Моя донька — злочинниця?
Мене звати Ґюнтер. Я чоловік Єви і батько двох чарівних дочок Турі та Мейн. З них Мейн найбільше схожа на матір, і впевнений, що вона стане ще гарнішою, коли виросте. Іноді мені здається, що Мейн - улюбленка богів. Може, вона і хворіє через це. А може вони намагаються зв'язатися з нею так?
Мейн, через своє слабке здоров'я, миттєво захворіє, стоїть їй хоч трохи перенапружитися. Однак недавно після сильного жару вона почала працювати над собою, докладаючи справді багато зусиль для цього, навіть за її мірками. Раніше їй доводилося зупинятися і брати перепочинку просто після спуску по сходах, але протягом останніх трьох місяців вона так наполегливо тренувалася, що тепер може пройти весь шлях до міських воріт без зстановок.
Я ж казав, вона особлива? Я казав, що вона справжній геній? Ні?
Крім того, вона дуже і дуже ... Ярка... Здається. Я не можу точно сказати. Отто завжди говорив, що асистент буде тільки заважати, але коли Мейн зустрілася з ним, він дуже зацікавився і відразу ж попросив її в помічниці. Може, вона дуже розумна.
За його словами, вона настільки хороша в математиці, що їй вдалося знайти помилки у фінансових звітах і просто подивившись на них. Вона ніби замітила написання всіх літер алфавіту протягом рекордно короткого періоду часу. А ще вона має найлогічніший погляд. Вона постійно дивиться по стороні, роздумуючи про те, що може використати для своїх потреб. Але я переконаний, що вона виняткова.
Якого біса?
Я не зрозумів і половини з того, що Отто наговорив мені, але те що моя дочка настільки розумна, щоб вона здивувала навіть Отто... Я пишаюся нею.
Це моя Мейн! Моя дивовижна дівчинка. Вона справді поблагословила богів.
І сьогодні Мейн поїхала до лісу в свій перший раз! Я сьогодні в денний зміну, так що буду тут, щоб зустріти її групу, коли вона повернеться. У-у... Нерви справи не допоможуть.
— Сер, будь ласка, заспокойтеся, - намагався заспокоїти мене Отто.
— Хм? Ах, да.
Вона стала досить сильна, щоб дійти до воріт, але чи дійсно вона справиться зі своєю подорожжю? Сподіваюся, нічого поганого не станеться. У крайньому разі, відпочине в кімнаті очікування. Але трохи раніше я спробував відігнати її, але вона все одно зав’язалася в голові. Що як жар повернеться до неї в лісі?
- Сер, ви потрібні нам тут. Кожен повинен виконувати свою роботу. Припиняйте око в порожнечу, - наполегливий голос Отто прямо-таки вирвав з роздумів.
— О.
— Думаєте, що вона не впорається? - Здається, він зрозумів мої почуття.
— Отто, ты... не говори нічого зайвого!
— Тоді, сер, будь ласка, продовжуйте свою роботу. Ви зустрінете її ввечері? — Уточнить он.
Чи Мейн називає цього нахала « вчителем»? Я знаю, що вона мене поважає більше. Хе-хе-хе. Після того, як я зробив їй спиці і допоміг з заколенням для волосся Тури, вона заявила, що я найкращий батько у світі! А моя донька не бреше.
Коли я чекав на Турі та її групу, мої підлеглі уникали мене через страх піднятися під руку. Тури мають надзвичайне відчуття відповідальності — вона погодилася закруглитися раніше заради Мейн. Вона все ще слабша і повільніше, ніж інші діти, тому цілком ймовірно, що вони вийдуть з лісу опівдні.
День.
Очевидно, що вони не повернуться зараз. Але я думаю, що вже ось-ось...
Вечір.
Сонце починає спускатися до горизонту, але вони досі не повернулися. Ну, зараз вже саме час.
Ручек, який повертав людей вдень, перетворився на бурхливий потік. І все ще ніяких слідів?
- Сер, ваша донька пообіцяла, що вони повернуться раніше. Вона повернеться. Так що, будь ласка, сер, припиніть лякати народ. — Отто знову намагався приспати мою тривогу.
Кількість людей, що входять до міста, зросла тоді, коли кількість фермерів, які залишають його після продажу зерна, зменшилась. Все-таки, Турі і Мейн ще не повернулися. Вони повинні бути тут з хвилини на хвилину.
Вони зволікають! Ти ж сказала, що виведеш їх рано, Тури! О ні, невже з Мейн сталося щось погане на зворотньому шляху?
Картина випадку проти волі виникає в моїй голові. Мейн впала на узбіччі дороги, не в змозі рухатися. Тури не знають, що робити. Я не можу більше зволікати.
- Відте, постережиш тут... — Кинув я, збираючись йти.
— Сэр! Ви залишаєте піст? О? А це не Тури випадком? — Отто піднявся на курки, щоб подивитися поверх натовпу. Він вищий за мене, так що може розглянути всю чергу до самого кінця.
- Де?
— Вона прямо за воротами, стоїть в кінці черги разом з усіма. Пропускати всіх якомога швидше, сер, — розмашисто жестикулюючи, запропонував Отто.
— Добре!
Я швидко опрацьовую чергу з тих, хто хоче потрапити в місто, так що скоро я зможу побачити Тури та інших. Невдовзі я зміг побачити дочку в натовпі.
Тьху ти, Отто! Вона була куди далі ніж ти мені сказав. Але я не бачу Мейн. Я не можу повірити, що Турі з її відповідальністю кинула сестру. Хоч би як я оглядався, Мейн не міг побачити.
- Тури, де Мейн? — Я запитав, як тільки дочка наблизилася.
— Левц залишився позаду, вони все ще в дорозі. Але мушу повернутися до закриття воріт, сподіваюся, я відразу подивився вдалечінь, але не побачив жодного натяку на Мейн чи Летца.
- Ти обіцяв повернутися раніше? Це, по-твоєму, раніше? — Тури пристойно мовчала.
Поки я сварив її, інші діти обмінювалися поглядами, наче обговорювали, чи повинні вони сказати щось або краще буде залишити Тури в спокої.
- Тури, що сталося... — Вона перервала мене, перш ніж я зміг закінчити своє питання.
- Купа речей. Я розповім тобі про це пізніше, гаразд? Ми довго запізнилися, і мами теж хвилювались. Мені треба якомога швидше відвести всіх людей від дому до дому, — різко закінчила Тури і пішла геть. Інші діти пішли за нею в місто.
- Що могло там статися? Гей, Отто, як ти думаєш? — Овернувся я до чоловіка.
- Якби це було щось серйозне, вони б попросили допомогти, сер.
Він може говорити, ніби нічого не сталося. Але якщо Тури відмахується від моїх питань і навіть не зможе дати мені проста відповідь... Звичайно, у мене будуть виникати питання. Я хвилююся, розумієш? Мейн? Якого біса там сталося?
І, звичайно ж, прямо перед тим як ворота почали закриватися, Левц нарешті з'явився разом із синьою Мейн, важкою опорою на нього.
- Мейн!
— Папа... Вибач, - з останніх сил прошепотіла вона і перш ніж я зміг запитати у неї що-небудь, звалилася в мої руки. Я допоміг Левцю зняти плетений коробок (з лопаткою в ньому) зі спини.
- Що там сталося? Чому вона вибачається? — Накинувся я на хлопчиську.
— А-а-А... Ну, напевно це тому, що вона дала обіцянку, яка не захотіла тримати? Вона раптово почала копати велику яму, прямо в той момент коли я повернувся до неї спиною, а потім витратила багато часу на створення "табличок". Потім вона збунтувалася на Фея та інших, а потім сильно напружилася... Так що, мабуть, вона хворітиме протягом трьох днів і не менше, — це розстроювало Левц.
- І ви її не зупинили? — Ошаранено запитав я.
Він ображено подивився на мене:
- Невже ви думаєте, що ми не намагалися?
Справді. Не важливо, як сильно я хочу звалити на нього провину, неможливо, щоб і Турі, і Летц не намагалися зупинити її. Ці двоє зробили добру роботу, піклуючись про Мейн у минулому. А Лютц особливо. Він допоміг їй дійти Мейн додому від воріт, і, хоча вони одного віку, вважає її кимось на зразок молодшої сестри.
— Нет, прости.
— Не злитеся на Тури, вона дійсно намагалася. Хоча ви можете покликатися на Мейн. Я теж злюся на неї, — сказав Левц і перевівши погляд на Мейн.
Я відчуваю, як гарячка постійно піднімається. Її обличчя було зовсім блідим, але зараз воно стає все червонішим і фарбованим.
Лютц замовк трохи, дивлячись на мою доньку, а потім глянув на мене і швидко проговорив:
— Берегите Мейн, ладно? Я повинен наздогнати Фея і йти додому разом з усіма.
Звісно. Дякую, що дивився за нею на мене. Я дякував йому і хлопчик втік слідом за іншими.
Я поніс Мейн в чергу і акуратно вклав її на лавку. Її обличчя зараз яскраво-червоного кольору, а коротко і рвано зітхається. Поки що ця лава повинна бути достатньо безпечним місцем для відпочинку. Постараюся закінчити роботу так швидко, як тільки зможу, а потім віднесу Мейн додому.
Зустрінемося з Євою і, побачивши Мейн в якому стані, питає:
— З поверненням, Гюнтер. Мейн, що, знову захворіла? — Здається, вона очікувала цього. Переодягнувши доньку, вона поклала її в ліжко. Я заселився з Тури на кухні, сподіваючись почути її версію історії.
- Що сьогодні сталося? Я почув трохи про це від Левця, але я хочу, щоб ти розповіла.
Тури здригнулася, коли зрозуміла, що я вже знаю про те, як це сталось. Для когось, як Тури, бути відрубаною - одна з найстрашніших речей. Щоб заспокоїти її, я повторив те, що Літц сказав мені:
- Левц сказав мені, що він не хоче, щоб я гнівався на тебе. Я чув, що ти зробила все що могла. Так що не могла б ти розповісти мені, що сталося?
Страх у її очах поступово згас і вона почала поволі розповідати:
— Чесно кажучи, я й сама багато не знаю. Коли ми добралися до лісу, Мейн сіла на скелі, щоб відпочити. Я і Люц пішли збирати, але я хотіла закінчити швидше, тому подумала, що варто поквапитися, і ... — Вона замовкла, а її обличчя знову стало схвильованим.
— Не хвилюйся, все добре. Я слухаю тебе, - спробував заспокоїти її я, поклавши руку на руку.
— А коли я вже подумувала йти, почувся крик Мейн. Я прибігла на її крик так швидко, як змогла. Мейн була дуже розсерджена. Вона була настільки розлючена, що плакала. Фэй та його друзі, мабуть, знищили те, над чим вона досить довго працювала. Вона була така зла, що я не могла її заспокоїти, а вона продовжувала говорити щось на зразок: "Я ніколи тебе не пробачу". Зрештою Левц сказав їй, що він допоможе зробити все по-іншому.
Я закрив очі, намагаючись зібрати воєдине пояснення Тури. Хотів уявити, як би це виглядало, якби я був там, з ними.
— Я не розумію. Мейн зробила щось, а Фэй зламав це, А потім вона влаштувала істерику? Що вона робила? — запитав я, трохи подумавши.
— Я не знаю. Я чула, як вона називала їх глиняними табличками, і... Всі залишилися, щоб допомогти їй зробити їх знову, ось чому ми так пізно прийшли.
Я до цих пір не дуже розумію, що саме сталося, але одне точно було ясно.
- Отже, значить Мейн порушила свою обіцянку нічого не робити?
— М-м- м... м-м... Напевно... — Трохи почервонівши, відповіла Тури.
Мейн не дотримала своєї обіцянки. Ця "штука" зламалася, тому вони так затрималися, а тепер ще й жар повернувся. Всеому є межі. Навіть якщо це Мейн.
— До лісу вона більше не піде, — відчекав я.
- Що? Ні! Вона буде поза собою! — Я рішуче вигукнула дочку.
Не важливо, чи буде Мейн сердитися. Той, хто по-справжньому повинен бути розсерджений, це я.
- Це більш ніж справедливо. Я не можу дозволити їй йти в ліс, якщо вона не тримає своїх обіцянок.
Я повинен бути строгим з нею. Я не можу дозволити їй виходити з іншими дітьми, якщо вона ігноруватиме правила поведінки і порушувати обіцянки, дані батькам. Це надто небезпечно.
Я встав і попрямував в сторону спальні, щоб поговорити з Мейн самому, але Турі вхопилася за мою руку, мабуть, відчайдушно намагається зупинити мене. Але мені треба поговорити з молодшою.
— Папа! Передумай, будь ласка! — Зголосилася вона, дивлячись на мене внизу вгору.
— Я прийняв рішення. Я не дозволю їй піти туди знову! Якщо вона не тримає своїх обіцянок, я нічого не можу вдіяти з цим, — строго вимовив я і увійшов до спальні.
Мейн дивилася прямо на мене, хоча я не впевнений в тому, що вона все чула. Її обличчя почервоніло від лихоманки, а очі плакали, але вона все-таки відкрила рот, збираючись заговорити, хоча це виглядало досить болісно.
— Пап... Ну ще раз. Я ще не закінчила... Робити їх.
Це не те, що я очікував почути. Замість слів вибачення... Вона майже вимагає, навіть не замислюючись над наслідками!
На мить я втратив самовладання:
- Про що ти думаєш? Ніколи!
Мейн зітхнула, а потім подивилася в бік Тури:
— Тури... Мені доведеться робити їх вдома, так що ...
— П... Поняла! Наступного разу я візьму їх додому! — За кивнула та.
Почекай, Тури. Мейн, якого біса ти збираєшся робити в моєму будинку? Крім того, ти що, ігноруєш мене?
- Ти кажеш, що мало не вбило Мейн? Тільки через мій труп! « Очі Мейн відразу перетворилися на клітки, а голос став надзвичайно холодним. Атмосфера в кімнаті була майже нестерпною.
- Тату, ти зараз серйозно? — Вона сказала це спокійним голосом, але в мене по спині точно пробіглися мурашки. Я зробив крок назад, шокований різким змінам у настрої своєї дочки.
— Аб... Зовсім серйозно!
— Зрозуміло... — Мейн виглядає так, ніби вона раптово втратила інтерес до мене.
— Ну, тоді... Я просто зроблю те, що Фей зробив з моїми « табличками»... хе-хе, - жорстока усмішка застила на її обличчі разом з мерцями і явно недобрими очима. Я відчуваю, що просто фізично не можу перебувати в такій атмосфері.
- Мейн? Дочка? — Засмучений покликати я.
Вона почала моторошно хихикати. Тури геть збліднули, немов у монстра.
— Папа! Просто скажи, вона зможе повернутися в ліс!
Я ще раз запитав Мейн:
про що ти думаєш?
- Хмм-му? Ну, я думала про те, як зробити так, щоб Фэй ніколи більше не міг ходити до лісу... Але як? Нанести психологічну травму? "Дзвінок"? "Чоловіцька множина"? Ні, все не те...
Її слова абсолютно беззмістовні. Вона, мабуть, у марення через спеку. Може, це моя уява? Можливо, її голос звучить трохи моторошно через лихоманку.
Моя маленька донечка не може бути такою страшною.
— При чому тут Фэй?
— Він... Він винен, — видає Мейн, повільно піднімаючи на мене погляд.
— Ах, гаразд, якщо ти розкаюєшся, то...
— Я поставлю їх плакати. ...Ну, я спати, - знову перебивши мене, вона ніби не хотіла продовжувати розмову.
- Мейн, почекай! До чого ти це?
Якщо вона дійсно зрозуміла мою позицію, то звідки в біса, « я поставлю їх плакати»? Кого вона хоче змусити плакати? Я не розумію її взагалі! Ти майже довела мене до сліз, Мейн!
— Ты шумный. Вийди, — байдуже наказала вона.
- Я твій батько! Не зли мене ще більше! — Що це за ставлення?
Тури буквально силою випихнула мене назад на кухню.
- Тури, що це було?
- Я думаю, що це була Злая Мейн. Її очі буквально випускали злобу. Коли Фей зламав « гарячі таблички», вона так розлютилася, що сталося те ж саме. Усі діти були дуже налякані.
А-а-А, якщо навіть я трохи злякався після такого, то як же було хлопцям? Напевно, їм було моторошно.
— Вона повеселела тільки коли їй почали допомагати відновлювати їх.
Тоді я не виню її. Зараз я просто хочу залишити її в спокої.
— Коли ми майже дійшли до воріт, я попросила її йти сама. Звичайно, Левц допоміг. Він сказав, що якщо ми зможемо зробити все завтра, то вона напевно зупиниться. Тепер усі обіцяли допомогти їй закінчити їх наступного разу, а вона сказала нам, що повернеться сюди з нами.
Тепер я розумію, що маю на увазі Тури. Їй вдалося заспокоїти Мейн тільки пообіцявши, що вони закінчать наступного разу. Звичайно ж, вона не хотіла, щоб я прийшов і сказав Мейн, що вона більше ніколи не зможе повернутися туди.
- Тату, ти можеш відпустити її ще раз? Я думаю, що Фей та інші дійсно бояться того, чого може статися, якщо вона знову розсердиться. Хіба вона не казала, що вона збирається зробити з ним?
- Я й досі не розумію, що таке "глибокі таблички". Що це?
— Фей та його друзі наступили і розчавили їх. А вона сказала, що збирається переконатися в тому, щоб вони ніколи більше не змогли піти до лісу. Вона сказала, що змусить їх плакати! Що вона збирається робити? Що Фэй збирається робити?
Кров відкинулася від мого обличчя, поки Тури говорила. Усі ці заяви тільки змушують боятися ще більше. Мені цікаво, ні, мені потрібно знати, що збирається робити Мейн. Моя донька вирішила стати злочинцем?
- Тури, що ми можемо зробити, щоб зупинити її?
— Я не знаю. Спробуй запитати Летца. Він єдиний, хто зміг її заспокоїти, коли ми були в лісі, — запропонувала вона.
Наступного дня, я виловив Левця в потоці Вихідних дітей і запитав, що ж Мейн могла мати на увазі. Адже Тури, мабуть, просто перебільшувала, чи не так?
Але Льотц підтвердив мої найгірші побоювання з веселою посмішкою на обличчі:
Вона просто злякалася на Фея та інших, всього лише одного. У такому стані ніхто б не зміг зупинити її, — наткнувшись на мій непорозуміння, хлопець пояснив: « Вона чіпляється за будь - яку можливість. Вона з тих дівчат, які завжди планують свої справи. Вона дуже уперта. Мейн витратила три місяці на зміцнення свого тіла. Ось для неї важливі ці "таблички".
— Эй, Лютц. А як би ти повівся на моєму місці?
- Хм-м, я думаю, що знайшов би цілу купу глини і звалив би її перед нею. Вона, здається, абсолютно на цьому зациклена.
Тепер я знаю, що робити. Щоб захистити це місто від моєї дочки, а її - від кривої злочинного життя, я не хотів би повернути його назад до лісу.
Коли я сказав їй про це, вона виглядала дуже несприйнятливою.
— Я придумала стільки крутих планів. Це було б пустою тратою просто відпустити їх, вірно? — Поривши щоки з досади, запитала вона.
— Викинь це з голови прямо зараз! — строго вигукнув я.
Мейн зло глянула на мене і відвернулася. Здається, вона виношувала плани, щоб буквально розчавити Фея. Але сподіваюся, я зміг зупинити її. Фею та інших не доведеться стикатися з люттю моєї дочки.
Я дуже вдячний Лінцу за те, що він сказав мені як заспокоїти її.
З грудей вирвався зітхання полегшення, але відразу в голові промайнула думка: чи не почалося це все з того, що вона порушила свою обіцянку?