Влади черв’яка — 32.1
Замовлення сировини і інструментів
Після того як ми вийшли з кімнати Бенно, Марк повів мене і Лютця до складу біля південних воріт. Здається, що в південних воротах працює велика кількість ремісників. Також у цьому районі є багато колодязів, навіть більше, ніж в житлових районах.
У склада, до якого веде нас Марко, теж є колодязь. Сам склад не дуже великий, на перший погляд, приблизно три з половиною метри завширшки. Схоже, що раніше його використовували робітники для зберігання свого сировини, а на стінах були прибиті грубі дерев’яні полиці. Поміщення було грубо усунено, хоч і видно маленький шар пилу, здається нам не доведеться ретельно тут все прибирати. Я почала озиратися і помітила, що у кутку вже в куті лежав котелок, і сумка чимось заповнена.
- Як тільки занесені вами речі прибудуть в магазин, ми виділи працівника, щоб він переніс все до вас на склад. Вчора прийшов котелок і попіл, вони вже лежать в кутку. Сьогодні прийде величезний чан і кам'яний вантаж. Будь ласка, будьте тут, коли вони прийдуть.
Я подивилася на чорний котелок, який вказав Марк, і моє серце наповнювалось вдячністю за допомогу Бенно. Котелок, який я або Левц ніколи не змогли б самі знайти, вже тут.
- Ого, котелок! - Я вигукнула. - Льотц! Ти зможеш його підняти?
- Звичайно ж, але якщо він ось такого розміру. Так само я міг би прив'язати його до своєї спини.
- Добре, давай його поміряємо! Нам потрібно з'ясувати на скільки великий у нас буде пароварка.
У моїй сумці є набір матеріалів, які я взяла в магазині Бенно. Я рихнулася витягнути звідти рулетку, а Льотц недбало взяв її з моїх рук.
- ...Звичайно, давай її виміряємо, але давай спершу заспокоїмося. Якщо ти знову залежиш, то знову знепритомніюєш.
- Ох...
Марк посміхнувся, спостерігаючи за нами.
- Якщо немає жодних зауважень у вас з приводу складу, я б повернувся в магазин. Завтра вранці я планую піти на лісопильницю, так що, будь ласка, переконайтеся, що ви виміряли все що вам потрібно і тоді ми заведемо все, щоб залишитися. ...Хм, я планую вийти з магазину до 3 дзвона, і, думаю, швидко дістануся центральної площі.
- Добре, зрозуміла! – сказала я. - Дякую за все.
Потім він дістав ключі і замок з серйозним виразом обличчя.
- Я залишу вам ключі. Це ключ від складу. Коли будете збиратися, подивіться ще раз, чи не забули ви його взяти. Потім можете все закрити, але ключ потрібно буде віднести назад в магазин. Левець, може сам його віднести. Договорились?
- Так, - відповіла я.
Потім він передав ключі Летцеві. Марк плавно повернувся на п'ятках і вийшов з складу.
- Льотц, може почнемо?
Цей склад, здається, не використовувався зовсім давно, так що в ньому не було стільців і ящиків, на які ми могли б сісти. Ми не зможемо відпочити в такому місці.
- Може принесемо сюди все що у нас вже є? Рамку яку ми зробили, бамбук, цвяхи...
- Так, чудово. Речі, що нам потрібно зробити на сьогодні, це з'ясувати розміри пароварки і потім розмір деревини, яку ми зможемо використовувати, так? Я хочу пройтися по всьому замовлення і переконатися, що я не забула ніякої речі... Після цього, ми можемо почати робити бамбукові смужки?
- Якщо ми збираємось нарізати і чистити бамбук, то для цього нам також знадобляться інструменти.
Я записала на моїй дощечки все необхідне нам, потім повісила його на стіні склада. Так, я думаю, ми нічого не забудемо.
Левц і я пішли додому, щоб принести всі речі назад на склад. Я зовсім не знайома з цією частиною міста, тому я не знаю куди йти. Але здається, що Летц чудово орієнтується на шляху, адже він веде нас через вузькі звивисті перевулки. Цей склад начебто знаходиться поруч з південними воротами, а значить і біля мого дому, але де ж це ми? Поки це питання крутилося в моїй голові, ми повернули за ріг і опинилися прямо біля мого будинку. Дуже близько, ніж я припускала, буде легко ходити туди-сюди з моєю витривалістю.
- Добре, я сказала, - я зберу всі речі в кошик і спущу їх вниз до тебе.
- Зрозумів.
Все що є у мене в будинку - це цвяхи. Сім'я Летца працює в будівельній та деревообробній сфері, тому якби ми залишили цвяхи у нього вдома, ймовірно, хтось з його сім"ї вважав би цю сумку своєю і забрав би її. Так само, якби ми залишили рамку або бамбук у мене вдома, їх могли б переплутати з дровами і спалити.
Я склала цвяхи і мій ніж у кошик. Коли я пам’ятала про це, то захопила ганчірку для пилу й метила. Оскільки нам ніде присісти на складі, я хочу викласти поли і покласти тканину в купу, так у нас з'явиться хоч якесь сидяче місце.
Я спустилася назад вниз, де Льотц мене вже чекав з різними дерев'яними речами стирчать з його кошики.
- Льотц, а що це?
- А, це все Ральф зіпсував на днях. Я подумав, що ми можемо зробити з цього стілець.
- Ахах, я теж взяла дещо щоб ми могли посидіти.
Ми повернулися на склад, поклали мішок з цвяхами на полицю, бамбук в кут. Я дістала рулетку, і ми вдвох стали вимірювати котелок, але нам треба визначитися з розмірами паровики. Потім записали на моєму аркуші розмір дерева, яке ми зможемо пропарювати.
- Це було б чудово, так?
- Угу.
Нам потрібно буде запрошувати величезну кількість деревини на лісопильні. Нам потрібні будуть компоненти для пароварки, якусь важку палицю, якою ми будемо видобути волокна, великі плоскі дошки для паперової ванночки, і ще пласку дошку, але відносно тонку, щоб ми змогли прикріпити на неї папір для зсихання, бамбук, для бамбукового смуги, а звичайно ж саму деревину, з якої ми робитимемо сам папір.
Коли я перевірила все, що записала, то подумала: а які ж особливості деревини нам підійдуть? Чи нам потрібна тверда або м’яка, стара чи молода порода дерева?
- Гаразд, - сказав Левц, — давай тепер зробимо бамбукові смуги.
- Давай. Ти зможеш зробити їх достатньо маленькими?
- Хмм, минулого разу вони отримали досить великі. Цікаво, як ми можемо їх зробити ще менше?
Під керівництвом Левца ми почали виготовляти бамбукові смужки. Досить просто робити смужки одним могутнім рухом, але зробити з них більш тонкі зразки виглядає вже складною працею.
- Дай-но і мені теж спробувати. Якщо все так легко, то я теж зможу.
Я дістала ніж, вибрала тонкий шматочок бамбука і спробувала нарізати його. На півдорозі він раптово тріснув надвоє. З обох боків не вистачило ширини, через цей бамбук і лопнув.
- Дуже важко, - сказала я.
- Та вже, дуже, - відповів Лютц.
Я подивилась на кілька закінчених смуг, а потім на рамку і прикинула скільки ж нам потрібно їх, щоб заповнити інформацію.
Я хочу надати цю роботу іншим людям, які з нею впораються. У нас двох немає часу і навичок для неї.
Поки ми працювали, з вулиці почувся голос. - Я приніс ваш товар!
Один працівник магазину Бенно, з великим чаном і величезним кам’яним вантажем, який був досить легкий для Летца. Я попросила його поставити вантаж в кут, поруч з котелком.
Мейн, - сказав Люц, — наша доставка вже прийшла, давай закінчимо на сьогодні.
Після того як працівник Бенно пішов до магазину, Летц почав очищувати свій інструмент. Зараз усього близько полудня, я думаю, що в мене все ще залишилися сили для роботи на сьогодні.
- Я можу продовжити працювати, знаєш?
- ...Завтрашні дні буде досить складним, тобі треба б відпочити як слід. Гей, ти хіба не говорив, що ти сьогодні будеш готувати?
- Ой, і адже точно.
Була моя черга приготування, але я валялася у ліжку, тому Торі прикрила мене. А сьогодні вже моя черга.
- Так само, - продовжив він, — оскільки завтра ми йдемо на лісопильню, мені треба переконатися, що всі мої речі зроблені.
- Твої речі?
- Мені треба переконатися напевно, що частина завтрашні домашніх справ я зроблю сьогодні. Так що Мейн, йди додому, а я піду віднесу ключі назад в магазин.
- Добре.
Я кивнула на знак згоди, усвідомлюючи наскільки ж я обременована, але потім я привела свої думки в порядок.
Наступного дня, невдовзі після третього дзвінка дзвону, ми зустрілися з Марком на головній площі. Здається, що година пік у магазині Бенно між відкриттям магазину з другим дзвінком і третім дзвоном, після якого продавці можуть трохи відпочити від метушні.
Оскільки Лютц сьогодні з нами, я не буду втрачати свідомість і ми дійдемо до лісопильні. Бревна тут зібрані в груди або пристіплені до стін, вигляд зовсім відрізняється від того, що я бачила в Японії. Оскільки всі речі, що робляться машинами в моєму світі тут виконуються ручною працею, там ходить багато мускулистих хлопців, які кричать один на одного поки вони тягнуть деревину або розрізають її. Досить жваво тут. що мені трохи страшно.
- Ах, - сказав Марк, — Брігадір, вже давно не бачилися.
- О! Марк, хах? Цей хлопчина Бенно досить добре справляється, так?
- О, так. У нього непогано все виходить. Але зараз вони прийшли за деревиною...
Бригадир носить колючі вуса, а голова у нього була сіра і блискуча лисиця. Він вийшов привітати Марка, який розповів йому про наші пошуки.
- Юна панночка і хлопчина, хах? Якого біса вам здалося це дерево?
Його здоровий м’яз зовсім не відповідав його віку. Від його погляду на мене, у мене перехопило подих і я написала.
- Емм, мені потрібна деревина, щоб я зробила пароварку.
- Хааах? І яка ж деревина вам потрібна?
Він повторив своє питання, з сумнівним виразом на обличчі і залишив мене в замішанні. Я впевнена, що Лютц і Марк зрозуміли мене про яку пароварку я кажу, але цікаво, цей бригадир взагалі чув про них? Чи може бути, що мені дійсно краще сказати йому конкретні види дерева?
- Емм, мені потрібна така деревина, яка буде зберігати свої властивості навіть у воді під напором... ой, ні, під напором пара, тверда висушена деревина. Скажіть, будь ласка, які види дерева у вас є?
- Хох? Тверде висушене дерево, хм. Здається я зрозумів про що ти говориш.
Бригадир кивнув сам собі, потім перерахував назви трьох видів дерева.
- У нас є цван, турака і педитрі. Яке підійде?
- Яке підійде, ви питаєте... Лютц, ти знаєш?
Незважаючи на те що він перерахував кілька потенційних наших кандидатів, у мене немає жодного поняття яке ж з них підійде. У надії на допомогу я подивилася через своє плече до Летца.
- Хмм? З цваном всіх легше працювати, так?
- Тоді, - сказав Марк, — нам потрібен цван. Ви ж вже визначилися з розміром, так?
- Так! - Казала я, діставаючи заявку з моєї переносної сумки. Марк подивився на нього, і переаналізував, що в ній немає помилок.
- Гм, - сказав він, — немає помилок. Так що, бригадір, будь ласка напивайте цван за розмірами встановлений у листі, потім доставте його в наш магазин.
- Добре!
Він подивився на заявку, потім передав її поруч стоячого хлопчина.
- Я сказала, що мені ще знадобиться тонка дошка і підставка для неї так само все з дерева, яке не зіпсується від вологості.
- Я можу продати вам саму деревину, але якщо ви хочете щось зробити з неї, зібрати наприклад що-небудь, то вам потрібен буде меблік. Для цього вам теж це підходить?
- Так, підійде, - я сказала з великим кивком, вручивши йому замовлення на тонку дошку. Він просихтів, після її перегляду. Потім я дістала ще одну заявку і теж віддала її йому.
- Це, звичайно ж, дуже багато, - сказав він.
- І буде ще, — відповіла я. - Це лише для двох тонких дошок, які повинні бути стійкі до вологи.
- На скільки тонкі? - Нахмурившись сказав він. - У курсі, якщо ви розпилите дерево занадто тонко, то воно зламається, коли ви щось покладете на нього?
Я тихо наспівувала, поки копалася у своїх спогадах. Як тільки зображення дошки в голові вилилося, я плескнула у долоні і дістала свою грифельну дошку. Гріфельний олівець застукав по ній викреслитий ескіз.
- Емм, дошка буде розміщена в рамку і якось так усилена ззаду чим-небудь товстим, щоб під вагою дошку не зігнулась. Я турбуюся за вагу, я не зможу підняти його, але якщо Левц не зможе...
- Я був би поганим чоловіком, якби не зміг підняти щось таке, - вставив Лютц.
Та не може бути, щоб Льотц став порівнювати себе з цим м'ясистим бригадиром. Трохи хвилюючись, я повернулася до нього, але перш ніж я встиг що-небудь пропустити, він вже насупився.
- Я чоловік, - сказав він, — так що все в порядку.
Якщо Левц так заявляє, то пізніше він повинен буде відповідати за свої слова. Скажи мені що-небудь зараз, я б зачепила його чоловічу гордість, так що я просто промовчала.
Потім, - кажу я, — нам знадобиться квадратний брусок деревини з твердої породи, як дубина або як той прут для відбивки білизни. Його теж потрібно буде зробити так, щоб Левц зміг справитись з ним.
- Це ж не скелю для прання, так? Тоді що ти будеш їм робити?
Було всього дві речі, які прийшли мені на розум, поки я роздумувала про те, що так можна використовувати. Оскільки дубіна використовується як зброя, а скелею її використовують для прання білизни.