Влада черв'яка. Глава 39.1
Внучка лідера гільдії
Наступного дня, перед тим як продзвонив третій дзвін, ми з Летцем чекали на центральній площі Фрейду. Поки я думала, коли ж вона підійде, я зрозуміла, що насправді нічого не чула про колір волосся Фрейди, про її манера, квіти очей або щось таке.
- Що ми будемо робити, Льотц?
- Мабуть, вона помахає нам, коли добереться сюди?
- ...Цікаво, чи дізнається вона нас?
- Взнає. Твоя заколка суперунікальна, і плюс її дідусь недалеко тут, так що якщо вона запитає його, вона зможе знайти нас відразу ж, вірно?
Левц знизав плечима, вказуючи на Гільдію торговців, що були на центральній площі. Як він і сказав, Фройд може знати нас відразу ж.
-Гей, Летц. Як все пройшло у тебе вчора? Мої батьки були...
Вчора ми з Летцем продали нашу газету Бенно, а потім повернулися додому з першим заробітком. У моєму домі очі всієї сім'ї стали розміром з блюдце, коли я побачив гроші і розповів їм історію про те, як ми з Летцем працювали над папером. Вони похвалили мене за такі речі, що були “дивно!" та "Ви напевно багато робили!..." Потім, коли я додала свою першу оплату в наш сімейний бюджет, ми купили рідкісну кількість найціннішого предмету розкоші для зимових дінечків - мед.
- А як у тебе, Льотц? Тепер вони щасливі, що ти став помічником торговця?
Летц успішно завершив роботу зі мною і Бенно став учнем у його магазині. Цікаво, що подумала про це його сім'я? Чи вони схвалювали його ентузіазм?
Левц знизав плечима, гірко посміхаючись. - Все пройшло... Неоднозначно. Вони були не від радості через гроші, але вони досі не скинулися з думкою, що я торговець. Мій батько тільки й говорив, що "Ти сказав, щоб ви зробили папір з Мейн і продали її, так чому б не бути ремісником і не робити паперу?..." Він також додав, що він буде щасливішим, якщо я стану ремісником.
Твій батько дуже хоче, щоб ти став ремісником.
Я розумію, як хтось може пишатися тим, що робить речі вручну для життя, але мрії Левца відрізняються від цього. Важко знайти тут золоту середину.
- Але я не хочу бути ремісником. Я хочу бути торговцем, як Бенно, здатним покинути місто. Мейн, ти ж не просто хотіла зробити папір?
- Так. Мій наступний крок - з'ясувати, як її масово виробляти. Потім я хочу передати фактичний виробничий обов'язок комусь іншому і попрацювати над створенням книг. Якщо у світі більше не стане книжок, то я не зможу володіти книгарнею, а моя мрія стати бібліотекарем назавжди залишиться мрією.
Якщо я хочу, щоб книги розповсюджувалися, то просто масового паперу буде недостатньо. Метод друкування дітей також дуже необхідний. Я не можу дозволити собі задовольнятися книжками, зроблені з стопок паперу.
...Вперед ще дуже довгий шлях.
- Якби я міг керувати книжковим магазином разом з тобою, Мэйн, це було б чудово! Вчора, коли я побачив ті книжкові полиці в Гільдії, я почав думати, кому ж можуть знадобитися книги? Люди, які вміють читати, адже такі багаті, вірно?
- Так, я думаю, що ти правий.
Простолюди в цьому місті не вміють читати, тож вони звичайно ж не захочуть купувати книжки. Книги? Що це таке? Вони смачні? Так би вони запитали.
- Отже, якщо ми будемо продавати книги, тоді ми підемо і продамо їх палацам у багатьох різних містах, так? Можливо, глава сусіднього міста підійде, якого ми бачили на карті.
Поміркувавши над типом нашого клієнта, який зможе купити книги, Левц сказав дійсно щось важливе.
Поки я захоплювалася Лютцем за те, як він розставляв свої власні цілі, просто мовчки дивлячись на ту карту, я почула, що топот маленьких кроків наближався до мене і раптом зупинився.
- Пардон, але чи не ви Мейн?
- Эм? Ах, да! Я Мэйн. Ви повинно бути Фрейда?
- Все так! - Вона сяяла і сказала. - Рада з вами познайомитися.
Її волосся було вишневим кольору, заплетені в косички, а її світло-карі очі як ніби ніжно посміхалися. Загалом мила і чарівна маленька дівчинка. Я не знаю, чи пов'язано це з її хорошим вихованням або дуже суворою домашньою дисципліною, але її дії і манера мови виявилися більш дорослими, ніж я очікувала, на відміну від свого малого віку. Я не можу вже сказати багато про саму людину, але вона робить незрозуміле перше враження.
Але, хоч би як я дивилася, я не бачила в ній і слідів від лідера гільдії. Може, це був просто слух, що вона схожа на свого дідуся? Я рада, що Бенно хвилювався даремно.
Вона подивилася на Льотця. - А ви друг Мейн? Я з нетерпінням чекала, що будуть тільки ми, дівчатка... - Надула вона свої щоки і з'явився тільки натяк і на наповнені губи.
Звичайно, розмова з іншою дівчиною мого віку була досить привабливою. Нашим пунктом буде будинок лідера Гільдії. У мене не було бажання йти туди самотужки.
У відповідь я відразу схопила за руку Летца, посміхаючись йому.
- Я не дуже сильна, і я часто знепритомнію, тому, якщо у мене немає Левця, то я не зможу вийти на вулицю. Навіть якщо я піду в магазин містера Бенно, а Летц не піде зі мною, мене туди не пустять. Так що, якщо Левюц не зможе прийти сьогодні...
Перед тим, як я встигла сказати "Мені доведеться піти додому", Фрейда раптово задалася питанням.
- Небезпечно, якщо ніхто не спостерігає за тобою і ти часто падаєш в знепритомніння... Мэйн, у тебе, можливо, є... Пожирач?
- А? Пожирач?
Я безпричинно схилила голову в сторону, почувши цей невідомий термін. Фрейда нахилила голову в протилежному напрямку, і її руки злегка були притиснуті до щоків.
- Хіба ти не знаєш цього слова? Як би це сказати, чи існує в тобі щось гаряче, що поширюється проти твоєї волі?
- Існує! Ця хвороба, ти знаєш про неї?
Інформація про цю хворобу, яку ще ніхто не знав, несподівано з’явилася з несподіваного джерела. Ми з Летцем нетерпляче нахилилися вперед, очікуючи її відповіді, але вона трохи засоромилась.
- У мене таке теж було. Ось чому моє тіло все ще таке маленьке, розумієш?
Здається, що мій малий зріст і те, як я знепритомнію, коли раптом втрачу трюк навіть на небагато, зумовлені цією хворобою. Коли я порівняла себе з Фрейдою, яка виглядає також на два або три роки молодшою, ніж є насправді, я раптово відійшла.
- Чи є ... Чи є ліки?
Вона тільки - но використала минулий час. Інакше кажучи. Вона якось видужала. Після того як ямельком обмінялася поглядом з Летцем, питання вискочив із мого рота. Фрейда вибачающі опустила брови і відповіла низьким, зітхаючим голосом.
- ...але дуже дороге. Справді дороге.
- Вау, тоді все безнадійно...
Для внучки успішного купця, який працює лідером гільдії, сказати щось на зразок "діальна дорога" означало, що для мене немає жодної надії, моя сім'я не зможе дозволити собі таку ціну. Я сумно опустила голову, і Фрейда ніжно погладила мене по плечу.
- Але ти виглядаєш такий здоровий, Мейн! Допоки ти зосередишся на меті і працюватимеш над нею з усіх сил, з тобою буде все гаразд. Але будь обережною, бо якщо ти втратиш свою мету або не матимеш її, то зможеш уникнути наслідків.
Я поняла. Це через те, що я вирішила спочатку сходити в ліс, а тепер і робити папір, це через ці бажання я була так здорова останнім часом? Коли я відмовилась від своєї останньої мети, то була близько до смерті.
А? Хіба це не схоже на тих перелітних риб, які буквально помруть, якщо раптом перестануть плисти?
Я тихо простонала про себе, намагаючись ретельно вигнати цю нову інформацію геть з моєї голови. Моя хвороба називається пожирач. Тепер я нарешті дізналася про її назву. Крім того, я знаю як керувати нею. Щоб залишатися здоровим, мені потрібно постійно рухатись до мети.
- Якщо у тебе більше немає питань, може ми підемо до мене додому?
- Звичайно, - відповіла я.
Будинок, до якого вела нас Фрейда, був з магазином на першому поверсі, як і інші будинки в цьому районі. Він досить великий, і набагато ближче до стін замку, ніж у Бенно. Насправді, можливо не зовсім точно описати цей будинок як “близьке до стін ”. Він знаходиться прямо поруч з ними, і мав кращий вигляд на храм, який тільки міг би бути.
- Мені дуже подобається дивитися парад на церемоніях хрещення, ви знаєте, я дивлюся їх кожного разу. Під час літнього параду я бачила ту шпильку. Це мене так вразило.
Якщо її будинок стояв у такому місці, то вона мала прекрасний вигляд на всю процесію, вона навіть увійде в храм, не виходячи зі своєї вхідних дверей.
- Оскільки це був перший раз, коли я бачила щось подібне, я запитала свого діда, чи знає про що-небудь про неї, але він не зміг нічого дізнатися. Потім, на осінньій церемонії, коли я побачила, що вони не поширилися, я подумала, це так таємничо...
- Для цього знадобиться деякий час, - сказала я, — тому, на жаль, я дійсно не можу їх зробити, якщо тільки зараз не середина зими, коли у мене багато вільного часу.
Або якщо моя мати наполягатиме, я додала в своїй голові.
- Ось як все було ...
- Якщо я зможу продати їх, то ти побачиш на церемоніях наступної навесні багато дівчат, що носять прикраси, подібне до тієї.
- Добре! Це означає, що я буду єдиною дівчиною, яка буде носити її цієї взимку, так? Я з нетерпінням чекаю цього!
Коли я побачила, як її обличчя загорілося, я зрозуміла, чому Бенно сказав "продайте її в якості спеціальної послуги на зимову церемонію хрещення, навіть перш ніж вона потрапить на ринок, щоб його онука могла носити те, що ніхто інший не зможе.США Тепер я усвідомила, це буде з спеціальним преміальний товар.
Це може бути і преміум, але чи нормально, щоб обворовувати їх, так? Я б цього не хотіла...
Будівля, в якій був дім Фройд і магазин її дідуся, була цілком здана у оренду співробітникам магазину. Здається, що в цьому будинку не живе жодна людина, яка б не мала ніякого відношення до магазину.
Коли ми добралися до її дому, на другому поверсі будинку я несподівано зупинилася.
У цій кімнаті стільки тканин. Я подумала те ж саме, коли відвідувала будинок Отто раніше, але це було тільки тоді, як я була в його вітальні. Проте, незалежно від того, куди б я подивилася в домі Фроди, я бачу гобілені і подушки у блискучій простоті насичених кольорів. Крім того, на полках стоять кам’яні фігури тварин і металеві скульптури. Безсумнівно, це дім надзвичайно багатої сім’ї, яка має політичний вплив і може жити так близько до свого двору.
- Напій, юна леді?
Після того, як ми прийшли до вітальні жінка, яка тут працювала служницею принесла щось нам випити. Це була червона рідина, а не дерев’яна чашка, до якої я звикла.
- Ах, дякую, — відповіла Фрейда. Вона сказала мені, що це напій для додавання води до сиропу. Він такий солодкий!
Ягоди колді дуже схожі на малину, тому, можливо, на смак це було щось подібне до малінового соку. Роздумуючи про це, я піднесла чашку до губ і виявила, що вона набагато солоніша за мене. Це рідкість для мене, спробувати солодкі речі, і я забарилася зрозуміти, що мій насторожений вираз розпався у щирому посмішку.
- Так солодко! Льотц, це чудово!
- Справді так! Солодкий і смачний!
- Я така рада, що вам сподобалося! Отже, чим зобов'язана вашому візиту?
Фрейда злегка нахилила голову в сторону, коли поставила запитання, і мені стало цікаво, що насправді сказав їй лідер гільдії. Оскільки у мене не було можливості сказати, може дати їй повне пояснення саме зараз було б найкращою ідеєю?
- Чесно кажучи, вчора ваш дідусь дав мені зробити для тебе прикрасу для волосся, яке ти могла б одягти на церемонію хрещення.
Я взяла заколку Торі, яку принесла в якості прикладу з моєї сумки. Фрейда подивилася на неї і злегка кивнула.
- Стільки всього я чула. Тим не менш, я очікувала, що мій дідусь просто довільно вирішиться зробити щось подібне без будь-якого початкового вкладу.
Як і очікувалося від внучки. Вона абсолютно права. Її дідусь розлютився і замовив цю шпильку повністю самостійно, бажаючи зробити для неї сюрприз.
- Емм... він сказав зробити щось в цьому роді, але я подумала, що ви були б набагато щасливішими з тією заколкою, яка була б не тільки з вашим улюбленим кольором, а й відповідала вашому одягу, тому я запитала його, чи можу я зустрітися з тобою, щоб обговорити, чого ти дійсно хотіла.
Круси Фрейди були кольору квітучої вишні. Іншими словами, вони були світло-розові. Прикрашання для волосся, яке було зроблено відповідно до блакитно-зеленого кольору Торі, абсолютно не відповідала її кольорам волосини. Штучний образ почав формуватися в моїй свідомості. Можливо, червонуваті квіти або навіть білі для контрасту з зеленими листками.
- Я думала, що це було надто незвичайно турботливо для мого дідуся, але ви його зазубрили?
- У будь-якому випадку, якщо ти не проти, не могла б ти показати мені одяг, який збираєшся вдягнути на церемонію? Хотілося б подивитися на кольори, які використовувалися в вишивці.
Я хотіла перевести розмову на цю конкретну тему, щоб уникнути розмов про лідера гільдії, але Фрейда, зауваживши це, тихо посміялася про себе.
... Чи всі діти, які пройшли таку ж висококласну освіту, настільки вже дорослі?