***
Три дні по тому.
Родзу все ще розташовувався в треніровому залі, відкриваючи нещодавно пробуджену Хакі Спостереження. Його контроль над цією силою ставав все більш плавним і впевненим. До повного успіху залишався лише один крок.
І в той момент, коли він намагався подолати цю останню межу, до залу увійшла Робін і повідомила, що будівництво нового корабля закінчене.
- Нарешті.
Родзу схопив рушник, витер піт з шиї і лоба і легко вийшов із гуски розгойдуваних мішків.
— Ходімо, — сказав він підходив до Робін. - Подивимося, що вийшло.
Вони залишили північний берег і, як правило, співали вулицями Кукунора, невдовзі дісталися до західного міста Верфі. Ще до того, як вони прибули в місцевість, то побачили обрізки й шпилі. Очевидно, щоб встигнути побудувати корабель за сім днів, робітники просто викидали сміття вбік і не ганяли часу на його вивезення.
Пройшовши трохи далі, вони побачили корабель завдовжки близько 40 метрів. Судно виконане в темних тонах і мало обтічну форму. На ньому не було високих надбудови; весь корпус нагадував довгий каное. Навіть за зовнішнім виглядом було ясно, що цей корабель залишить далеко позаду будь-які класичні вітрильники.
— А, от и вы.
З правого борту старий Фіцу наносив останні заміри. Помітивши Родзу і Робін, він витер піт з обличчя, підійшов до них і, широко усміхнувшись, вказав на корабель:
— Кукунор, "Примарна Тень"!
Як головний майстер, який проектував і збудував цей шедевр, він єдиний мав право дати корабель ім’я. Він підвів їх ближче і почав пояснювати особливості конструкції:
— Я зменшив висоту надводного корабля і встановив трикутні вітрила. Корпус виготовлений з міцного срібного дерева, отже його фортеця не поступається стальам. Не скажу, чи зможе він доплисти до будь-якого куточка світу, але серед вітрильників по швидкості йому точно не буде рівних!
Старик Фіцу з гордістю вдарив себе в груди. Він вже давно плекав цей проект, і тільки тепер, маючи величезні кошти та ідеальний кіль з Скарбниці Адам, зміг втілити його в життя. Якщо не рахувати кораблів з спеціальними двигунами, він не знав жодного вітрильника, який міг би стягуватися з « Примарної тіні ».
« Який же величний корабель, — з захопленням дивилася на нього Робін! »
Родзу, що стояв поруч, теж досить посміхнувся. Його не цікавила вогняна міць, а судно було зосереджене на швидкості, міцність і довговічність.
- Найшвидший вітрильник у світі... Для мене честь володіти ним.
Старик Фіцу відмахнувся:
— Ні, так і повинно бути. Без добутої тобою Скарбниці Адам конструкція просто не витримала б завантажень при такій швидкості. А без тих мільйонів білизна я не купив би стільки срібного дерева для обшивки. До того ж...
Фіцу поглянув на Робін і на мить замовк.
- До того ж, я сподіваюся, що ти забереш Робін і залишиш цих єщек з світового уряду та Морського Варта далеко позаду.
Родзу подивився старому в очі і серйозно відповів:
— Робін - член моєї команди, якого я визнав. Я несу відповідальність за кожного, кого вважаю своїм співрабом.
Старик Фіцу уважно вдивлявся у обличчя Родзу. За своє довге життя він навчився розпізнавати брехню, але зараз не побачив тіні удаваності. Він досить захотів.
— Ну ладно! Не хочете подивитися, що там всередині? Підемо на борт!
Вони піднялися на палубу. Через відсутність зайвих надбудови верхня частина судна здавалася неймовірно просторною. Вона була розташована майже паралельно рівня моря і ідеально вичищена.
— Тут місця вистачить навіть для балету, — посміхнувся Фіцу і повів їх всередину.
Середній ярус займав житлові приміщення, які також виявилися на подив просторими. У центрі була зал з барною стійкою і диванами, що нагадують кают-компанія або танцпол. Тут же був розроблений великий треніровний зал. Його стіни були висилені золотим дубом — ще твердішим, ніж срібне дерево.
Також було знайдено місце для бібліотеки. Книг в ній поки було небагато, але Робін, побачивши її, просяяла. Нижній ярус був призначений для вантажного трюма і зберігання припасів. Мандрівники мали лише вісім портів на обидва борти. Мабуть, Родзу не довелося б витрачати сили на те, щоб заповнювати їх знаряддями.
Оглянувши весь корабель, вони повернулися на палубу. Родзу окинув поглядом корабля і з задоволенням сказав:
— Майже ідеально.
Хоча я не будував кораблі багато років, але ти не пропиєш свого вміння - старий охоче прийняв похвалу.
Родзу пройшов кілька кроків і обернувся до Фіцу:
— Такий ідеальний корабель має бути ідеальним теслею. Без нього картина буде неповною.
Здавалося, що старий Фіцу очікував цих слів. Він дістав через пазухи флягу, зробив великий ковток і з задумливим виглядом підійшов до борту, дивлячись на океан.
— Личиний старий на борту тільки очі мозолить буде. Я не пішов у пірати, коли був молодий і тим більше не піду зараз. Море належить вам, молодим.
Він повернув голову, і в його мутних очах блищили сльози.
— Я лише хочу, щоб на цьому кораблі ти забрав доньку Ольвії якомога далі від переслідування урядів.
Родзи не були здивовані відмовою. Старик Фіцу проектував і будував кораблі навіть для Рудого Шанкса, але не приєднався до нього. Єдиною мотивом для нього могла стати Робін, але і ця ймовірність була вкрай мала.
— На жаль, Родзу похитав головою і не настоював.
Старик тепло посміхнувся їм обом і повільно, трохи прихрамлюючи, спустився по трапу на причал.
Родзу якийсь час дивився на далекий горизонт, потім обернувся до Робін:
Нам також знадобляться нові люди з новим кораблем.
Він зробив паузу, обдумавши плани.
— Тепер мені потрібні два пункти. Перше: де пірати подвійного меча, з нагородою в 59 мільйонів білирів. І друге... Мені потрібно знати, де зараз знаходиться « Демонічний шериф» Лаффіт.
Це були останні завдання Родзу перед тим, як покинути Вест-Блу і відправитися на Гранд-Лайн. Пірати Двой меча вже давно були вибрані для них як здобич. А Лафіта — це перша історія, коли він був штурманом Піратів Чорношогубної Бороди.
Якщо Родзу збирався перевернути цей світ з ніг на голову, то такий персонаж у стилі "злобливого клоуна" прийшов би як слід. Крім того, йому дуже бракувало досвідченого навігатора. Родзу не хотілося вічно поєднувати обов’язки капітана і штурмана, витрачати цінний час на вивчення метеорології та складання карт замість тренувань.
Намі зараз була занадто мала і знаходилася в Іст-Блу. А Лаффіт, навігатор команди Чотирих Імператорів, який зараз повинен був знаходитися десь тут у Вест-Блу, був ідеальним кандидатом. Це питання залишалося тільки в тому, як змусити його приєднатися. Але Родзу вирішив подумати пізніше, коли вони зустрінуться віч - на - віч.