- Я вже назвав своє ім'я, але більшість людей вважає мене більш любим. Примарний Рукою, - спокійно вимовив Родзу. Як тільки останні слова злетіли з його губ, він злегка стиснув пальці.
Хруст! Хруст!
Дивна, жахлива сила почала поширюватися від кінчиків пальців. Погляд великого пірата, чий кулак був затисне в долоні Родзу, миттєво змінився з жаху на нестерпний біль. Крик болю застряг у нього в горлі, так і не встиг вийти. Роздалося ще кілька різких щілин ламаючих кісток, і все тіло громили, перетворившись у безформну груду м'яса, звалилося на землю.
Натовп одночасно втягнув у себе повітря. Люди, що зібралися навколо Родзи, мимовільно попалися назад, в мить оку звільнивши навколо неї величезний порожній простір.
— Примарна Рука... Родзу... - Пробурмотів один з приближених піратів Двойного меча. На його обличчі градом котився піт. Якби він зараз не дізнався Родзу, то був би негідний титул офіцера.
Дивлячись на мізерні останки свого товариша, він стиснув зуби і перевилив страх, видавши:
- У наших піратів Подвійного меча і вашої команди Примарної руки не було ніяких конфліктів. Ти що, вирішив розв'язати війну?
— Той, хто заносить на мене кулак, заслуговує смерті. Це природно, — невтомливо відповів Родзу.
Він забрав руку, на яку всі дивилися з благоговійним трепетом — з вигляду звичайної, але прозвученої Примарною Рукою. Його спокійний погляд зупинився на офіцері піратів Двойного меча.
- Що стосується війни... Якщо ви вирішите підкоритися, то війну не доведеться.
— Підчиниться? Ти жартуєш? — офицер оскалался. Він був піратом з нагородою понад 10 мільйонів белили, але перед обличчям людини з титулом "Примарна Рука" його тіло скував холод. Будучи під суворим поглядом Родзи, він ледве міг потягнутися до зброї.
Родзу повільно рушив вперед. Він простягнув руку до голови офіцера і буднично вимовив:
— Не хочеш підкорятися, значить помрете.
Той намагався вихопити меч для захисту, але м'язи немов оніміли. Він хотів розвернутися і втекти, але ноги налились свинцем та не рухалися з місця. Пірат міг тільки безпорадно спостерігати, як долоня Родзу опускається на нього.
У цей самий момент з берега раптово промайнули дві смуги повітря, що виринуло. Два потоки гострої енергії меча кинулися прямо до Родзи, бажаючи розрубати його на шматки.
Хруст!
Родзу навідмаш вдарив долонею, точно попавши в точку перетину двох атак. Від цього дотику обидва леза енергії миттєво спотворилися і розлетілися на осколки.
На березі з’явився чоловік у білому циліндрі, який стискав два вишуканих довгих мечі. Він неквапно попрямував до них, чеканя слова:
— Не добре ображати моїх підлеглих, Примарна Рука Родзу!
З його появою атмосфера на площі миттєво змінилася.
— Капитан пирiв Двойного меча... Диро Подвійний меч! - Пошепотом зробив хтось у натовпі з явним побоюванням.
До того як Родзу прославився, а Оницуги Аро вийшов з тіні, Діро вважався новачком з найвищою нагородою у Вест-Блу. Лише пізніше, коли Родзу вогнем і мечем проминув регіон, слава Діро почала поступово мерехтувати. Але ніхто не сумнівався, що ця людина, яка три роки борознила простори Вест-Блу, мала жахливу силу.
— Награда - 59 мільйонів білизна, Диро Подвійний меч... Якби я все ще був мисливцем на піратів, твоя голова б мене зацікавила. Але зараз... - Голос Родзу залишався рівним.
Як тільки він замовк, дивна вібрація пробігла по його ногах і пішла глибоко у землю.
Пш-ш!
Прямо перед ним земля під ногами того самого офіцера, якого тільки що намагався врятувати Діро, раптово здибалася. Пісок і грунт в шаленому пориві викривлення обліпили пірата, і під його повним жаху поглядом земля різко стискалася до центру.
Побачивши це, Діро миттєво замацнув. Він зупинився і холодно подивився на Родзу:
— Усі, хто наважувався переходити дорогу піратам Двоїн меча, вже мертві.
Родзу дуже легко усміхнувся. - Зараз я збираюся знищити вас, або загинути від ваших рук.
Чудово!
Діро лютувала. У його очах Родзу виглядав закінченим божевільний. Він зимно процідив:
- Рано чи пізно нам доведеться зіткнутися на Гранд-Лайн. Раз так, з'ясуємо хто сильніший, прямо тут, у Вест-Блу!
Коли він домовився, то повернув обидва клинка в ніжні на поясі. Потім різко ступив вперед, вихоплюючи мечі з невловимою для ока швидкістю.
— Ниторю: Иай!
Свисток! Свисток!
Дві блискавичні хвилі енергії схрестилися в точці, де стояв Родзу, готові розірвати його тіло у клочику.
— Почался!
- Цікаво, хто виграє?
Коли Діро і Родзу зрештою вступили у бій, ті, хто вже давно втікав на безпечну відстань, з заміром серця стежили за кожним рухом. Хоча й нагорода Родзу досягла 92 мільйонів белили і його недобру славу скрізь, Діро теж не був слабким противником. У нього точно був шанс у цій битві.
***
На полі бою.
Дві хвилі енергії меча з рівом наближалися до мети. Якщо судити тільки по могутності удару, ці атаки трохи відступали нападам Онигумо. Однак у ударах Онигумо було ув’язнено Хакіозу, з якого Діро не міг і порівнятися. Тому для Родзу ці леза не представляли серйозної загрози.
З-з-с!
Під пристанними ідеями сотень очей Родзу просто витягнув палець і ткнув у точку перетину двох атак. Води енергії, що літають на великій швидкості були насичені. Після короткого спотворення вони розсипалися міріадами яскравих іскри.
Багато глядачів перехопило подих. Зіниці свідків звузилися від шоку — побачене здавалося неможливим.
- Мої розрізи... — На обличчі Діро відбивалось замішання.
Цей прийом був його найшвидшим і потужнішим. Родзу не просто зреагував на нього, він нейтралізувати атаку з жахливою легкістю. Сила « Примарної руки» здавалась бездонною.
- Піщане поховання.
Відразивши її від падіння, Родзу відкрив свою долоню і різко зтиснув нею, направив убік ворога.
Крім того, що здатність Іскапіння до світла вимагала матеріального середовища для передачі імпульсів. За таких умов сила викривлення могла вільно поширюватися через пісок на величезні відстані.
Шурх!
Пісок під ногами Діро раптово забурлив і живими плутаючи мітнувся вгору, обвивши його ноги.
- Що за дивна техніка? Родзу щойно вбив офіцера, але раптом забив пісок.
Він люто б'ється всім тілом, не даючи песку повністю поглинути себе і вирвався з пастки. Здійснюючи сильний ривок, він кинувся прямо до обличчя Родзи.
— Ниторю... Розріз!
Він виставив обидва меча горизонтально і завалив їх на голову ворога. Енергія двох клинків у польоті перепливла, зливаючись в єдиний і нищівний потік.
- І це твоя межа? - Голос Родзу залишався спокійним.
Він витягнув руки і схопив саму порожнечу перед собою. Здавалося, він піймав цей потік енергії прямо в долоні, а потім почав з силою стиснути його.
Гул!
Під впливом Сили виблискування потужний потік енергії меч був буквально спресований у пульсуючу сонячну сферу, що складається з тончих, як нитки, лезвій. Потім Родзу стиснув меч, стискаючи його в руці. Перекинувшись у розмиту тінь, він рівся прямо на Ділі.