекламі пилососи, лихоманка, що оточила мене, випасалася з ревом.
Так! Убирайся!
Я пилососмоктувала більше, оскільки він постійно її прибирав. Я в захопленні від того, як швидко моя гарячка спадала, тому я кидала комки лихоманкою за клубками у цей пилосок, але раптом звідкись я почула, що щось луснуло з гучним бавовною. У цей момент лихоманка різко припинила йти, і хоч би як сильно я не кидала, вона просто поверталася назад.
А? Пилос... Зламався?
Я раптом зрозуміла, що, може бути це я його зламала, закохавшись закиданням в нього лихоманкою.
...Я щойно зробила щось жахливе? Що ж мені тепер робити?
Я плавала ліниво в дуже зменшених хмарах лихоманка деякий час, повністю спантеличена. Звичайно ж, навколо мене взагалі нікого не було, не кажучи вже про когось хто міг би мені все пояснити.
Здається, мене все ж хтось врятував, так що давай подумаємо про решту пізніше.
Тепер, коли жар гарячки, нарешті, відступила, я відразу почала працювати, щоб прибрати її. У мене залишилось близько половини часу, і я змогла зібрати її у своєму тілі та задрукувати без особливих труднощів. Я запхала її в глибину свого серця, як засувають старі картонні коробки у шафу, і щільно закривала двері. Купаючись у тріумфі, нарешті, закінчивши цю роботу, я відчула, що моє свідомість поступово стало повертатися назад.
Коли я розплющила очі, то знову була в абсолютно незнайомому світі. Ні, серйозно. Хоча боротьба з пожиральником залишила моє тіло повністю і абсолютно виснаженим, мій розум був такий же ясний, як коли-небудь. Це не був сон.
Де ж я?
По-перше, тут темно. Моя перша ідея полягала в тому, що це тому що сонце зайшло, але при наближенні виявилося більше, це область навколо моєї голови була темна. У моїх ніг трохи було більше світла. Отже, як тільки я ще раз оглянулася, щоб підтвердити те, що я побачила в перший раз, я зрозуміла що стеля, або, скоріше, товста зелена тканина, яка покривала більшу частину мого поля зору, висіла навколо всієї ліжка. Частина її в моїх ногах була розділена, виглядало так, ніби її можна було відкрити, як завісу.
Ця тканина не була розваженою мереживами, прямо як у казках про принцеси, вона була товстим і важким навісом виготовленої спеціально для того щоб заблокувати огляд. Тільки багаті люди могли б дозволити собі таку постільну білизну.
Стривайте, може цього разу я перевтілилася в двір?
Моя ліжко була зовсім інакшою від мого. На відміну від солом'яного матраца, на якому я зазвичай сплю, тут були теплі вовняні простирадла, заповнені чимось м’яким і затишним, як товстий теплий футон (п/п: "Футон" - там говориться про диван у японському стилі, який являє собою стеганий матрац, наповнений ватином, ніж західними футонів, які переважно є розкладеними кушечками, переповненими поролоном). Тканина була відмінною і, здається, на ній було б чудово спати.
Ще в мої дні Урано у мене був пружинний матрац зі стеганим верхом і з дуже високою ковдрою, але минулого року повністю змінив моє відчуття в ліжку. Лежала тут, матрац і подушка не шелестіли під мною, поки я оглядала все навколо. І не було ніякої соломи через простирадло. Це здалося досить дивним.
Також у них можуть бути теплі матраци. Як тільки ви звикнете до них, то навіть зможете спати без кліщів та інших комах. Так, але тільки коли звикнеш до них. Ооо, минуло стільки часу з тих пір, коли я так добре лежала на матраці. Я просто хотіла ще трохи поспати ось так.
Мені треба бути дуже обережною, коли я перевертаюся уві сні, але це ліжко достатньо велике, щоб я могла кататися нею навколо взагалі без проблем. Коли я крутилась, то побачила стілець біля мене і маленьку тумбочку зі свічником, світло якого вже догоріле. Нічого з цього я ніколи раніше не бачила.
Але, поки я каталася, щось знайоме потрапило в моє поле зору: мої власні руки і волосся. Я витягла руки перед собою і витягнула волосся перед обличчям, щоб переконатися, що насправді я не перетворилася в когось, хто б не був Мейн.
Отже, я більше не перевтілювалася. Так, серйозно, де я насправді?
Я намагалася пригадати, що сталося зі мною перед тим, як я втратила свідомість. Я пригадувала собі, що Бенно сказав щось про лідера гільдії або мені так здається.
- ...а, так може бути, це будинок лідера гільдії?
Я подумала, що я чітко пам'ятаю, як чула що у лідера гільдії був магічний інструмент, який зміг щось зробити з пожирачем, так що це майже напевно був будинок керівника Гільдії. Рівень багатства кімнати також підтверджує цю теорію.
- Вибачте, - закричала я — є тут хто?
Моє тіло все ще було настільки важким, що я дійсно не хотіла вставати, але я повинна була хоча б зрозуміти ситуацію. Я повільно простягла руку на край ліжка, злегка надихнула висячу тканину схожу на завіску. Невдовзі через завісу прослизнув незнайомий чоловік, можливо, почувши мій голос.
- Ух, мм ... - Продала я.
- Одну хвилину, будь ласка, мем.
- Ха? К... Звичайно.
Хоча я й гадки не мала, що відбувається, але все ще не могла рухатися. Я загордилася в ковдру, і коли мені стало тепліше, мої повіки почали обвисати.
О, ні, я знову починаю засинати.
Коли я стала кивати, я почула звук відчиняється і закривається двері, а потім наближення м'яких кроків. Так само як студент чує кроки вчителя, коли задрімав у класі, я миттєво прокинулася.
- Мейн, ти прокинулася?
Частина завіси розкрила дівчина з рожевими косичками. Вона нагнулась під завісу, несучи з собою запалену свічку.
- ...О? Фрейда?
Це я. Цікаво, скільки всього з тебе трапилося? Ти зможеш згадати?
Вона поклала свічку на тумбочку і сіла на стілець поруч з ліжком. Оскільки казалосб, що ми збираємося поговорити, я теж спробувала сісти, але Фрейда простягнула руку, щоб зупинити мене.
- Цього разу дуже важко сказала на твоєму тілі. Я не проти, якщо ти лежатимеш.
- Дякую, Фрейда. Хоча, якщо я буду лежати ось так, поки ми розмовляємо, я думаю, що зможу заснути, тому...
Я рухала тілом, штовхаючи себе в сидячий стан. Фрейда з кривою посмішкою нагадала, щоб я не перестаралася.
- Емм, що зі мною сталося? Ну, насправді я пам'ятаю тільки той момент, коли я була в магазині містера Бенно, потім пожирач вирвався і охопив мене. ...Тому я пам'ятаю, що було занадто важко для мене впоратися з гарячкою, але вона була засосана кудись, так що... Фрейда, ти зробила щось щоб допомогти мені?
Я ніколи не бачила такого, як це зникнення лихоманки. Я думаю, що хтось використовував магічний інструмент, як і казав Бенно... А потім, поки все це відбувалося, я зламала надзвичайно дорогий інструмент.
Кров миттєво відштовхнула від мого обличчя. Однак Фрейда просто легонька кивнула головою.
- По суті все правильно. Ми запхали стільки, скільки змогли помістити в магічний інструмент, який відразу зламався. Пожирач частково вирвався, але я думаю, що твоя гарячка тепер повинна бути набагато менше. Як ти себе почуваєш?
- Та набагато краще. Хоча, я чула, що чарівні інструменти дуже дорогі...
Хоча моє обличчя було дуже бліде, Фрейда знову посміхнулася, поки вона називала мені ціну.
- Це вірно. Той апарат, що зламався, коштував дві маленькі золоті монети і вісім великих срібних монет. Містер Бенно сказав, що ти заплатиш за все це, але, цікаво, чи зможеш ти дійсно все оплатити?
Я не могла не думати, що Бенно купив у мене таку додаткову інформацію про риншему, вже знав скільки це буде коштувати. Було б дуже зручно, якби це було не так.
...Хах? Хіба він не запропонував одразу дві маленькі золоті монети, а не три? Якби я не змусила його підвищити ціну, то ...
Я трохи дивно відчуваю себе через цю послідовність, кивнула в бік Фроди.
- ... Я зможу заплатити.
- У тебе дійсно так багато грошей, та вже... Я недооцінила тебе, Мейн!
Очі Фрейди на мить засяяли від подиву, але потім вона стала трохи дутися, її щоки надулися.
- Якщо ти не зможеш заплатити, він сказав, що ти будеш зобов'язана працювати в моєму магазині. Дідусь сказав, що говорив містеру Бенно, Що інструмент буде коштувати одну маленьку золоту і дві великі срібні монети, так що я подумала що вам безумовно не вистачить. Здається, містер Бенно був вже на крок попереду мене!
Хороша робота, я відмовилася від того пропозиції за 2 золотих! Крім того, Бенно дуже сильно відреагував на вашу пропозицію в останню хвилину! Робота в магазині, яка намагається заманити людей у пастку, перетворюючи ціну на рятувальні інструменти, буде мені уроком!
Коли я зітхнула з полегшенням, Фрейда подивилася на мене, її губи були все ще насуті.
- Те, що зробив цей магічний інструмент... За допомогою метафори, якщо у вас була чашка, яка була переповнена водою, то він викотив надлишок. У чашці все ще залишається вода, і коли ти продовжуватимеш рости, вона буде тільки заповнюватись. Цікаво, ти зрозуміла?
- Поняла.
Півроку тому він став сильнішим, ніж рік назад, за місяць більше, аніж шість місяців тому. І зараз був ще сильніший, як минулого місяця. З пожирачем ставало дедалі важче справлятися, і тепер він став управлятися лише завдяки магічному інструменту, який поглинає його деякою частиною. Зараз його набагато менше, але він скоро почне відновлюватися. Я більш ніж добре поінформована про цей факт.