Пулутон.
Це був перший острів на одному з маршрутів Гранд-Лайн, на якому опинився Родзу. Однак тут був ідеальний порядок. Поява в порту « Примарної Тені » не викликала жодного шуму, наче місцеві жителі звикли до піратських візитів.
- Так от він який, Гранд-Лаййн... На перший погляд нічого особливого, Лаффіт, що йшов вулицями міста, несхвально обертав у руці тростину з червоним набалдашником, уважно оглядаючись по сторонах.
— Можливо, Родзу залишався спокійно. Його мало турбували, звичайний цей острів чи ні. - Лог-посу потрібен час, щоб налаштуватися на магнітне поле і вказати шлях до наступного острова. Нам доведеться затриматися тут на кілька днів.
Лаффіт глянув на закріплений на зап'ястку прилад і помітив, що стрілка завмирала в одному положенні, дрібно підрихаючи.
- Зрозумів. Як тільки Лог-С зарядиться, я відразу докладу, - відповів він.
Родзу кивнув:
— Ладно. Відтепер ви вільні. Можете робити що хочете.
Лафт однією рукою крутив тростину, а іншою поправив поля капелюха.
— Хо-хо-го... Мені дуже цікаво вивчити острови Гранд-Лайн.
Робін теж згідно кивнула:
— А мені було б цікаво дізнатися історію цього місця.
Трійця розділилася. Рабен пішла на пошуки історичних правок про острів, Лаффіт пішов шукати те, що могло б його розважити, а Родзу заглянув у першу попаковану кафе і замовив порцію рамена « Імітику».
***
В одній з похмурих сумок недалеку від порту зі гуркотом відчинився двері. Водолазний чоловік клацнув вимикачем, і тьмяне світло освітлювало заломлений зал. Він плескнув у долоні і зично крикував:
— Хлопці, у нас з'явилася здобич!
У кімнаті стояв важкий запах перегару. На підлозі і старих диванах спали люди, серед яких були напівголі танцюристи. Атмосфера була вкрай неохайною.
Почувши шум, хтось з сплячих важко розліпив очі і проворчав, потираючи гудячю голову:
— А, це ти, Ватару... Що за видобутку змусила тебе так нестися? Я ще не проспався, вчорашня ніч була...
— Заткнись и слушай! Цього разу видобуток не є простою справою!
Ватару жестом наказав йому замовкнути і ще пару раз ряв на інших. Коли вся компанія нарешті прийшла до себе і розсілась, він дістав листівку з нагородою і з розмаху шлепнув її на стіл у центрі кімнати.
Сума, поставлена під портретом, змусила присутніх негайно протверезіти — дев’яносто два мільйони білирів! А на фотографії і в підпис під нею не було ніяких сумнівів... Це був Примарна Рука Родзу.
Там зібралися люди, які були бандою мисливців за головами. На їх рахунку було багато новачків, які ледве встигли увійти в Гранд-Лайн, чиї голови вони щасливо обмінювали на нагороди.
— Девяносто два мільйони? Мені не чудом? — Очі мисливців округлювалися, і вони поскакали зі своїх місць.
Зазвичай вони полювали на піратів з нагородою не вище 30 мільйонів біліли. Пірат коштував майже сто мільйонів доларів, і на цьому острові була рідкість.
- Гей, Ватару, ти вирішив відправити нас на забій? — Один з них, не відриваючи очей від листівки, поцікавився. - Пірат з нагородою в дев'яносто два мільйони... Нам з таким не впоратися.
Почувши ж се, одазар осяяв ся:
- Все не так, як ви думаєте. Цей хлопець не « зверху» спустився, він новачок "знізу"!
"Сверху" означало, що пірат приплив з інших островів Гранд-Лайн у зворотному напрямку, а « підніму» - що він щойно прибув із Чехих морів.
— А? — мисливці переглянулися з недовірою.
Новачок з Чехох морей із нагородою в дев'яносто два мільйони біліли? Що за маячня? За всю свою кар'єру вони ніколи не чули про такі багнолові суми для тих, хто тільки перекинув Ред-Лаййн.
— Я й сам спочатку не повірив, — продовжував посміхатися Ватару. - Побачив їх прапор в порту, спеціально пішов дізнатися. Виявляється, він дійсно новачок, прибув з Вест-Блу. Називаються "Пірати Примарної руки".
Якби це ветеран Ґранд-Лайн з такою ціною за голову, Ватару і за милю б до нього не підійшов. Але ті, хто приходить з моря, — зовсім інша справа. Сумма нагороди не завжди відображає реальну бойову силу; це оцінка ступеня загрози, яку пірат представляє для світового уряду. Пірат з нагородою у п'ятдесят мільйонів в Вест-Блу не обов"язково виявиться сильнішим того, за кого на Гранд-Лайн дають тридцять мільйонів, адже критерії небезпеки там абсолютно інакші.
— Ось як? - Після впевненого слова Ватару багато хто задумувався, хоча скепсіс все ще зберігався.
- І все ж дев'яносто два мільйони -- це якось занадто, — пробурмотів один з мисливців. - Навіть якщо він з Вест-Блу, впоратися з ним буде нелегко.
Ватару зі смішком шлепнув на стіл другу листівку. - Подивіться на цю дівчину. Вона в його команді. За неї дають сімдесят дев'ять мільйонів... Я перевірив: кажуть, це якесь "Дитіння демона" з Охара. Очевидно, уряд завищив ціну щоб щось приховати.
Коли я побачив другий листок з величезною сумою, у всіх перехопило подих. Дев'яносто два мільйони плюс сімдесят дев'ять мільйонів ... Це ж більше як сто сімдесят мільйонів білизна! За цілий рік полювання на дрібних сошок вони навряд чи могли зібрати таку гору грошей.
— Майте на увазі, що Айрі зі своєю бандою, мабуть, вже поклала на них око. Кедзірьо і Баруто теж свого не упустять. Якщо ми пропустимо, така купа щодня відпливає прямо з-під носа.
Одного разу на острів вже запливав пірат з нагородою в шістдесят мільйонів. Тоді вони засумнівалися і не пішли на справу, а потім з'ясувалося, що той хлопець просто влаштував різанину серед мирних жителів в Саут-Блу, за що й отримав таку ціну сам по собі був слабаком. Айрі та її люди прикінчили його, відділившись пару подряпин.
Коли мисливці почули, що конкуренти вже обережні, вони зрештою загорілися жадібністю. Вони переглянулися і один за одним з гуркотом вскочили, плескаючи ладонами по столі.
— По рукам!
- Чорт забирай, цього разу не можна дозволити Айрі нас випередити!
— Більше ста сімдесяти мільйонів... Якщо ми візьмемо цих піратів і розділимо їжу, я зможу безперешкодно кувити кілька років!
У той же час інші групи мисливців за головами в інших частинах міста приймали подібні рішення. У їхніх очах палала спрага наживи. Як акули, що почули запах крові, вони почали тягнутися до однієї цілі. У спокійному місті почали з’являтися невидимі бурі.