Влада Книжкового черв'яка. 29 розділ
Виклик Бенно.
Займаючись своїми справами в лісі, Летц і я почали робити раму для паперу. Головна частина рамки — це дерев’яний каркас, який ми легко можемо зробити з дерева і за допомогою пари цвяхів. Найскладніша частина цього дерева — правильно підтягнути розміри вирубаного дерева; все інше вже не таке складне. Після того як ми вирішили, що будемо робити васи завбільшки з поштову листівку, нам більше не потрібні жодні додаткові бруски, для надання жорсткості конструкції рами.
Я спробую все зробити так само, як колись мене вчили на уроках домогосподарства.
- Емм, можеш зробити щось схоже ...
Я показала Летцю дошку з імпровізованим планом рами, потім записала необхідні компоненти для неї. Коли він все перевіряв, ми відразу пішли шукати потрібну деревину.
- Ми повинні переконатися, що вони абсолютно прямі або ж нічого у нас не вийде. А якщо нам потрібно буде вкоротить бруски, то з цим ми вже справимося.
- Все набагато складніше, ніж мені здавалося. Прямі, так...
Він нарубав дерево на шматки, як раз підхожий для прямокутної рамки завбільшки з листівку. Після того як ми закінчили з основами для верхньої і нижньої частини раму, то скріпляли верхню частину так, щоб її можна було тримати в руках.
- Ось воно! Летц, виглядає просто чудово!
- Це те, що ти хотіла?
- Так! Ми будемо викладати нашу паперову консистенцію між цими рамками ось так, потім для надання правильної форми васі, ми рівномірно розподілимо всередині рамки, струшуючи в різні сторони.
- Правильна форма?
Побачивши сумніви на обличчі Левця, я об’єднала дві частини і постукала ними один про одного.
- Потрібно повністю переконатися, що зазорів майже не буде помітно. Просто треба добре зробити частину рамки цілком пласкою, рверною і все буде ідеально.
- Зовсім гладкими? Ти ж знаєш, що я не можу просити батька чи братів про допомогу та й інструментів для такої роботи у мене немає...
- ... Може, ти позичиш інструменти?
- Навіть не знаю...
Хоча Левц можливо й відмовився від кар’єри торговця, він і досі не бажає стати теслею, як його батьки. Замість цього, він сам вирішив стати учнем крамаря (п/пі: помічник продавця в магазині). Він, мабуть, опинився під неймовірним тиском батьків через своє рішення, тому Левц не може просто так взяти і попросити допомоги або ж позичити інструменти.
Батько Летца вважає, що всі торговці — це холоднокровні люди, які думають лише про гроші й прибутки, а не те майбутнє, яке він бачить для свого сина. Його мама Карла, дуже рада, що Левц відмовився від своєї мрії і замість цієї затії шукає роботу в місті, але вона була б набагато щасливішою, якби Льотець не хотів стати й помічником крамаря.
Незалежний від думки, з якою він може зіткнутися, Льотц не збирається надавати свою мрію, він буде йти вперед до своєї мети, навіть незважаючи на думку сім'ї. Я йому мало чим зможу тут допомогти. Спілкування з його сім’єю — це лише розмова про наполегливість і мій рецепт.
Тепер у нас на руках опинилися рамки більш-менш потрібного розміру. У гіршому випадку ми зможемо їх розібрати, якщо з'ясуємо, що вони нам не підходять. Мабуть, найбільшою проблемою зараз є підкладка, за якою ми будемо розподіляти наш майбутній папір. Підкладка - це ряд тоненьких, скручених циліндрів, які нагадують каліграфічні ручки і ми збираємося зробити їх з нуля. Для цього нам знадобляться два бамбукові прути приблизно одного діаметра, щоб ми нарізали їх на тоненький стержень. Такі прутки дуже важко зробити, ми ніколи раніше таким не займалися, навіть якщо ми збираємося їх зробити для нашої рамки розміром з поштову листівку.
- Оскільки нам вдалося за сьогодні зробити рамку, давай завтра спробуємо нарізати бамбук на потрібні нам прутки. Хоча, мені цікаво, чи зможемо ми зробити їх круглими і гладкими? Нам же потрібні вони одного розміру і товщини. Може нам варто спробувати їх зробити трикутними? Як думаєш?
- Нічого не можу сказати. Я навіть не знаю, як саме їх зробити можна, не кажучи про їхнє використання ...
Оскільки я все ще не можу повноцінно користуватися ножем, я тут абсолютно даремна, але це не змінює того факту, що таких тонких прутків нам знадобиться дуже багато. Але я дуже рада, що за цей день ми змогли хоча б зробити Раму.
Нас покликав Отто, коли ми йшли додому. - Мейн і Люц теж! Підійдіть на хвилиночку!
Не було б несподіванкою, якби він просто покликав мене, так як це могло б бути пов'язано з роботою помічника, але він в перший раз викликав і Левця.
- І я теж? - Льотц запитав, як тільки ми підійшли.
- Так, і ти. У мене є письмове запрошення для вас обох.
Він передав нам ще одне запрошення, виглядало так само, як і запрошення Коріна. Мої уроки не пройшли даремно і я швидко подивилася хто ж відправник та адресат. Це запрошення від Бенно для мене і Лютца.
- Містера Бенно для мене і Лютца?
- Ха, мені цікаво чому – сказав Лютц.
Я думала, ми його більше не побачимо поки не зробимо васи. У мене немає думок чому ж саме зараз він запрошує нас, ми ж не його учні ще.
- Тут сказано завтра, - сказала я, — тому щось термінове. Що це може бути? ...Можливо, він відмовився приймати нас в учні, навіть не поглянувши на папір?
Можливо хтось більш впливовий попросив його про послугу і він взяв когось іншого в учні, або ж він зміг по крузі зібрати потрібну інформацію і зробив все сам, так що тепер ми йому не потрібні ... всі найгірші сценарії атакували мою голову.
- Що? - Летц вигукнув. - Ти це серйозно?
- Ні, ні! - сказав швидко Отто. - Це все не так!
Я нахмурилась на нього. - Пане Отто, ви знаєте що таке?
- ...ах, щож, після того як Бенно побачив волосся Коріна, він став випрошувати з мене інформацію, а я ж трохи розповів йому, зовсім мало от і все.
- Отже це запрошення ваших рук справа! Навіщо ви йому проговорили?
- Хіба чоловікові не природно хизуватися, якою прекрасною стала його дружина?
Чи Отто пішов до Бенно і розповів помститися, бо я забрала всі цвяхи у нього?
Навіть коли ми мали стільки претензій до Отто, то отримали запрошення. Якщо ми хочемо стати його учнями, нам не слід відмовлятися від такого запрошення.
- Тут сказано, що нам треба з'явитися до нього на обід, - сказала я. - Цікаво, чи зможемо ми спробувати що-небудь смачненьке?
- О! Я йду! Я точно йду!
Лютц раптово захотів на сто відсотків піти. Бідне дитя, яке завжди голодуватиме, буде засліплюватися пропозиціями доброї їжі. Мені також подобається, що багаті їдять.
У запрошенні також вказано час і місце. Бенно хоче, щоб ми зустрілися в магазині коли четвертий дзвін продзвонить.
- А де магазин Бенно? - Я запитала у Отто. - Ми цього не знаємо.
- Він на першому поверсі мого будинку.
Будинок Отто лежить над поверхами родини Коріна, і був підготовлений спеціально для неї старшим братом, який так сильно піклується про свою молодшу сестричку. Виходить Коріна молодша сестра Бенно, а Отто і Бенено тоді...
- ...Він твій шурин чи що? Шурін - брат дружини для чоловіка
-Так, все правильно.
Тепер я розумію все, що скажу Отто, Бенно відразу дізнається. Мені не хочеться більше ні про що розмовляти з ним.
Наступного дня Летц і я одягли найліпші наші вбрання, які тільки змогли знайти, та вирушили до магазину Бенно. Після того як ми пройшли головну площу, будинки навколо нас ставали дедалі кращими. Левець ніколи не йшов за головну площу, тому він дивився на все підряд з широко розкритими очима.
- Нічого собі! Неймовірно...
- Так, тут все повністю інше, хоча це те ж місто. Я була дуже здивована минулого разу, коли я ходила до Отто додому.
- Якщо саме місто так змінився, цікаво, наскільки ж зміниться обід! Мені дуже цікаво це дізнатися.
Летца розтягнулася так, наскільки широка і невинна усмішка. З полегшенням зітхнувши, я дала пораду.
- Тобі слід поводитися приблизно за столом.
- Хм?
- Мені здається, що він збирається перевірити наші манери поведінки за столом, за тим як ми їмо.
- Що? Я ж нічого про це не знаю!
Я теж нічого про це не знаю. Точніше, я не знаю чи зможу бути ввічливою тут зі своїми манерами. У нас є лише одна контрмера.
- Будь уважнішим зі своєю поставою. Перш ніж почати пихати їжу нам в обличчя, треба спочатку подивитися, що ж буде робити Містер Бенно. Не думаю, що ми помиляємося, якщо просто будемо повторювати його рух.
- ...Ох, чорт, тепер я нервую!
Не варто знати, що чекає на нас у магазині. Ми обидва продовжили йти, чомусь тримаючись за руки. Задовго до четвертого дзвінка ми прийшли в магазин Бенно. Нам потрібно було вбити час, тому що ми прийшли набагато раніше.
- І що нам тепер робити?
- Хм? Що ж, якщо ми вже прийшли, я б хотіла подивитися на сам магазин. Я ж не знаю про його пристрій, скільки людей там працює, що роблять там підмайстеря і взагалі нічого не розумію.
- ... Ты права.
Зазвичай я використовувала Інтернет або журнали, коли хотіла дізнатися про місце роботи. Тут же таких речей немає. Замість цього ви можете по чутках дізнатися щось, або вам потрібно самому прийти і побачити все своїми очима. Не застосовуючи ці два варіанти, ви не зможете отримати корисну інформацію.
Як правило, ви дізнаєтеся про якусь відрасль, дивлячись на роботу ваших батьків, і потім дізнаєтесь більше у людини, до якої вас послали вчитися. Проте, оскільки Отто приховав факт сімейних уз з Бенно, я не знаю, чи він розповість про що-небудь корисне. Коли я привела Летца до Отто, щоб послухати як бути торговцем, Бенно представився “знайомий Отто з його торговельними часами ” ». Він і слова не пропустив про його теперішню роботу, можливо через те, що він вже хотів нам відмовити. Зараз я маю трохи вільного часу, і хочу використати його з корисними заняттями та дізнатися все про магазин.
- У них небагато речей, виставлених на продаж, - сказала я.
- Та й не так багато людей заходить в нього, у порівнянні з міським рином. Чи подобається їм цей магазин?
- Думаю, має бути вигідний. Але, на мою думку, це дуже чистий вигляд та манери співробітників набагато кращі ніж у крамниць ближче до стіни. Оскільки вони настільки добре навчені і управлені, здається, що ведуть свій бізнес з дійсно багатими людьми і навіть знайомими.
Навіть особа біля входу, яка стоїть як охоронець, одягнена набагато краще, ніж ми обидва. Тільки через це вже можна сказати, що магазин часто відвідують люди, які дбають про свій зовнішній вигляд. Здається, що існує багато перешкод, які нам з Літцем доведеться подолати, якщо ми дійсно хочемо працювати тут, оскільки ми зовсім із іншого світу.
Да-бонг, да-боннінг...
Четвертий дзвін дзвона чути по всьому місті, кажучи всім що вже настав полудень. У ту ж мить всі працівники почали закриватися.
- Ха? Ха? Вони закриваються?
Я схопила Летца за руку, а потім відчайдушно побігла до магазину Бенно. Всі закриваються і збираються йти додому, а у мене немає ніяких думок, що робити далі. Я покликала охоронця, коли він подивився на мене і показав нам наше запрошення.
- Вибачте! Ми обидва були запрошені до цього часу до Містера Бенно; чи не поясните ви нам, що нам далі треба робити, будь ласка?
- Ох, тільки не треба панікувати. Я вас чудово чую. Ви не проти почекати, поки ми всі тут закриємо?
Після того як вони закінчать закривати магазин на обід, всі працівники відправляться за їжею і залишуть лише одного охоронця. Здається, мені не потрібно було турбувати його посеред закриття магазину, я могла б спокійно підійти до нього і після. Відразу ж після закриття магазину і відходу останнього працівника, охоронець провів нас всередину.
- Сер, у вас гості, - сказав він.
- Ах, нехай проходять, - сказав голос з іншої кімнати.